Я бачив дивний сон.

Франко ІванКАМЕНЯРІ Я бачив дивний сон. Немов передо мною
Я  бачив  дивний  сон.  Немов  передо  мною  
Безмірна,  та  пуста,  і  дика  площина,  
І  я,прикований  ланцем  залізним,  стою  
Під  височенною  гранітною  скалою,  
А  далі  тисячі  таких  самих,  як  я.  

У  кождого  чоло  життя  і  жаль  порили,  
І  в  оці  кождого  горить  любові  жар,  
І  руки  в  кождого  ланці,  мов  гадь,  обвили,  
І  плечі  кождого  додолу  ся  схилили,  
Бо  давить  всіх  один  страшний  якийсь  тягар.  

У  кождого  в  руках  тяжкий  залізний  молот,  
І  голос  сильний  нам  згори,  як  грім,  гримить:  
"Лупайте  сю  скалу!  Нехай  ні  жар,  ні  холод  
Не  спинить  вас!  Зносіть  і  труд,  і  спрагу,  й  голод,  
Бо  вам  призначено  скалу  сесю  розбить."  

І  всі  ми,  як  один,  підняли  вгору  руки,  
І  тисяч  молотів  о  камінь  загуло,  
І  в  тисячні  боки  розприскалися  штуки  
Та  відривки  скали;  ми  з  силою  розпуки  
Раз  по  раз  гримали  о  кам'яне  чоло.  

Мов  водопаду  рев,  мов  битви  гук  кривавий,  
Так  наші  молоти  гриміли  раз  у  раз;  
І  п'ядь  за  п'ядею  ми  місця  здобували;  
Хоч  не  одного  там  калічили  ті  скали,  
Ми  далі  йшли,  ніщо  не  спинювало  нас.  

І  кождий  з  нас  те  знав,  що  слави  нам  не  буде,  
Ні  пам'яті  в  людей  за  сей  кривавий  труд,  
Що  аж  тоді  підуть  по  сій  дорозі  люди,  
Як  ми  проб'єм  її  та  вирівняєм  всюди,  
Як  наші  кості  тут  під  нею  зогниють.  

Та  слави  людської  зовсім  ми  не  бажали,  
Бо  не  герої  ми  і  не  богатирі.  
Ні,  ми  невольники,  хоч  добровільно  взяли  
На  себе  пута.  Ми  рабами  волі  стали:  
На  шляху  поступу  ми  лиш  каменярі.  

І  всі  ми  вірили,  що  своїми  руками  
Розіб'ємо  скалу,  роздробимо  граніт,  
Що  кров'ю  власною  і  власними  кістками  
Твердий  змуруємо  гостинець  і  за  нами  
Прийде  нове  життя,  добро  нове  у  світ.  

І  знали  ми,  що  там  далеко  десь  у  світі,  
Який  ми  кинули  для  праці,  поту  й  пут,  
За  нами  сльози  ллють  мами,  жінки  і  діти,  
Що  други  й  недруги,  гнівнії  та  сердиті,  
І  нас,  і  намір  наш,  і  діло  те  кленуть.  

Ми  знали  се,  і  в  нас  не  раз  душа  боліла,  
І  серце  рвалося,  і  груди  жаль  стискав;  
Та  сльози,  ані  жаль,  ні  біль  пекучий  тіла,  
Ані  прокляття  нас  не  відтягли  від  діла,  
І  молота  ніхто  із  рук  не  випускав.  

Отак  ми  всі  йдемо,  в  одну  громаду  скуті  
Святою  думкою,  а  молоти  в  руках.  
Нехай  прокляті  ми  і  світом  позабуті!  
Ми  ломимо  скалу,  рівняєм  правді  путі,  
І  щастя  всіх  прийде  по  наших  аж  кістках.  

[1878]  

Мурзик.

Леопардик Мурзик, немного задумчив, наверное хочет завести друзей ))


Маленькая радость.

Маленький клоун Антоха, очень добрый и милый.


