-Поясни мені, дідусю,
Що таке кохання? -
Запитав якось Степана
П'ятирічний Ваня.
І Степан немов філософ,
Почав промовляти:
-Дивне дуже почуття,
Мушу я признати,
Бо коли ти, внучку,
Сильно людину кохаєш,
То про сварку з нею швидко,
Йванку, забуваєш.
І Степан здригнувся
Тут немов від морозу:
-Та забудькуватість також...
Симптоми склерозу!

Солодких снів тобі я побажаю,
Веселкою заграють хай вони.
І негаразди всі які зібрались,
Ти подумки від себе віджини.
Лягай вже спати, пізняя година,
Адже так натомилася за день.
Нехай присниться все, що забажаєш,
А допоможе Із Лапландії олень.

Щоби настрій вам завжди,
Друзі, гарний мати,
Я хотів би порадоньку
Коротеньку дати.
Ви придбайте в магазині,
Пляшку коньяку.
Ну, а далі вже закуска.
Це відомо навіть дураку,
Чим закушувати будем,
Друзі, ми коньяк?
Так звичайно, що ікрою,
Без неї ніяк!
А як виникнуть тоді,
Якісь непорозуміння,
То прийде на допомогу...
Пакетик насіння.
А для чого нам насіння,
Хочете спитати?
Щоб було на ті проблеми,
Чимось наплювати.
Ось такі поради волію я дати,
Що потрібно про запас,
Друзі, в себе мати.

Можливо зустріч ця невипадкова,
Невипадковим був і той ефір,
Адже коли з тобою, кохана розмовляю,
Слова твої солодкі мов зефір.

Твій голос мов би тиха річка,
Немов струмок живильної води,
Його волію я постійно чути,
Бо він бальзам від горя і біди.

Ті карі очі, душу покорили,
Тож гарну пісню серденько співа,
Яку від цього насолоду відчуваю,
Щоб передати, не знаходжу я слова.

Зізнаюсь чесно, в тебе закохався,
Пробила серце мні "Амурівська стріла".
Я вдячний долі, що нам дарувала,
Цю зустріч випадкову подала.

-Ким працює твоя жінка? -
Федь в Гриця питає.
-Переводчик вона в мене!-
Гриць відповідає.
-Це цікаво, а які,
Мови вона знає?
Грицько з сумом у голосі
Тихо промовляє:
-Іноземними вона,
Геть не володіє,
Переводить в магазинах,
Гроші мої вміє!!!

-Чому заміж не виходиш?
Тридцять вже минає. -
При зустрічі у Анжели
Галина питає.
-Бо ніхто не пропонує! -
Анжела зітхає.
-Оголошення пиши! -
Галя не вгаває.
-Оголошення в газети,
Я вже надсилала,
Хочу друга для життя,
Вік його б кохала.
Та немає в цьому сенсу,
Віри зникли сили,
Бо з собачого притулку...
Лише подзвонили.

Єдина донька серце мамі зігріває,
Вона немов би зіронька та сяє.
Одна в житті матусенім розрада,
Часом і прикрощі отримує від чада.
Квітучу долю їм обом я побажаю,
Адже добро дарують людям, відчуваю.

-Чому літо восени.
Бабине приходить? -
П'ятирічний онук з дідом,
Розмову заводить.
І у відповідь дідусь
Щиро посміхаєть:
-А в жінок завжди, Іванку,
Пізніш все відбувається.

-На розлучення напевне,
Буду подавати! -
Став Микола до матері,
Таке промовляти.
-Це ж чому ти так вирішив!? -
Мати здивувалась-
Адже гарна тобі жінка,
Синочку, дісталась.
-Дійсно так! - промовив Коля, -
І смачно готує,
Та порадоньки моєї,
Ніколи не чує.
-І не дивно! - стала мати,
Сина поучати, -
Я про Єву, тобі, синку,
Хочу нагадати.
Їй же Бог сказав в Раю,
Яблук не чіпати.
Та вона все ж спокусилась,
Плід той скуштувати.
Тож, ріднесенький, затям,
Вже собі повік...
Жінки Бога не слухають,
А ти ж чоловік!!!

-Що сьогодні на вечерю? -
Федь жінку питає.
-Так, он яблука лежать! -
Та відповідає.
-Що ті яблука? Якби
М'ясного поїсти,
А вже потім і яблучка
Можливо погризти.
Від тих яблук, зрозумій,
Користі немає,
Адже шлунок мій ще більше,
Їжі вимагає!
Посміхнулася до Феді,
Дружинонька Таня:
-А в Адама ж викликали...
До Єви бажання!!!