"Інформаційний блог - Zarvanycja"

Зарваниця - величний марійський центр Західного
Поділля - віками була для українського народу форпостом християнської
віри і джерелом життєдайної сили. Доля цієї: святині невіддільна від
історії краю, його людей. В часи радості чи підневільного життя ішли
вони завжди разом, утверджуючи моральну чистоту Божого Слова у серцях
вірних, передаючи, як факел самопожертви, від покоління до покоління
духовні та національні традиції греко-католицької церкви.
Протягом століть народжувались і зникали міста і села, у бурхливих
лавинах подій губились імена і дати, та не тьмяніла яскрава зоря
Зарваниці, її віковічна слава. Вона, як неопалима купина, оживала із
руїн, оновлювалась, оберігаючи найцінніший скарб - чудотворну ікону
Матері Божої, яка у часи лихоліть і в хвилини радості прикривала своїм
омофором спраглі душі далеких предків і нинішніх поколінь, що несли і
несуть за Її ласки і щедроти свої молитви та одкровення. І так буде
вічно, бо вічна Зарваниця як духовний осередок і святе місце на золотій
подільській землі.
Про походження Зарваниці, перша письмова згадка про яку відноситься
до 1458 раку, існує декілька версій, хоча вона має давню історію. На
території: села, як засвідчують археологічні знахідки, жили люди в кінці
мідно-кам'яного - початку бронзового віку.
За народними переказами, з появою чудотворної ікони Богоматері
пов’язуються початки зародження Зарваниці. Місцина над Стрипою стала
надійним прихистком християнства під час лиховісного смерчу монголів на
терени Русі-України.
Коли у 1240 році дощенту був зруйнований золотоглавий Київ, ченці
понесли, як Боже знамення, терплячи неймовірні випробування, на захід
своєї єдиної держави найвищий символ набожності.
Один із київських монахів чудом врятувався від ворожої навали і опинився
на галицькому Поділлі в лісах над рікою Стрипою. Зморений довгим і
далеким шляхом, він закріпився водою, перегодом сердечною молитвою
просив Матір Божу, щоб захистила його від ворогів, взявши під свій
покров у цій незнаній околиці. Довге скитальство та нестерпний голод так
знесилили його, що, умиротворений надією на допомогу Богоматері,
чернець заснув.
У сні відкрилась перед ним райська місцина: оповита чарівним
серпанком долина, погаптована різнобарвними квітами і освітлена дивним
сяйвом. В його блиску з'явилася Непорочна Maти Божа з двома янголами,
які мали в руках білі лілії. Чернець упав перед Пречистою Дівою Марією
на коліна. Вона із усміхом подала йому в руку край свого омофора.
Пробудившись, монах побачив чудову долину, оточену віночком густого
лісу. Раптом у росяній траві засвітилося джерело чистої води, а над ним
спалахнув небесним промінням образ пресвятої Діви Марії з малим Ісусом
на руках.
Чернець пригадав сон і склав поклін Пречистій. Це місце, де зарвав
його сон, назвав Зарваницею. Спочатку він встановив хрест, а згодом
збудував біля кринички каплицю і примостив у ній ікону Богоматері.
Сюди, почувши про чудо, почали приходити люди і поселятися. 3 роками у
затишному видолинку виросли монастир і селянські обійстя. Так почалася
Зарваниця.
Про славу Зарваниці дізнався хворий князь Теребовлянський Василь і
послав своїх слуг за чудотворного іконою та ченцем, але монах відповів:
«Як князь хоче бути здоровий, хай прийде сам до Пречистої Діви!» Його
привезли сюди, і він зцілився. На знак подяки за одужання князь
побудував церкву вище джерела. Це місце, де вона стояла, ще досі
називається «білим каменем». До неї перенесли ікону пресвятої Божої
Матері.

Популярні приколи

відео

КрокСпасіння

"Інформаційний блог - Zarvanycja"

Останні статті

Коментарі