Ті, хто був учасником Майдану чи підтримував його морально та матеріально не могли собі уявити, що результатом їхньої боротьби скористаються найвідвертіші вороги України і серед них усім відомий Віктор Медведчук?!  Уявіть, як зараз почуваються матері загиблих на Майдані дітей?

Те, що Порошенко зрадник, думаю, уже відомо усім, навіть тим, хто ще намагається його виправдати, а тим самим і свій «профанізм» у найпростіших суспільно-політичних питаннях (про політологів не говорю – ці відпрацьовують гроші). Дивує інше: чому мовчать ті досить відомі й потужні особи нашого суспільства, які вже давно мали б про це заявити вголос? Що настільки зав’язані у цьому болоті, що бояться наслідків?

Мінські угоди, виписані в Кремлі – це очевидна зрада, яка підтримується також і Заходом, а особливо Німеччиною. (Не дивно. Захід пожертвує ким завгодно задля свого спокою). Це здача ще однієї частини території тільки іншими методами, коли вже не можна було заявити «Не провокуйте Путіна!», бо на захист держави добровільно піднявся сам народ.   Назвати війну АТО і вести переговори з терористами – це ноу-хау у новітній історії.  Терористами до цього часу називали тих, кого треба було ЗНИЩИТИ!   Порошенко і К визнали терористів, а також і ідіотичні ДНР та ЛНР.

Загалом, подібні перемовини, порушили усі межі можливої дипломатії й переговорного процесу – це новітній «договрняк» XXI століття!   На карті не лише доля й життя кожного українця, а усієї держави.   І на переговори влада відправляє від імені України найбільших україноненависників, друзів Путіна: Медведчука і Кучму, які ще 2005 року мали отримати відповідний термін ув’язнення.   Хто вони зараз в державі, щоб виконувати надто відповідальну місію?   Ніхто!  «Раби, грязь Москви»!   У їхній компанії Зурабов і представники Путіна: «згвалтованого» Кремлем і Києвом Донбасу.   Ці люди під приводом «звільнення полонених» вирішують долю України, виставляють путінські умови нашій владі, яка не без допомоги Кремля її й захопила.

       Порошенко давно мріяв про президентське крісло. У тій ситуації, яку «склали» після кривавого розгону студентів, підготовили кандидата на главу держави  Порошенка. 
      Він «засвітився» на Помаранчевому Майдані таким собі «ура-патріотом», не був у ці роки в списках регіоналів, отже його можна було знову відправляти на Майдан «героєм-олігархом», аби забезпечити стійкість і непорушність системи після повалення Януковича, який дістав навіть оточення, а особливо тих, кому не подобався «некошерний» розподіл державної власності. 
     Порошенко  з цією роллю справився непогано. Він не надто світився. Особливо перед камерами. Правда, обов’язково з'являвся після візитів до Європи, щоб додати собі значимості, мовляв, до його думки прислухається світ.   В потрібний момент виходив на сцену Майдану, аби крикнути між людей «Банду геть!» і повернутися після зустрічей з потрібними людьми у свій теплий палац.    Головне запам’ятався усім на екскаваторі!     Не просто туди ліз Петро Олексійович – знав, що ця картинка йому буде дуже потрібна для іміджу…
     Такі, як Порошенко, ніколи не стануть героями – вони пристосуванці від діда-прадіда! Дуже точно сказала про них відома англійська журналістка Кетрін Уайтхорн: «Більша частина політиків – ублюдки, не від народження, а за покликанням!».
     На жаль, і другий Майдан саме політиків-ублюдків і від народження, і за покликанням знову привів до влади!   Ще й цинічних.

Те, що процесом на Майдані управляла «третя» невидима сила – уже факт, який не потребує доказів.   І тепер ця сила не лише спокійно в Україні почувається, а й з оскалом вилазить на політичну арену і диктує свої правила.   Ці «сірі кардинали» тепер управляють і Україною через Порошенка і його «компанію». Точніше донищують…

Нам підкинули думку, що відбулася «революція гідності», а насправді, один олігархічний клан за допомогою повсталого народу позбувався іншого.   Але надію додає те, що ми все-таки вміємо згуртуватися і підніматися з диванів.  Нам знову накинули «засланих козачків», «комбатів», «ура-патріотів», аби лише недопустити руйнування кланово-олігархічної системи, щоб ми дерли горло та доводили один одному, які вони герої… Пролаганда робить свою справу.   А пошматована Україна кривавими слізьми волає про порятунок…

Отстранение главы "Укринтерэнерго" связано с отказом Игоря Романенко подписывать договор с кипрской компанией.

