Профіль

Silv@

Silv@

Україна, Луцьк

Рейтинг в розділі:

Шукати в архіві

Важливі замітки

Останні статті

Свіжі фотографії

Свіже відео

Вид:
короткий
повний

Замітки:

всі
у блог
у співтовариства

Silv@

Silv@

Ответ...


Я просто Вам пишу,  не обессудьте...
Исчез в глазах моих ответный блеск.
Я благодарна нежности минутам,
Но нет огня для Вас, давно исчез...

Растаял в дымке утренней туманом,
Печалью растворился на листе...
Вы очарованны стихами как дурманом,
И помните о внЕшней красоте.

А я живу реальности касаясь,
Мне вАжны верность, искренность, мечта,
Я отдаюсь им вся, не притворяясь!
Но поутихли чувства... пустота...

Прошу, обиды в сердце не держите,
И не зачем былое ворошить,
А дружбой и вниманьем дорожите...
Хотя, возможно, не сумеете простить.

Я просто Вам пишу, уже как другу...
Сумейте улыбнуться мне в ответ.
Простите... что не стану Вам супругой.
Простите за такое слово "нет!"

Silv@

Silv@

Вчерашний день...

Вчерашний день - иллюзия весны -

Так радовал, дарил лучей тепло...

В нем не было какой-то новизны,

А лишь в душе приятно и светло...

 

Вчерашний день - предвестник добрых снов,

Наполненных покоем и мечтой...

Уютностью пленил своих оков,

От впечатления пьянящей тишиной...

 

Вчерашний день... запомнился как миг,

Который в прошлом, но желанным был...

Когда звонок внезапный вдруг возник -

Когда негаданно ты снова позвонил...

Сильва Яна на сервере Стихи.ру

Silv@

Silv@

Мне нравится твоя мечта...



Мне нравится твоя мечта...
Ты верен ей… и не напрасно! –
В ней здравый смысл, доброта,
Она нежна, смела, не властна.

В тебе скрываются порой
Холодный ум и отчужденье,
Что нарушает мой покой
И принуждает к рассужденьям.

И я, как женщина, ищу
Упрямо смысл в каждом слове,
Поэтому слегка грущу,
Но лишь с улыбкой наготове…

Я понимаю каждый «жест» -
Души твоей воспоминанья…
Но ты один несешь свой «крест»,
Скрывая истины признанья…

Мне нравится твоя мечта –
Она светла и бескорыстна,
Ей гордость, низость не чета –
Она возникла в сердце чистом.

Порою маска без лица
Тобою движет от отчаянья
И путь пройти свой до конца
Всегда скрывается молчаньем…

А осень время серебрит…
Она до боли нелюбима,
И день за днем уходит в быт,
Один лишь твой… неповторимый…

Ты знаешь, что давно не сам,
В поддержку говоришь мне то же.
Я вновь прислушаюсь к словам –
Твоя мечта с моею… схожи  rose

Сильва Яна на сервере Стихи.ру

Silv@

Silv@

Прости...



           Мне не хватает лета от тебя…
           Родной улыбки… а порой и слова
           О том, что все наладится… тогда,
           Когда обратному расплакаться готова.

           Тебе я не смогу сказать одно –
           Что нету сил и на исходе шутки…
           И может глупо это… все равно –
           Дарю тебе лишь каждую минутку.

           Прости за откровенность иногда –
           Во мне проснется женщина-слабинка,
           Которая капризна… как беда
           Прогонит сильную – другую половинку.

           Прости за то, что иногда могу
           Перевернуть эмоции на холод…
           Я тоже от себя уже бегу,
           От грусти и тоски… в осенний город.

           Мне не хватает летнего тепла…
           А ты… далекий! И тебе не сладко…
           Прости, что вот такой сейчас была,
           Сотру с лица сомнения остатки…

Сильва Яна на сервере Стихи.ру

Silv@

Silv@

Хвилина слабкості...



