Блог RedDina

Вид:: короткий; повний

Замітки:

Я тонка і легка у твоїх обіймах...

19.01.14, 13:23
Рідна Україна

Я тонка і легка у твоїх обіймах,
Твої руки гарячі відчувати люблю...
Я з тобою щаслива, як люди у фільмах.
Але є тут відмінність: це усе на яву.

Ти зі мною смієшся, я з тобою не плачу.
Мої губи цілуєш, мою шию тонку...
Хочу вірити : я для тебе щось значу,
Тож, не руш, я благаю, мою віру хитку.

Засинати в обіймах твоїх я б хотіла
Все життя, кожну ніч і не менше...
Бо з тобою я щастя в житті цім відкрила.
Ти ж то знаєш, зі мною це вперше.

Я для тебе всю душу, я з тобою на завжди.
Що б не сталося, тільки мене ти люби...
І лишайся собою: смішним моїм,справжнім.
Що б там я не казала, що б там ти не робив.

Ти зібрав мене вкупу, то навіщо ж ламаєш?!.
Я ціную всі миті, що з тобою була....
Тільки я тебе знаю, тільки ти мене знаєш.
Не втрачай мене, милий! Я ж навіки твоя...

© Альонка Бірюк

Коментарі: 3

RedDina

О як же дійти мені згоди між вами?..

18.01.14, 13:17
Рідна Україна

О як же дійти мені згоди між вами?
Російська - то мова і тата, і мами,
Але українська – то мова бабусі,
Відлуння пісень, що забути боюсь я,

То рідна земля, що мене колисала,
І сон мій ранковий, в якому літала!
І як же мені дійти згоди між вами:
Дві мови? Але ж не буває дві мами.

Тому я вклонюся двом мовам низенько,
Та виберу ту, що підкаже серденько,
Та виберу ту, що уходить корінням
У світ пра-пра-пра, де мої покоління..

Із вічності погляди пращурів древніх -
Їх мови цуратись, то дуже не чемно.
Російську я теж забувати не стану,
Бо це мова тата, бо це мова мами..

В житті обома користуюсь я вільно,
Комусь заважає цей факт дуже сильно?
Я б радо іще інші мови вивчала:
То часу забракло..То розуму мало..

Тому всім кажу, не дивуйтесь панове,
Що чуєте скрізь дві споріднених мови.
Чи треба зрікатись назавжди якоїсь?
А може обидві – вивчати на совість?

Щоб ті жаргонізми - не різали вуха,
Щоб "суржик" – за двері й замкнути наглухо,
Щоб нас іноземці не мали за дурнів,
Слідкуйте, щоб ви розмовляли культурно.

© Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Коментарі: 9

RedDina

Сьогодні дощ?..

15.01.14, 13:43
Рідна Україна

сьогодні дощ? невже це так важливо,
коли на серці буря й заметіль?
коли так гидко, тошно і паршиво,
так важко й зимно, сіро на душі.

ти мені кажеш одягтись тепліше,
бо мінус двадцять, холод, заметіль,
та те, що всередині важливіше
і холод цей в душі не від снігів

ти кажеш взяти із собою парасолю,
та як же серце захистити від дощів?
дай мені захист від образ і болю,
брехні, сварок, незгод і заздрощів.

знай, холод подолає тепле слово,
твоя підтримка, погляд і усміх,
будь просто поряд у часи спокою,
і в час невдач, падінь моїх й страхів.

Автор: Zoe Jane

Коментарі: 1

RedDina

Дехто боїться земного...

14.01.14, 16:01
Рідна Україна

Дехто боїться земного,
дехто - примарних тінЕй.
А мені дуже страшно від того,
що в смітник викидають дітей...

Декому все мало грошей -
і їм не завадить якір.
А для неї він все ж хороший -
син, який знов б"є матір...

Ще хтось обожнює тіло -
на великому бюсті - карАти...
А комусь над усе важливо
безсмертну душу кохати.

Ти хочеш багато!...більше!...
Поборений боротьбою...
Спинись.І подумай ліпше -
А що ти візьмеш з собою?

Автор: Вікторія Пожарська

Коментарі: 1

RedDina

Я - Українка!

