Проект інтернет-магазину, благодійного магазину та аукціону!

  • 10.05.20, 20:14
Привіт! Мене звати Володя. Останнім часом я працюю над створенням сайту, який поєднує в собі інтернет-магазин, аукціон та благодійну платформу.

Я вважаю, що нам потрібен такий проєкт, щоб кожен міг легко влаштувати «благодійний розпродаж» власних речей або придбати щось корисне, за лічені хвилини спрямувавши кошти на добру справу. Вірю, що це допоможе принести трохи більше доброти в наш світ.

Наразі я працюю над проектом самотужки, наскільки дозволяють можливості. Це доволі складно, і мені потрібні певні кошти, щоб завершити розробку. Ви можете переглянути перші напрацювання за посиланням: http://jukasattic.іп.укр/

Якщо ви вважаєте цей проєкт цікавим та корисним, будь ласка, підтримайте його! Дякую!

Буду щиро вдячний, якщо ви скористаєтеся кнопкою [Допомога шляхом поширення], щоб розповісти про мій проєкт іншим!


Проєкт інтернет-магазину, благодійного майданчика та аукціону в одному!

Святий Шарбель.

  • 12.03.20, 01:40

http://www.zarvanycia.іп.укр/ Святий Шарбель
Справжнє ім’я цього святого — Юсеф Маклуф. Ім’я Шарбель він запозичив у мученика II століття. Це ім’я має у собі два корені, що означають «Цар» та «Бог».

Юсеф Маклуф народився 8 травня 1828 року на півночі Лівану в гірській місцевості у простій побожній родині Антуана та Бригітти Маклуфів. Родина була не надто заможною, але завдяки своїй аскетичності та працелюбності жила непогано. Як уже було сказано, сім'я була дуже релігійною і особливо шанувала Матір Божу. Вони не пропускали богослужінь, справно дотримувалися днів посту та святкували всі християнські свята. Малий Юсеф не був схожий на своїх братів: зазвичай він був мовчазним, не брав участі у пустощах та старанно молився Богові.

Вперше його почали називати святим, коли він, знайшовши на схилі гори вузький грот, облаштував собі там імпровізований вівтар, поставив ікону Божої Матері та щиро молився. Іноді він чув у собі голос, що казав: його життя належить Богові, і він повинен іти за Ним. Напевне, саме там він і вирішив цілковито присвятити життя Господу, а згодом — вирушити до монастиря. Це було дуже важким рішенням, адже означало покинути звичне життя, матір, братів, вітчима та дівчину, яка вважала себе його нареченою. Юсеф пішов не попрощавшись і попрямував до монастиря Мейфукської Богородиці. Він не знав шляху, не мав ані їжі, ані поводиря, але вірив: якщо він має туди дійти, то Бог вкаже вірну дорогу. По дорозі він їв ягоди, дикий мед та коріння рослин, аж поки одного дня не побачив серед фруктових дерев стіни монастиря. Так він розпочав своє послушництво.

У той час монахів вважали ангелами, адже, окрім релігії, ченці ліванських монастирів (яких тоді було понад 70) вивчали різні ремесла та методи обробки землі, яка в Лівані досить важка. Постійно перебуваючи у праці на полі, за столярством та піклуючись про худобу, він багато молився — саме це допомагало йому витримати важкі дні. За два роки новіціату його було відправлено до монастиря Святого Марона, де він і склав чернечі обіти. Після цього його переводять до монастиря Кіфан, де Шарбель вивчає богослов'я та філософію. У 1853 році він отримує священичі свячення, після чого знову повертається до монастиря Святого Марона. Там він служив наступні 16 років, аж поки у 1875 році не отримав дозвіл на пустельницьке життя на горі Аннай у скиті Святих Петра і Павла. Там він жив протягом 23 років в абсолютній тиші та молитві.

16 грудня 1898 року під час Служби Божої святому стало зле. Наступні вісім днів він лежав слабкий, але при пам’яті, аж поки не помер напередодні Різдва.

Через 50 років після його смерті було відкрито його гріб. На тілі святого не виявили жодних ознак тління; натомість із нього витікала цілюща патока (сукровиця), яка повністю заповнила дві труни, а її маса перевищила масу самого тіла святого Шарбеля.

За офіційними даними, відомо про понад двадцять тисяч зцілень завдяки молитві до святого.

Посилання:

Зарваницька Ікона.

  • 09.03.20, 15:18
www.zarvanycia.іп.укр Зарваницька ікона та історія святого місця.

Зарваниця — мальовниче село на Теребовлянщині, що в Тернопільській області. Прочани з усього світу відвідують цей куточок, щоб побачити перлину України — чудотворну ікону Богородиці Зарваницької. Сьогодні важко помітити сліди руйнувань, яких зазнали ці святині протягом історії. Нині це квітуче село з величними храмами та розвиненою духовною інфраструктурою.

