У віртуальне кохання не вірив,
Бо вважав, що це все маячня.
Але думка моя геть змінилась
Ось одного осіннього дня.

П-в:
Світланка, Світлана, Світуся,
Увесьчас на вустах це ім'я,
В тенета її ось потрапив,
І від щастя хмелію вже я.

Як завди я блукав інтернетом
Своїх соціальних мереж,
І вона щось напевне шукала,
Від суму ховалася теж.

П-в.

Так доля напевне рішила,
Шляхи щоби наші зійшлись,
І дві половинки самотні
В єдине суцільне злились.

П-в.

Так час швидкоплинно минає,
За вікном вже буяє весна,
А душа моя ніжно співає,
Коли щось мені пише вона.

П-в.

За цю зустріч я дякую долі,
І щоденно я Бога молю,
Щоб розлуки між нами небуло,
Бо Світланку я дуже люблю.

П-в.

Що із випивкою час комусь зав'язати,
Ви хотіли б, дорогенькі порадоньку дати?
А я вам скажу, що ви рації не маєте,
Якщо так уже, шановні людоньки вважаєте.
Бо коли ось чоловік дружини немає,
То беззахисним він є, й спиртне спокушає.

Кум Петро у понеділок
В Гриця запитав:
-Як провів ти вихідні?
Чи не сумував?
-В Простоквашино я їздив! -
Гриць відповідає.
-Ну, і що ти там робив? -
Знову той питає.
-Ой, і дивні в тебе, куме,
Завжди запитання,
Просто квасив я два дні,
Із самого рання!!!

Чому ви України боїтесь?

Став Іван своїй дружині,
Якось докоряти:
-Із тобою я соромлюсь
Десь відпочивати.
Он сусіди кожен рік
Їздять же на море,
А твоя товста фігура,
Це суцільне горе.
І у відповідь Галина
Таке промовляє:
-У твоїх словах, коханий,
Логіки немає,
Нісенітницю, Іване,
Годі говорити,
Я ж бо можу над тобою,
Тінь гарну зробити.

—Ти відносини з Петром уже уладнала?-
Рано вранці у доньки мати запитала. -
Бо я чула, що вночі ти йому дзвонила,
Почуття ще залишились, тож не розлюбила?
Посміхнулася Галинка, і почула мати:
-А кому могла в два ночі ще б телефонувати,
Адже ворогом він став, не буду темнити,
Тож його у такий час не жаль розбудити.

Матюкатися говорять,
Дуже не етично.
Не погоджуюся з цим,
Адже не практично.
Якщо я вже припиню,
Матюки вживати,
Як своїми іменами
Речі називати?

Сила волі з кожним роком

Докоряє чоловіку

Ще з дитинства пожежником,