http://vk.com/away.php?to=http%3A%2F%2Fvrciro.org.ua%2Findex.php%3Foption%3Dcom_content%26task%3Dview%26id%3D213%26Itemid%3D1&post=174147137_2070

Комюніке засідання Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій
від 22.01.2014 р.

У зв'язку з останніми подіями в Україні, 22 січня 2014 року відбулося екстрене засідання Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій (ВРЦіРО).

За результатами засідання ми, глави та представники конфесій:

Гостро засуджуємо факти вбивств, за які несе відповідальність перед Богом кожен, хто до цього причетний. Нікому не дозволено переступати Божу заповідь «Не вбивай!».
Закликаємо негайно припинити кровопролиття.
Засуджуємо використання Церков і релігійних організацій в політичних технологіях.
Просимо про термінову зустріч як з Президентом України В. Ф. Януковичем, так і з очільниками опозиції.
Закликаємо вірних Церков і релігійних організацій України до посиленої молитви і посту за збереження миру і цілісності Соборної Української Держави.

Мученик Полиевкт

Святой Полиевкт был первым мучеником в армянском городе Мелитине. Он был воином при императоре Декии (249 - 251) и пострадал за веру во Христа при императоре Валериане (253 - 259). Святой был другом воина Неарха, твердого христианина, а сам, ведя добродетельную жизнь, оставался язычником.

Когда настало гонение на христиан, Неарх сказал Полиевкту: "Друг, мы скоро разлучимся с тобой, меня возьмут на мучения, а ты, пожалуй, отречешься от дружбы со мной". Полиевкт отвечал ему, что видел во сне Христа, Который снял с него одежду и надел другую, светлую. "С этой минуты, - сказал он, - я готов служить Господу Иисусу Христу".

Возгоревшись духом, святой Полиевкт вышел на городскую площадь, разорвал висевший там царский указ об обязательном поклонении идолам и выбил из рук жрецов идолов, которых они несли.

Тесть его, правитель Фелокс, которому было поручено исполнять царский указ, ужаснулся поступку святого Полиевкта и заявил, что теперь он должен будет умереть. "Иди, прощайся с женой и детьми", - сказал он. Пришла жена и стала в слезах умолять мужа отречься от Христа, заплакал и тесть его Фелокс. Но святой Полиевкт остался непреклонным в своем решении пострадать за Христа. С радостью преклонил он свою голову под меч палача и крестился в собственной крови (+ 259). Вскоре, когда Церковь Христова при равноапостольном КонстантинеЖитие.. Святой равноапостольный царь КонстантинИкона. Император Константин ВеликийМолитвыХрамы восторжествовала по всей римской империи, в Мелитине был воздвигнут храм во имя святого мученика Полиевкта. Многие чудотворения совершались по молитвенному предстательству святого Полиевкта. В его храме горячо молились о даровании сына родители преподобного Евфимия ВеликогоЖитие.. Преподобный Евфимий ВеликийИкона. Евфимий ВеликийМолитвы (память 20 января). Рождение великого светильника Православия в 376 году свершилось, таким образом, по благословению святого мученика Полиевкта. Чтителем его памяти был также святитель Акакий, епископ МелитинскийЖитие.. Преподобный Акакий, епископ Мелитинский, участник III Вселенского Собора и великий поборник Вселенской истины. Как на Востоке, так и на Западе мученик Полиевкт почитается как хранитель клятв и договоров.

21 січня - преподобного Георгія Хозевіта, преподобної Домніки та Еміліяна ісповідника

св Георгій Хозевіт, св Домніка, св ЕмільянЦього дня Церква Свята (східного обряду) віддає честь пам’яті преподобного Георгія Хозевіта,  преподобної Домніки та Еміліяна ісповідника.

