Відомо, що у давніх українців новий рік починається саме 14 січня! З цим днем пов’язано безліч обрядів і традиційних дій! Так, наприклад, зранку 14 січня в хату мав зайти хлопчик із жменею пшениці і засіяти господарів та їхній дім. Хлопчика називають посівальником, а бажає він у новому році добробуту та щедрого урожаю. Зазвичай, посівальник співає пісеньку, на зразок цієї:
Сійся, родися,
Жито, пшениця,
Всяка пашниця,
Зверху колосиста,
Зі споду корениста.
Будьте з святом здорові,
З Новим роком! Господарі, послухавши посівальну пісеньку, дякують дитині за побажання щастя, обдаровують грішми, солодощами й словами:
Ось тобі грош – будь завжди хорош! Засівальників сприймали в усіх районах України як найбажаніших гостей, запрошували до столу, щоб добре все сідало, або щоб свати сідали (так казали в тих оселях, де були незаміжні дівчата).
За традицією, перший посівальник приносить до оселі щастя.
Відповідно до народних уявлень, дівчата щастя не приносять, тому їхнє посівання небажане.
Крім того, в українців побутує звичай на новий рік загадувати бажання, робити певні ритуальні дії, щоб в домі не переводилося добро, а нива плодоносила.
Так,
Ліля Мусіхіна у книзі
"Магія гір" розповідає про такий звичай серед гуцулів:
"Аби був щасливий та прибутковий рік, солі на Свят-вечірній стіл на Косівщині не ставили зовсім, а перед трапезою ніжки стола обвивали мотузкою (робив це, як правило, найстаріший чоловік в домі), зав’язуючи велику кількість вузлів зі словами: «в’яжу ґудз на худобу», «в’яжу–ґудз на гроші» тощо. Все «заґудзоване» мало в цьому році приносити прибуток"
Також авторка зазначає, що :
"Аби все бути при грошах, гуцули святять гаманець або навіть і самі гроші. Роблять це так. На Водосвяття освячують дві купюри, потім одну з них дають жебракові, а другу тримають у себе в гаманці та нікому не дають. Саме вона, нібито, і має здатність притягувати гроші".
Тому давайте прислухаємось до давніх вірувань і
собі нараємо щасливу долю!
Най щастить усім і у всьому в цьому році!
Бажаю усім нам щасливо пережити цю мить! 
