Кудись подівся літній вітровій, Мов дзеркало, спокійне плесо.Лиш рибка іноді тихенько сплеснеТа кумкне жабка в рясці річковій.Комарик прагне зайвий раз гризнуть, Десь скрикне необачно качка дика.Ти відчуваєш: світ такий великий, Що хочеться забутись і забуть, Впустити в душу сили і снаги, Закоханий довічно у природу.Сидіти й споглядати небо, й воду, Розлогі верби, рідні береги.[Приєднана картинка]

Подумала: неначе у раю!Співали птиці, ніби в травні, Гули джмелі, такі забавні, Творили музику свою.Шовковиця пругке гілля, Немовби руки, простягала, Мені плоди пропонувала.Медами повнилась земля.А я шовковички рясніЗривала й тамувала спрагу.Краса приносила наснагу.І птиці щебетали навісні![Приєднана картинка]

Іще на рік планета постаріла, Стоїть в віках на роздоріжжі тиш.Де ж ваша, люди, мудрість ділась, Коли продаєтесь за мідний гріш?У затінку, у запічку, за рогомЧига диявол, що на світ плює.Хапа за поли, руки і за ноги - За душі дивіденти видає.Отямтесь, люди, доки ще не пізно, Наповніть душу Господом ущерть, Адже життя одне. Воно безцінне!Духовна смерть - це гірш, ніж просто ...

Читати далі...

Коли сердечко точить-їсть іржа, У ньому птах не тьохкає до ранку.Там, де любов, не може бути лжа, А де брехня, ти не збудуєш замку.Коли довіра йде - то світ згаса, Не посилає сонечко цілунків.Тьмяніє і соромиться краса, Відводить очі від низьких стосунків.Коли ж любов заполоняє все -Від пальчиків до кінчиків волосся, -Голублять очі, світ тепло несе!Життя людини справді відбулося![Приєднана картинка]

Ввійшов Господь у Сад Едему -Любив спочити в прохолоді дня.Та муж сховавсь, за ним і Єва:Вкусили плід із древа пізнання.Звернувся Бог до чоловіка, Щоб з'ясувати, що напевно знав.- Не я, Господь, виною жінка, Яку мені на шостий день послав.Господь тоді звернувсь до Єви:- Ти грішна чи Адамова вина?Відводить очі вбік зелені, Мовляв, виною всьому сатана.Тож за добро - ножа у спину...Тоді до змія Бог заговорив.Не опирався - був єдиний, Хто у гріху нікого не винив.Так відбулось...

Читати далі...

Я дістаю з глибин душіСлова, нанизую в намисто.І вішаю думки-віршіСушитись на душі горище.А прийде день коли смутний, Спітка розчарувань хвороба, Підступить зрада в час нічний, Уперто стане близ порога, Дістану я намисто слів - Від Господа ясний дарунок.Відступить поступово біль, Як заварю цілющий трунок.Щодня кладу віршів жмутокЯ на олтар поезії терновий.Спасибі, Боже, за криницю почуттів, За зцілення Твоїм нетлінним Словом![Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]У журналі "Дніпро" 2014 №5 на стр. 104 надрукований мій вірш "Аж захлинаються у співах солов'ї"Текст вірша див. http://blog.i.ua/community/53/1420864/

Ненавидиш мене? За що ти так?Не я до тебе, гнидо, в дім ввійшла, Не я утіху у війні знайшла, Продавши совість за мілкий срібняк.Не я дитячі сльози спрагло п'ю, Не я криваві проливаю ріки.Я лиш бридких зелених чоловіків, У камуфляжах, поглядом ловлю.Вони, мерзенні, нишпорять отутІ пхають носа в шпари та шухляди.Ти знаєш, в нас зовуть їх "колоради", Вони без яду довго проживуть!Отрутою для них є людський гнів.Мільйони українців шлють прокляття.Нам вистачить і духу, і завзяття, Щоб ...

Читати далі...

Вышел в свет №70 литературно-художественного журнала "Склянка Часу*Zeitglas"Вышел в свет №70 литературно-художественного журнала"Склянка Часу*Zeitglas" [Приєднана картинка]АВТОРИ - AUTOREN - АВТОРЫ: Проза Prosa Проза Сергій ЛазоВлад НаслунгаАлександр ВолковВолодимир КомісарукМихаил НизовцовПетро ГайворонськийОлександр БоклагГеннадій МолчановВікторія ОчеретянаЧеслав ВасилевичМарія Хімич (Сівоха)Олександр ЦарикАлександр Апальков Лірика Lyrik ...

Читати далі...

Весни у травні приносять громи, Грози, і град, пелехаті тумани;Сиплють з водою міхи у лимани.Б'ють блискавиці об землю крильми.П'ють спрагло воду веселі грунти - Як забуяють і квіти, і трави!Тягнуться вверх соковиті отави, Будем весніти і я, друже, й ти!Запал юнацький в душі не прочах.О, ця одвічна циклічність природи:Злети й падіння, і вітер свободи, Що простилає до вічності шлях![Приєднана картинка]