_-_-_-_-_-_-_-_-_-_-_-_-_-_-_-_-_-_-_-_-_ Рядків багато ще не скорено... Незнати скільки їх число. Перо готове йти за зорями, Натхнення знай би лиш було... Десь там ширяють птахи в космосі, Шукають той всесвітній шлях. Думкам-словам в душі так лоскітно... Мандрують десь у наших снах ...

Незвичне...незвичайне Небачене...непередбачуване Раптове...несподіване готові?.. почали... Фрази про паралельні світи здаються нам більш гіпотетичними ніж вартими серйозної уваги. Ми звикли бачити щось логічне, раціональне, те що можна пояснити схемами, числами, одним словом, науковими теоріями. Хоча навіть сам Ейнштейн дійшов до тої межі за якою побачив усю зайву самовпевненість і некомпетентність кабінетної науки теперішньої цивілізації... Події, нижчезгадані, написані...

Читати далі...

навіть не пам`ятаю коли вже написав, певно недавно чи не недавно , але пригадати не можу. Випадково знайшов серед записів недописаний вірш... ************************************************************************************ Кольори сплітаються У вишиті рядки. Обриси всміхаються Кажуть слово - "ТИ" Голос випромінює Ніжність і любов. Пісня знай запитує: "Де ти?" - знов... &nbsp...

Читати далі...

чи міркувалось над цим хоч раз? _________________________________ Ти можеш дивуватись Ти можеш посміхатись І вдячність,то для тебе не тягар... Привітність і турбота, Дозвілля і робота, І творчих спалахів присутній дар. Ти можеш і втомитись, Ти можеш розгнівитись, Час відпочинку, та й не тільки - час... На зорі подивитись Чи просто - десь зустрітись, Застигнути й злетіти водночас! Покликати й згадати, Чекати й мандрувати, Утішитись і взяти прозапас...

Читати далі...

тяжкувато після відпустки починати робочий тиждень...навіяло на... ------------------------------------------------- Давай позриваємо буденні клопоти зі стомлених тіл... Я для тебе заварю каву. Посміємось, поговоримо, Почнемо легкийфлірт, Забудемо робочі справи. Підемо погуляємо під зорями Знайдемо затишний куточок. Поцілунками продовжимо розмову А далі посценарію взаємному... По дорозі назад куплю квітів букет І тобі...з них вінок я сплету. Веселу і сторію розкажу ...

Читати далі...

квазар - пульсуюча зоря Час кудись летить даремно І здається нам назавжди, Зараз світло, а стане темно І вкриється тінню навіть правда Мінливе буття… То дощ, а то й сніг Шалене життя, устиг чи й не встиг. Скеровує доля усі прапори Гартуємо волю і йдем до мети. Стрічаємо день, а там знову ніч. І щастя й біда - звичайна є річ. На місці не встоїш, не підеш назад… А дійсність довкола - НАЧЕ квазар ...

Читати далі...

спокійно не міг заснути поки не написав чого б це "Коли хочу сказати щось - замикання... Коли хочу подумати навіть, що сказати - замикання... страшнувато, незвично, але притягує... контакт і... тисячі іскор величезної напруги!!! все... замкнуло... вирубуюсь..." Що скажете? Ваш діагноз по даному випадку?

встиг таки... ***************************************** Це сталося в 1939 році. Прямо з початком ІІ Світової війни. Радянські війська перейшовши кордон швидко просувалися вглиб Польщі. Поляки спішно відступали з Західної України і в цій спішці намагалися прихопити ще й майно, адже багато кому згодом доводилося б розпочинати з нуля. Місцевим українцям з того проку було мало, адже те що не встигали забрати поляки з успіхом присвоювали собі вже радянські представники влади...

Читати далі...

Отже, як і обіцяв – смакуйте. Сьогодні завів розмову з хлопцями про ту дорогу. Виявилось, що всі зустрічалися на ній з чимось, що описували у чорних кольорах. Видно є щось там… на тій дорозі. Причому всі пригадували тінь чогось жахливого, що слідувала за ними. Коли оповів їм цю історію заявляли одностайно – правда. А оскільки я й сам переживав щось подібне, то не можу з ними не погодитись. Тепер, якщо й ви хочете дізнатися про нашу місцеву загадку, яку, по суті...

Читати далі...

Цю історію я почув від людини, учасника історії, за його словами - реальної і правдивої. Справа починалася ось так. Приїжджаючи на вихідні в село, часто ходили (як часто буває) на танці (так це звучить) в сусідні села, погостювати. Часто гостини такі затягувались і часом один з наших, відставши від групи (по певним причинам) потім сам повертався додому серед ночі. Зараз модно мотоциклами і машинами, тоді ж звичайна справа була – пішкаросом. Справа ця траплялася чи не з кожним і я теж...

Читати далі...