Поставки российской электроэнергии могут вызвать такой же скандал, как и с южноафриканским углем, поскольку в схему поставок пытаются включить сомнительного посредника, на этот раз - кипрскую оффшорную компанию. Такое мнение высказал эксперт в области энергетики, член наблюдательного совета Института энергетических стратегий Юрий Корольчук.   

  По мнению Корольчука, лоббирование кипрской компании Perlisio Enterprises Limited  идет с украинской стороны, а не с российской. "Со стороны России требование было одно - обеспечить поставки электроэнергии в Крым", - отметил Корольчук. Он также не исключает, что разрешение Кабмина на импорт российской электроэнергии любым частным компаниям было подготовлено, в первую очередь, для допуска именно Perlisio - пишет РБК-Украина. 

Эксперт предположил, что отстранение главы "Укринтерэнерго" Игоря Романенко связано именно с его отказом подписывать данный договор и нежеланием повторить судьбу предыдущего руководителя Владимира Зиневича, который задержан по уголовному делу о закупках угля у ЮАР. "Видимо, Зиневича смогли убедить, что все будет хорошо. С Романенко этот фокус не прошел, он предпочел уйти, но не участвовать в коррупционной схеме", - подчеркнул Корольчук.

"Удивляет, что организация импорта электроэнергии из России проходит скрыто, закулисно. Нынешняя власть беспощадно критиковала подобные схемы в газовой сфере. А сейчас ввод подозрительных посредников в поставки электроэнергии - уже будто бы и нормальное дело.  Почему импортом со стороны Украины не могла бы заниматься государственная компания Укринтерэнерго, в чьи функции как раз входят импортно - экспортные операции в сфере энергетики. Зачем нужен посредник, догадаться несложно.  Участие кипрских посредников все больше снижает доверие к действиям правительства", - отметил эксперт.

 

Західний світ вимагає від України негайних реформ та подолання корупції. Якщо
цього не буде, то не буде й фінансової допомоги. Про це вже абсолютно однозначно
заявили прем'єру Яценюку цього тижня у Брюсселі - на першому засіданні спільної
Ради асоціації з ЄС.
     Місія фонду, що могла дати добро на черговий кредит ще до кінця цього року,
сказала, що розмови про позику перенесли на початок року наступного, йдеться в
сюжеті ТСН.Тиждень.
     Тим часом міністри-іноземці, від яких насамперед чекають реформ,
наштовхуються на настільки серйозну протидію, що дехто з них може покинути
Кабінет міністрів. Українські чиновники кажуть, що без грошей провести зміни не
можливо. Натомість європейці вже вимагають - реформи спочатку.

