Погодьтеся, час сьогодні змінився, і хоч офіційний кінець світу 22.12. 2012 і не відбувся, але кожен із нас наочно споглядає, що час таки змінився... і кожен прокидаючись зранку - не знає, що станеться увечері.... плинність часу можна відчути навіть навпомацки...

Мені завжди було цікаво, як продають повітря!!!

Увага! Будьте обережні, тому що думки матеріальні!

Колись Валентин Корнієнко сказав мені таку фразу: "Я ніколи не виправляю в тексті слів, які є в українській мові, щоб не наробити нових помилок".( А між тим Валентин Олексійович редагував чи не всіх класиків української літератури.) Я завжди пам.ятаю ці його слова, коли щось редагую! Це дуже мудро, адже редактор має не зруйнувати стиль автора, а піднятись до нього. Тому що будь-яке замінене слово може геть поламати канву тексту. (Звичайно, я не маю на увазі зараз  суцільний перепис текстів екзальтованих жіночок, які взялися за писанину, щоб підзаробити до пенсії). Я кажу про твори, що дастойні уваги. (Ще одна моя болюча тема - що зараз письменників, хоч греблю гати, і кожен стає письменником, щойно зможе власним коштом опублікувати книжечку чи брошурку).

 Думаю, це літературний сон.

Нині надранок, 29 січня 2016 року, сниться таке: начебто ми з Анею Осадко спускаємося в підземний перехід. І я їй так емоційно заявляю: «Оце згадала вірш «Майтки», уявляєш, можна започаткувати глянцевий каталог жіночої білизни  з назвою “Майтки”!». А тут перед нами йде такий собі сивуватий дядечко в окулярах і так повертається до нас ненароком, начебто почув щось знайоме і, повертаючись, глипає на нас. Я впізнаю автора твору про майтки і шепочу Ані: «Послухай, а ось і Винничук, може, признатися, він у мене в друзях на ФБ», – а чоловік так щиро хихоче і йде далі… А Аня невпевнено каже: «Може, після?...», – і ми чомусь зникаємо за рогом великого будинку сталінської доби, що схожий на Будинок Уряду в Києві…

Так-от, після того, як я прокинулася, я одразу згадала, що вчора читала публікацію про новоопубліковану книжку Юрія Винничука «Аптекар» і що радять її прочитати серед інших творів! Отож, я подумала, що тра-таки прочитати цього «Аптекаря», що я і зроблю найближчим часом, не пожалівши 99 гривень на розвиток видавництва «Фоліо» (адже прогугливши, я дізналась, що книгу можна замовити поштою).

Але я зараз не про це!.. Зараз я кажу про геть інше! І це стосується поезії про майтки. Насправді, вона називається «Баляда Майточкова» і разом  із «Балядою Бальконовою» включена до «Білої книги кохання», яку уклали влітку 1992 року Іван Лучук і Вікторія Стах і яка презентує українську еротичну поезію. Ця вікопомна книжка перевидана тернопільським видавництвом «Богдан» у 2008 році. В останній редакції я її й читала.

Уявляєте, люди, як працює наш мозок!!! Увечері ти бачиш картинку, що тра прочитати «Аптекаря»  Винничука, а вночі тобі сняться майтки!

Читати повністю: http://h.ua/story/426411/#ixzz3ybnChAIX

Цікаво, люди, яку свою роботу ви цінуєте більше: те, що зробили руками, чи те, що головою?