Цей преподобний отець наш Георгій Хозевит, з юности Бога полюбивши і зрікшися світу, став ченцем, згодом аввою обителі Хозевської. Пішов до Єрусалиму задля поклоніння святим місцям, там, решту часу життя свого провадячи в пості і трудах, перейшов до Господа. У той-таки день пам'ять святої матері нашої Домники, яка під час царювання Теодосія Великого прийшла до Цар-города з Картагенського града, еллінкою будучи, з иншими чотирма дівчатами. Було ж про неї божественне якесь одкровення святішому архиєпископові Нектарію-патріярху — він, прийнявши її, сподобив хрещення святого. Після цього Домника свята чернечий на себе прийняла образ і життя, і у великому пощенні духовними трудами подвизалася, і чудес немало зробила: корабель, доланий хвилями, врятувала від потопу, море втихомирила. І пророцтва дар мала: смерть-бо цареву передбачила і провістила, ангела, що просвічує природу вод, очевидно бачила, та инші преславні божественні Таїнства відкриті їй були. У старості глибокій дожила-бо аж до царювання Лева і Зинона і, про свій завчасу до Бога відхід довідавшись, спочила з миром.

Свята Домніка з чотирма іншими дівчатами прибула до Царгорода з Карфагена за царювання імператора Феодосія Великого, будучи ще язичницею. Однак у Царгороді, почувши про Христа, загорілась сильним бажанням прийняти християнство і жити за правилами чистої небесної віри. Архієпископ Царгорода Святий Нектарій отримав про неї особливе одкровення. Тому, прийнявши її, він не тільки сподобив її святого хрещення, але й поставив  дияконессою.
Імператор Лев подарував їй землю за межами міста. На цій землі свята Домніка заснувала монастир на честь святого Захарії, зібрала навколо себе християнських дівиць і стала жити з ними, подвизаючись у пості. Вона створила чимало чудес: наприклад вона врятувала мореплавців, хто гине від бурі на морі, тим, що з благословенням пустила в море масло, отчого морське хвилювання припинилося. Вона мала також дар пророцтва, бо передбачила кончину царя, а також і свою смерть. Свята мирно почила в глибокій старості, доживши до царювання Льва і Зенона, відійшла до Господа у 474 році.

Святитель Еміліян, єпископ Кизіцький, жив за царювання імператора-іконоборця Льва Вірменина (813-820). Разом з іншими єпископами він був викликаний у палац до імператора, який настирливо вимагав від єпископів відмовитися від шанування святих ікон. Святитель Еміліян перший твердо відповідав імператору, що питання про іконопочитання може обговорюватися і розв'язуватися лише в Церкві духовними особами, а не в царському палаці. У 815 році він був засланий в ув'язнення за православну віру, де і помер як ісповідник.

Згідно «Житія святих» Димитрія Туптала (Ростовського).

Собор св. Івана Хрестителя, «найбільшого з-поміж народжених від жінок», відзначають 20 січня за Юліанським календарем

УКРАЇНА — Наступного дня після святкування Богоявління — 20 січня за юліанським календарем, Східна Церква святкує Собор св. Івана Хрестителя, віддаючи йому шану за те, що він хрестив Господа Ісуса Христа. У народі кажуть: «Іван Предтеча бере свята на плечі», оскільки завершується цикл різдвяних свят.

Іван Хреститель народився в сім'ї священика Захарії та Єлисавети, родички Богородиці, коли вони були у похилому віці й вже не сподівалися на потомство. Він був посланий Богом, щоб приготувати вибраний народ до визнання Ісуса Христа Месією. «Він буде великим в очах Господніх» (Лк. 1, 15), — каже ангел до батька св. Івана Захарії, сповіщаючи йому новину про те, що невдовзі у нього народиться син.

Іван Хреститель, якого ще називають Предтечею, своїм суворим способом життя дав взірцевий приклад богопосвятного життя. Він закликав людей до покаяння, кажучи: «Слідом за мною йде сильніший від мене, що Йому я недостойний, нахилившись, розв'язати ремінця Його сандалів. Я вас хрестив водою, а Він хреститиме Святим Духом" (Мк. 1, 7-8).

За відважне проповідування і напоумлення навіть безбожного царя Ірода Іванові відрубали голову. Частина його святих мощей похована у Севастії.

Культ Івана Хрестителя, зокрема у Східній Церкві, — особливий. Він єдиний з усіх святих після Богородиці, що має свій празник Зачаття і празник Різдва. Впродовж церковного року у Східній Церкві відзначають 6 празників в честь цього святого: празник Зачаття (6 жовтня за старим стилем/23 вересня за новим стилем), Різдва (7 липня за ст. ст./24 червня за н. ст.), Усікновення Голови (11 вересня за ст. ст/29 серпня за н. ст.), Перше і Друге Знайдення Голови (9 вересня за ст. ст./24 лютого за н. ст.), Третє Знайдення Голови (7 червня за ст. ст./25 травня за н. ст.) і Собор святого після празника Богоявлення (20 січня за ст.ст.,7 січня за н.ст.). У самому Євангелії наводяться слова Христа: «Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Івана Хрестителя» (Мат. 11, 11).