Одразу після призначення, Олександру Квiташвілі поо6iцяли, що вiн зможе привести в
МО3 власну команду. Минуло три тижнг. Радник міністра Володимир Курпіта - один з
небагатьох у цих стінах, хто не приховує, що Квіташвілі змушують до компромісів.
     Для виконання реформи потрібно дві речi: мати програму i мати команду. Програма у
міністра є, він про неї говорить. Питання формування команди, намагаються вирішити
поза компетенцією мiнicтpa на цей момент. Є певні люди, які не дозволяють йому
створити цю команду», - підкреслює радник мінгстра Володимир Курпiта.
     Без команди він там, у міністерському кабінеті, - сам. "Весільний генерал", накази
якого можна саботувати.
     Kвiтaшвілі пiдiбpaв людей, якi мали стати його заступниками - громадські
активiсти, борці з корупцією. В одному з офісів у центрі Києва розташоване факгично
його тiньове мiнiстерство.
     Ольга Стефанишина - директор вепикої пацієтської організації. Саме вона півроку
тому організовувала роботу експертної ради із розробки медичної реформи. Один із
експертів був сьогоднішній міністр Квіташвілг. Тепер Ольга - в розпачі.
     «Далі ми будемо спостерігати, на жаль, ситуацію «Олег Myciй номер 2». Кілька
місяців буде намагатися щось зробити. А потім, я думаю, у нього опустяться руки. 1
він може злитися з тією системою, в якій він працює» - говорить Ольга Стефанишина.
     Міністрові не дають працювати ті ж персони та організації, що кликали його на
роботу і обіцяли розв’язати руки. Адміністрація президента та Кабмін і досі б’ються за
кожний портфель, кожне кресло і кожну посаду. За останньою інформацією, крісла
заступників міністра охорони здоров'я, всупереч обіцянкам, уже розділенг між людьми
Порошенка i Яценюка. Це народный депутат і адвокат Опександра Павленко, яка
пройшла в парламент із "Блоком Петра Порошенка". Хоча до цього захищала Тигіпка i
вела справи Ахметова. За чутками, в п'ятницю Опександра вже приходила в МОЗ
оформлювати документи.
     Ще один імовірний кандидат на портфель заступника мінгстра — Віктор Лисак. Він
працював заступником міністра в одного з найскандальніших очільників цього
відомства — 3иновія Митника. Віктор Лисак займався найважливішою для
корупційних кланів роботою — керував тендерними закупівлями мiнiстерства. Уже зараз робота міністерства більше схожа на організовану протидію спробам Kвiтaшвілі змінити ситуацію. Листи, що надходять міністру з міжнародних організацій і позбавляють тендерних "королів" грошей, у дивний спосіб зникають, не знайшовши адресата. А сама можливість зустрітись з міністром, за чутками, непогано продається.
     Радник медичного міністра стурбований — його шефові пообіцяли безперешкодно працювати рік. Однак він може не витримати і покинути посаду. Якщо йому не дадуть сформувати команду, чим це загрожуе? «Я думаю, що міністр буде готовий залишити уряд, в тому числі», - прогнозуе радник міністра охорони здоров'я Володимир Курпіта.
     За кілька годин до ефіру міністр охорони здоров'я Олександр Квіташвілі знайшов можливість зустрітися і прокоментувати можливість власного фіаско. Він добре тримае удар - хоча заступниками дійсно стануть політичні ставленики, продовжує переконувати, що кермо в його руках. І переконує, що вже наступного тижня зможе сформувати гарну команду.
    
Подібна ситуація — не лише в МОЗі. У Міністерстві фінансів, за нашою інформацією, робота міністра Наталії Яресько наштовхується на прямий саботаж.
     Міністр економічного розвитку та торгівлі Айварас Абромавичус взагалі говорить, що його міністерство потрібно ліквідувати, бо воно - корупційний і бюрократичний монстр.
     Проте не варто думати, що усі ці історіі вдається ховати в стінах державних установ. Міністри -"варяги" — прекрасне джерело інформаціі для західних донорів про справжній стан справ в украінській владі.
     Цього тижня президент Петро Порошенко не поїхав у Брюссель. Ходять стійкі чутки, що візит поспіхом скасували, бо колишній польський прем'єр, друг України і президент Европейської Ради Дональд Туск, мовляв, вирішив, що присутність українського президента на засіданні - не на часі. Европа чітко сигналізує українським очільникам — або почнуться справжні реформи, або Украіна зникне. Зникне з розмов, із планів, із документів. А може — і з політичних карт.
     А вже у неділю Туск припустив, що Украіна має можливість отримати фіндопомогу в розмірі 2 млрд євро від ЕС, США, Канади та МВФ до кінця поточного року.
Станіслав Ясинський, ТСН

   

Андрій Новак: Гривню обвалила не війна, а масштабні спекуляції на валютному ринку.

Гривня продовжує встановлювати сумні «рекорди».  Вперше в своїй історії наша валюта за офіційним курсом впала до 15,77 грн/$. «А що ви хочете?  У країні війна», – скаже рядовий українець. «Звісно, війна.  А ще й рубль впав, на його тлі гривні складно вистояти», – додасть влада. Однак економічні експерти з такою позицією не погоджуються.

Про причини, які призвели до різкого падіння гривні й про наслідки таких «викрутасів» національної валюти для українців кореспондентові Galnet розповів кандидат економічних наук Андрій Новак.
 
