За останній час я, як і ви, мабуть, знайомі – незнайомі мої друзі, надзвичайно розчарувався в Україні (через владу ж бариг, зрозуміло, недоумків, злодюг, рвачів, крадіїв, брехунів) і в українцях почасти також. Ви, сподіваюся, знаєте чому. Я б, напевне, вернув цю віру в наш величний дух і в нашу незламну силу аж до загину, якби ви, люди добрі, поставили в центрі столиці, а хочете, то на найвищій горі в Україні, пам’ятник ось цій красивій жінці, фото якої представляю. Це мати Героя Небесної Сотні, наймолодшого з наших захисників-майданівців Романа Гурика, вічно 19-літнього (1994 року народження!) студента-філософа з Івана-Франківська. Думаю, що пані Ірина найяскравіший прообраз того, якою є жива сучасна МАТІР, образ справжньої БЕРЕГИНІ незламних нинішніх захисників Вітчизни. Жінка, перед якою ми всі маємо стати навколішки…

ВОНА МОЖЕ СТАТИ БЕРЕГИНЕЮ ВСЬОГО НАШОГО БЕЗСМЕРТНОГО УКРАЇНСЬКОГО РОДУ! КРАСИВА І ЧАРІВНА В СВОЄМУ ЖИВОМУ ОБРАЗІ МАТЕРІ УКРАЇНСЬКОГО НАШОГО СОКРАТА ЧИ ПІФАГОРА, ЯКИЙ, НА ЖАЛЬ, ТАКИМ УЖЕ НІКОЛИ НЕ СТАНЕ...

Не забуваймо також, що не вирішено питання (ось уже п’ятий рік – від 8 грудня 2013 року!), чий образ має стояти на постаменті у центрі столиці – на початку Хрещатика і бульвару Тараса Шевченка, навпроти Бессарабки! От би туди поставити образ Матері синів і дочок, безстрашних захисників Вітчизни, котрих так багато уже полягло…