О. Юліан Катрій у книзі «Пізнай свій обряд» так характеризує постать Івана Хрестителя: «Його особа поміж святими Старого Завіту особливо визначна, незвичайна і геройська. Св. Іван Хреститель це велетень духа, що стоїть на грані двох Завітів: Старого й Нового. Він замикає пророків, а відкриває апостолів. Він не тільки пророк, але й предтеча-вістун, христитель і мученик. Він одинокий мав ласку христити того, що Його інші пророки тільки предсказували та в дусі бачили. Він був очищений від первородного гріха ще в лоні своєї матері».

БОГОЯВЛЕННЯ. ХРЕЩЕННЯ ГОСПОДНЄ.

       19 січня (6 січня ст.ст.) Свята Православна Церква святкує Хрещення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, або Богоявлення. Це велике двунадесяте неперехідне свято. Свято Хрещення Господнього – одне із самих древніх свят християнської Церкви. Його всановлення відноситься ще до апостольських часів. Древня назва свята - „ТЕОФАНІЯ”, що означає Богоявлення.

Слово „хрещу” по-грецьки означає „погружаю у воду”. Не можливо зрозуміти сенс і важливість хрещення, не роз’яснивши перш за все символічного значення води, про яке говориться у Старому Завіті. Вода – початок життя. Саме з води, беруть свій початок всі живі істоти. Де немає води, там пустеля.

Хрещення Іоанна Хрестителя було символічним і означало те, що як тіло омивається і очищається водою, так і душа людини, яка покаялася і увірувала в Христа, буде очищена від усіх гріхів Христом. Сам Іоанн виголошував: „За мною іде Сильніший за мене, у Якого я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінь взуття Його; я хрещу вас водою, а Він буде христити вас Духом Святим” (Мк. 1, 7-8).

Тридцять років Ісус Христос жив у Назареті зі Своєю Пречистою Матір’ю, Дівою Марією, і старцем Йосифом. Коли ж Йому виповнилося тридцять років, Він прийшов із Назарета на Йордан, щоб хреститися від Іоанна. Бог відкрив Іоанну, що це не простий чоловік, а Син Божий, через те Іоанн відмовлявся хрестити Ісуса Христа, кажучи Йому: „Мені належить христитися від Тебе; а Ти хочеш, щоб я хрестив Тебе”. Ісус відповів: „Не стримуй! Ми повині виконати все, що повелів Бог”.

„І сталося у ті дні, прийшов Ісус із Назарету Галілейського і хрестився від Іоанна в Йордані. І коли виходив з води, зараз же побачив Іоанн небеса, що розкривалися, і Духа, Який сходив на Нього, мов голуб. І голос був з небес: Ти Син Мій Улюблений, в Якому Моє Благовоління”(Мк. 1, 9-11). Про це свідчать всі чотири Євангелія.

Після хрещення Христа хрещення для людей, це не просто символ очищення. Тут Ісус явив Себе світу як Христос, Син Божий. („Месія” по-єврейськи – те ж саме, що по-грецьки „Христос”, тобто „Помазанник Божий”). Богоявлення відкрило нам велику Божественну тайну Святої Тройці. Тепер кожен, хто охрещується, стає причасником цієї тайни. Хрещення – це початок відновлення першопочаткового образу Божого в падшій людині. Велика тайна, що звершується в хрещенні, не відразу досягає наш розум. Хрещення робить нас єдиними з Христом, наче б то прививає нас до Нього. Під час хрещення у воді, джерелі нового життя, людина помирає для гріха і воскресає для Бога. Але щоб дійсно набути цей образ, потрібно працювати над собою все життя.

Святитель Іоанн Золотоуст так говорить про це свято: „Чому Богоявленням називається не той день, в який народився Христос, а той, в який Він хрестився? Цей день є той самий, в який Він хрестився і освятив водне єство, Він явив Себе світу. Саме тому в це свято опівночі, всі почерпнувши води, приносять її додому, і зберігають весь рік; і відбувається явне знамення: ця вода у своїй сутності не псується на протязі довгого часу, а залишається свіжою, начебто тільки що взятою з джерела”.