– На валютному ринку України відбуваються масштабні спекуляції. Тепер не лише війною, а й девальвацією рубля будуть пояснювати об’єктивність девальвації гривні, хоча для девальвації гривні зараз немає жодних економічних підстав. У цьому році ми маємо вперше за останні п’ять років позитивне торговельне сальдо – плюс мільярд доларів. Щоправда, це не тому, що ми щось геніальне зробили в економіці, а тому що ми різко скоротили імпорт російських енергоносіїв, через що зараз у нас експортно-імпортне сальдо вийшло на плюс мільярд доларів. Крім цього, за останні 9 місяців Україна з різних джерел отримала близько 9 мільярдів доларів зовнішніх валютних вливань – від Міжнародного валютного фонду, Світового банку, Європейського банку й урядів багатьох країн.

Тобто ми маємо величезний валютний притік в країні, і це мало би нам давати як мінімум, стабільну гривню або навіть її незначне зміцнення. Однак у той же час відбувається девальвація. І пояснення тільки одне – масштабна валютна спекуляція, яка з початку року проводилась на темі Майдану, а потім війни. А зараз до цих пояснень додасться ще й девальвація рубля, що нібито ми залежні від рубля та від російської економіки, і якщо рубль валиться, то валитись і гривня. Хоча це брехня.

– Гривня могла девальвувати через війну до 9-10 грн/$, враховуючи, що Україна не була фінансово залишена наодинці зі своїми проблемами, а отримувала величезну допомогу. Тож все, що відрізняється від 10 грн/$, – це вже масштабні валютні спекуляції. Банкіри та крупний бізнес заробляють на курсі.
 
– За курс відповідають рівно 50 на 50  уряд і Національний банк. Уряд формує зовнішньоекономічну політику, наслідком якої є експортно-імпортне сальдо. Також уряд формує і боргову політику, тобто стан державного боргу.  Натомість Національний банк формує грошово-кредитну політику та є єдиним органом, який регулює банківську систему. Тому відповідальні за курс рівно і Нацбанк, і уряд. Відтак зараз і керівництво уряду, і керівництво НБУ відповідальні за таку девальвацію гривні.

– Найбільше страждатимуть ті, у кого найнижчій рівень доходів. А найнижчий рівень доходів у пенсіонерів, яких у нас близько чверті населення. Тому як мінімум чверть українців опускається нижче прожитого мінімуму. Пенсії ніхто не піднімає, а ціни зросли  на третину, як мінімум.

– Можна очікувати на акції протесту.  Відповідно до ситуації, вони обов’язково відбудуться. Питання тільки, у яких масштабах, з якою глибиною і коли за часом. Тобто, скільки тижнів чи місяців українці ще готові терпіти знущання над собою. Тому не питання, чи це відбудеться. Ясно, що це відбудеться, бо людей заганяють у глухий кут, звідки тільки один вихід – іти в суспільний контрнаступ проти такої неефективної політики влади.
     Ірина Рєвунова

На должность главы НБУ рассматриваются 5 претендентов, среди которых миллиардер Джордж Сорос.  Об этом 112.ua сообщил ряд источников в Верховной Раде и близких к президенту Петру Порошенко.

По словам собеседников агентства кроме Сороса руководителем НБУ может стать также экс-глава МВФ Доминик Стросс-Кан. Также в числе претендентов есть и "представитель Федеральной резервной системы". Как ожидают источники, кандидатура руководителя Нацбанка, которого президент подаст на утверждение парламента, будет названа в ближайшее время.

 Вместе с тем, например, в БПП уверены, что никто не захочет занять место Гонтаревой и взять на себя такую ответственность. 

Представители "Кредитного Майдана", которые во вторник пикетировали правительство и Национальный банк Украины, предложили НБУ создать Бюро финансовых расследований. Об этом в среду в ходе заседания Комитета по вопросам финансовой политики и банковской деятельности заявил представитель активистов Иван Карасев, сообщает "Интерфакс-Украина".
 

Артем Носик. Фото: mgzaycev.livejournal.com

Блокировка популярных во всем мире американских интернет-сервисов Google, Facebook и Twitter, ранее в России планировали ввести со второй половины 2016 года, скорее всего, начнется уже с 1 января 2015 года.

Об этом в своем блоге на сайте радиостанции "Эхо Москвы" сообщил известный российский интернет-деятель, основатель и акционер ряда крупных сетевых проектов Антон Носик.

