хочу сюда!
 

Александра

35 лет, стрелец, познакомится с парнем в возрасте 33-43 лет

Заметки с меткой «свічка пам'яті»

Сотню вже зустріли небеса...


А сотню вже зустріли небеса..
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров'ю перемішана сльоза….
А батько сина ще не відпускав..
Й заплакав Бог,побачивши загін:
Спереду – сотник ,молодий,вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній-сивий-сивий..
І рани їхні вже не їм болять..
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…
Людмила Максимлюк (21.02 2014)

Більшість телеканалів не вшановує пам’ять жертв Голодомору



Цього року тільки три телевізійні канали виставили на екрани свічки пам'яті, присвячені жертвам Голодомору. Це М1, М2 і OTV.

Решта каналів це ігнорує. Правда, “5 канал”, ТВі і “Новий” зробили свої логотипи чорно-білими.

У минулому році, практично, всі українські телеканали виставляли на свої екрани свічки пам’яті. Як швидко все забувається…

З мого майданівського блогу.

Запалимо свічку пам,яті!

В очах калини - дума невесела,

Ліхтарик слова піднесу до віч - 

У чорних рамах - тихі білі села.

Берези замість поминальних свіч.

І тіні... Тіні... Легіони тіней,

Що хлібця просять. А його нема.

Безумна мати валку перестріне

Та вимолить хоч крихітку зерна...

Сміється вождь у хаті на портреті - 

До цих примар - "страшніших від біди".

Сів на порозі спухлий тридцять третій

Зі жмутком зеленим лободи.

Весна... Великдень. Янголи зчорнілі.

В саду хрущі над вишнями гудуть.

Нема душі у зболеному тілі - 

Подибала в небесну каламуть.

Під церквою, що без хрестів і дзвонів,

І світлий день, що тихо спопочив,

Хлоп,ятко кволе на хмільнім ослоні

Їсть з кулачка прозорого хрущів...

...В очах калини - дума невесела,

Ліхтарик слова піднесу до віч - 

В тернгових вінцях - українські села,

І біль наш - замість поминальних свіч.

Зерно у купах пріло під дощем.

Кудись у море, в безвість, за границю,

Щоб насадити скрізь цей наш Едем,

Немов витріскуючи із криниці.

Переливаючись рідким вогнем,

Текло струмками золото пшениці.

Ми тільки бачили той тьмяний блиск,

На горлі ж ми відчули пальців стиск.

Тоді дурні Грицьки і Опанаси

Вмирали, як у зиму комарі.

Тоді по селах їлось людське м,ясо

І хліб пекли з роздертої кори.

Дивилися голодні діти ласо 

На спухле тіло мертвої сестри.

Так ми, хоч і покинули печери,

В двадцятім віці стали людожери.

Невідомий.

Люди! Співвітчизники! Українці! Запалимо свічки пам,яті! Не забуваймо наших померлих пращурів!

Пам.ятаймо,

                  шануймо,

                                    скорбимо...

http://i.i.ua/photo/images/thumb/3/9/1824993_1c0936a8.jpg