Я дитина павука. День і ніч у павутині Життя минає по хвилині Як ріка. Я дитина павука. Я по ниточках тоненьких Вибираюсь помаленьку По світах. Я дитина павука. Світ немов маріонетка Йде до мене метко-метко По нитках. Я дитина павука. Раптом смикнуло за нитку - Відчуваю раптом хвильку Здалека. Я дитина павука. Прокидаюсь я охоче, Протираю нишком очі Я злегка Я дитина павука...

Читати далі...

Розкажи мені про себе,Розкажи, чим ти живеш.Чи ти бачив трохи неба?Я живу між хмар і веж...Розкажи, куди ти линеш - Там я витру шовком пил.Розкажи, про що ти криєш - І вага впаде із крил.Розкажи, чому не віриш Ти мені і в долі рок,Розкажи, про що ти мрієш,Чи зробив до мрії крок?Підніми свої ти очі,Покажи, що вмієш тиНе ховай же мудрість в ночі...Розкажи![Приєднана картинка]

МаріонеткаЯ — МАРІОНЕТКА – ЛЯЛЬКА. МЕНЕ ЗА НИТОЧКИ ВОЛОДАР ВОДИТЬ М’ЯКО.МОЇ ОЧІ ЗАВ’ЯЗАНІ ХУСТИНКОЮ ЧЕРВОНОЮ. МОЇ РУКИ ЗВ’ЯЗАНІ МОТУЗКОЮ ШОВКОВОЮ. ГОЛОС ЩОСЬ РОБИТИ МЕНЕ ВЖЕ ЗАКЛИКАЄ. І КЛИЧЕ, І КРИЧИТЬ, Й ШЕПОЧЕ, І СПІВАЄ. І Я РОБЛЮ УСЕ, ХОЧ БИ НАМАГАЮСЬ.ГОЛОС ЩЕ ПРО ЩОСЬ ДАЛІ ВІЩАЄ. НІБИ РОЗУМІЮ, НІБИ І НЕ ЗНАЮ. РОЗУМІЮ: Є ЦЕЙ СВІТ І СВІТ ТОЙ. СКІЛЬКИ ВЖЕ ПРОЙШЛО ДОРОГОЮ ЗВІДТИ ТУДИ… ВСЕ КОЛИСЬ ЗВЕДЕТЬСЯ ДО ШЛЯХУ НЕВІДЬ – КУДИ… А МЕНЕ ВСЕ КЛИЧЕ ДИВНИЙ ГОЛОС ТОЙ...

Читати далі...

Пародія на L' italiano Тото Кутуньо Дозвольте, заспіваю,Гітару я тримаю, Дозвольте, заспіваю,Україно- мати! Привіт, Україно із борщем смачнючим, З солов’ями і садком квітучим. Із Хрещатиком і Дніпром під Сонцем, З горобцями за моїм віконцем Привіт, Україно, і твоїм артистам,Надзвичайним, гарним, дуже голосистим!І піснями всіма про коханняЗ почуттямиЗ одягом жінок, що зник з холодами… Привіт, Україно,І Лавру вітаю,З куполами, що на сонці сяють.І Боже, вітаю...

Читати далі...

Загубив Новий Рік засніжені крила...Десь забуло Різдво свою шаль...Звідкись лине небачена сила...Мою радість змінила на жаль... Не принесе мені фея вуглинку...На свято тільки серце заболить...Минуле вже майнуло без зупинки...Майбутнє ще тільки летить... Хай спогади закутають ялинку...Дитячі хай вкриють пісні...Засніжену тримаю валентинку...Це ж іскра у серці моїм... Все тихо біжить, як за помахом чарів...Вже й я - це не я давно...Вже доля вдягла намисто з коралів...Перепони сховались...

Читати далі...

Долі розмаїття сплелося у вінок:І пуп’янок надії, і щастя колосок. І насолоди квітка, і болю пелюстки.І ненависть безмежна – колючі будяки. Невиконане «хочу» - зів’яла орхідея,Вогнем палають очі, мов водяні лілеї.Горить у серці світло – терпке, немов полин,І спокій завмирає у листі черемшин. Все обвиває стрічка – міцна, мов та стріла.Вона немов веселка, що пагорб обняла.Душі дорогу вкаже – від пилу до зірок, Життя минуло миттю – як погляд і як крок. Та з...

Читати далі...

Відчуваю легеньку хвилю………Прокидається синя мрія… Прокидається серце вільне………А думки ще спросоння мліють…В надрах ночі видіння сяє… ……Злегка тішить мене і лякає…Очі Всесвітом розум долають………А слова геть з шляху збивають… Уві сні мене віщун привітає………Мою руку він легко стискає…Він показує мою синю мрію………Щастя втримати міцно зумію…Ось в долоні золота моя доля………Їй змарніти не дасть моя воля…Вже у небі моя синя мрія… ...… Не зіб’ють вже її слова стріли… Я прокинусь, зрозуміти...

Читати далі...