Чому ж цей день називається Богоявленням? Тому, що Христос став відомим для всіх не тоді, коли він народився, а коли Він хрестився. Про це говорить Іоанн Хреститель: „Серед вас стоїть Той, Якого ви не знаєте”(Ін.1, 33). „І я, - говорить він, - не знав Його, але той, Хто послав мене хрестити водою, сказав мені: на кому побачиш Духа, Який сходить і перебуває на Ньому, Той хреститиме Духом Святим”(Ін.1, 33).

В пам’ять про те, що Спаситель Своїм Хрещенням освятив воду, в цей день звершується водосвяття: напередодні свята Богоявлення вода освячується в храмах, а в сам день – в річках, або інших місцях, де беруть воду.

ХРЕЩЕНСЬКИЙ СВЯТВЕЧІР.

ВОДОСВЯТТЯ.

Святу Богоявлення передує навечір’я, богослужіння якого схоже з чином навечір’я Різдва (великі царські часи, літургія з вечірньою). В кінці богослужіння звершується перше освячення води. Цей древній обряд християнська традиція тісно пов’язувала з таїнством Євхаристії. Освячена вода, по-грецьки носить назву „АГІАСМА”, тобто „велика святиня”. Водою все омивається і насичується, очищається і зрошується. Але не тільки цим обмежується значення води. Воно і втому, що „Сам Творець всього – Христос – зійшов, як дощ, розлився, як річка, і хрестився в Йордані”.

В день самого свята вода освячується в хрестовидній ополонці – „Йордані”. Біля неї за звичай з льоду роблять хреста висотою до 2 м. Святкову ходу для освячення води на природних водоймах називають „Хресним ходом на Йордан”. Після молитви віруючі омиваються святою водою і беруть її з собою, з вірою в те, що ця вода володіє чудодійною силою.

Чудодійних дій святої води сподобляються лише ті, хто споживає її з живою вірою в обітниці Божі і силу молитви Святої Церкви, ті, які мають чисте і щире бажання змінити життя, покаятися і спастися  

Хрещенська вода – це святиня, яка має бути в домі кожного православного християнина. ЇЇ бережно зберігають біля святих ікон. Хрещенська вода, як і Святе Причастя, приймається віруючими тільки натщесерце.

Освячуюча і животворча дія святої води розповсюджується як на тіло і душу людини, так і на всі предмети, які служать для її духовного і тілесного життя. Свята вода гасить полум’я пристрастей. Відганяє злих духів – ось чому окроплюють святою водою домівки і всяку річ, яку освячують.

Таку силу вода отримує через молитовне призивання на неї Божого благословення.

архім. Агапіт (Гуменюк)

Навечір’я Богоявлення

До V століття було прийнято згадувати народження і хрещення Сина Божого в один день - 6 січня, і називався це свято – Богоявленням, що говорило про прихід Христа у світ і про явлення Трійці на водах Йорданських.

Перенесено святкування Різдва Христового на 25 грудня вже пізніше, в V столітті. Так було покладено початок новому церковному явищу - святки, що закінчується навечір’я, або святвечором свята Хрещення. Слово навечір’я означає переддень церковного торжества.

Зважаючи на важливість наступаючої події в житті Ісуса Христа, Церква встановила піст.

У святвечір, після вечірньої з Літургією Василія Великого, у храмах здійснюється велике освячення води. Водосвяття називається великим за особливу урочистість обряду, яка є спогадом євангельського події, що стала не тільки первообразом таємничого обмивання гріхів, але і дійсним освяченням самого єства води через занурення в неї Бога во плоті. Вода ця називається – водохресною або - йорданською.

Під впливом Єрусалимського статуту з ХІ-ХІІ століття водоосвячення відбувається два рази - і у Водохресний святвечір, і безпосередньо у свято Богоявлення. Освячення в обидва дні відбувається таким самим чином, тому вода, освячена в ці дні, нічим не відрізняється. Є традиція кропити в цей день водохресною водою своє житло зі співом тропаря Богоявлення. Водохресну воду весь рік вживають у невеликих кількостях.

