Готуй рискаль. Ідем на бараболю…
Вона з пивниці проситься на волю,
Вона любити хоче, тягне ввись
Пророслі руки-пагони…Хутенько
Бери її в долоні…Серце тенькне…
Така бліда…заморена…маленька…
А жити хоче! Але просить – кинь
Із рук коханих! З торби, із відерця
Цю сінєглазку… (очі як озерця
Твої, Степане). Не кидай у рінь
Колгоспний фетиш зморених молінь!

Її, одвічну, як людські дилеми,
Жбурни щосили в тлусті чорноземи,
Хай зріє там. Хай плодиться, росте,
На те вона й картопля, і на те
Весна квітує! І на те молюся
На другий хліб слов»янський! Хай впаде
На неї, рідну, дощик де-не-де,
Хай жук не з»їсть… Селянське па-де-де
Триває на полях…
Нехай діждуся
Плодів солодких, що дає земля….
І ти береш у руки рискаля…

Земелька - млосна, ніжна, молода,
Копати легко – мов тече вода –
Сама лягає під іскристе лезо…
Бери її, удобрюй – буде плід
Уже на осінь, милий… На обід
Вона прийде до тебе….Нетверезий,
Ну, значить, в бейті, ти її візьмеш…
І насолоді тій не буде меж –

Уперше!
Юну!
Молоду!
В сметані!
Із кропиком…
З грибочками…
У ній
Твоя душа і тіло, як сувій,
Розстеляться…Світлані або Тані
Аж завидки буде до простоти
Того єднання – лиш вона і ти...

Гармонія! Довічне інь та янь…
Душею, шлунком, серденьком відтань,
Відчуй її – солодкі! – аромати….
…пізнай її – на зуб, на смак, на зір…
Знайди її, найпершу поміж зір,
Скуштуй її, м»якеньку, наче вата,
Пізніше, Серце…
Неозорий лан….
Селянські па-де-де…
довічний тан
(і у хустинках – містечкові феї)

…Ну, з Богом, милий, …нагостри рискаль…
Іди поміж Мар»янок і Наталь
До ідеалу вічного…до неї….

 Фото Олега Снітовського

19 травня 2009 Тернопіль став 14 містом у колі українських міст, що створюють замкнений кругообіг подорожі літературно-музичної постановки “Стусове коло”. Ця вистава була започаткована Міністерством культури і туризму України та Українським державним центром мистецтв й об’єднала довкруж себе людей, для яких творчість Василя Стуса є визначальною у біографії. З 9 вересня  2008 року учасники “Стусового кола” мандрують містами України, показуючи свій витвір у кожному місті, розповідаючи історію життя видатного поета Василя Суса і надихаючи  людей  світлом його слова.
Коло, з його магічною символічністю, покладено в драматургічну основу постановки. І саме коло, чи радше п’ять окремих кіл, за задумом  авторів, умовно поділяють спектакль “Стусове коло” на п’ять рівних частин-кіл, які, в свою чергу, складаються у єдине коло існування Василя Стуса, розповідаючи про його долю. (Ці частини  так і названо в постановці: коло дитинства; коло поезії; коло любові; коло самотності; коло смерті.) І це умовно окреслене коло життя  великого українського поета є, так би мовити, внутрішнім колом дії вистави, його фабулою. У цьому колі ми спізнаємо різноманітні деталі життя видатного літератора та правозахисника, його думки, страждання, мрії.  Водночас, це внутрішнє коло подій та Стусових чуттів плавно переходить у коло зовнішнє, яке також складається з окремих кіл-просторів, кіл-сфер. Це зовнішнє коло об’єднує творців постановки – сина  Василя Семеновича Стуса, Дмитра, музиканток,сестер Тельнюк, ліричного героя постановки, актора Романа Семисала, режисера дійства, Сергія Проскурню, учасників рок-групи – і глядачів в єдиний простір, створюючи в свою чергу індивідуальні кола з особливим внутрішнім простором та почуттями. Скажімо, коло Дмитра Стуса; коло сестер Тельнюк; коло Романа Семисала; коло глядачів тощо.
 І всі ці кола впродовж вистави поступово об’єднуються в єдиний простір, у якийсь неймовірний всесвітній огром, у Коло Буття.  І в цьому Бутті, у цьому Всесвіті постає одне-єдине життя, життя однієї людини, життя, що стало жертвою, життя, що стало світлом, життя, що стало символом – життя Василя Стуса на фоні історичного розвитку нашої країни, України.

22 травня (п’ятниця) о 17 годині
в магазині «Дім Книги» по вул. Коперніка, 19 м.  Тернополя
відбудеться зустріч із літераторами:

Романом Скибою,
Наталкою Пасічник,
Наталією Дьомовою,
Юлією Броварною,
Ганною Осадко.

В програмі:
1) Авторські читання.

2) Репрезентація книг видавництва «Навчальна книга – Богдан»:
 
Ред’ярд Кіплінґ  «Такі собі казки»
(розмова з перекладачем – Н.Дьомовою, Львів),
озвучування казок (голос і гітара – поет-бард Юлія Броварна, Вінниця).
            та
Осадко Ганна. «Та, що перевертає пінгвінів».

22 травня у Тернополі розпочинає роботу літературний фестиваль "Літтер"
Програма:
22 травня,
15.00, Коза-бар – зустрічі з письменниками та поетами, презентації книг, імпровізовані читання
23 травня,
9.00, парк Шевченка (біля літньої естради) – «Вірш на сніданок» – пікнік на свіжому повітрі в поєднанні із читанням творів

19 Травня 2009р.

СТУСОВЕ КОЛО у Тернополі

Літературно-музичний проект, присвячений пам’яті українського поета, правозахисника, Героя України Василя СТУСА, буде показано у Палаці культури „Березіль”.

Дмитро СТУС Роман СЕМИСАЛ Сестри ТЕЛЬНЮК

Коло людей, які пройшли свій шлях до Стуса і об’єдналися у літературно-музичному проекті „Стусове коло”.

19 травня 19:00 ТЕРНОПІЛЬ Палац культури „Березіль” вул. Миру, 6

Вхід вільний Акція проходить за підтримки ТОВ „АНТ” з нагоди 10-ї річниці від заснування

На міжнародному семінарі з дослідження життя слонів науковці виступали із своїми доповідями: Французький учасник виступав з темою:  "Слони і жінки". Англієць: "Слони і Британська імперія". Німець: "Вступ до дослідження деяких питань слонознавства"... Українець так назвав свою працю:  "Ще не вмерла Україна - батьківщина слонів".

26 квітня 1986 року стався вибух 4 енергоблоку на Чорнобильській атомній станції. З цієї дати в лексиконі пересічного українця з’явилися такі  маловживані раніше слова, як  дозиметр, радіація, радіаційний фон.
Першими  на заваді аварії стали пожежники, які гасили полум’я, що палало в жерлі реактора. Гасили неправильно, водою, А треба – піском. (Про це також тепер відомо кожному українцеві).
Серед перших на ЧАЕС прийшли люди з кіноапаратом.
Це були режисер Володимир Шевченко, оператори Віктор Кріпченко, Володимир Таранченко,  весь творчий колектив фільму "Чорнобиль. Хроніка важких тижнів".

http://torrents.net.ua/forum/viewtopic.php?t=55887

Державну премію Володимиру Шевченкові вручали
посмертно.

(Хоч у  Інтернеті й написано, що фільм знято на каналі 1+1, але я  свідчу, що фільм було знято, змонтовано, озвучено на Українській студії хронікально-документальних фільмів ("Укркінохроніка" )в 1986 році)