Ох, вже цей перфекціонізм! То те не так, то се хочеться зробити краще! Раніше "заднім числом" доповнював фотозвіти, бо кількість знімків здавалась недостатньою. Або просто не давало спокою бажання покращити фоторепортажі (оскільки іноді вони сумбурні або незадовільної якості). А цього разу вирішив (причому, спонтанно) поредагувати самвидав про вітчизняні автомобілі сучасності.

Отож, змінив три сторінки у випуску про ІЖ-2717-90: переставив картинки, щоб автомобіль ззовні був на початку, а потім вже зсередини; через це довелося прибрати одну картинку і додати опис. А ще уточнив деякі нюанси про виробництво, оскільки з'явились сумніви (не підтверджено випуск базової вантажної версії на ЛуАЗі (можливо, то був імпорт)).

Складність полягала у тому, що після оновлення Акробату інструменту для скріншоту з програми не стало. Ще й масштабування інше. Тому довелося коригувати під розміри раніше зробленого. Сподіваюсь, це непомітно.

Якщо в житті немає нічого цікавого, пригоди з'являються самі по собі. Наприклад, на днях почув за вікном звук "чвяк". Думаю: "снігу не було, може пташка нагадила, чи струсили випраний одяг — і забризкало". Потім, через якийсь час, побачив, що по вікну розмазаний слід, наче від гівна і лежить шматок чогось коричневого. Правда, за структурою несхоже на какавельки. Придивився — монтажна піна. Ну, думаю, "гарні" сусіди. Мабуть спеціально, з хуліганських мотивів (у нас такі мешканці, що самі вандалять свій під'їзд!). І, головне, фіг кого звинуватиш, бо незрозуміло, за якою траекторією летіло. Єдине ясно, що квецьнули згори. Але які можуть бути звинувачення без прямих доказів? Коротше, розбирайся, як хочеш. Пізніше, коли "попустило" емоції, припустив, що могли закріплювати кабель, який вирвали з кріплень під час поривів вітру восени минулого року — тому що мотилявся він знатно. Можливо і ненавмисно забруднили. Однак все одно, залишився неприємний осад, бо як не як — додаткова причина для роздратування. Вже думали, що доведеться замінювати вікно.

На щастя, засране вікно вдалося відмити.

До речі, добросусідства давно немає. Хоча раніше ходили в гості один до одного. Але мешканців, які заселились до будинку на початку, залишилось дуже мало. Хтось помер, хтось виїхав на інше місце. Після повномасштабної війни також повиїжджали деякі старожили.

Вперше після 20 років пожував жувальну гумку з сухпайка. Боявся проковтнути або що коронки повідпадають, але обійшлося.

Жуйка, як жуйка. М'ятна. Проте тепер замислююсь: а чи не поринути в дитинство і купити жуйки "Турбо"? Так, це не ті, що були раніше, але все одно ностальгія.

Мабуть, спробував, тому що шкода викидати харчі.

Перед зйомками я не знав, це разовий чи денний індивідуальний раціон. Та й, власне, дегустацію відкладав якнайдалі. Як виявилось згодом, недаремно.

1. Перший продегустований закордонний MRE вразив асортиментом. Датський сухпай виявився добовим, на 3846 ккал. Меню доволі різноманітне та численне: мюслі з малиною, рис з шинкою, томатний суп з макаронами, яловичі джерки, тунець у воді, мокрель в томатному соусі, брюссельський паштет, фермерський паштет, цільнозерновий пшеничний хліб, цільнозерновий житній хліб, арахіс з ароматом барбекю, тістечко з ароматом лимону, шоколад, злаковий батончик з ароматом карамелі, протеїновий батончик з ароматом карамелі, цільнозерновий бісквіт, масло з фундука (лісового горіха), малиновий джем, абрикосовий джем, яблучно-персикове пюре, сушена журавлина, драже (пастила) з чорної смородини, напій персиковий, напій лимонний, напій з какао, сублімована розчинна кава (2 шт.), чай зелений (2 шт.). І це лише їжа! А ще є серветки, ложки, зубочистки, жувальні гумки і навіть зубна щітка!