Священномученик Теопемпт, єпископ Нікомидійський і мученик Теона

Святі мученики Теопемпт і Теона постраждали в Нікомидії в 303 році. Святий Теопемпт був єпископом у Нікомидії за цісаря Діоклетіана.

Виступаючи проти ідолопоклонства, він захищав віру в Ісуса Христа. Покликаний до царя, Теопемпт відмовився виконати його вимогу – поклонитися ідолу Аполлону. Святого Теопемпта кинули в розжарену піч, але він силою Божою залишився живий. Вночі цар із загоном воїнів пішов до печі і побачив, що святий живий і молиться до Бога. Розлютившись, Діоклетіан наказав морити святого Теопемпта голодом і спрагою протягом 22 днів, але й тут волею Божою мученик був збережений.

Тоді цар покликав до себе відомого чарівника Теона. Теон приготував для святого Теопемпта отруту і, змішавши з їжею, запропонував з’їсти її. Отрута анітрохи не пошкодив святому Теопемпту. Теон вдруге випробував на мученикові дію ще сильшішої отрути, але святий Теопемпт знову залишився неушкодженим, тож Теон сам увірував у Христа. Його кинули в темницю разом зі святим єпископом, який охрестив його, давши йому ім’я Синесій.

Вранці Діоклетіан закликав святого Теопемпта і знову переконував відректися від Христа, але зрозумівши, що віра Теотемпта непохитна, наказав вбити його. Святий мученик Теон, що також відмовився принести жертву ідолам, був живим закопаний у глибокий рів. Це сталося в Нікомидії в 303 році.

Преподобна Синклітикія Олександрійська

Преподобна Синклітикія родом з Олександрії, дочка багатих батьків, прекрасна собою, з юних років вела богоугодне  життя. Полюбивши чистоту дівоцтва, вона відмовилася від шлюбу і увесь час проводила в пості й молитві. Після смерті батьків роздала майно жебракам і разом зі своєю сліпою сестрою, прийнявши чернецтво, зникла в одній з гробниць, що належали її родичам. Слава про її подвиги швидко поширилася в околицях і багато благочестивих дів прийшло до неї, щоб жити під її керівництвом.

Впродовж свого подвижницького життя свята старанно словом і ділом повчала сестер. На 80-му році життя її спіткала важка хвороба. Преподобна з християнським терпінням переносила послане їй випробування.

Померла свята близько 350 року у віці 83-х років.

Написав Бр. Григорій Яремчук ЧСВВ

 Собор сімдесяти апостолів

Окрім 12 Христових апостолів, св. євангелист Лука згадує ще 70 учнів, які після вознесіння Ісуса Христа проповідували Христову науку, а часто терпіннями і мученицькою кров'ю поширювали й зміцнювали Христову Церкву.

До них належать: Агав, Акила, Амилій, Ананія, Андронік, Апелій, Аполос, Аристарх, Аристовул, Артема, Архип, Ахаїк, Варнава (Йосиф), Вартоломій (Натанаїл), Ґай, Еводій, Епафрас, Епафродит, Епенет, Ераст, Ерм, Ермій, Зина, Іродіон, Йосій, Варсава-Юст, Карпо, Кесар, Кифа, Клеопа, Климент, Кондрат, Крисп, Кварт, Лин, Лука, Лукій, Марко, Марко (Іван), Матій, Мнасон, Наркис, Никонор, Олімп, Онисим, Пармен, Патровас, Прохор, Пуд, Родіон, Руф, Сила, Силуан, Семен – Господній родич, Сосипатр, Состен, Стахій, Степан, Терцій, Тимон, Тихік, Трофим, Урбан, Филип, Филогон, Флегонт, Фортунат, Тадей, Яків – Господній родич та Ясон.

Імена Христових учнів знаходимо в Діяннях апостолів і посланнях, в основному св. Павла.

Преподобний Теоктист

Преподобний Теоктист заснував обитель в місті Кукумі на острові Сицілія, де став ігуменом. В його монастирі жили грецькі ченці, що втікали від переслідувань іконоборців. Помер преподобний у 800 році.

