9 місяців тому я побачила на фото в інтернеті маленьку полосату кицьку з білим носиком, і зрозуміла що це - моя киця. Через два дні вона перелякано ховалася у мене за пазуху від гамору вулиці, а потім вдома спала на спині, боячись злізти на підлогу...

Зараз їй виповнюється вже один рік, вона вже велика і красива кішка, проте така ж безпосередня і грайлива як у дитинстві. Гердану не можна примусити щось зробити, вона Кішка і робить те що хоче і коли хоче...

Вся історія у фото тут

http://photo.i.ua/user/628570/44380/

У тілі чи в голові? З чим тре боротись з комплексами чи з фізичними недоліками через які виникають комплекси? Як на мене всі наші проблеми в наших мізках і якщо розібратися з комплексом то може виявитись, що те що ми вважали за недолік - взагалі перевага, або щонайменше точно зміниться ставлення до проблеми, а на тверезу голову і рішення легше найти... А фізичні недоліки виправляти зазвичай важко, довго і найчастіше взагалі не потрібно...

Посперечалась з дівчинкою однією, у нас одна і та сама проблема - ми худенькі і ніяк не можем набрати вагу, хоча докладаємо до цього чимало зусиль. Проте я ніколи з того приводу не комплексувала, можливо тому що мені цей комплекс старанно (хоч і не розуміючи цього) намагалися привити рідні і спрацювала захисна реакція психіки, а також тому що в моєму житті були і є люди які не втомлються мені повторювати що я маю гарну фігуру і чудово виглядаю. Звісно, я знаю що кілограмів 5-6, а то і 10 мені не завадять і старанно їх здобуваю, але не роблю з цього цілі життя і не сильно переймаюсь циферками на вагах.

А у дівчинки реально вже манія, вона щиро вірить що лише набравши вагу вона здобуде впевненість у собі і міцні нерви, і що без 10 кілограм вона ніколи не виглядатиме привабливою... І вона бігає по лікарях, п"є жменями ліки і БАДи, їсть все мучне і жирне аби тільки здобути заповітні кілограми...а вони не з"являються... І що цікаво, її батьки самі худенькі і ніколи не переймались ні своєю вагою ні доньчиною, проте у дитини такі комплекси що страшно стає...проте вона вважає що щойно вона набере вагу як комплекси зникнуть, а мені здається що це неможливо, раз людина себе не любить, то не полюбить навіть коли відповідатиме своїм стандартам краси...

На прохання трудящих і в продовження дискусії розпочатої отут: http://blog.i.ua/user/1682371/202241/

Особисто я супротив вегітаріанців нічого не маю (як казала моя бабця "Кожен з глузду сходить по-своєму") допоки вони не починають мені доводити що я природою створена травоядним і тому маю жувати травичку і приборкувати свої хижацькі інстинкти або не починають ставити свої травоядні експерименти на дітях...

Вегетаріанство завжди поєднувалось і поєднується з усілякими філософсько-релігійними течіями, доволі часто фанатичного характеру. Ще однією особливістю являється те що всі ці філософські течії і релігії течії виникли в тропічному та екватаріальному кліматі, де через високі температури повітря людина потребує набагато менше білків, а рослинна їжа набагато різноманітніша і поживніша аніж в північних областях...

 Основний міф вегетаріанства - про те що травна система людини призначена в першу чергу для перетравлювання рослинної їжі. Проте якби це було так, то ми  мали б 4 шлунки (як у жвачних, наприклад, у корови) або метрів з 30 кишківника, як у більшості травоїдних. У людини поки що 1 шлунок та менше 10 метрів кишківника, тож ми з вами відносимся до всеядних організмів які однаково легко перетравлюють як білкову так і вуглеводну їжу. А тому наш організм настроєний на отримання поживних речовин як з тваринних продуктів, так і з овочів фруктів, і нестача першого чи другого в раціоні може дуже негативно позначитись на загальному стані організму, особливо коли мова йде про розвиваючийся організм дитини...

Отже, основні небезпеки вегетаріанства:

 - Нестача повноцінних білків викликає білкову дистрофію, гальмує розвиток органів та ріст дитини

Звичайній людині достатня кількість – 1г білків на кожний кг маси тіла на добу. Якщо людина займається важкою фізичною працею – більше. Також потреба у білках підвищується у холодну пору року приблизно на 0,1г/кг на кожен градус нижче 20 С Білкова дистрофія виникає, якщо в організм протягом тривалого часу щоденно потрапляє менше 0,33 г білків на кожний кг маси тіла. Повноцінні білки містяться лише у м"ясних продуктах, рослинні білки не є їх достатнім замінником.

