Василь Стус. КОЛО
- 22.05.09, 09:31
- Ми любимо тебе, Україно!
Фото Олега Снітовського
19 травня 2009 Тернопіль став 14 містом у колі українських міст, що створюють замкнений кругообіг подорожі літературно-музичної постановки “Стусове коло”. Ця вистава була започаткована Міністерством культури і туризму України та Українським державним центром мистецтв й об’єднала довкруж себе людей, для яких творчість Василя Стуса є визначальною у біографії. З 9 вересня 2008 року учасники “Стусового кола” мандрують містами України, показуючи свій витвір у кожному місті, розповідаючи історію життя видатного поета Василя Суса і надихаючи людей світлом його слова.
Коло, з його магічною символічністю, покладено в драматургічну основу постановки. І саме коло, чи радше п’ять окремих кіл, за задумом авторів, умовно поділяють спектакль “Стусове коло” на п’ять рівних частин-кіл, які, в свою чергу, складаються у єдине коло існування Василя Стуса, розповідаючи про його долю. (Ці частини так і названо в постановці: коло дитинства; коло поезії; коло любові; коло самотності; коло смерті.) І це умовно окреслене коло життя великого українського поета є, так би мовити, внутрішнім колом дії вистави, його фабулою. У цьому колі ми спізнаємо різноманітні деталі життя видатного літератора та правозахисника, його думки, страждання, мрії. Водночас, це внутрішнє коло подій та Стусових чуттів плавно переходить у коло зовнішнє, яке також складається з окремих кіл-просторів, кіл-сфер. Це зовнішнє коло об’єднує творців постановки – сина Василя Семеновича Стуса, Дмитра, музиканток,сестер Тельнюк, ліричного героя постановки, актора Романа Семисала, режисера дійства, Сергія Проскурню, учасників рок-групи – і глядачів в єдиний простір, створюючи в свою чергу індивідуальні кола з особливим внутрішнім простором та почуттями. Скажімо, коло Дмитра Стуса; коло сестер Тельнюк; коло Романа Семисала; коло глядачів тощо.
І всі ці кола впродовж вистави поступово об’єднуються в єдиний простір, у якийсь неймовірний всесвітній огром, у Коло Буття. І в цьому Бутті, у цьому Всесвіті постає одне-єдине життя, життя однієї людини, життя, що стало жертвою, життя, що стало світлом, життя, що стало символом – життя Василя Стуса на фоні історичного розвитку нашої країни, України.
19 травня 2009 Тернопіль став 14 містом у колі українських міст, що створюють замкнений кругообіг подорожі літературно-музичної постановки “Стусове коло”. Ця вистава була започаткована Міністерством культури і туризму України та Українським державним центром мистецтв й об’єднала довкруж себе людей, для яких творчість Василя Стуса є визначальною у біографії. З 9 вересня 2008 року учасники “Стусового кола” мандрують містами України, показуючи свій витвір у кожному місті, розповідаючи історію життя видатного поета Василя Суса і надихаючи людей світлом його слова.
Коло, з його магічною символічністю, покладено в драматургічну основу постановки. І саме коло, чи радше п’ять окремих кіл, за задумом авторів, умовно поділяють спектакль “Стусове коло” на п’ять рівних частин-кіл, які, в свою чергу, складаються у єдине коло існування Василя Стуса, розповідаючи про його долю. (Ці частини так і названо в постановці: коло дитинства; коло поезії; коло любові; коло самотності; коло смерті.) І це умовно окреслене коло життя великого українського поета є, так би мовити, внутрішнім колом дії вистави, його фабулою. У цьому колі ми спізнаємо різноманітні деталі життя видатного літератора та правозахисника, його думки, страждання, мрії. Водночас, це внутрішнє коло подій та Стусових чуттів плавно переходить у коло зовнішнє, яке також складається з окремих кіл-просторів, кіл-сфер. Це зовнішнє коло об’єднує творців постановки – сина Василя Семеновича Стуса, Дмитра, музиканток,сестер Тельнюк, ліричного героя постановки, актора Романа Семисала, режисера дійства, Сергія Проскурню, учасників рок-групи – і глядачів в єдиний простір, створюючи в свою чергу індивідуальні кола з особливим внутрішнім простором та почуттями. Скажімо, коло Дмитра Стуса; коло сестер Тельнюк; коло Романа Семисала; коло глядачів тощо.
І всі ці кола впродовж вистави поступово об’єднуються в єдиний простір, у якийсь неймовірний всесвітній огром, у Коло Буття. І в цьому Бутті, у цьому Всесвіті постає одне-єдине життя, життя однієї людини, життя, що стало жертвою, життя, що стало світлом, життя, що стало символом – життя Василя Стуса на фоні історичного розвитку нашої країни, України.
19