Котяка відпочивака  

Котяка під панду маскеряка

Котяка - потягака

Котяка в хату просяка

Котяки друзяки

Котяки відношення виясняки  (м.Самбір)

Котяка фундамент охраняка

Котяка в холодочку лежака і у квіточках гуляка

Котяка муміяка

Котяка сніговиміряка

Котяка з даху заглядака

Котяки їдяки (с.Поляна, Закарпаття)

Котяка під сніг маскеряка

Котяки весною гуляки

Котяка рекламодака

А тут майже по Пушкіну:

Собака на базарі скупляка  (місто Дніпро)

Собака продавака  (місто Дніпро)

Собака дорогу охраняка (місто Черкаси)

Собака пізно гуляка (місто Дніпро)

Собака позіхака (місто Дніпро, Сухачівка)

Собака на пляжу хазяйку виглядака  (місто Дніпро, Сухачівка)

Собака оп"яняка  (місто Умань)

Собака на заправці лежака  (місто Черкаси)

Собака біля води гуляка  (с.Шевченківка, Магдалинвський район, Дніпропетровська обл.)

Собака тихо спляка  (с.Шевченківка, Магдалинвський район, Дніпропетровська обл.)

Собака їжу просяка  (місто Добромиль, Львівська область)

       Поїхали ми в один лісок, вийшли з відеречками і як завжди на повні груди вдихнули свіжучого хвойного повітря. Але по запаху якось відчувалось, що тут грибів немає. Походили ми з пів годинки і повний нУль  Навіть ніякої ні поганочки, ні мухоморчика не зустріли. Кажу: раз немає навіть поганючок, значить і порядних грибів не буде, навіть ніс не бере нюх на гриби 

       Поїхали в іншу сторону, бо настрій був грибний і дуже вже хотілось пополювати. І о щастя  тільки-но вийшла з машини, одразу відчувся  грибний запах. Так як пахне дитинка молоком, так пахне ліс щойно вистрибнувшими свіженькими грибочками. І одразу на перших же кроках лісу вже знайшлось пару маслючків

Далі вже, призивно зазиваючі своїм яскравим забарвленням, показались лісові аферисти Мухомори

Потім ще були ось такі гриби, але ми їх не брали, бо не знаємо про них нічогісінько, тим більше пластинчасті взагалі стрьомні рєбята.

І ще були ось такі гриби, які дуже схожі на маслюків, особливо коли бачиш їх, виглядаючими з трави і блистящими як маслюки. Але коли перевертаєш, а знизу пластинки, одразу розумієш, що підвох 

Так ми ходили по лісу, насолоджуючись чудовим повітрям насиченим хвойним ароматом, збирали грибочки і насолоджувались чудовим осіннім днем.

Маслюки взагалі супер маскувальники. Так заникаються, сидять і мабуть  сміються з тих, хто проходить повз і не бачить їх.

 

Але є і такі малята без досвіду маскування. Стоять і красуються прямо на сонячній галявинці, як ось ці трійнята  

Ну і в результаті нашого полювання отримали майже відеречко грибочків

Вдалої грибалки, друзі! 

Ми скупились у продавця  Поспішайте, там ще є що підкупити

       Їду сьогодні в транспорті на роботу і спало на думку: ці всі люди не мої друзі,  а значить я можу їх ігнорувати... Ну от як би вони були друзями, то я би і вислухала їхнє звернення до мене, і відповіла б їм. А так, вибачте, шановні, поки не станете моїми друзями і не будете мені посміхатись, я вам не підкажу на якій зупинці вам слід вийти,  і не почую вашого питання "ви виходите на наступній"  

       А що, навіщо одягати маски? Треба ж бути чесними  

Пи.Си.Йа ні такайя, йа жду транвайя  

      Каже колись мені мій малий: Чому деякі люди дозволяють собі не культурно поводитись? Чому вони не можуть нормально спілкуватись, не випендрюватись, не ображати, не принижувати інших, ставлячи себе вище всіх. От наприклад, їдеш у транспорті, а тобі у вухо хтось через губу з недовольством відповідає або запитує, як наче я винен, що його запхали в цю толкотню... 

        А тоді сидить і так мрійливо і задумливо розсуждає: от як би придумали такі прививки "Для етики поведінки", "Для поваги оточуючих", "Для порядної поведінки", "Для підвищення інтелекту", щоб їх робили людям і люди ставали кращими. 

Осене, красунечко, осене чарівна

      Невже не можна зрозуміти, що ти доросла людина і вправі сама приймати рішення як вчинити в тій чи іншій ситуації. Це твоє особисте життя і ти не зобов"язаний давати звіт начальнику про своє особисте життя поза робочого місця.

