[Приєднана картинка] Я її ненавиджу. Ну, не можу терпіти – і все! Але вона вперто лізе мені у вічі, де б я не була: чи в автобусі, чи на офісі, чи на роботі, чи удома. Я підмічаю її на шпальтах газет і на сторінках Інтернету. Вона визирає з надокучливих реклам і з передвиборчих обіцянок слуг народу. Ще до сьогодні, наприклад, не вивітрився у моїй квартирі їдкий запах її дешевих парфумів. ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Людське життя - симфонія чуттів. Хтось виграє її на арфі, інший на тромбоні, Хтось в бубон жваво б'є, а хтось на акордеоні. Баян хтось мучить, інший скаче, А ще хтось під гітару тихо плаче. Людське життя - симфонія чуттів. А онде чоловік у кутику присів. Не володіє жодним інструментом. Не знає він ні музики, ні слів, Живе одним лише моментом. Людське життя - симфонія чуттів. Тяжке життя без пісні й почуттів. Погано, звісно, коли в воду з мосту...

Читати далі...

[Приєднана картинка] А я ж стелила під ноги небо, Ти ж був найкращим на всій землі! А я ж хотіла чуттів від тебе, А ти приносив лише жалі. А ж я любов, як оберіг, носила Побіля серця, щоб навіки. А я ж просила: «Люби красиво» - Любить не вміють чоловіки… Тендітну квітку в душі ростилаІ захищала від всіх вітрів. Сам був щасливим, мужчино милий, Та щастя дати все ж не зумів...

[Приєднана картинка] Я не принижусь, і не вклонюся. Відходжу від тебе, як в осінь дощі. Не пожалкую, не озирнуся, Зоставлю на згадку вірші. Їх не побачиш, не прочитаєш, Знаю, не вартий ти цих рядків. Я ж маю те, чого ти не маєш: Любих дітей і хороших батьків. А ще любов свою, вірну і щиру, Чисте сумління без нот каяття. Не погублю їх в життєвому вирі, А пронесу через терни життя. Ти ж пустоцвітом розсієш собаче, Нице й нікчемне життя. А у кінці озирнешся...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Ще темно. Не світять вогні. Аж ось закричали півні - Благословили зорю на ранок. &nbsp...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Мені сумно, причина проста: Ти ніколи мені не напишеш листа, Не підеш у парк, не зустрінеш з роботи, Не розділиш зі мною буденні турботи, По голові мене не погладиш, Не нагримаєш і не насвариш, Щоб потім просити вибачення, Зробити крок до примирення. У тебе своя дорога, у мене своя. Я жінка, виходить, уже нічия… Де ж знайти перехрестя Творця, На якому зустрілися б наші серця?

[Приєднана картинка] Як ніколи, тепер відчуваю, Що ховала в собі я роками: Все сильніше груди стискає, Все частіше самотність давить. Підкрадається зовсім нечутно І навшпиньках підходить до мене. І гадюкою - стриб у душу, Глухим пострілом - прямо в серце. Я її батогом і обманом, То комп'.ютером, то книжками, То газетою, то віршами, То роботою, а то плітками. І завмре ненадовго самотність, Ну а потім - дивись й визирає. Я до неї: "Знай своє місце!" - І ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] - Якими бувають сльози?- Маля запитало у мами. - Вони бувають пекучі, Немов у солдата рани. Бувають вони й криваві, Коли помирають люди. А ще сльози дуже гарячі, Як болем стискає груди. Бувають вони і щирі, Коли розкаятись треба. І, безсумнівно, чисті, Якщо розмовляєш з небом. - Я знаю, вони солоні, Коли лизнеш язиком... Від них мокріють долоні І світ стає тьмяним мазком... - Мала ти моя синичко...

Читати далі...

Алиска не всегда была пенсионеркой, это же понятно. Когда-то и она училась в институте. Педагогическом. Хорошее то было время, нет, правда, золотое… А сколько казусов случалось! Особенно с преподавателями! Все они были неординарные. Вот сейчас днем с огнем таких не сыщешь. А тогда… Один только Барандес чего стоил. ...

Читати далі...

Так боялась, що ти більш не прийдеш, Вже не стукати серцю так лунко. Позабути ж так важко твій голос І твої світанкові цілунки. Вже не скажеш: «Не плач, моя люба, Почуття – то тонка дуже річ». І не стане солодкою згуба, І не буде короткою ніч… Я себе завела, а затим покарала: Ой, як довго жаліла, а потім винила… Твої руки про все розказали, Твої очі мене зупинили. В них побачила стільки любові, Що нам вистачить ще на життя....

Читати далі...