День четвертий.
Ранок.
Після безсонної ночі, що пройшла в догадках і переживаннях, всі островітяни збираються на березі. МиЛа стоїть в випраному платячку і віночку з екзотичних квіточок, Помадка і Йолка в купальниках з посохлої трави і червоні від засмаги, бо не сголосилися на крем, Помадка при цьому в шльопанцях на каблуках, які загрузли у пісок по самі п'яти, Сало в одному капці і окремо від всіх Допа у футболці і сімейних трусах. Принципи Допи не дозволяють з'являтися на публіці у такому вигляді, але й публіка, на думку Допи, не заслуговує його принципів...хіба трішки МиЛа.
Сало: А ну-а ну... хто там? Тааак, Аскольд за штурвалом, Заразка, Марін, БджЫлка, Де Стресс, Людмила .... таааак....щось п'ють з бокалів... канєєєєшно, мабуть щось смачне і холодне. Ланс з кимось зажимається...от везе ж людям. Тааак ДіСу з фотіком на табуретці. Вона шо ту табуретку з сільської ради сперла? Хозя з котом в капюшоні....Ньотка з псами....Ні фіга собі, Данах з цуценятами. Ноєв ковчег, трястя. О!!! Дімєдрооооооооооолич!!!! Він мене і спасе....
Дімєдролич Йолці і Помадці: О! Какой у вас ярко-красный цвет. У меня аж эрекция разбушевалась. Почувствовал себя фламинго.
Заразка: А чиво энто вы зарядку не делаити?
Людмила: Я вам игрушек на пальму привезла со снегирями, для поднятия новогоднего настроения.
Марін: Эй, на острове! А вы знаете какой для вас сегодня день? Сегодня для вас день пустых тарелочек и разбитых надежд.
БджЫлка: Помадка, зацени манек!
Помадка дивиться на свій манікюр, з якого залишився один більш-менш цілий ніготь на середньому пальці. Вона спеціально зробила перед поїздкою шеллак зі стразами.
Помадка: 
Заціни мій! Йолка: Тихо будь. Не ведися. Вони спеціально сюди приперлися, щоб поржати і поіздєватись.
Де Стресс дражнить Сало: їхав Сало через річку
бачить Сало в річці ..лять*
сунув Сало 
.й у річку .лять за йя Сало цап 
Островітяни стоять і з останніх сил роблять пристойний вигляд. Тут не витримує Сало. Він зривається з місця і в одному капці біжить у море, починає щосили гребти руками і ногами, капець злітає і залишається плавати на поверхні.
Сало: Дімєдрол, спаси мене, як романтік романтіка благаю...
Жіночий голос зверху: Сало, а ну сиди на сраці, повертай назад, бо зроблю мінус один
Сало: Що мінус один? Бал?
Голос: Сантиметр.
Сало гребе назад до острова.
Весь мокрий Сало виходить на берег, по путі забирає капець. Повні труси медуз.
Сало тихо, витряхуючи медузи: От знаєш, трястя, моє больне місце. Мені навіть вухо не жалько, а от той сантиметр у мене стратігічєскій. Може мінус вухо?
Голос тихо, але з погрозою: На острів і бігом.
Сало голосно у бік яхти: Я, Дімідрол, згадав, що у тебе там в пад'єздє блохи, то я передумав... мало лі чо.
День. Жара + 44.
Острів.
Сало, підклавши капця під голову, знесилений лежить під пальмою, Йолка і Помадка грають у карти з листочків на роздягання...знімають з себе по травичці, МиЛа підмітає пляж віником з пальмового листя, Допа з тугою дивиться на море...
Яхта.
На палубах пусто. Всі набираються сил до вечірнього паті. В каюті капітана ведуть розумні розмови Аскольд і Ланс, Лансу на плече поклала голову гарненька незнайомка. Данах в затишку сидить у кріслі-гойдалці і курить мундштук, цуценята сплять на колінах. Ньотка крише салат з капусти. Хозя намагається зібратися з силами і втопити кота. ДіСу все фотографує і акуратним почерком коментарі записує у блокнотик.
Вечір.
Острів.
Життя на острові потроху починає оживати.
МиЛа весь табір поприкрашала гірляндами з квітів і листочків, Сало поробив факели з кокосів, Йолка і Помадка нафарширували змію, Допа зробив запіканку з всього, що знайшов. Створилася на диво тепла і затишна обстановка, лише музика з яхти розбавляла ідилію.
Сало замріяно: А Дімідрол вже когось там іпе...
Йолка: Не знаю як Дімідролич, а Хозя точно.
Помадка: Не знаю як Дімідролич і Хозя, а Аскольд таки да.
МиЛа: Не знаю як ті троє, а Ланс стопудово, він з собою он яку кралю привіз.
Допа: Да замолчите вы уже! Такой вечер, а вы всё опошляете.
МиЛа: Ви праві, Олександре Анатольовичу, а хочете анекдот?
Допа: Да не хочу я никаких анекдотов. Я домой хочу к Петровичу.... и Чухе.
Яхта.
Лунає гучна музика, але ніхто не святкує. Всі зібралися біля борту і дивляться у бік острова.
ДіСу: От ви мені хоч що кажіть, але без них наче як в огороді без хріну.
Заразка: Аха. Грустненько и пустенько.
День п'ятий.
Ранок.
Острів.
Над сплячими аборигенами нахилилася фігура.
Сало, відкривши одне око: Йосип на кобилі...а ти якого хрена тут?
Пи.Си. Сьогодні ніхто не вибуває, а навпаки. Голосуємо за того, хто цей Йосип.
Заціни мій!
