Профіль

Silv@

Silv@

Україна, Луцьк

Рейтинг в розділі:

Важливі замітки

Останні статті

Вільним вітром в осінньому небі...


                                                                          
                                                                            Автор фото: Alexiss


          Вільним вітром в осінньому небі,
                 Неквапливим як подих... таким!
                           Відшукаю дорогу до тебе,
                                     Доторкнуся цілунком легким.

          Ти пізнай мене в листі кленовім -
                 Хай зігріє приємним теплом,
                           У по-дружньому щирому слові,
                                     Щоб у серці лишитись змогло...

           І на поклик дощу відгукнися
                 По далекім твоєму вікні...
                           Він в розлуці не зміг - не скорився!
                                     З розумінням всміхнися мені...

           Не сумуй, що не поряд, не треба,
                 Бо у думці зумію завжди
                           Відшукати дорогу до тебе,
                                     Залишивши віршами сліди...

Сильва Яна на сервере Стихи.ру

Любителям "воды"...

Творить добро - удел для мудрых духом, А не безумных в мыслях наглецов... Услышав об искусстве краем уха, Они несут поток ненужных слов... Им чужды ощущения разумных, Неведом так же перед Богом страх... Побольше бы собрать "оваций" шумных - Отсутствие ума в слепых глазах. Уймитесь вы уже в своем забвении, С собой боритесь и с реальным злом... Желаньем глупым изменить мгновение, Возможно наломать немало дров...

Сильва Яна на сервере Стихи.ру

Мить...

Так затишно, відверто і спокійно - Чудовий ранок... усмішка... "Привіт!" - Прокинутись лише в твоїх обіймах, Від поцілунку на вустах легенький слід... А за вікном глибоке синє небо - Спокусливо-мрійлива височінь... Мала хвилинка, більшого не треба - Лишається від сну приємна тінь... Духмяний аромат міцної кави, Два бісики смішні в твоїх очах... І зашарілося мовчання між словами... І стільки пристрасті в розкиданих речах... Запам'яталося... хотілося навмисно - В житті нестримнім виру не спинить, Рахую дні, вплітаючи в намисто Приємних спогадів ... як неповторну мить...

Сильва Яна на сервере Стихи.ру

Не терзай мое сердце словами...

                      Не терзай мое сердце словами -

               О несбыточном помню всегда...

               Не угасло в душе это пламя,

               Что из шутки возникло тогда.

               Я лишь только прошу - не касайся

               Этих струн, что устали и спят,

               Наигрались они! Не пытайся

               Вновь звучанье найти наугад...

               Не смогу я молчать как и прежде,

               Ты же знаешь и в этом итог,

               Не давай лишний повод надежде -

               Безысходности новый виток...

Сильва Яна на сервере Стихи.ру

Посміхнись!

          В підтримку...

        Ти її відпусти, не тримай...         Не зважай на слова, бо не варто!         Захопити спокусі не дай         Відповісти образливим "жартом"...         Хай іде, повертає завжди         Добрим вчинком на дурника зверхність,         Ти ж бо знаєш - в брудної води         Непривабливий вигляд поверхні!         Прислухайся до інших та знай,         Що у світі багато лихого...         А образи в собі не тримай!         Посміхнись! Бо живемо для цього... podmig

А післязавтра осінь...



А післязавтра осінь… ось і знову
Зміню сторінку у календарі…
Зникає літо… що ж – було чудовим!
Лишає слід від себе у дворі...

Паркан із написом лишень «А я на морі!»,
Зелена фарба, поспіхом курсив…
І подумки всміхаюсь мимоволі 
Це ж позитивно, гарний був мотив...

Та під ногами вже пожовкле листя –
Берізки ранні скинули вбрання.
Зігріє спогадом бабусине обійстя,
Осінній сад, стежина навмання...

Так захотілося смачного чаю з м’яти
В старенькій кружці з бурим ведмежам,
Чудовий смак – ні з чим не порівняти
Дитинство, юність промайнули там...

А післязавтра осінь… свято в школі…
Дзвіночок кличе – йтиме дітвора!
Такі маленькі ще, такі чудові,
Проте і їм навчатися пора...

Думками поринаю десь далеко –
Приємна вчителька і перший свій урок,
Курличуть відлітаючи лелеки...
В життя доросле впевненіший крок.

Вже так багато часу промайнуло,
З тих пір залишився лише фотоальбом
З світлинами в них все моє минуле,
З старанним підписом та зігнутим кутом...

А післязавтра осінь… повертаюсь
Додому знову... як малим дитям...
Де я живу, де я відпочиваю,
Де просто насолоджуюсь життям.

   


Сильва Яна на сервере Стихи.ру

Якби ти знав...

 
Якби ти знав, яке в моїй душі

Палає полум’я незгасне до віршів! Яскраве, незабутнє... Знову й знов Писати серцем змушує любов. Та сама, неповторна - між рядків... Невже здивований? Ти теж її хотів! Підтримував завжди, хоча й зникав - Мов вільний вітер все на щось чекав… Чогось новОго - незбагненний світ! Приваблював цікавості політ… Я розумію силу почуттів - Для цього не потрібно зайвих слів. Такою я й сама колись була, Шукала довго і знайти змогла… Захована та істина - в тобі! Відкрий її для себе… вір собі!

Под тихий джаз моей души...

Посвящается сообществу gaarli  podmig



Когда во сны уходит день
И небо зажигает свечи,
Легонький образ, словно тень,
С желанием рисует вечер.

Я вместе с ним наедине
Хочу побыть совсем немножко -
Горячий кофе в тишине,
Сверчок, поющий за окошком...

Слова как музыка тогда
В ритмичном танце подсознанья...
Пускай далекая звезда
Способствует своим вниманьем!

Тогда рождаются в стихах
Все чувства о любви, о жизни,
О сокровенном и мечтах,
Природе... красоте Отчизны...

Под тихий джаз моей души
Ложатся вновь ночные строки
О том, что сердце ворошит
Когда бывает одиноким.

Я в каждом рифму сберегу
И форму обретут признанья,
Добавив новую главу
В мою частичку мироздания...


 


Письмо другу…



Дорога вот уже… А мысли, словно птицы -
Все вверх, чтоб разглядеть конечный путь.
Тревожно на душе и суждено ли сбыться
Задуманному лишь когда-нибудь?

И может то, что ждут, не повод для доверий,
Работа! - дел полно, совсем чужой очаг…
Но снова лишь вперед и без сомнений -
Дается шанс – так нужно делать шаг!

Ты знаешь, как в кино без главного сюжета,
Где серия всего лишь новый день.
В моем сознании несбывшееся лето
Так грустно что-то – от иллюзий тень…

А за окном уже давно знакомый город,
От своего – лишь в памяти черты…
Ведь скоро осень, а за ней и холод.
Я помню, как зимой уехал ты...

Мы так похожи – все летим куда-то
В попытках, в поисках и вечной суете,
Мы сами по себе и в этом виноваты,
В души мечтаниях, сердечной доброте…

Ну и пускай, ведь жизнь - это не крепость,
Она торопится,  она бежит вперед,
И было бы совсем уже нелепо
Чтоб жить как все, а не наоборот…

***

Мой милый сердцу и  далекий друг
Ты много  в жизни трудностей прошел…
Слова запомнились, сорвавшиеся с губ:
«Пускай у нас все будет хорошо!»

rose

Сильва Яна на сервере Стихи.ру