По словам специалиста, популярных зарубежные интернет-сервисы будут заблокированы в России по методу "классической двухходовку". Сначала Роскомнадзор предъявит им заведомо невыполнимые требования - зарегистрироваться как "организаторов распространения информации" и перенести свои серверы на территорию РФ, предусмотрено новым федеральным законом 97-ФЗ (на днях в самом Роскомнадзоре сообщали, что такие требования американским компаниям уже направлены). Затем, когда на это предложение будет получен отказ, Google, Twitter и Facebook просто отключат. Вернее, от них отключат россиян: доступ к этим ресурсам будет заблокирован с территории России через печально "Единый реестр" и фильтры "Ростелекома".

Носик напоминает, что под действие нового российского законодательства автоматически подпадают абсолютно все сайты в мире. Закон не оговаривает ни их географического местоположения, ни гражданства владельца, ни даже языка. Любой сайт "обязан соблюдать законы Российской Федерации".

"Ограничений в законе нет никаких. Есть три тысячи уникальных посетителей в сутки, значит, изволь отвечать. Даже если ты пишешь на индонезийском языке, а твоя целевая аудитория проживает, например, на острове Ява. Или ты признаешь над собой юрисдикцию стада баранов (российских властей - прим. Ред.), или мы тебя блокируем на территории Российской Федерации. Именно об этом и говорится в законе", - пишет Носик.

В то же время, констатирует Носик, существующая сегодня в России технология блокировки сайтов с запрещенным контентом все же имеет уязвимости, позволяющие посещать их в обход "Единого реестра" и цензурных фильтров. Например, это возможно делать через прокси-серверы, анонимайзеры или VPN-туннели.

Вчера в Старобешево Донецкой области во время очереди за соцпособиями от так называемой «ДНР», боевик расстрелял молодую девушку и ранил еще двоих людей. Об этом сообщает администрация городской группы в социальной сети, передает «Сегодня».
     «Погибла молодая девушка, еще двое ранены, ранения не несут угрозу для их жизни», – заявили в сообщении и рассказали детали инцидента. Как оказалось, в четвертом часу дня в так называемом «банке ДНР» – бывшем «Приватбанке» – в очереди за соцпособиями между людьми возник конфликт.
     Автоматчики из рядов «ДНР» попытались успокоить конфликтующих, после чего сделали несколько выстрелов вверх.
     «Один из боевиков не поставил автомат на предохранитель, и под напором толпы произошли непроизвольные выстрелы, которые понесли за собой тягчайшие последствия», – говорится в сообщении. 
     Как сообщалось, несмотря на то, что последние дни на Донбассе значительно снизилось количество обстрелов, регион по-прежнему находится в тяжелейшей гуманитарной ситуации. Большинство людей волнует только одно – получение любой помощи. Оказавшись на грани голодной смерти, люди перекрывали улицы в Торезе, требовали деньги и продукты у самопровозглашенных властей Енакиево и даже вступали в стычки с боевиками в Свердловске и Червонопартизанске.
     В некоторых городах Луганской области дела особенно плохи. Так луганский журналист и активист Валентин Торба сообщил, что от голода в городе Ровеньки погибли 26 человек: «В Свердловске говорят о цифре 68 человек». Ситуация в Доне­цке несколько луч­ше. Жители сообщают, что продуктов в супермаркетах все еще достаточно, но заканчиваются наличные деньги. А кафе и супермаркеты перестали принимать оплату по карточкам.
     Власти самопровозглашенных республик не решают финансовые проблемы населения. Они многократно заявляли, что не в состоянии выплатить всем пособия. В украинском Антитеррористическом центре сообщили, что после нескольких голодных бунтов из РФ в Луганскую область были направлены 380 млн грн для соцвыплат. Плотницкий подтвердил получение, но деньги к пенсионерам не дошли.
     Напомним, украинские власти приостановили выплату соцпособий жителям оккупированных территорий, вместе с тем заявив, что как только захваченные районы перейдут под контроль Украины – все задолженности будут погашены в кратчайшие сроки.
    

Когда стояла задача не допустить дальнейшее распространение влияния БЮТ, нужно было найти "противоядие", и в "Свободе" его нашли, рассказал бывший донецкий губернатор, народный депутат Сергей Тарута.

В финансировании украинской партии "Свобода" на начальном этапе принимал участие бывший глава Администрации президента при Викторе Януковиче Андрей Клюев, нынешний днепропетровский губернатор Игорь Коломойский и отчасти Российская Федерация. Об этом в эфире программы "Люди. Hard talk" заявил экс-глава Донецкой облгосадминистрации нардеп Сергей Тарута.
 
