Новий, третій альбом відомої співачки Ілларії. Платівка отримала назву від заглавної пісні «Я жива», яка вже давно відома. До альбому ввійшли й інші відомі пісні, більш старі: «Не відпускай», «Зацілуй». Всього ж до альбому ввійшли тільки вісім треків.


Трекліст:
1. Жива вода
2. Зацілуй
3. Не відпускай
4. Агапіму
5. Я жива
6. Танець під дощем
7. Мантра
8. Ангел світла

Послухати можна тільки на платних сервісах (наприклад, в iTunes).

Ніколи не дегустував вершковий лікер (з лікерів пробував лише Амаретто). А це, на Новий рік захотілося чогось незвичного. Бо алкоголь вже майже не вживаю.
В супермаркеті на вибір було три смаки: полуниця, диня і фісташки. Разом з домашніми вирішили вибрати зі смаком дині. Якби ціна була меншою, то взяв би й з іншим смаком. Тому поцікавлюсь: може з вас хтось пробував такий напій?


Вивчення етикетки не дуже обрадувало: поряд із вершками і спиртом (дивне поєднання, чи не так?) ароматизатор і барвники. Причому барвники, які небажані для використання (Е102 і Е110 - якщо не помиляюсь). Дивно, чому не захотіли використовувати натуральні.

Мабуть на смак щось типу слабоалкогольних коктейлів?

А ось і справжне українське! Та ще й хардкор (назви пісень про це говорять)! П'ятий альбом гурту «Тінь Сонця» під назвою «Буремний край». Звучання стало ще більш важким. Хоча стиль залишився незмінним — козак-рок. А пісні традиційно патріотичні.
Через неформат пісні з альбому не почуєш на радіо. Алеи тим цікавіше послухати альбом.



Трекліст:
1. Ромко живий
2. Громом і вогнем
3. На відблисках мого меча
4. Промінь волі
5. Вітер з гаєм розмовляє
6. Дорога
7. Осокори
8. Слобожанський рок-н-рол
9. Вишневий садок
10. Зродились ми великої години

Послухати можна ТУТ.

Сходив на ВДНГ. Цьоко року вхід зробили безкоштовним. Подивитися було що: купа розваг — замок льодових скульптур, гірки, каток, резиденція Діда Мороза. А ще креативна ялинка.


Щоправда, розваги дорогі. До Діда Мороза — 200 гривень. Каток — 150 (якщо у вихідні). Але можна прийти просто подивитися.

[ Читати далі ]

Якщо довго нема в онлайні значить або нема інтернету, або є важливіші справи.

Вчора сходив на екскурсію до філії музею громадського транспорту, що розташувалась на території колишнього автобусного парку №3. Був просто шокований станом експонатів — ходової техніки дуже мало. Однак хочеться вірити, що машини відреставрують швидше, ніж вони згниють.


Давно мріяв там побувати. І от, мрії збуваються.
Хоча картина депресивна. Але кажуть, в 2017 музей відкриють.
[ Читати далі ]

Можливо ще зарано про це казати, але схоже, що "Автолегенди СРСР" для вітчизняних збирачів модельок скінчилися.. 6 років розповсюджували, але вирішили закрити достроково. За цей час деякі встигли звикнути.

Не так давно закрили представництво видавництва в Україні. А потім з'явилися чутки від наближених до видавництва, що журнальну серію у нас можуть прикрити. Розповідали, що після 180го номеру «Автолегенди» не будуть постачатися в Україну. При тому, що саму серію не закривають. Навіть більше — «Автолегендам» нема кінця і краю: заплановано до 221 номера. А от український ринок стали вважати безперспективним. Йсмовірно, тут зіграло роль обідніння населення, зменшення ринку продажів (за рахунок Криму) і те, що деякі колекціонери і збирачі перестали купляти «Автолегенди».