            Хотілося б забути... Ні, не варто...
            Можливо... відпустити? Так... мабуть!
            Відбудуся чомусь легеньким жартом,
            В очах, насправді, сльози промайнуть...

            Хотілося б пробачити - немає!
            Провини нічиєї і ніде.
            Лише неспокій серце доїдає...
            Хотілося б прогнати - та не йде.

            Чомусь до звички прив'язати щастя
            Хотілося б назавжди, без вагань...
            Та не буває більшої напасті
            Аніж плекати марних сподівань.

            Хотілося б почути "Не залишу!"
            Хотілося б... хотілося б... Мовчиш!
            Вслухаюся з надією у тишу,
            Що обпікає думкою "Облиш!

            Поглянь угору - там блакитне небо...
            Навколо глянь, радій йому... цвіти!
            Відкрийся світові, ховатися не треба,
            Йому на зустріч не іди... лети!"

            Зриваюся... та знову зупиняюсь -
            Зникають крила, що з'явились вмить.
            Хотілося б... без жалю відпускаю
            Цю мрію, що без тебе не летить...

            Хотілося б забути та не вмію,
            Вмиваюся росою знову й знов...
            Тією, що безжально серце гріє,
            Тією, у якій живе любов...             

Сильва Яна на сервере Стихи.ру

Silv@

Silv@

Забег



             Мчится мустангом время,
             Жизненны повороты -
             Если упустишь стремя,
             Вряд ли узнают кто ты.

             Не удержавшись в беге,
             Много чего теряешь.
             В этом шальном забеге
             Опыт приобретаешь.

             Словно при старте выстрел -
             Взяли отсчет минуты,
             В каждой секунде смысл,
             Финиш - ответы будто...

             Веришь, спешишь, мечтаешь
             Выиграть счастья кубок,
             Участь свою играешь
             В важных забегах "клуба".

             Главный момент - у цели!
             Сердцем владеют чувства...
             Страх победив, сумеем
             Жизнь превратить в искусство!

Silv@

Silv@

Напиши мне письмо от руки...



Сильва Яна на сервере Стихи.ру

Silv@

Silv@

Життєве...

       Ти повернувся для чого? Не треба                Зорі з небес мені більше... Від тебе!        ПАлких зізнань і розмов про кохання...                Щирою бути! Єдине бажання.        Знаєш, минулось... Душею я вільна!                Ні не забула - це ж спогади спільні...        Дивно тобі, що отак відпустила?                Я не жалкую за тим, бо любила...        Мріялось, вірила... Тільки з тобою!                Цілі в житті розуміли обоє...        Мало було? Не твоє мабуть - спокій...                Волі спокуса... які наші роки!?        Бачила, знала, пробачить хотіла,                Та не проси, щоб тепер зрозуміла.        Вже не твоя... Цінуватиму лише                Тільки того, хто саму не залишить.

Silv@

Silv@

Всім гарного настрою! Посміхайтесь, бо ми того варті!!!




                                         

Silv@

Silv@

Вересень

           Часу торкнулись насичені дні,            Дощ прохолодний зі спогадів зник -            Вересень знову всміхнувся мені,            Цей невгамовний завжди мандрівник.

           Осені ніжної рідкісний дар            Фарби приємні – палітра його.            Сонце дістав із задимлених хмар,            Нишком проник до серденька мого.

           Хитро розкидав привабливих мрій,            Так ненавмисно, немов би той лис…            Ніколи більше ходити сумній,            Теж посприяв – позитиву приніс.            Листя осіннього жовтий вогонь            Тішить, немов зігріває в думках,            Я потрапляю у справжній полон –            Знов олівець та папір  у руках...

Сильва Яна на сервере Стихи.ру
Сторінки:
1
…
6
7
8
9
10
11
…
19
попередня
наступна
Радіо онлайн Слухай улюблені радіостанції в одному місці
 
I.UA, 2006—2024.
Ok Для зручності користування сайтом використовуються Cookies. Детальніше у політиці конфіденційності
This website uses cookies to ensure you get the best experience on our website. Learn more