Як кота спробували віднести(!) до клініки

Нещодавно писав про нашого нового кота. Так ось, все-таки наважилися звернутись до ветклініки. Дізнався, що без огляду кота встановити діагноз і призначити лікування неможливо (а хто б сумнівався, крім батьків? Хоча, можна зрозуміти — треба було дізнатися про можливі витрати). Потім дзвонив. Аж два рази) Перший, щоб дізнатись графік. А другий, щоб викликати лікаря. Тому що довезти кота до клініки — дуже складна справа. Батько не придумав нічого кращого, ніж віднести на руках. Кіт шипів, нявчав, виривався. Я б його точно невтримав. Тому був на підхваті лише для того, щоб потримати, якщо батьку потрібно буде звільнити руки. А батько втомився довго і повільно нести. По дорозі обдумували як полегшити шлях. Таксі. Це якщо таксист захоче везти кота без кошика або переноски. Так ось, поки йшли і думали, кіт вирвався і давай впристрибку тікати. Коли зрозумів, що не втекти, побіг під машину. Ледве дістали. Вмовив батька не мучити кота, а викликати лікаря на дім. Так, це дорожче — але інакше ніяк не вийде.

А кіт після того був злий! Бурчав (він вміє видавати такі звуки), коли до нього хтось наближався або гучно балакали.
Після візиту лікаря повеселішав. Вже ночував не вдома.Сьогодні вже бігає. Правда, ще на трьох лапах. І апетит покращився.

Як вуличний кіт став домашнім

Вуличний кіт ночував надворі (ну або не ночував). Інколи просився погуляти після обіду. Іноді затримувався до пізнього вечора. І ось, декілька днів тому прийшов кульгавим і подряпаним. Мабуть, десь бився. Тепер вже другу ніч ночує вдома. Майже третю добу не виходить на вулицю. Як бачив у Києві кота, що стрибає на трьох лапах - так і наш так само.

Не знаємо, що робити. До ветеринарки нема в чому нести. Сумку для котів він порве. В кошик, який залишився від Рижика, він не влізе. На руках нести через пів міста ризиковано. Таксі викликати дорого. Є підозри в переломі. Мати каже, що треба накласти шину. Але ж ми не лікарі.

Прикольна мелодія

Дуже давно побачив на М1 відеокліп із маленькими індіанцями, які танцюють в салуні під інструментальну композицію. Мелодія запам'яталась. Але не міг згадати назву треку. По-моєму, навіть тут запитував у відповідях — але марно. І от, нарешті, на радіо написали назву! Тепер  і ви будете знати цей трек.
До речі, ви його чули раніше?


Щось пісня сподобалась-4

По радіо почув україномовну версію. А виявилось, що оригінал співає інша співачка. Та й сама пісня аж 2008 року.

Здивувався, що пісня у співпраці із Armin van Buuren. Раніше не був знайомий з його творчістю. Що порадите зацінити?



Вилазка

Ще одна вилазка. Цтого разу сходив сам. Обійшов не все. Та й в принципі, там нічого цікавого. Все вже розвалили.
Звіт вийшов дуже скромним.

Біла Церква

Камбек. Тобто, повернення.
Був я у цьому місті неодноразово. Вперше десь років 10-11 тому. А повноцінне досліження відбулося 7 років тому. Тому для мене це було ностальгійне. Хоча не настільки, як нещодавня поїздка у гості. Бо в Білій Церкві востаннє був влітку цього року. Хоча то було транзитом.

Пройшовся знайомими місцями. Тепер церков стало більше.

В гості в село

Давно не ходимо у гості. Але цього разу з'їздили до маминої знайомої в село. Вона до нас на Дні народження приїжджала — і не раз. А ми до неї востанне приїздили аж 17-18 років тому. Уявіть, як це давно було. Однак і обійстя, і хату, і двір — все запам'яталось. Картина — як у фільмах про село. Хоча те село ближче до Києва, ніж моє місто))) А краєвиди звідти які!

Пару годин погостювали. Завезли гостинців. Ну і нас пригостили. Заодно "вигуляв" батька і маму (вони вже рідко виїжджають далі нашого міста і гіпермаркета).

Кури як ручні. Поки збирав горіхи підходять. Мама навіть гладила.

Коли знаєш, хто співає

Як же ж класно, коли знаєш, хто співає! При прослуховуванні радіо на смартфоні іноді вказують що звучить у ефірі. Не треба шукати по інтернету і запитувати у "Відповідях" (все одно там ніхто нічого толкового не напише).


Розетка

Ні, це не реклама інтернет-магазину. Це спостереження дивного явища: коли вставляю штепсель зарядки під корпусом розетки іскрить (то синьо-зеленим, то помаранчевим). Причому під'єдную непідключену зарядку. Іскрити не повинно, бо немає замикання на споживача: акумулятор чи телефон не під'єднано. Причому Чому ж тоді іскрить? Мама каже, що то я наелектризований, від того що довго проводжу час біля комп'ютера.

Батько вставляв — іскор немає. В чому річ?!

Часто таке явище буває, коли вилки штепселів погнуті (з заводу в такому стані).

А у вас буває, що іскрить під розеткою?

Це ми ще подивимось

Це ми ще подивимось: президент він, чи лох. rofl
Після розмови президента Зеленського із добровольцями на лінії розмежування в соцмережах з'явився новий мем.