Але цікавий не лише сам факт дострокового закриття серії — планували, що "журналку" дотягнуть до 180 випуску.  Однак 177 номер в деякі кіоски не завезли. І в моє місто в тому числі. А ще Ікажуть, що то був останній випуск.

В такій ситуації одні колекціонери зітхнуть із полегшенням, а інші — із сумом. Не знаю до кого з них себе віднести. З одного боку, серія вже давно себе вичерпала та й якість поганенька. Та й для гаманця краще. А зекономлені кошти можна витратити на щось корисне. А з іншого боку — і після 180го номеру будуть цікаві випуски, які вже навіть не купиш (бо в Росії вони давно були в продажу). А якщо купляти нові випуски із-за кордону, то це дорого обійдеться. Десь 240-250 гривень.

До речі, «Автолегенди СРСР» була єдиною журнальною серією з модельками, яка росповсюджувалась по Україні. А тепер не буде жодної.

P.S.: Походу кіпіш зарано підняв. Начебто ще завозять.

Запитували який трафік для світлофорів у Боярці. Так ось відповілдь-фотопідтвердження. Трафік не щільний, але постійний потік машин, як мінімум, з трьох напрямків.

Особливо черги перед перехрестям утворювались на другорядній дорозі. Фото зроблене у вихідний день.


[ Читати далі ]

Давайте про щось веселіше. Хоча, не знаю чи це доречно в даному контексті. Нещодавно пор радіо почув класну пісню Pianoбоя «Шампанські очі». Після пошуків у Youtube виявилось, що пісня — переспів Кузьми Скрябіна. А ще є відеокліп на пісня у версії Pianoбоя.

Кліп новий (ось чому пісня з'явилась в ротації?). А сам кавер, я так розумію, 2015 року.



Мені пісні Pianoбоя не подобаються. Але ця композиція сподобалась.

Не хочу показатися нудним, але забув дописати до попереднього допису . Може щось порадите. Весь час сплачували за комунальні послуги через пошту. І за це не брали комісію. Скільки в платіжках написано — стільки плати. Але настала криза, Укрпошта в ауті — поштове відділення ледь не закрилось: відновили роботу, але платежі вже не приймають. А щоб заплатити через банк треба доплачувати за послуги банку. А це хоч мєлочь, але нериємно. Причому комісію беруть як у Приватбанку, так і в державному Ощадбанку.

Одна надія, що в пошті знову будуть приймати комунальні платежі, або пошта остаточно розвалиться.

Вирішив підкинути гівна не вентилятор. Але думаю, тема цікава. Ні для кого не секрет, що банківські операції потребують адміністрування. Ну, скажімо, обслуговуючий персонал, сервери, чи що там ще може бути. Але раніше відчути (чи побачити) комісію за послуги можна було лише в разі сплати в сторонніх фірмах. А іноді взагалі комісії не було (хоча насправді вона мабуть була).

Щоб не бути голослівним, приклад. Для розумників (тут такі, бачу, є) пишу більшим шрифтом, щоб виділити суть. Раніше картки поповнення мобільного рахунку коштували стільки, скільки їх номінал. Тобто, купляєш стретч-картку номіналом 100 гривень за 100 гривень. І так було довго. Запитання: а чому тоді зараз картки зараз продають дорожче їхнього номіналу? Що змінилося?! Наприклад картку номіналом 100 гривень продають за 103 гривні. Хош - не хош, а доводиться переплачувати. Це, як я розумію, "навар" продавця за доставку. А чому ж раніше вартість дорівнювала номіналу?

Але картки це ще по-божескі. Якщо сплачкувати за мобільний зв'язок через платіжний термінал, то взагалі комісія 6%. До%уя, чи не так?
Хоча кажуть, що можна зекономити, сплативши через термінал в фірмових центрах мобільного оператора. Начебто там комісія навіть менша, ніж при купівлі картки.

Скільки про це не запитував на mail.сру і тут здається — нормальної відповіді так і не почув. Може зараз економісти розтлумачать і розкладуть цінову політику по поличкам?
[ І ще один приклад ]