 - Нестача вітаміну В12 погіршує роботу мозку і нервової системи, в дитячому віці це може призвести до відставання у розвитку

Вітамін В12 або кобаламін міститься у всіх продуктах тваринного походження і виробляється корисними бактеріями, що живуть в кишечнику, складність в тому що ці бактерії відповідають саме за перетравлення тваринних білків і в разі їх нестачі атрофуються

 - Нестача вітаміну В2 погіршує стан шкіри, волосся та нігтів

Вітамін В2 або рибофлавін міститься у молоці і молочних продуктах, м"ясі, рибі, птиці

 - Нестача вітамну D порушує засвоєння організмом кальцію та призводить то незворотніх змін у скелеті, діти-вегетаріанці набагато частіше страждають на рахіт в порівнянні з однолітками які їдять тваринну їжу, особливо рибу

Вітамін D міститься в морській рибі та виробляється організмом під дією сонця

 - Нестача заліза призводить до анемій

Залізо найкраще всотується з м"ясних продуктів. Негімічне залізо з рослин всотується набагато гірше, оскільки потребує для всотування той же тваринний білок.

 - Нестача незамінних амінокислот порушує функції організму, від порушень зору до гормональних розладів

Амінокислоти, які містяться у м"ясному білку - це цеглинки з яких вибудовується наш організм. Дорослий організм складує їх "про запас" у печінці та жирових відкладеннях, проте у дитини таких запасів нема і їй потрібно отримувати амінокислоти в достатній кількості з їжі.

Звідси висновки - якщо ви доросла людина, і свідомо вибрали вегетаріанство як спосіб життя, стяг вам у руки. Тіки врахуйте, що у нашому кліматі повністю відмовлятись від тваринних продуктів і захоплюватись суворим вегетаріанством (веганством) вельми необачно. 

А коли мова іде про дітей, то десять разів подумайте, хто дав вам право змалку порушувати розвиток організму дитини і наражати її на небезпеку...в багатьох країнах (Франція, Великобританія, деякі штати США, Швеція) примушення дітей до 7 років до веганства (суворого вегетаріанства) карається законом

І ще одна порада, вегетаріанців на планеті всього 5%, з них 80% проживають у країнах з тропічним і екваторіальним кліматом, тож не тре лізти до нас, клятих північних м"ясоїдів і доводити нам які ми погані ;)

За матеріалами:

 http://www.vredno.ru/tastes/meat

http://www.biolife.com.ua/yake-znachennya-mae-bilkova-yizha-v-ratsioni-lyudini.html

http://www.sunrise4you.ru/vegetta.html

http://www.rezus.ru/eda/metody/vegetarianstvo

http://www.ourbaby.ru/articles/article.aspx?id=469

http://www.hovala.co.il/100/zd/5.htm

та інші...

Сусід зверху довбає весь ранок стіну (зовнішню, посеред зими) перфоратором, сусід знизу весь цей час методично гупає йому по батареях щоб припинив....

Іду гуляти надвір і розробляти плани помсти обом придуркам...

У чому вона? У піднятті келихів в певні секунди, у бої годинника, у привітаннях рідних, у дзвінках друзів, у подарунках, у святковій ялинці?

Що з цього можна безболісно випустити, а що тре зберігти будь-що?

Так вийшло що цей Новий Рік я просто проспала...примудрилась захворіти 31 грудня і надвечір валялася з температурою під 40...і мені в принципі було пофігу який сьогодні день і котра година...батьки пішли зустрічати на вулицю, а котяки не надто розуміються на тонкощах людських свят))) Проте десь через півгодини після бою курантів і розпивання шампанського мене почали будити-вітати дзвінками і смс саме ті люди і саме в тому порядку як я хтіла і мріяла, це насправді було несподівано, бо зазвичай я отримувала привітання як відповідь на свої, а тут виявилось що і без поштовху з мого боку про мене багато людей пам"ятають. Звісно я потім сама розіслала привітання, проте я вперше отримала раніше ніж дала...

А потім прийшли батьки і принесли подарунки, напрочуд саме ті на які я не сподівалася, а  саме мріяла, з дитинства не було таких збігів...

