Я загалом людина далека від музики, позбавлена дару слуху на повтори тактів і глибини звуків, але тонко, замало не до сліз сприймаю іноді окремі твори. Ну, що цьому дивуватися. Все живе реагує на музику. Колись у роки мого сільського парубоцтва, я з кімнати від радіоли вивів на вулицю дротики, під’єднав їх до динаміка, і коли мені було весело, міг, що називається, крутнути так щось із тодішньої радянської естради, що музика розливалася над усіма левадами і вибалками, понад нашою сонливою рікою...

Читати далі...

Можливо, хто й пам’ятає з вас, друзі, рівно рік тому – 11.03.2017-го я тут, на цьому ж місці, у своїх блогах також, тиснув статтю, яка називалася «91 вершник під ворітьми моєї тещі». З нею можна ознайомитись нині тут – http://blog.liga.net/user/ogorobets/article/26336.aspxЦе була своєрідна хвалебна ода матері моєї дружини – Ларисі Михайлівні Дем’янюк, гарній і милій жінці з Андрушівки Житомирської області. Їй тоді виповнився 91 достойний рік. Мені її літа видалися саме своєрідними...

Читати далі...

7 березня начебто не визначний день у світовій історії… А ось персонально у декого - вікопомна дата. 92 роки тому, 7 березня 1926 року, на світанку, стиха скрипнули двері в крайній хаті села Тилявка, що неподалік Кременця, мати випустила з помешкання хлопчину з вузликом. Перехрестила через поріг, побажала удачі, і тиха заплакала в кінчик хустини...Парубчаку два тижні тому виповнилося 21-ин. Ще зовсім дитина. Влітку мав закінчити Кременецьку приватну гімназію імені Івана Стешенка, але польська...

Читати далі...

ЗА СКІЛЬКИ УКРАЇНСЬКІ БІАТЛОНІСТКИ ПРОДАЛИСЯ МОСКОВІЇ?Збірна США ще 24 лютого ц.р. заявила про те, що вона бойкотуватиме Кубок світу з біатлону в Росії. У Тюмені. І це рішення остаточне.Що, можливо, між цими двома державами триває війна? Ні. Там гинуть американці? Теж ні. Просто у США, і на це нам молитися треба, нарешті зрозуміли, що таке кремлівська РФ і не бажають туди ступати ногою, аби не влаштовувати для Путін-плебс свято. Їм достатньо розуміння того, що Росія агресор щодо України. А...

Читати далі...

Після блискучого, феєричного другого тайму донецького "Шахтаря" у Харкові 21 лютого ц.р. проти справді грізної "Роми", київський матч "Динамо" із грецьким клубом наступної доби створює такий дискомфорт у душі, наче після крупної п'янки - хочеться піти і скупатися, старанно вимити руки з милом. На зеленому у снігу полі перед нами постало брудне і огидне дійство впродовж двох годин. Після зими перед Україною з'явився не козирний столичний, спортивний колектив, а явне ...

Читати далі...

Поминуло чотири календарних роки після кривавої бойні на Майдані. Хто там стріляв у беззбройних людей, у дітей, як 19-літній стедент-філософ Роман Гурик? Хто запустив над Україною жалібний плач пісні "Пливе кача...", котрий не змовкає над нами й по нині? Чиїх це підлих рук злочинна справа - формування Небесної Сотні?Як журналіст і письменник я не можу ні собі, ні іншим сказати нині, а хто ж вони, ці нещадні убивці. Назвати їх диявольські імена і прізвища. Щоб знала, проклинала вся...

Читати далі...

За останній час я, як і ви, мабуть, знайомі – незнайомі мої друзі, надзвичайно розчарувався в Україні (через владу ж бариг, зрозуміло, недоумків, злодюг, рвачів, крадіїв, брехунів) і в українцях почасти також. Ви, сподіваюся, знаєте чому. Я б, напевне, вернув цю віру в наш величний дух і в нашу незламну силу аж до загину, якби ви, люди добрі, поставили в центрі столиці, а хочете, то на найвищій горі в Україні, пам’ятник ось цій красивій жінці, фото якої представляю. Це мати...

Читати далі...

Із «Спогадів» незабутнього великого патріота України Євгена Чикаленка врізалася в пам'ять одна важлива оповідь. Автор повістує про те, як у його рідних краях (нині це Одещина), у кінці дев’ятнадцятого століття активісти організовували просування української мови в маси. Селяни з того начебто й раділи, бо вертається до вжитку мова їхніх пращурів, але, коли приходило до діла, то своїх дітей все-таки прагнули віддавати на великоруське навчання. Мовляв, нехай іде вчитись по-рузьки на начальника, а...

Читати далі...

Якби ви знали, любі й милі мої друзі-читачі, яке це неймовірно високе, п’янке щастя відсвіжувати в пам’яті нашого рідного народу позабуті імена синів та дочок, котрі свого часу всі свої сили, знання, розум, віддавали Україні, але під силою обставин, насамперед рукотворних, в образі комуно-фашистських сталіністів, невиправдано опинилися в бетоні забуття. Приміром, нещодавно вдалося повернути з непритомності постать доктора права зі Львівщини, поліглота, борця за правове торжество...

Читати далі...

Цей знімок я давно розшукував у своїх домашніх архівах з колишньої журналістської роботи, і ось нарешті трапився до рук. Хвилинка, і він уже оцифрований сучасним фотоапаратом, готовий з’явитися у світ. Хоч би у Фейсбуці, чи Інтернет-блозіМабуть, у році 1989-му, а то й у дев’яностому, коли я трудився в газеті «Правда України», справи службові завели мене поспіль із нашим редакційним фотокором Петром Приходьком у Дубно Рівненської області. На тамтешній масло- чи сирзавод, гарне тоді підприємство. ...

Читати далі...