Відповідь Бога на питання “Чому це з нами?”. Має прочитати кожен українець!– Боже, ти ж не залишиш Україну, не кинеш?– Звичайно, не кину! Чого ти взяла це, моє дитя?– Просто в моїй країні стільки лиха, стільки горя… І в душі лише одне запитання: “За що?”– Не «за що?», а «чому?».– Так чому?– Тому що на землі накопичилося дуже багато зла. І хтось мусить його зупинити.– Але чому саме ми?– У мене на землі немає інших рук, окрім людських рук, ти ж знаєш. Я довго думав… Не кожному це під силу… Мають...

Читати далі...

Мої предки були не вбогіНа пісні та свячені ножі —З моїх предків, хвалити Бога,Заволокам ніхто не служив!Дарували від батька до синаЧесть у спадок — як білу кість!Мої предки були красиві —Ворогам на подив і злість.Хай не славою (Бог там з нею!) —Як присягою на шаблях,Мої предки владали землею:Їм належала ця земля!І цупким, наче нить основиКрізь віки однієї сім'ї,Невразливим — пронесли словоІ внизали в легені мої...Ох і моцна була порода —Соловки, Магадан, Колима...Мої предки були народом —Тим...

Читати далі...

Люди проходять крізь наше серце.Хтось обережно відчиняє дверцята.Іноді стрімко тікають на нервах. Дехто запалює свіже багаття.Хтось у нас в серці гостює роками.Інші лишають цілунок на згадку.Є і такі, що подібні цунамі. Дехто несе пожиттєво в нас варту.Зараз, в часи невимовної туги, холоду, люті, сталевої зброї, всі загорожі на серці відсутні, бо оселились тут люди-герої. Серце вистрибує, змінює розмір,щоб охопити шалені події.Часом буває сумним і серйозним, часом – як вперше відверто радіє...

Читати далі...

З окопу визирнув Янгол і завмер. За декілька кроків стояла жіноча постать. - Пані, Ви не можете тут стояти. Тут дуже....- Спокійно, Світлий. Я тут працюю - перебив Янгола рипучий голос.- А, це ти...- Звісно я - гордо мовила Смерть. - Де ж мені бути, якщо не на війні? Це ти не за призначення вештаєшся.- Але тут всі живі...- зауважив Янгол.- Поки що...-мрійливо видихнула Смерть. За декілька хвилин ,,прилетить". Тут буде величезна яма і пошматовані тіла. Видовище для бувалих. Тому, ушивайся...

Читати далі...

Відповідь на це дав Андре Моруа :«Мерзотниkи завжди беруть гору над порядними людьми тому, що вони поводяться з порядними людьми як із мерзотниками, а порядні люди поводяться з мерзотниkами як із порядними людьми.Нерозумний не любить розумного, неосвічений – освіченого, невихований –вихованого і т.д.І все це прикриваючись якою-небудь фразою: "Я людина проста ...", "я не люблю мудрувань", "я прожив своє життя і без цього", "все це від лукавого" і т.д.А в...

Читати далі...

Жили собі люди. Жили собі в мирі.Хтось в свому будинку, хтось в своїй квартирі.Хтось в місті своєму, а хтось у містечку,А хтось у селі від тих міст недалечко...Хтось хліб випікав. Хтось дітьми опікався.Хтось дім будував. Одружитись збирався.Хтось мріяв про море, про подорож літом,А хтось для окраси висаджував квіти...Хтось вчився ходити, а хтось на вітриниСвої виставляв кольорові картини.Хтось думав про вічне блукаючи парком,А хтось все крутився знаходячи шпарку.Хтось серце старе запускав по...

Читати далі...

Ми фрази розкидаємо крилаті,Як «добрий день» кохаю прозвучить.Напевно, десь у чомусь винуваті,Що наше серце з кимось не горить.Чужу біду ми іноді не бачимо,Адже у інших теж душа болить...І десь, когось, за щось ми не пробачимо,Не розуміємо, життя - коротка мить.Як часто ми звертаємось до Бога,Лише тоді, коли у нас біда,Коли на серці біль або тривога,Коли самих себе, бува, шкода.Буває, що не завжди в чомусь прАві,На вчинках інших ставили хрести.Не в тих місцях шукали переправи,Не з тими будували ...

Читати далі...

Це жорстоко і незбагненно.Може в цьому й моя провина.Дві години назад за мененевідомий солдат загинув.В нього - холод, а в мене - протяг.В нього - "нуль", а у мене - справи.Пролилися на теплий одяг: в нього кров, а у мене - кава.Вітер бавиться; дощ скаженийне вгамується у долині.Дві хвилини назад за мененевідомий солдат загинув.В мене - ліжко, а в нього - вирва;й переляканий крик зозулі.В мене раптом в висках зболіло,а у ньому - чотири кулі.Так жорстоко і так буденно,мов життя й...

Читати далі...

З роками стишую ходу,Все більше хочеться мовчати,У тиші спокій віднайду,Люблю з собою розмовляти.І не важлива думка тих,Які мене не розуміють.Люблю я щирих і простих,Ну і дітей, бо діти гріють.З роками змінюється смак,Вже незручне не одягаю,І не хвилює аж ніяк,Що в стару куртку не влізаю.Гучні розмови не люблю,Де один одного не чують.Якщо не хочу, не зроблю,Мене примушення дратують.Комусь я став вже незручний,Можливо декому й поганий.Хіба є в тім моя вина?!Комусь я добрий, милий й гарний!В...

Читати далі...

Я не знаю автора, хто написав це, але розповідь заслуговує уваги і її варто прочитати! Якось влітку, в одному маленькому містечку, кілька днів йшов проливний дощ, який змусив усіх мешканців поховатись по домівках. Місто спорожніло і дощ дуже ускладнив життя людей. Пройшов деякий час, дороги сильно розмило, повінь завдала великих руйнувань і в місті почалася криза. Бізнес зупинився, грошей не вистачало і щоб якось вижити, люди брали товари та послуги один у одного в кредит.Якось через містечко ...

Читати далі...