14.01.14, 13:40
Рідна Україна

Я – українка! Я горжуся цим!
Я – українка! І кажу: „Ніколи,
Ніколи потурать не буду тим,
Хто зневажає нас і нашу мову!”
Я – українка! І у тьмі віків
Не заблукаю я, як інші люди.
Я – українка! І дочкою козаків
Була я завжди і надалі буду!
Я – українка! Прагну я свободи!
І на Землі я залишу сліди!
І хто би там не каламутив воду,
Я – українка! Й буде так завжди!

Автор: Алена Косташ

Коментарі: 8

RedDina

Бувало все...

13.01.14, 13:09
Рідна Україна

Бувало все, та я останнім часом
Бажаю, щоб окремо не жили…
Бо добрий день – це той, який ми разом
За руки міцно взявшись, провели

Вже сутеніє, і у серце твоє
Останній промінь сонця проника…
Бо добрий вечір – це коли нас троє:
Ти, я і чай, що горло обпіка

Зелені очі, все навкруг зелене
Зелене ліжко, де люблю без меж…
Солодкі сни тоді, як коло мене
У подушку приглушено сопеш

Нема різниці, справа чи ліворуч
В міцних твоїх обіймах я засну…
Бо добрий ранок той, коли ти поруч
Цілуєш ніжно очі, повні сну

Автор: Софія Федорак

Коментарі: 3

RedDina

Котик

04.01.14, 13:23
Hand Made

Коментарі: 1

RedDina

Не считай морщинки понапрасну...

30.12.13, 13:46

Не считай морщинки понапрасну,
Не вздыхай, что молодость прошла.
Ведь душа по-прежнему прекрасна,
Мудрость отражают зеркала.
Много было в жизни поражений? -
Ну и пусть… И незачем грустить.
Жизнь — лишь цепь взаимоотношений,
Всё плохое нужно отпустить.
Не считай обиды понапрасну,
Если можешь, поскорей забудь.
Жизнь чертовски, сказочно прекрасна! -
С этой мыслью продолжай свой путь.
А на тех, кому ты не понятен,
Ни души, ни времени не трать.
Чаще будь лишь с теми, кто приятен
И кому ты можешь доверять.

Илья Евтеев

Коментарі: 3

RedDina

Я вижу свет в конце тоннеля…

29.12.13, 11:40

Я вижу свет в конце тоннеля… Понимаю…
Врачи в палате обречённо смотрят вниз…
А мне так хочется кричать: «Ещё живая!»
И вот прикладывают ток к груди «на бис».
А в голове картинки все калейдоскопом:
Рожденье, мама, садик, школа, институт,
Работа, свадьба, дети… В сердце колит… Опа…
Вдруг стёрлось всё, потом врачи… В тоннель везут…

И я задумалась, куда же я бежала?
А что успела? Вдруг не выключен утюг?
Ещё я маму так давно не обнимала…
И как-то холодно смотрел в глаза супруг…
Я сыну старшему ещё не объяснила,
Что сердце доброе важней, чем ноутбук…
Нельзя вот так сейчас уйти… Недолюбила…
И слишком много недосказанного вслух…

Мне надо срочно обратиться с заявленьем…
Пишу письмо… И мысли к Богу шлют его:
«Привет, Господь, прости за раннее вторженье…
Я поняла, что не ценила ничего…
Что ничего такого не принадлежало
Конкретно мне, за исключением любви.
А я её так неумело отдавала.
Сейчас душой мне точно незачем кривить…

К чему стремилась… Это всё второстепенно,
А основное оставляла на потом…
Но жизнь закончилась в момент и внутривенно
Вкололи память, что стоит, как в горле ком…
Я поняла, насколько важно просыпаясь,
Рассвет встречая, небеса благодарить…
И верить близким, ни на миг не сомневаясь,
Что надо просто бесконечно их любить…
Ведь завтра может не настать… И так случилось…
Прости, Господь, что не умела дорожить…»

Пришёл ответ: «Ты очень искренне молилась…»

И крик врача: «Глазам не верю… Будет жить!»

© Copyright: Ирина Самарина-Лабиринт, 2013