Перше гріхопадіння людини

Ввійшов Господь у Сад Едему -
Любив спочити в прохолоді дня.
Та муж сховавсь, за ним і Єва:
Вкусили плід із древа пізнання.

Звернувся Бог до чоловіка,
Щоб з'ясувати, що напевно знав.
- Не я, Господь, виною жінка,
Яку мені на шостий день послав.

Господь тоді звернувсь до Єви:
- Ти грішна чи Адамова вина?
Відводить очі вбік зелені,
Мовляв, виною всьому сатана.

Тож за добро - ножа у спину...
Тоді до змія Бог заговорив.
Не опирався - був єдиний,
Хто у гріху нікого не винив.

Так відбулось гріхопадіння.
У Бога стало мудрості і сил,
І двох людей - вінець творіння -
Господь від себе з миром відпустив.

Сказав лиш: будуть умирати,
До поту вельми тяжко працювать.
А змій - на чреві плазувати.
ПроклЯтий буде. Й буде проклинать.