Коли душа прагне спокою та участі в урочистих богослужіннях, варто завітати до Святотроїцького монастиря, розташованого неподалік цілющого джерела. Його церкву освятили 24 червня 2002 року, на свято Пресвятої Трійці. Проте це не означає, що історія святині така коротка — цей регіон пережив чимало випробувань, закарбованих у літописах. Освячення місця під майбутній монастир відбулося ще 11 липня 1993 року.

Історія випробувань та відродження
Монастир неодноразово руйнували. У 1940 році радянська влада його закрила, а в 1944 році було спалено дерев’яну церкву. Тутешня обитель завжди була невіддільною частиною життя селян:

На річці Стрипа працював монастирський млин, що забезпечував місцевих борошном та електроенергією.

Діяла пекарня, де випікали хліб для громади.

Монахи поширювали Євангеліє, духовну літературу та опікувалися вбогими.

На початку XX століття відродженню святині посприяв митрополит Андрей Шептицький. У 1922 році для ченців Студійського уставу збудували монастир святого Івана Хрестителя та дерев’яну церкву.

Легенда про заснування
Назва села безпосередньо пов’язана з появою монастиря. За переказами, після руйнування Києва татаро-монголами один із монахів втік на Галичину. Виснажений дорогою, він ліг спочити, і уві сні йому з’явилася Пречиста Діва Марія, яка благословила його та накрила своїм омофором.

Прокинувшись, інок побачив біля джерела ікону Богородиці. На честь цього явлення він збудував капличку. Місце, де його «зарвав» (перервав) сон, назвали Зарваницею.

Чудотворна сила ікони
Відомо про безліч випадків зцілення людей, які молилися перед цим образом. До Зарваниці приїжджають, щоб вилікувати душевні та фізичні недуги. Постать Богородиці з двома ангелами, що тримають білі лілеї, стала символом доброї звістки для всіх стражденних.

Навіть князь Василько Теребовлянський, за переказами, приїжджав сюди до монаха-пустельника, шукаючи порятунку від хвороби. Одужавши, князь на знак вдячності спорудив церкву в урочищі, яке нині називають «Білий Камінь».

Сьогодні Зарваниця — це велике відпустове місце, де під час прощ тисячі вірян знаходять духовне оновлення та надію.

https://twitter.com/krokdospasinnya ,

www.zarvanycia.іп.укр Великий піст розпочався другого березня

  • 02.03.20, 21:10

www.zarvanycia.іп.укр Великий піст розпочинається 2 березня 2026 року.

Любі друзі, всім вітання! На сьогодні ми входимо у Великий піст. Цей піст заклав Син Божий — Ісус Христос. Читаючи Євангеліє, можна дізнатися, чому піст пов’язаний із постаттю Спасителя. Прочитаймо (від Матвія 4:1-2):

Потому Ісус був поведений Духом у пустелю, щоб диявол Його спокушав.

І постив Він сорок день і сорок ночей, а в кінці зголоднів.

Як бачимо, цей піст не є вигадкою людей — Його започаткував Сам Бог. Святий Дух вказав Ісусу шлях, наче підказуючи нам, як спастися. Отже, старанно читаймо Євангеліє, бо в ньому — воля Божа.

Тривалість посту, що настав, не завжди обмежена рівно сорока днями, як ви могли подумати, — вона залежить від правил обчислення кожної з конфесій.

Мета посту — не схуднення чи сумний вигляд, а виконання духовних настанов задля спасіння душі. Згідно з повчаннями святих отців, є ряд продуктів, які небажано вживати під час посту, а саме: м'ясо, рибу, молоко та яйця.

Також важливо приділяти час молитві, наприклад, читати «Молитву прощення гріхів». Душа прагне спілкування з Богом і каяття. Тож практикуймо молитву, щоб зміцнитися духовно.

Закінчується Великий піст Великоднем, який цьогоріч припадає на 19 квітня 2026 року.

http://www.zarvanycia.іп.укр/
https://www.facebook.com/krokdospasinnya ,
https://twitter.com/krokdospasinnya ,
http://blog.i.ua/user/6200557/2309265/ ,
https://www.youtube.com/embed/YYJqJs12UUk

www.zarvanycia.іп.укр Глава УГКЦ у День пам'яті жертв Голодомору

  • 23.11.19, 10:17

www.zarvanycia.іп.укр Глава УГКЦ у День пам'яті жертв Голодомору: «Запаліть свічу пам'яті і пом’яніть невинно убієнних голодом українців»

Глава УГКЦ у День пам'яті жертв Голодомору: «Запаліть свічку пам'яті та пом’яніть невинно убієнних голодом українців»

«У цей день ми чуємо голос власного сумління, який запитує: що ми зробили, аби правда про цей злочин була оприлюднена? Щоби жертви були гідно вшановані, а молитва за них — почута?» — про це сказав Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви у своєму відеозверненні з нагоди роковин Голодомору — геноциду українського народу 1932–1933 років, організованого сталінським режимом.