     Так до чого я це пишу. Дуже вразила історія однієї моєї знайомої. Вона гарна людина, гарна як працівник, але ж оця боязнь.....

     І власне сама історія:

Маша встроїлась на роботу на початку року. Ну те що обіцяли одні умови, а отримала трохи інше і не в кращу сторону, то одне. А друге те, що як з"ясувалось, в колективі досить не здорова атмосфера. І саме ця атмосфера йде від начальниці і її прибліжонних Табакі, які зрозуміло погодились на таку політику і вдало її підтримують, розводячи лицемір"я, плітки і клюють тих, на кого є негласна команда фас. Це в загальних обрисах ситуація.

      Отже, попрацювавши трохи більше пів року, Маша вирішує звільнитись, та ще й до того у неї змінились сімейні обставини. Пише вона заяву на звільнення і несе тимчасово виконуючій обов"язки, бо начальниця у відпустці.(це не спеціально, просто по датам так лягло). Заяву у неї прийняли з фейерверками емоцій, вплоть до того, що взагалі не хотіли приймати до виходу начальниці. Звичайно Машу зобов"язали відпрацьовувати 2 тижні. Перший з них її постійно покльовували і пощипували прибліжонниє, а на початку другого вийшла начальниця і з сердитим виглядом позвала її  до себе. Одразу з наїздом і звинуваченням виказала своє Фе, що типу, Маша їх підставляє тим, що звільняється. 

       А потім з суворим допитом каже: Почему вьі увольняетесь? Какая это причина?

       Маша: моя дочка вступила у ВНЗ на денне відділення, а у неї мала дитина  і мені треба їй допомогти бути з дитиною

       Начальниця: Диктуйте Ф.И.О. дочери, и ВУЗ, в который она поступила, я проверю правду ли вы мне говорите.

      Маша все їй диктує і починає виправдовуватись, а начальниця продовжує її стидити...

     Вже постфактум ми з Машою розмовляли, я запитувала чому вона не зупинила цю тираду звинувачень елементарним реченням: Це моє особисте життя і я не зобов"язана відповідати на ваші питання, тим більше давати дані про мою родину.

     Маша зі мною погодилась і в шоці, що так вчинала в той момент. Я її розумію, дуже часто люди не можуть встояти перед натиском подібних удавів.

     До Маші вже звільнилось 4 людини. Маша поділилась з деякими колегами цією розмовою і в цей же день ще одна людина віднесла заяву на звільнення.

     Пишу це для того, щоб сказати: Люди! Майте свою гідність. Поважайте себе! Не дозволяйте себе принижувати!   

        На другому році мого життя в селі, наші гарні приятелі подарували нам козенятко-кізочку. Вона була маленька, гарненька, без ріжок але з сережками. Ми з нею любили одна одну і жили дружньо. 

       Ця кізочка була розумна, порядна і майже не шкодлива. Вона дала нам два потомства, але потім трапився не гаразд і кізочки не стало 

       А так як діти були ще малі і козине молоко їм було корисне, та і я вже звикла до такої господарки, то потім була ще одна кізка. Ця була більш менш нормальна, щоправда норовливіша за першу. Теж побула у нас пару років. А потім, коли я вже й не хотіла мати козу, знову навіщось завели. Але цього разу купили вже дорослу козу, та ще й з рогами і з не добрим поглядом. Так трапилось, що я не приймала участь в оглядинах і повіривши на слово про її молочність і кротість, її привели до нас.

         З першого ж дня, з першого погляду я зрозуміла, що з цією Дерезою у мене не вийде милих стосунків.

        Один її не добрий погляд говорив про те, що вона буде робити те, що захоче сама і ніхто їй не указ. Очі були якісь злі і наче вона дивилась і думала: ну ви у мене попляшете 

        Чесно, навіть хотілось одразу повернути її назад до попередніх господарів. Але таки залишилось це створіння жити у нас.

         

          Шкоди від неї я дочекалась на першому тижні. Вона відірвалась і обгризла маленькі деревця. А всі хто тримав кіз одразу скажуть, що після такої обрізки-обгризки дереву капець. Може листки воно і буде гнати, а от з плодами нічого гарно не чекай. Я їй це простила і намагалась з нею подружитись, але вона все одно дивилась на мене не добрим поглядом.

         А саме найгірше було те, що ця коза постійно мене намагалась бити своїми великими рогами. Мені приходилось її доїти, а як тільки я нахиляюсь, або навіть просто підхожу до неї вона одразу нахиляє голову і намагаєтьмя мене стукнути. Вже навіть наставила мені синців. Як потім ми з"ясували, у минулих господарів її доїв чоловік, отже тому вона і не хотіла мене до себе підпускати. Короче я вже стала боятись йти до неї, ну звичайно нікому не сподобається чекати, що тебе будуть бити... Стала я бунтувати і жалітись чоловіку. А він каже: "то вона бачить, що ти її боїшся і тепер командує тобою. Візьми лозинку і трохи дай їй по задниці". Ну я собі і думаю: не піду ж я просто так її лупцювати, а як буде нагода провчу цю аферистку . 