І виявилось що свято таки свято без тих символічних 30 секунд які знаменують перехід із року в рік...радість є і без них...і пофігу як зустрічати нові 365 днів, головне вірити в те що вони тобі принесуть...

P.S. Ялинку я прикрасила тіки сьодні, і мушу сказати задоволення від процесу прикрашання 30 грудня і 3 січня абсолютно ідентичне)))

Профессор конечно лопух, но аппаратура при нем (с)

Поховайте мене за плінтусом, пристреліть чи ще щось зробіть...чесно я вже зашиваюсь...

Здається ніби фігня - сидиш, з розумним виглядом задаєш питання і слухаєш що тобі белькочуть студенти...щонайменше я так думала рік тому...

Фігушки - 3 групи, 60 студентів, по 4 лабораторки в кожного, на захист однієї лабораторки іде щонайменше 5 хвилин на студента....от і порахуйте...і 5 хвилин і з першого разу це одиниці, реально 15-20 хв і 2-3 спроби...

Те що здавалося найважчим на початку, виявилось де-факто найлегшим, наприклад оцінювання, хоча як не парадоксально залік/незалік важче визначати ніж ставити оцінку...бо рівень на якому має бути "залік" тре виводити середній на групу (по принципу середньої температури по лікарні))) ), а починають здавати першими звісно найкращі, тож планку спершу виставляш по ним, а під кінець приходиться її трохи опускати, бо починаються "складні випадки". І що саме цікаве вже з 2-3 разу з"явилася безпомилкове чуття на те знає людина чи нє, і телепатична здатність задавати саме ті питання які найгірше знають)))

А найважчим насправді є по-перше витримати психологічний тиск, сльози, соплі, псіхи, а по-друге фізично важко 4-5, а деколи і 7-8 годин 4-5-6 разів на тиждень питати, пояснювати, слухати відверту маячню і намагатися зрозуміти звідки ця маячня взялася...бо нема слів, на 5 курсі люди реально не знають базисних основ своєї спеціальності...я розумію що у мене була дуже сильна група, це всі визнають, але вчили ж нас ті самі викладачі, у мене з ними різниця всього три роки...і я не повірю що їм не так само все це читали...

Проте є і приємні речі - коли в очах у студента загоряються вогники розуміння, коли вони починають самі розпитувати глибше, бо стає цікаво "чому так", коли можна разом посміятися над поясненням "ну іони стоять, між ними ходять електрони, а зверху пробігає струм"))) чи над студентом який завалився на питанні з анекдоту "Як звуть викладача?" (Над питанням "Який предмет здаєм?" він думав хвилини дві ))) )

Ставлячи крапку в житті ми ніби затикаєм пляшку повну привидів-спогадів...перший час ці привиди примудряються просочуватись повз затичку, проте з часом вона все щільніше і щільніше притирається і тіки самі маленькі і вертляві спогади знаходять шпаринки...

Аж раптом ми можем замінити крапку на щось більш вагоме, ледь не каменюку...от тільки пляшка при цій заміні відкривається і спогади розлітаються навкруги...Намагаєшся їх зловити і запхати назад - але де там, привида не можна вхопити...

І починає здаватися що навкруги - самі тіки спогади, виглядають з-за кожного кутка, стають перед очима при будь-якій нагоді...і не виходить ані втікти від них, ані приборкати...бо саме гірке що спогади - добрі, а тому їх дуже важко, майже нереально забути...погані спогади приходять лише вночі, але тоді з ними легко боротись - прокинувся і все пройшло...

А що робити з добрими спогадами які хочеш забути ??? З часом добро не псується, і як пояснити собі самій що тре забути все добре що було, бо інакше свідомість починає конфліктувати сама з собою???

Підбираєм репертуар для ансамблю на Різдвяні свята і в зв"язку з цим провожу соцопитування:

Які колядки ви знаєте?

Які три колядки ви хтіли б почути на Різдво?

"Страна волновалась. Гибель сотни моряков была неотделима от бездарной эпохи. Здесь смешалось все - трусость и глупость начальников, безалаберщина и тупое равнодушие к живому делу и людям.

Он выслушал доклад министра. Светлые глаза смотрели на министра со скукой. На рапорте о гибели....он размашисто и не задумываясь написал "Скорблю о погибших".

Страна волновалась. Газеты требовали расследования. По городам начался сбор денег для помщи семьям погибших матросов..."

Хто написав ці слова? Коли? І про який корабель іде мова?