Цьогоріч День пам’яті жертв Голодомору вшановують 22 листопада (якщо мова про 2025 рік) або 28 листопада (якщо про 2026 рік).

https://twitter.com/krokdospasinnya ,
https://youtu.be/TFOixsI-wgM

Боротьба за Митрополита Андрея Шептицьокого у м. Львів

  • 23.09.19, 20:53

www.zarvanycia.іп.укр. Митрополит Андрей Шептицький, ЧСВВ (світське ім'я — Роман Марія Олександр Шептицький; 29 липня 1865, село Прилбичі — 1 листопада 1944, Львів) — український релігійний діяч, граф. Єпископ Української греко-католицької церкви; від 17 січня 1901 року і до смерті — Митрополит Галицький та Архієпископ Львівський, предстоятель Української греко-католицької церкви. Належав до знатного галицького роду Шептицьких. Доктор права. За мудрі настанови й великі труди він отримав почесні іменування: «Український Мойсей», «Духовний будівничий», «Провідник української нації», «Великий митрополит». За час свого служіння Андрей Шептицький значно розбудував греко-католицьку церкву як в Україні, так і за кордоном. Будучи одним із найбагатших людей Галичини, він щедро спонсорував українські культурно-просвітницькі товариства, надавав стипендії молодим митцям. У 1905 році заснував Національний музей у Львові та придбав для нього велику кількість експонатів. Підтримував українську економічну діяльність, сприяв відкриттю кооперативів. Як Галицький митрополит був депутатом Віденського парламенту та Галицького сейму (хоча відвідував їх нечасто). Зазнавав утисків від більшовиків. Зокрема, у 1939 році співробітники НКВС розстріляли його брата Лева разом із сім'єю в родинному маєтку Шептицьких у Прилбичах. Помер владика 1 листопада 1944 року внаслідок тяжкої хвороби. Його наступником став Йосиф Сліпий. http://www.zarvanycia.іп.укр/ , https://www.facebook.com/krokdospasinnya , https://twitter.com/krokdospasinnya , http://blog.i.ua/user/6200557/ , https://www.youtube.com/embed/k7cOCTNzikM , https://youtu.be/zgRkTi2fEG0

Відновлюємо Свято-Іванівську Лавру!

  • 06.12.17, 19:17


Відновлюємо Свято-Іванівську Лавру!
ТИХИЙ АУКЦІОН

РЕПОСТ!

В рамках благодійного проекту художників
"МОЛИТВА ДО МИТРОПОЛИТА"
був подарований портрет Владики Андрея "Мойсей" художником Василем ЗАБЛОЦЬКИМ.

Колись, мама художника, ховаючись від обстрілів, заховала тритижневого сина за пазуху, і втікала глибокими снігами у схрони. Коли добігла, побачила, що немовля не було. Вона кинулася в обстріли поміж снігами, і знайшла маленьке посиніле тіло малого Василька, вже майже бездиханне.

Але Бог мав на нього свої плани. Мати відігріла його біля грудей, а Василь все життя славить Бога у різьбі, іконостасах, і молитвою.

Сьогодні на ТИХИЙ АУКЦІОН ми представляємо його роботу

"МОЙСЕЙ" Полотно. Олія. 40 на 60.
Старова вартість 10 000 грн. Крок 200 грн.

Виручені кошти будуть спрямовані на відновлення фресок монастирської каплиці Свято-Іванівської Лаври, які є твором монашої іконописної школи.

КОРОТКА ДОВІДКА ПРО АВТОРА

Заблоцький Василь народився 3 січня у селі Річиця ( Польща) .

Творчі роботи:

Вітраж "ЕНЕРГІЯ" ( лите скло, бетон, метал, гута ) у Сургуті 1974 рік

Дерев"яні горельєфи "Легенда Півночі"1976 рік
"ЄРМАК" 1978

Тематичне панно "Північ"( дерево) у Тюмені 1979 рік.

Вітраж ( вітринне скло у пакетах ) для Будинку урочистих подій у Нєфтєуганську 1980 рік

Художньо- монументальне оформлення готелю Юрга та світильник "Північне сяйво"( склотрубка, гута) у Ханти-Мансійську 1982 рік

Іконостаси:
у Пермі 1987 рік,
с. Магерів Львівської області 1986 рік,
Калуші 1989 рік,
с. Сукіль Івано- Франківської області 1989 , та інші.

Автор проекту церкви в с. Пасіки -Зубрицькі (1990-2000 роки) з 2003 року працює над проектами і відновленням в матеріалі (дерево, живопис) Георгіївського Собору та дзвіниці Видубицького монастиря у м Києві.

https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1770758672955191&set=a.138877626143312.17322.100000632250098&type=3&theater