     Довго чекати не прийшлось. Пройшло три дні. Вихожу я у двір, а ця зміївна вже відірвалась і хазяйнує у садку. Я дістала лозину і йду до неї. А вона, побачивши ворожий наступ, зі своїм чортячим характером, звичайно ні крапельки не злякалась, а навпаки почала двигатись на зустріч  .   

       А я думаю: повинна ж я їй в кінці кінців показати хто тут хазяйка  Я відступати не збираюсь і зараз точно буде битва, в якій і вирішиться Ху із Ху  

       Ну що? Підбігла вона до мене підтюпцем. Я її шморг, шморг по бокам куди дістала. А тю-тю... врагу нє сдайотся наш гордий Варяг. Вона наступає і відтісняє мене задкувати. Я знову намагаюсь наступати, знову шморг, шморг куди дістала. Дереза мекає під ніс і знову мене двигає. А далі почалась серьозна битва Титанів 

         Дереза наче почала здавати позиції, відійшовши на декілька кроків назад. Я зраділа: О-о-о-о думаю я перемагаю. Ага, розмріялась....

Відійшовши, коза стала на задні ноги, піднявшись в устрашаючій стійці, очі її аж заблищали від ярості, вона видала зле і гучне Ме-е-е-е-е-е-е і наставивши рога ринулась на мене. 

       Я вже відбігла ще далі. Маневр повторився. І я бачу, що я стою біля фіртки. Тобто ця Наполеонівська наволочь з рогами намагалась мене вигнати з двору. І коли вже втретє коза наступила, я вискочила за двір і швидко зачинила калітку. Стою і міркую що ж робити далі?  А Дереза продовжує свої атаки з тим же напором, але тепер вже розганяється і б"ється рогами у калітку. А я стою як бідна сирота казанська.  Коза захопила територію і вигнала мене на вулицю. Ну точна Дереза із казки.

І тут мені приходить гарна думка   Коли коза вдаряється у калітку, вона зовсім не дивиться на мене. А у ней на шиї від ошийника тягнеться шматок цепка і на кінці величенький карабін. Я її зараз вхоплю за той цепок і накину карабін на штахетину забору і так я зупиню її напади і зможу зайти у двір. А коза почала заспокоюватись, але в даний момент мені це було як раз і непотрібно . Я почала знову її дражнити лозиною. Звичайно горда Наполеонівка цього не стерпіла і зловилась на мій тактичний хід. З другого разу я її вхопила і льогкім двіжєнієм рукі зачепила на штахетину. 

        У кози розширились зінниці, вона дьорнулась і зрозуміла, що не має свободи, видала мекання на подобі злого рика і обмякла. 

       Мій розрахунок вдався, коза могла спокійно стояти і дихати, але не могла відійти від місця свого тимчасового ув"язнення.   Думаю, нехай приходе її адвокат (чоловік) і вирішує як далі буде діло.....

 

        Відкрила калітку, чуть не дала їй під ніс дулю і з переможним настроєм пішла далі хазяйнувати 

        Коза простояла наказана десь біля півтори години, іноді мекаючи, але вже жалібно, неначе просила пробачення. З моєю доброю душею, мені навіть стало її жалко, але відпустити її означало здатись. 

Коли прийшов додому чоловік, він зайшовся сміхом, бо думав, що вона зі своєю паталогічною шкодливістю сама туди зачепилась. Але коли почув розповідь про битву під Полтавою, то сміялись ми вже разом .

В общому вирішили ми дати їй ще шанс і якщо вона буде продовжувати так себе вести піде на шашлик   

        Треба Вам сказати, що Дереза трохи притишила свою норовливість і навіть перестала мене бити коли я її доїла. Лише іноді, по своїй звичці, намагалась наче напасти, але потім коли я підвищувала голос, вона спохвачувалась і стримувала свої випади. Але ж як воно вредне, то все одно рано чи пізно гидота вийде. І хоч вона перестала нападати на мене, а все таки одного разу кинулась з розгону на малого (йому тоді було 5-6 років), збила цепком з ніг і пішла в розгін, щоб напасти на нього. Добре що ми були тут поряд і одразу спинили цю наволочь. І в цей день , без суда і слідства було винесено приговор - шашлик     

Після цієї злюки ми кіз більше не тримали.

От і казочки кінець. Той хто слухав молодець