"То, что я слышал от участников политического процесса, то там деньги были. И тех, кто убежал, и господина Клюева, насколько я знаю. Говорили также о том, что частично и Коломойский в свое время прикладывал усилия, и часть российских средств шло на подпитку, на финансирование. Когда стояла задача не допустить дальнейшее распространение влияния БЮТ, нужно было найти "противоядие" БЮТу. И вот в "Свободе" нашли это "противоядие". Все, кому мешал БЮТ, финансировали, естественно, создание. Но это был начальный этап", – отметил Тарута.

Политическая партия ВО "Свобода" готовит иск к изданию "Експрес" за публикацию якобы лживой информации об источниках финансирования политической силы.

 Олег Мусій наприкінці лютого цього року увійшов в перший «уряд камікадзе» під керівництвом Арсенія Яценюка. Координатор медичної служби Майдану (за його квотою), отримав портфель міністра охорони здоров’я і, як з’ясувалось згодом, купу впливових ворогів.
     Розмови про відставку Мусія почали ходити, як тільки збігли перші 100 днів його роботи на посаді. Недоброзичливці звинувачували його у зриві тендерів на закупівлю життєво важливих ліків. Тим часом, він системно зачищав відомство від чиновників, які лишились йому у спадок від попередниці Раїси Богатирьової.
     1 жовтня уряд взяв і відсторонив Мусія від виконання обов’язків міністра. Таке формулювання було ексклюзивно винайдено для Мусія його… соратниками з Кабміну.
Міністр, якого мала б звільняти Верховна Рада, не стерпів такого приниження, звинуватив Арсенія Яценюка у маніпуляціях і пішов до суду. На поверхню стали спливати подробиці внутрішніх війн в самому уряді: з’ясувалось, що до усунення міністра з посади має стосунок політичний партнер Яценюка, впливовий депутат Микола Мартиненко.
     Тим часом Мусій висунув свою кандидатуру на парламентських виборах і переміг у 124 одномандатному окрузі на Львівщині. Після оголошення результатів від долучився до команди Блоку Порошенка і врешті посів місце заступника голови комітету з питань охорони здоров’я. В інтерв’ю «Главкому» екс-міністр обіцяє продовжити боротися із тендерною мафією і відкриває завісу на події, які спровокували його скандальне відсторонення.
     Олег Мусій:
   Уряд тоді формували політичні партії, які були в опозиції. Але п’ять місць із двадцяти було відведено для майданівців: тобто було п’ять міністрів, які ввійшли в уряд від громадськості – не від політиків. Я один із них.
     Я був координатором медичної служби Штабу національного спротиву з 1 грудня, з того моменту, коли більше мільйона людей вийшли на Майдан і вирішили залишитися протестувати далі. Тоді якраз був зайнятий Будинок профспілок і КМДА. І через годину практично ми вже там організували медслужбу – до речі, на тому самому місці, де вона була під час Помаранчевої революції, на третьому поверсі Будинку профспілок. Тоді я також був координатором медичних пунктів. Тому досвід у мене був.
     Я також був у морзі. Описував тіла 18 лютого в Будинку офіцерів, коли вже медичний пункт евакуювався: там було троє вбитих після масового побоїща в Маріїнському парку. Я викликав правоохоронців, вони приїхали, склали опис тіл, ідентифікували людей, і на тих протоколах стоять мої підписи. Потім, у цей же день, коли горів Будинок профспілок, в ньому було четверо вбитих, Шевченківський райвідділок відмовилося їхати описувати ці тіла. І коли Будинок профспілок уже догорав, ми евакуювали ці тіла. Чутки, до речі, про те, що там було багато згорілих, не відповідають дійсності – я особисто перевіряв, чи там ніхто не залишився. А цих убитих ми віднесли на Михайлівський золотоверхий собор. Вони лежали там до самого ранку. І потім, 19 лютого, я їх супроводжував у морг.
     Коли 20 лютого був масовий розстріл, було, більше тридцяти тіл, то я також супроводжував їх із території Михайлівського золотоверхого собору в морг.
Ті кульові поранення, які я бачив своїми очима, майже в половини загиблих, були, як правило, у передню частину тіла: в голову, в груди, в ділянку серця. Ще поранення були зверху. Вхідний отвір куль був, наприклад, у ділянку шиї, а вихідний – десь унизу, в тазовій частині чи на спині. Це свідчило про те, що постріли, здійснювалися згори.
     Така картина свідчить що, швидше за все, це були снайпери з одного боку. Ось ці невідомі у формі Беркуту, із жовтими стрічками на рукавах, казали, що російський спецназ. Вони користувалися автоматами Калашникова. Це були кульові поранення.
     Наприклад, у Нігояна – першого загиблого, якого я також бачив, було три отвори і теж в передню частину. Швидше за все, це було з дробовика. Тим більше, що розстріли були і в січні, і 18, і 20 лютого.
     Окрім того, характер кульових отворів – як вхідних так і вихідних – у співробітників МВС і у беркутівців, і у майданівців був частково схожий. Тому, можливо, снайпер, міг стріляти і по беркутівцях, щоб свідомо спровокувати їх на агресивну дію. Серед протестувальників вбитих від куль – 85, інші загиблі не від куль. Поранених від куль – десь за 200, а беркутівців вбитих і поранених від куль – менше десятка.
     Також були і такі, досить незвичні, вхідні кульові отвори, чому дивувалися і судмедексперти. Як правило, при застосуванні звичайних видів зброї, вхідний отвір тоненький, а вихідний – великий. А тут було навпаки: вхідний – великий, а вихідний – маленький. На цьому акцентував увагу під час опису тіл судмедексперт – тут має місце застосування якогось специфічного виду зброї.
    