СВЯТОЙ МУЧЕНИК ГОРДИЙ    

altВ первой четверти IVстолетия, во время одного из самых жестоких гонении      на христиан, жил в каппадокийской Кесарии молодой, богатый, прекрасный душой и телом, воспитанный в христианской вере воин Гордий. Служил он сотником при войске. Как и другие христиане, опасавшиеся гонений и укрывшиеся в отдаленных местах, он решил удалиться в пустыню. Находясь в безопасности, Гордий стал задумываться о правильности своего поступка и пришел к выводу, что ему следовало остаться с теми, кому Бог повелел защищать святую веру вплоть до мученического конца. И Гордий вернулся в Кесарию, где как раз шли приготовления к языческому празднику в честь Марса, бога войны. Именно в этот день общего празднования и решил Гордий открыть перед всем народом суть истинной веры

- Я нашелся для тех, кто меня не искал, я пришел к тем, кто не звал меня, - громко заговорил он словами пророка Исаии, внезапно появившись среди бесчисленной толпы.

Эти слова мгновенно привлекли всеобщее внимание. Все замерли в ожидании.

- Кто ты и откуда? - вопросил один из правителей города.

- Я - христианин, в - объявил Гордий  и рассказал, кто он  и почему оставил свою родину. - А теперь я возвратился, чтобы исповедовать веру в Иисуса Христа, единого истинного Бога.     

Пораженный смелостью исповедника, правитель повелел немедленно предать его истязаниям. Но мученик спокойно переносил пытки, повторяя слова из псалмов Давида: «Господь мне помощник, и не убоюся, что сотворит мне человек... Не убоюся зла, яко Бог мой со мною...».

Правитель видя, что христианина не победить телесными муками, попытался склонить его к отречению от веры в Иисуса Христа, обещая от имени царя высочайшие почести, славу и богатства.

- Что можешь ты предложить, что было бы лучше Царствия Небесного? - возразил ему на это Гордий. Тогда правитель осудил его на смерть.

Теперь Гордию предстояло новое тяжкое испытание: родные и близкие, сначала обрадованные было его возвращением, а потом со скорбью увидевшие, что он возвратился лишь ради того, чтобы принять мучения, приступили к нему с мольбами пощадить свою молодую жизнь, сжалиться над престарелыми родителями.

- Ну что тебе стоит? Ты ведь можешь только на словах отречься от Христа, а в душе продолжать верить, - говорили они.

Но ни мольбы, ни слезы не поколебали возлюбившего Бога превыше всего.

- Не плачьте обо мне, - говорил он близким, - подумайте, возможно ли поступить по вашему совету? Возможно ли, чтобы язык мой, это орудие, данное мне Богом, чтобы славословить Его, произнес отречение от Создавшего меня? Как я могу отречься от Бога, Которому с детства привык поклоняться? Как отвергну Того, Кто от уст наших судит нас: от словес оправдывает и от словес осуждает? Разве не помните слова самого Спасителя: «Кто отвержется от Меня перед людьми, от того и я отвергнусь перед Отцом моим Небесным»? Не явное ли безумие - ради кратковременной жизни погубить свою вечную душу? Нет, я не могу послушать вас, но сам молю вас, откажитесь от лжи и возвестите  правду о Христе Иисусе, Которого сам Бог превознес, чтобы пред именем Его преклонилось всякое колено небесных, земных и преисподних...

Сказав эти слова, Гордий осенил себя крестным знамением, радостно преклонил под меч свою голову и с неземным спокойствием предал дух свой Отцу Небесному, Богу живому.

Книга пророка Малахії

Книга пророка Малахії (Книга Малахії, Малахія, Мал.) — остання дванадцята книга малих пророків Старого Завіту Біблії.

Малахія жив і проповідував близько 450 р. до н. е., коли храм Господній у Єрусалимі вже був відбудований. Від пророка Малахії до приходу Христа-Месії у юдейського народу не було пророків, тож він був останнім із старозавітніх пророків. Діяльність цього незнанного нам ближче пророка припадає на час після виступу Аггея і Захарії. Але якщо ці пророки були вістунами надії, то Малахія закликає до розкаяння і навернення. Правда, що стараннями Аггея і Захарії було відбудовано Храм, але на думку Малахії існує ще багато причин для затримки приходу мессіянського царства. Це передовсім — зіпсуття звичаїв, недбальство священиків царині культу, зростання кількості змішаних подруж, що приводить до релігійної байдужості та навіть ідолопоклонства. Допомагаючи народові усвідомити це зло, Малахія приготовляє дорогу для реформ Езри та Неємії.
Розділи Книги Малахії

