День вишиванки


Сорочка-оберіг
cvetok cvetok cvetok 
Вишивала мама синіми ниткам, —
зацвіли волошки буйно між житами.
Узяла матуся червоненьку нитку, —
запалали маки у пшениці влітку.
Оберіг-сорочку вишила для сина.
Візерунком стали квіти України:
маки та волошки, мальви біля хати.
Долю для дитини вишивала мати.
Шила-вишивали хрестики зелені, —
зашуміло листя на вербі й калині.


Новое поколение выбирает Украину!!! /
Фото pitst

cvetok cvetok cvetok
Золотилось сонце у розлогій кроні.
Вишивала долю, наче по долоні.
Оберіг-сорочку вишила для сина.
Візерунком стали символи Вкраїни:
і верба, й калина, сонях біля хати.
Щастя для дитини вишивала мати.
Білими по білім вишивала ненька,
до ниток вплітала всю любов серденька.

cvetok cvetok cvetok
Дрібно гаптувала росяні мережки,
щоб не заростали у дитинство стежки.
Оберіг-сорочку вишила для сина.
Візерунком стала рідна Україна.
Мамину турботу збереже сорочка,
захистять від лиха хрестиків рядочки.
Леся Вознюк


Підтримайте, будь ласка!

  • 24.04.15, 21:58
Як Вам ідея зміни фону геогріївської стрічки із зірками в розділі "Листівки" 
на синьо-жовту стрічку із червоними маками?..


72%, 113 голосів

21%, 33 голоси

3%, 5 голосів

4%, 7 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

А ви чули...

  • 20.04.15, 18:58
- А ви чули, шо білоруси георгієвську мотузку замінили квіткою яблуні? 
- Чому яблуні, а не картоплі?
- А щоб "колорады" не прилізли!

Вітаємо Тебе, Тарасе!

Він був поетом волі в час неволі,
Поетом доброти в засиллі зла.
Була у нього надзвичайна доля,
Та доля Україною була.
Д.Павличко


За сонцем хмаронька пливе,
Червоні поли розстилає
І сонце спатоньки зове


У синє море: покриває
Рожевою пеленою,
Мов мати дитину.


Очам любо. Годиночку,
Малую годину,
Ніби серце одпочине,
З Богом заговорить...


А туман, наче ворог,
Закриває море
І хмароньку рожевую,
І тьму за собою


Розстилає туман сивий,
І тьмою німою
Оповиє тобі душу,
Й не знаєш, де дітись,

І ждеш його, того світу,
Мов матері діти.
Тарас Шевченко

Сотню вже зустріли небеса...


А сотню вже зустріли небеса..
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров'ю перемішана сльоза….
А батько сина ще не відпускав..
Й заплакав Бог,побачивши загін:
Спереду – сотник ,молодий,вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній-сивий-сивий..
І рани їхні вже не їм болять..
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…
Людмила Максимлюк (21.02 2014)