Від попередниці залишилися заступники Богатирьової, яких я зібрав у перший день, і намагався виконати вимоги Майдану з очищення влади, тобто, спробував їх звільнити.
Найскладніше було з Романом Богачовим, який був «смотрящим» за міністерством охорони здоров’я і наближеною особою до Олександра Януковича – про це знали всі.
     Він спочатку написав, як і всі інші заступники, добровільну заяву про те, що він звільняється за власним бажанням. Та наступного ж дня він відкликає цю свою першу заяву. І відразу ж після цього йде на довгий лікарняний.
     Потім за фактом корупції в міністерстві було заведено низку кримінальних справ і, наскільки мені відомо, його до сьогоднішнього дня ще тягають у прокуратуру, в СБУ, в МВС, але віз і нині там. Він навіть не арештований. Хоча достеменно всім відомо, що він був головним корупціонером, схемотворцем і тим, хто очолював усі оці відкати на тендерних закупівлях. Він був головою тендерного комітету.
     Врешті, Богачов все-таки надіслав поштою у Кабмін заяву про те, що він добровільно йде у відставку, я підписав ту заяву в Кабінеті міністрів.
     Натомість, був такий перший заступник Олександр Качур – він написав заяву одразу, нічого не відкликав, його звільнили через два чи три дні. І був ще третій заступник – Олександр Толстанов, якого я свідомо не звільнив у перші два місяці через те, що він був тією людиною, яка реально «пахала» в міністерстві. Він відповідав за всю медичну діяльність. До корупційних схем особливого відношення не мав. І, по суті, вводив вже моїх заступників Руслана Салютіна, який відповідав за тендери, Наталю Лісневську і Василя Лазоришинця поточним справам. Але Толстанова звільнили у травні. Він сам написав заяву – не хотів працювати. Але це й було умовою Майдану і моєю умовою: всі, починаючи від заступників, закінчуючи керівниками департаментів і управлінь середньої ланки, мали бути звільнені.
     Це була моя абсолютно свідома позиція. Але є цікавий факт, після мого відсторонення 1 жовтня половина колишніх кадрів Януковича дуже швидко протягом тижня чи двох повернулася в міністерство охорони здоров’я і знову очолила всі схеми, з якими я боровся.