Книга складається із шести діалогів. У кожному із них Господь, або пророк щось стверджують, а народ і священники опонують. Ягве відповідає майже зажди у формі звинувачення і картання. Темами діалогів, що змінюють один одного є:

    любов Бога до народу (І)
    звинувачування у недосконалому відправлюванні культу (ІІ)
    осудження змішаних подруж (ІІІ)
    суд над безбожними (IV)
    провини у сфері культу і спричинені цим неврожаї (V)
    відплата справедливим і безбожним у день суду (VI, (Мал. 3:17))

Господь, твердить пророк Малахія, полюбив свій вибраний народ найбільше з-поміж інших народів і захищав його від навколишніх ворогів. Та замість подяки, священники дозволили різні побутові неподобства як-от подружню розлуку, недбалі жертвоприношення тощо. Тим-то всі старозавітні жертви будуть скасовані, а на їхнє місце Господь установить чисту безкровну жертву, яку приноситимуть його святому імені всі народи від сходу до заходу сонця.

Святитель Сильвестр, папа Римский

Святой папа Римский Сильвестр (314 - 335) родился в Риме от родителей-христиан Руфина и Пусты. Вскоре отец его скончался, и святой остался на попечении матери. Учитель Сильвестра, пресвитер Квирин, дал ему хорошее образование и воспитал как истинного христианина. Достигнув совершеннолетия, Сильвестр стал исполнять заповедь Господа о служении ближним, особенно заботясь о приеме странников, предоставляя им в своем доме приют и отдых. Во время гонения на христиан Сильвестр не убоялся принять святого исповедника епископа Тимофея, который прожил у него более года и своей проповедью обратил многих ко Христу. После мученической кончины Тимофея, Сильвестр тайно взял тело святого и с честью предал его погребению. Это стало известно градоначальнику Тарквинию; святой был схвачен и предстал перед судом. Тарквиний принуждал его отречься от Христа, грозя муками и смертью. Святой Сильвестр, однако, не устрашился, остался тверд в исповедании веры и был заключен в темницу. Когда же Тарквиний после суда скоропостижно умер, святой получил свободу и стал бесстрашно благовествовать язычникам, многих обратив в христианство. В тридцатилетнем возрасте святой Сильвестр был принят в клир Римской Церкви и рукоположен в сан диакона, а потом и пресвитера, папой Марцеллином (296 - 304). После смерти папы Мельхиада (311 - 314) святой Сильвестр был избран епископом Римским. Он ревностно заботился о чистоте жизни паствы, следил за тем, чтобы пресвитеры строго исполняли свое служение, не отягощаясь мирскими делами.

Святитель Сильвестр славился как глубокий знаток Священного Писания и непоколебимый защитник христианской веры. В царствование императора Константина ВеликогоЖитие.. Святой равноапостольный царь КонстантинИкона. Император Константин ВеликийМолитвыХрамы, когда для Церкви кончился период гонений, иудеи устроили диспут об истинной вере, на котором присутствовали святой равноапостольный царь Константин, его мать - святая царица ЕленаЖитие.. Равноапостольная царица ЕленаИкона. Равноапостольная царица ЕленаХрамы и многочисленная свита. Со стороны христиан выступил папа Сильвестр, а от иудеев - множество ученых раввинов, во главе с Замврием, чернокнижником и чародеем. На основании Священных книг Ветхого Завета святой Сильвестр убедительно доказал, что всеми пророками было предсказано Рождество Иисуса Христа от Неискусобрачной Девы, Его вольное страдание, смерть для искупления падшего рода человеческого и славное Воскресение. В этом словесном состязании святитель был признан победителем. Тогда Замврий пытался прибегнуть к чародейству, но святой воспрепятствовал злу, призывая Имя Господа Иисуса Христа. Замврий и остальные иудеи уверовали во Христа и просили совершить над ними святое Крещение. Святой папа Сильвестр управлял Римской Церковью более двадцати лет, пользуясь глубоким уважением христиан. Он мирно скончался в глубокой старости в 335 году.