Як відомо, такі вірші писати навіть складніше ніж звичайні. У мене за все життя було лише одне затьмарення, внаслідок якого з’явилось приведене нижче творіння. Власне, хотілось би почути враження, чи можна узагалі вважати це творінням? Здається, так як є, не буває. Або це чиясь хвора уява, Чи в світі давно щось зламалося, Що дивитись на нього так боляче. І я, весь охоплений панікою, Від болю цього не врятуюся, Якби хоч він був мій власний, Або все від мене залежало, Хоча б...

Читати далі...

Учора, 10 червня, Апеляційний комітет Федерації футболу України остаточно виключив криворізький «Кривбас» із Прем’єр-Ліги. Якщо хто не в курсі, навесні команда залишилась без фінансування, яке так і не змогла віднайти. Чутки, що її таки витягнуть, які з’явились після подання апеляції, так і залишились чутками. Особисто я ще надіявся, що «Кривбас» урятують. Як це вже було одного разу у 2006 році, коли команду виключили, але буквально перед початком чемпіонату її витягнув, здається...

Читати далі...

Хоча з моменту розпаду СРСР пройшло уже більше 20 років, пам’ять про нього не проходить. В Інтернеті, у тому числі й на цьому сайті, є чимало матеріалів, присвячених минулій епосі, в основному журливо-ностальгічного характеру, пов’язаних переважно з військовими перемогами, кращою якістю харчування (з цим важко посперечатись) і промисловими здобутками. Щоб не відставати від народних мас, представляю на суд громадськості свою версію найбільших досягнень СРСР у вигляді своєрідного хіт-параду....

Читати далі...

Акурат сьогодні мені випала нагода відвідати ландшафтний заказник «Інгулецький степ» поблизу села Недайвода Дніпропетровської області. Один з небагатьох нерозораних куточків українського степу, який став прихистком для багатьох видів червонокнижних рослин і тварин, плюс має історичне значення. Тут у роки Другої світової проходила лінія оборони, місцевість кілька разів переходила з одних рук у інші. Часто кількість загиблих була настільки великою, що їх просто заривали у оборонних...

Читати далі...

Коли я приїздив до Кривого Рогу іще всередині квітня, задовго до Великодня, вулиці міста уже там і сям були спотворені точками продажу погребальних вінків і квітів. Зайве казати, що позавчора та вчора вінки були усюди – у всіх квіткових магазинах та стихійних точках, зустрічав я їх у місцях продажу текстильних виробів і навіть на вході у один кінотеатр. Я не шукав їх спеціально, вони самі так уміло розставлені на кожному кроці. Усе місто перетворилось на траурно-клоунський мурашник...

Читати далі...

Прадід Єгора був героєм війни. Справжнім. Про це свідчила сила-силенна нагород, що залишились після нього, в тому числі звання Героя Радянського Союзу. Його він отримав уже в госпіталі, будучи тяжко пораненим десь аж під Гданськом. Там він і помер, не діждавши якихось трьох днів до Перемоги. Окрім орденів, від прадіда залишилось лише кілька довоєнних фотографій та перекази родичів. Для ідеалістичного підлітка він був справжнім взірцем – хоробрим визволителем, здатним на самопожертву...

Читати далі...

На випадок, якщо хтось захоче це прочитати, залишу тут.Байдужість звелась у повний зріст і розправила плечі. Перед її очима з висоти п’ятиповерхового будинку розкинулась вузька вуличка, якою активно снували туди-сюди люди та машини. Будь-хто із цих людей міг побачити її химерну постать на даху будинку, достатньо було лише звести очі догори. Але ніхто цього не робив – усі поспішали у своїх нагальних справах, втупивши очі собі під ноги і безперервно перемішуючи сіру снігову кашу під ними. Згори...

Читати далі...

Час швидко минав, і із вовченяти виріс справжнісінький сірий вовк. Тим не менш, здавалось, ця зміна ніяк не погіршила його становище. Він так само був вічно ситим всенародним улюбленцем, із яким не боялись залишити погратись зовсім маленьких дітей. Але щось у його натурі, давно не вовчій, а зовсім ручній і доброзичливій, зламалося. І вовк засумував. Сумував він також дивно – полюбляв вити на сонце. Можливо, дитяча травма голови зламала так споконвічну рису його предків, завивання на місяць, а...

Читати далі...

Останнім часом цього самого часу мені чомусь не вистачає. Тому про все наболіле дуже коротко. До Криму теж добрався сніг. Тільки трошки і вже майже весь розтанув, як і майже завжди на моїй пам’яті в Криму. На озері Сасик при в’їзді у Євпаторію мешкає пара лебедів. При чому, за моїми спостереженнями, стирчать вони там цілорічно і увесь час на виду. Романтика, любов і всяка така фігня. На міському пляжі зараз також товчуться кілька лебедів і виклянчують у перехожих поїсти наперебій з...

Читати далі...

На момент здобуття незалежності Україна була досить розвиненою державою. Не те щоб однією з найбагатших, проте потужні підприємства і аграрний сектор, які лишилися після розвалу Імперії, могли принаймні забезпечити її населення роботою та більш-менш прийнятним існуванням.Але сталося не так, як гадалося. Майже одразу після того, як затихли радощі з приводу незалежності, більш спритна частина населення швидко і організовано розграбувала приватизувала усі ті багатства. Інша частина, хоча і...

Читати далі...