З таким асортиментом дегустація була хоч і цікавою, але виснажливою. А сам огляд вийшов ну дуже масивним — давно не було фотозвіту на 75 фоток. Що казати про відео, яке стало рекордно довгим, на 47 хвилин. До того ж, в процесі зйомки вирубило електрику. Однак знайомством із зарубіжним військовим пайком все одно лишився задоволений!
[ Читати далі (+74 фото + відео)... ]

1. Оскільки святкування, як такого, не було, покажу "житіє моє" та чим себе розважав під час і після Дня народження. Заодно розбавлю роздумами про входження до клубу 40+.

До речі, прикольно, що пост про 41-й День народження виявився 441 фотозвітом. А саундтрек чудово підходить під настрій — "очікуючі на найкращі дні".
[ Читати більше (+35 фото)... ]

Розбавлю ниття цікавою систематизацією/класифікацією. Наприклад, модельною лінійкою поточного покоління легендарного спорткара (чи не зовсім?) Porsche 911 (за минулий рік). Він мені не подобається, але вразив асортимент модифікацій. Конфігурація включає різноманітні версії.

Комбінації утворюються таким чином:

- Базова модель (в кузовах купе, кабріолет)

- "4" — повний привід

- "S" — потужніше

- "GTS" — потужніше потужнішої (фактично, суперкар, а не спорткар за характеристиками)

- "Turbo" — потужніше потужніше потужнішої (GTS)

- "Turbo S" — потужніше "Turbo".

Дивне прохання, але тим не менш... Підкажіть ідеї для звіту. Тому що хотів написати про святкування Дня народження, але його фактично не було. На запас був ще один варіант — про вітчизняну військову техніку, однак нормальні фотки знайти важко + авторські права. Тому теж ніяк. Звичайно, є один варіант — дегустації. Але їх потрібно чимось розбавити, щоб звіти були на різні теми.

Як варіанти, огляд пам'яток громади або ставки. Але в села маршрутки їздять рідко, тому теж під питанням.

Правда, стосовно чого ідей вистачає, це як самовипилятись. Сьогодні довелося взяти вихідний, бо нерви вже здають.

Шось суцільне засмучення. Під час заряджання ноута вирішив персоналізувати — поміняти фон. Знайшов безкоштовні шпалери. Вони дивно встановлюються — не через меню з налаштування робочого столу, а через застосунок, скачаний з офіційного магазину Майкрософта.

Між іншим, глянув на ігри. Невесело. Крутезна залізнична гра Train Sim World коштує під тисячу гривень. Обломчик. Тим паче, не впевнений, що ноут потягне.

Ну, думаю, тоді подивлюсь програму для створення музики. "Так ти вже цікавився!" Так. Але, можливо, щось змінилось. А раптом "атракціон небаченої щедрості"? Однак, ніт. Ціни, як бачите, ого-го. Причому купляти саму лише програму (за 8К) без усіх плагінів нема сенсу.

За що я себе люблю — за те, що настрій може раптово змінитись і за нерішучість. Хотів замутити дещо, однак передумав. Поміркував, що треба багато чого купляти, орендувати житло, якось самому фоткати (бо професійний фотограф дорого коштує). Коротше, великий ризик, що просто побуду на самоті (що теж, звичайно, корисно), але навряд чи щось зроблю. Та й по грошам вийде чималенько. Тому, нажаль, довелося відмовитись. А гроші краще витратити на донати ЗСУ, на улюблених блогерів, чи на програму для запису музики.

Схожа історія могла би трапитись і з ремонтом зубів: як тільки залишався один візит до лікаря, щоб поставити коронки, мені раптово перехотілось.

До речі, коронки трохи муляють. Можливо, з незвички (бо давно там не було зубів). Зазвичай, таке часто трапляється при встановленні коронок. Одним словом, підпилювали, підпилювали. За декілька годин після встановлення коронок стало краще. Але все одно відчуваю, що заважає. Хоча не хочеться набридати і капризувати.

Прикольний інструментальний трек в стилі Progressive House з промовистою назвою. Якщо охарактеризувати свої мрії і сподівання, то назва якраз підходить до моїх думок. Правда, так і все життя може пройти в очікуванні найкращих днів.

Ну а трек класний (особливо, ударники). Нещодавно почув фрагмент, а буквально декілька днів тому натрапив на повну версію.