Закінчується період скорботи за подружкою. З тим, що не можна змінити, можна лише змиритись. Хоча коли монтував старі відео, знову поринув у спогади, які розчулили. Однак, якщо не заглиблюватись у минуле, спогади вже не викликають сильний біль. І здається, що спогади притупились. На це ніяк не вплинути. Лише по вечорам буває сум за минулим. Ну, що ж, доки життя триває, треба рухатись далі. Зараз же турбує єдине питання: покличуть на поминки, пом'янути подружку, чи ні? Хочеться поїхати, бо коли...

Читати далі...

Життя не буде таким, як раніше. Вирішив не вживати алкоголь. Кросворди і кейворди набридли остаточно. Віртуальні подорожі теж набридли. Перейшов на онлайн покупки і розрахунки. Перестав вести щоденник, писати сюди буду рідше. Проте хочеться розвивати відеоблог на Ютубі.Сподіваюсь, що гарний настрій з часом повернеться.

Скуштував новий смак пікатного теріякі вермішелі швидкого приготування "Мівіна" з серії вуличної їжі і в'єтнамську рисову локшину "Big Bon" з соусом Фо Бо. Інших смаків вермішелей і локшин з нових серій у продажу не було.[Приєднана картинка]Екзотичні бомж-пакети доруваті. Стакан "Street Food" обійшовся у 21 грн. з копійками, рисова локшина — у 18 грн. з копійками.Перед дегустацією подивився огляди в інтернеті, але цікаво було скласти власне враження....

Читати далі...

Знайшов ще одне неопубліковане давнє відео, також за 2018-й рік. Зафільмував репетицію військового параду.Поки що залишається лише сумувати і ностальгувати за тими роками.

Натрапив на відеофайли з вилазки з подружкою, що відбулася майже 3 роки тому. Фрагменти дуже короткі, довго провозився з монтажем, але все ж вирішив викласти. Наче знову прожив ту вилазку. Приємні спогади, але з сумом. Сьогодні рівно місяць, як не стало подружки.Ще виявив, що під час останньої вилазки фотографував Мері.На ніч нерви не витримали. Дивишся, на знімках вона жива. І це ж було півтори роки тому. Важко усвідомити, що її вже нема.

Цього разу приводом для антидепресивної прогулянки стала втрата подружки. Однак прогулятись ніде. Тому пройшовся вздовж залізниці до Малютинки, по ходу подивився на зміни у місті. Фотографував і знімав відео лише на смартфон (за виключенням кількох знімків і кадрів).Смартфон фільмує якісно.

Ніде прогулятись по своєму місту і околицям, бо облазив все місто і кожен куточок пов'язаний з якимись спогадами, що викликають ностальгію і сум за минулим. Тому пройшовся вздрвж залізниці до Малютянки. Хоча тим маршрутом я ходив вже двічі. Збирався дійти до Одеської траси, але погода почала псуватись, та й так кілометраж чималенький. Викладати чи не викладати? Майже нічого не сфоткав.Якби ж було менше тисячі хворих на ковід за день, то поїхав би кудись на електричці.А ще сумніваюся, що...

Читати далі...

Зміна обстановки і нові приємні враження ніде вщзяти. Один знайомий поперся на поїзді в далеку подорож. Причому лише на один об'єкт. Інший, новий знайомий, знову вибрав велопоїздку на понурі руїни. Третй знайомий виявився зайнятим роботою. На ніч накриває спогадами. Згадую не лише останні зустрічі з подружкою, а й час до зустрічі з нею. Ще й перечитав старі записи в цьому блозі.Працювати не хочеться. Та й завдання по роботі скінчились.

Три тижні, як не стало подружки. Змирився з втратою. Поступово повертаюсь до "звичного" карантинного режиму: домосідство, робота і ютубчик, хоча зрідка перечитую щоденник. Спогади тепер викликають не смуток, а приємні емоції. Хоча, нажаль, нові враження в подальшому можливі лише з іншими людьми. Але треба далі жити.В голові вже лунають пісні (ті, що слухав останнім часом), але прослуховування музики (особливо веселої) не можу дозволити. Гумор теж поки що під забороною. Тому що нема...

Читати далі...

Шо за день?! Збирався пройтись вздовж залізниці, але не зміг перейти дорогу біля залізничного переїзду. Пішов в обхід, з іншої сторони, однак там собакен перегородив дорогу і став гарчати. Відбиватись було нічим, тому довелося піти додому. А ввечері очікував новий сюрприз — впав карниз. Метушня, лайка (батько інакше не вміє). Кріплення кудись закотилось. Буде що робити завтра.