_-_-_-_-_-_-_-_----_----_----_-_-_-_-_-_-_-_Чому найти не можу я межу?Чому, скажи, ні з ким не заспокоюсь?Чому, коли про тебе я кажу,На серці смуток так і НЕ загоївсь?...-------Із цих питань поки що не відкривЩе жодної із відповідей з часом.Чому ж тебе у світі знов зустрівІ втратив знову, як завжди, невчасно...-------Чому в душі ця рана ще жива?Чому з віршами я не розлучуся?Коли прийдуть нарешті вже жниваІ в цих питаннях долі розберуся...-------Не думай, не хвилююсь і не жду,Надії марно також...

Читати далі...

_-_-_-_-___-_-_-___-_-_-_-_-_Твої вії покриті росою,В твої коси заплетені трави,Твоя мрія леліє водоюІ шукає весняні заграви...---------Твої очі окутані небомІ душа пломенить над лісами...Твоє серце шепоче "Так треба"І ти йдеш росяними стежками...-----------Твої брови як птахи над степом,Що на крилах живуть з висотою...На щоках розквітають букетомВсі думки, що сколихані мною...------------Твоє серце нестримно так б`єтьсяІ думкам знов немає спокою...Не хвилюйся все скоро минеться.Я...

Читати далі...

_-_-_-_-_-_-_-___----___-_-_-_-_-_-_-_Твого погляду зорі чекають,Хвилі ждуть аби ніжити тіло...Навіть струни гітарні вмовкають,Навіть серце щось знов заболіло...-------Ти пішла, не сказавши нічого...Так, мовляв, просто далі не треба.Ти кохати не прагнеш нікого...Наче вірна зимі королева...------Тихо кригою серце покрилось,Мимобіжно лиш дні пролітають...Що ж, нехай вже, раз треба, то треба,Тільки погляду зорі чекають......................

_-_-_-_--_--_--_--_-_-_-_-_Моє серце розбите...І шпага рятунку не дасть.Рана ниє відкрита...Ніби в пастку піймавсь----Ти пішла не озвавшисьІ вуаллю прикрилась.Не досяжна як завше,Трохи повеселилась...----І вином не напитись.Я по вовчому вию...журавлі знов курличуть,Відлітаючи в вирій----Серце прагне шукати,Серце кличе - лети!..я лечу та стріляти, В когось вже на меті...----Мов поранена птиця,Несусь каменем вниз.А душа знай іскриться...Ще аж доки не вбивсь...----Ні, не буду блукати.Не моя в тому ...

Читати далі...

_-_-_---_-_-_---_------_---_-_-_---_-_-_Що ж ти сонечко та і задумалось?Може зранечку ще ти не виспалось?В сірі хмароньки чомусь закуталось,А проміннячко вчора ще сипалось...-------Розкажи мені, що на душі в тебе,Може суму в очах та й поменшає.Хоч на трішечки просто поглянь з небесБо ж від погляду твого аж лешає.------Не сумуй, не журись моя пташечко,Не розгублюй сльозинки літаючи.Прилети, заспівай мені нишечком,Розвеселимось разом, співаючи...-------Пригорну твої ніжні ті крилечка,Посміхнемось ...

Читати далі...

(продовження, початок зразу за цим))- Ну, що підйом. - Вони повставали. Ні багаття, ні Петровича. Посеред галявини лишилась тільки чорна яма.Раптом щось засвистіло у повітрі. Вони знов припали до землі. Те, що летіло, гупнуло за кілька метрів... Піднявшись знову відмітили, що то той самий шмат бляхи.Мовчки, навіть боячись зазирнути один одному в вічі, підійшли до воронки.- Ех славний був чолов`яга! - Мовив Іван Іванович.- Да-а, майже всю Європу пройшов, а тут... - Степан не договоривши замовк.- ...

Читати далі...

ЗІбрались якось одного разу вони по дрова в ліс... вони - Петрович, кум його Василь, Іван Іванович та Степан. Пора була осіння, саме бабине літо вирувало. запрягли коня у підводу та й вирушили зранку до того лісу дров заготовити. Попрацювавши на славу, відмітили, що час вже й обідати. Місце вибрали посеред галявини, за наполяганням Петровича ..."хороше горіти буде!" під присохлим ялівцем. Накрили нехитру полянку, Іван Іванович дістав бутель домашнього самогону (не при ярих борців зі...

Читати далі...

_                 ---                _Проходять дні, минають ночі.Терпить Іван, і жде Іван...Коли вже з нього врешті вийдеТой справжній український пан.Та скільки б часу не миналоІ скільки б зим не перейшло,Щось не стає з Івана пана...Один бур`ян, ну, як на зло!Там, у сусідів, квітнуть вишніІ зеленіють пшениці...То нашому Івану лишнє,Чекає він у самоті...Бо обіцяли ж ті міністри:"Ще потерпіть хоч трохи часуМи проведем реформи хитріЙ саме прийде до вас багатство!"То що ж, він так чекає ...

Читати далі...

_-_-             __------__         -_-_На скільки часу біль змусив знепритомніти й незнав, але поштрикування шаблею під боки привело до тями.- Що, може геть дорізати тебе? - Татарин грався з ним як кіт з пійманою мишею.Зажурений підняв голову і, пересилюючи біль, звівся на ноги. Зразу ж руки йому обплутали мотузкою і підігнали до гурту.- Нащо ти його взяв?! Ще лікувати треба буде! - Старший татарин процідив крізь зуби невдоволено до молодого, того що змусив Журу підвестись.- Як дорогу осилить, ...

Читати далі...

_-_-_-_-_-_-_------------_-_-_-_-_-_-_Як не крути, а два на два - чотири,І два плюс три, і три плюс два, то п`ять.Теорія проста тут має силу...Аби лиш вмів ти рахувать!А от комп`ютер - взагалі як геній...Усяку всячину робити може!..Та має він велику слабкістьБо не живий - не робить помилок,Не знає він підтексту скритих слів,Не розуміє значення лапок...В тім тільки люди знають толк!..