Грани.ру. крымский референдум

Читайте сами


В Крыму начался референдум о статусе региона. Голосование проводится в условиях оккупации и в нарушение украинской Конституции. Крымские татары его бойкотируют и просят признать их право на самоопределение в составе Украины.

Мировое сообщество отказалось признать законность референдума, ОБСЕ не прислала наблюдателей. Россия заблокировала в Совбезе ООН резолюцию о непризнании итогов крымского голосования.

В бюллетене два вопроса: "Вы за воссоединение Крыма с Россией на правах субъекта Российской Федерации? Вы за восстановление действия Конституции Республики Крым 1992 года и за статус Крыма как части Украины?".

16:21 | 16.03.2014 #
Екатерина Сергацкова, журналистЯ, гражданка России, с пропиской в Симферополе, получила бюллетень со словами: "Ну, раз вы тут живете, значит, можете голосовать". Тетенька, не найдя меня в списках, просто вписала мою фамилию в другой список.

https://www.facebook.com/sergatskova/posts/832196356797721

16:10 | 16.03.2014 #
Франк-Вальтер Штайнмайер, министр иностранных дел ФРГМы не искали конфронтации. Но, если Россия не пойдет на уступки в последнюю минуту, то в понедельник 17 марта на встрече глав внешнеполитических ведомств стран ЕС мы дадим соответствующий ответ.


О мире и дружбе.

Мудрец говорил, что и это пройдет,

а что же останется, знать бы хотелось. 

Весенняя мельница быстро вертелась,

смолов в жерновах недоверия лед.

Сегодня у многих открылись глаза,

ветра перемен освежают и лечат,

пусть где-то вскипает густая гроза,

но это пройдет и тогда станет легче.

Ты прав был мудрец, все проходит не зря

и с каждого шага все ближе вершина.

Ее покорить смогут только друзья,

лишь в них настоящей победы причина.

Минуют ненастья, сады зацветут

и мир удивится созревшему плоду,

а я буду верить, что мир и свобода

не только в моем ныне сердце живут.

Кто ты?

Кто ты, страна за северной чертой, что матушкою раньше называлась

и вдруг ты старшим братом оказалась, готовым надругаться над сестрой.

Такой родней гордиться не смогу, таких соседей не хочу и даром. 

Кто ты, страна безумного кошмара?  Не мать ни брат, чудовище в снегу. 

Прощай, немытая Россия

Прощай, немытая Россия,
Страна рабов, страна господ,
И вы, мундиры голубые,
И ты, им преданный народ.

Быть может, за хребтом Кавказа
Укроюсь от твоих царей,
От их всевидящего глаза,
От их всеслышащих ушей.(с)



«Прости, украинской мудрец, наместник Феба и Приапа! Твоя соломенная шляпа Покойней, чем иной венец; Твой Рим - деревня; ты мой папа, Благослови ж меня певец!». Это строки из пушкинского письма 1824 г. к богатому помещику и поэту Аркадию Родзянко, владельцу села Родзянки Хорольского уезда Полтавской губернии. 

Полезно и актуально. )



Кто еще не в курсе, очень достоверный тест.

Сама пройду позже, инет балувается.

Подарите мне...



В этот день, когда Солнце весеннее ярко,

расцветают цветы, оживает сухая трава,

подарите мне МИР, и не будет ценнее подарка,

скажет каждая женщина, этим  она и права.

Пусть улыбки детей не погаснут от грома орудий,

пусть достойную старость имеют все те, кто живет

и пускай молодые так страстно друг друга полюбят,

что возродится рай, где никто никогда не умрет.

Монолог "диванного вояка".

Лежу на дивані, дивлюсь телевізор і розум мій звично мовчить, 
мені і без нього все геть зрозуміло, не треба ученого вчить. 
Я знаю по собі, що всє те за гроші, я сам би побільше узяв, 
та тільки біда, що ніхто не приносить, а я вже і списочок склав. 
Я хочу машину будинок і дачу, і купу велику грошей, 
та тілько щоб я на своєму дивані лежав, як який небуть шейх. 
Робити ви кажете? Все то дурниця, і так проживу, я вже звик. 
Поможе мені в тому ця... заграниця, и русский могучий язык.