Стомився жити , невміючи кохати,
Стомився всім відповідати,
Чому один, чом поряд нікого не має?
Не знаю, нічого не знаю!
В житті, вже, нічого, я ,не бажаю,
Лиш, щоб у рідних, все було гаразд.
А, я, ніхто та й звуть,мене, ніяк.
Не вмію, ні радіти, ні любити,
Та, й, навіть, просто говорити.
Ну вот и отпуск - Миг жесток,
Лопата, сапа, мастерок,
Три пачки гвоздей, молоток,
Цемент, песок, КАМАЗ камня,
Шурупы, жесть, болгарка, дрель, бензопила, -
Эх, скудная зарплата ты моя!
А, где тот Кипр, Египет, ОАЭ,
Хоть, Чорне море, що, в моїй країні, є.
Знову цей виснажливий, ненависний день. Прокидаєшся зранку з відчуттям огиди до самого себе. Погода за вікном теж не радує. Хоч би сніг пішов, чи що? П'ятий день Нового Року, а все поглинуто болотом та грязюкою. .......Дістало!!!
- Ти знову сумуєш, знову будеш сьогодні самотньо бродити в тенетах віртуальних мереж, в пошуках когось? Надієшся знайти споріднену душу?
- Ні, я, вже нінащо не надіюсь, - дожився вже сам з собою розмовляю; хоча цього варто було очікувати.
- А в тебе взагалі душа є? Є, що запропонувати?
- Я вже ..........
Здається вже дах їде.
Чого я хочу, для чого живу? Не знаю! Взагалі, хто я! Доброго ранку! Пора підіймати своє бездушне тіло з ліжка, вигадувати якусь роботу і, щось начебто робити. Який бридкий самообман. І, так, з дня у день .
Навіть до алкоголю не має бажання підходити. Може хоч, щось корисне зроблю для себе.
Дивно, але чим гірше про себе думаєш, тим легше стає на серці.