- Ту сукню й дотепер я пам'ятаю..- Легеньку, чорно-білу? - Так, її...У ній тоді сподобалася мамі...- Як там вона? - Матуся спить в землі...Посивів тато, наче лунь, відколи...Орел колись, тепер підтяті крила...Одна утіха - онучата й бджоли...Ти не змінилась... Як тоді, красива...- Пливуть роки, летять, неуловимі, Вже зморщечки біля очей лягли...- Та суть не в тім... Не буть нам молодими...І жаль, що почуття не зберегли...- Спасибі, друже... Що ти, я не плачу...За твій дзвінок, що запросив...
Читати далі...