Я: Чому Ти дозволив, щоб так багато всього сталося зі мною сьогодні?

Бог: Що ти маєш на увазі?

Я: Ну, я прокинувся пізно.

Бог: Так.

Я: Ніяк не міг завести свою машину.

Бог: Добре.

Я: На обіді мені зробили не той бутерброд і мені довелося чекати.

Бог: Хммм...

Я: По дорозі додому, як тільки я хотів відповісти на дзвінок, у мене сіла батерея.

Бог: Все так, як ти і кажеш

Я: І на довершення до всього цього, коли я повернувся додому, я просто хотів попарити ноги в моїй новій машинці для масажу ніг і розслабитися, але і машинка не працювала! Все йшло не так сьогодні! Чому Ти це дозволив?

Бог: Дай Мені подумати. Ангел смерті був біля твого ліжка вранці і Мені потрібно було послати одного з Моїх Ангелів, щоб битися за твоє життя. Я дозволив тобі в цей час спати.

Я (принижений): O ...

Бог: Я не дозволив тобі відразу завести машину, тому що по твоєму напрямку їхав п'яний водій, який вдарив би тебе, якби ти був на дорозі.

Я(засоромлений):...

Бог: Перша людина, яка приготувала твій бутерброд сьогодні, була хвора і Я не хотів, щоб і ти заразився, бо знаю, що ти не можеш дозволити собі пропустити роботу.

Я (зніяковіло): Гаразд.

Бог: Батерея на телефоні сіла, тому що людина, яка дзвонила збиралася дати помилкове свідоцтво про те, що ти б сказав в цій розмові, Я навіть не дозволив тобі говорити з ним. Таким чином, ти був захищений від цього.

Я: Розумію, Господи.

Бог: Ну і той масажер ніг, у нього був недолік, який би вибив всю електрику у вашому будинку ввечері. Я не думаю, що ви б хотіли залишитися без світла.

Я: Прости мене, Господи!

Бог: Ти не шкодуй, просто навчися довіряти Мені .... у всіх речах, хороших і поганих.

Я: Я буду довіряти Тобі.

Бог: І не сумнівайся, що Мій план твого дня завжди кращий, ніж твій.

Я: Я не буду сумніватися. І, Господи, дозволь мені сказати дякую Тобі за все сьогодні!

Бог: Будь ласка, дитя Моє. Це був просто ще один день, коли Я був твоїм Батьком, а Я люблю піклуватися про своїх дітей ...

Шли лосось и сыры, был не слышен их шаг,
Шли не в ногу, без шуток и песен,
Чтоб не выследил враг, применяя собак,
Впереди шла рокфорная плесень.

Они шли, заграничные сняв ярлыки,
Документы подделав, как надо,
Вдруг вдали у реки замелькали штыки,
Это - Сельхознадзора засада.

Дети Альп, Пиреней, Барселон и Лозанн
Строй нарушили пеший и конный,
Но бесстрашный седой пожилой пармезан
Первым встал в боевую колонну.

Оглядевши свою камамберную рать,
Улыбнулся светло и лучисто
И воскликнул: "Не страшно в бою помирать
Итальянскому контрабандисту!"

И в жестокий последний решительный бой
Понеслась санкционная тонна,
Иберийский хамон вдруг воспрял головой,
Хоть и нет головы у хамона.

А враги уже близко, в полшаге от нас,
Вот уже на потеху ютьюба
Слева врезались в палки копчёных колбас
Пограничников острые зубы.

Справа к бою готов полк голландских цветов,
Их на свадьбе в Бурятии ждали,
Только этих цветов не дождётся никто,
Всех в жестоком бою порубали.

В маасдамах наделали новеньких дыр,
Хоть и так они были дырявы,
- Умираю за мир! - прокричал один сыр
В животе пожиральцев халявы.

- Не дождётся продуктов российский народ,
Уничтожить их всех без разбора! -
Возвестил фуагрою измазанный рот
Представителя Сельхознадзора.

Но нахмурил вдруг брови чиновник-пузан,
Доложил ему кто-то несмело:
От расправы ушёл пожилой пармезан
И радистка его, Моцарелла.

Самый зоркий боец на берёзу залез,
Оглядел всё биноклем по кругу,
Чтоб найти пармезана, срубили весь лес.
В общем, взяли - его и подругу.

Пытку тёркой, ножами, без слов перенёс
(от природы сыры - молчаливы),
Лишь в конце на последний ответил вопрос,
Улыбнувшись без страха брезгливо:

- Что спросили? Как я бы хотел умереть?
Не от рук тех, кто мозгом контужен.
Я хочу, чтоб могла бы меня натереть
Старушонка на нищенский ужин!

Передам, что хамон передать вам просил,
Чтобы вы там, в Кремле рассказали:
Он мечтал, чтоб его волонтёр подносил
Всем бомжам на Казанском вокзале!

Возмутился чиновник: - "Ты что! Боже мой!
Мы своих не меняем позиций!"
Он отрезал от сыра кусочек домой
И отдал его в руки убийцам.

- Жаль, что вашим от вас уже некуда бечь… -
Так сказал пармезан перед смертью, 
И с улыбкой шагнул в разожжённую печь,
Не просивши пощады, поверьте.

Мы от голода, стужи, тюрьмы и сумы
По традиции не зарекались,
А вдали за рекой поднимались дымы,
На границе продукты сжигались…