МОЗ закуповує близько 400 найменувань медикаментів, з яких майже 80% - це імпортні медикаменти, за які в підсумку оці посередники розраховуються у валюті. Тож був би механізм прямих закупівель, ми б зекономили десь 10%. Окрім того, я зустрічався з іноземними виробниками – з Асоціацією виробників – у широкому публічному колі, і вони задекларували: якщо ми з ними укладемо довгострокові контракти на 3-5 років, вони будуть планувати виробництво і дадуть зниження ціни на 30-40%. Ось це і є механізм подолання корупції у державних закупівлях. Але від корупційної схеми з посередниками не відмовляються.
     За всі закупівлі відповідав пан Салютін (заступник міністра Олега Мусія). З 1 квітня він був призначений головою тендерного комітету і людиною, яка відповідає за всі тендерні закупівлі в міністерстві охорони здоров’я. І я мав надію на нього. Він був рекомендований паном Мартиненком (народний депутат Микола Мартиненко, довірена особа прем’єр-міністра, - «Главком») і компанією, яка наближена до Арсенія Яценюка. Салютін клятвено мені обіцяв, що вчасно проведе всі тендерні закупівлі, що ніяких проблем не буде. Проходить місяць, нічого не відбувається. Я починаю аналізувати. Виявляється, він не збирає там робочі групи. Він ігнорує близько двадцяти моїх розпоряджень. Аж потім виявляється, що в законі про тендерні закупівлі немає оцих механізмів, які дозволяють уникнути корупційних схем.
     Виявляється, що ми вимушені купувати медикаменти за всіма старими схемами. І це все тягнулося до серпня, поки не переросло в публічні скандали.
     Мої аналітики робили аналіз, скільки коштує інформаційна кампанія, затіяна проти мене. Вони сказали, що за ці гроші можна було побудувати нову лікарню.
     Ідея була, швидше за все, Мартиненка, а не самого Яценюка. Пан Мартиненко, звісно, здебільшого займається паливно-енергетичним комплексом, але в його брата є спільний бізнес з паном Салютіним, якого вони заслали до мене першим заступником, розмалювавши, що він такий видатний, правильний і хороший. Його рекомендували як дуже хорошого фахівця. Ну, думаю: «Хай спробує».
     А повертання старих кадрів на закупівлі і на схеми засвідчили, що схеми діють і зараз.
Потім прем’єр саботував мені призначення інших заступників, і я працював із Салютіним практично три місяці сам – з восьмої години ранку до дванадцятої ночі. Він був у мене один заступник замість трьох. Інших мені свідомо не призначали, до тих пір, поки я не погодився на ще одного їхнього ставленика – пана Лазоришинця. І тільки тоді мені вдалося паралельно з Лазоришинцем – вже я став досвідченішим – запропонувати пані Лісневську.
      Так. Я її знав із часів Майдану. Вона допомагала нашим медикам на Майдані як юрист, як адвокат.
     Потім, при спілкуванні з іншими міністрами, виявилося, що оця політика із «запихування» міністрам заступників була суцільно в усіх міністерствах.
     Павло Шеремета (колишній міністр економічного розвитку і торгівлі) не погоджувався на це, саме тому він добровільно написав заяву і тихенько пішов.
Окрім того, міністр, як виявилося, навіть не може винести заступникам догану. Це робить виключно Кабінет міністрів. Я написав Арсенію Петровичу дві доповідні на пана Салютіна, він не відреагував. Ця доповідна про звільнення Салютіна лежала майже три місяці у прем’єра, і він не реагував на неї, а потім 1 жовтня він її вийняв і сказав: «Ну, от Салютіна ми звільняємо, а вас відстороняємо». Це маніпуляція чистої води. Я до Яценюка так і ставлюся, як до маніпулятора. Тому я голосував проти його призначення на посаду очільника уряду.
Яценюк говорить одне, а робить інше. З людиною, яка публічно декларує одні цінності, а сповідує інші, немає про що говорити. Немає сенсу в таких переговорах. Він через п’ять хвилин тебе обдурить.
     Тут спрацювала системна ненависть Арсенія Петровича до всього майданівського. Це прослідковувалося неодноразово і давно. Свідчення того – «знищення» міністрів-майданівців. Спочатку - Шеремети. Потім – керівника Держслужби Дениса Бродського. Потім – мене. І останнє, що мене «вбило», - це те, що Євгену Ніщуку, який пройшов також за квотою Майдану, не знайшлося місця в новому уряді Арсенія Яценюка. Хоча він обіцяв багато разів: «Женя, звісно, ти будеш в новому уряді». І Євген свідомо не пішов на вибори, знаючи, що у нього є гарантія – слово від прем’єра. А прем’єр в черговий раз не дотримав своє слово, виявився брехуном.
Микола Підвезяний, Катерина Пешко.