Бюджета на все и всех не хватает. Поэтому, как говорил Жванецкий, все делается быстро, дёшево и сердито. А сценаристы и режиссеры - капитаны Гнездиловы Главное, побольше абсурда! А что, зато прикольно.
Французы во время своей революции конца 18 века прошли много занимательных сцен и кадров(термидорианцы, якобинцы, жирондисты...), остросюжетной красной линией в которых было "революция пожирает своих детей".
Толи ещё будет... Смотрим дальше, кровожадинки?) Кастинг главных исполнителей, шановни, в ваших руках, не забываем это. Мой подбор исполнителей примерно такой. Зеленский президент. Тимошенко премьер-министр. Порошенко министр закордонных дел. Ярош главный прокурор... P.S. А Ваши предложения и соображения?

Ми всі, наче, люди. Усі хочемо жити і мати для цього необхідний мінімум - їжу, дах над головою, куди можна сховатись від дощу, вітру, спеки, морозу... прийти туди, де буде затишно, ситно, безпечно, тепло...щоб все це було - ми повинні працювати і за це отримувати кошти, якими оплатимо своє право на існування. Скільки ж треба людині щоб підтримати своє фізичне існування?
Виявляється, що ця величина досить не стала, коли організм отримує для життєтворчих процесів необхідну кількість речовин і елементів. У одних вона поміщується в 1700 гривень на місяць, як більшості наших пенсіонерів, а деякі депутатки заявили, що їм 60 тисяч гривень щомісячної зарплати мало... Ой, дорогенькі мої...та хіба ж хтось винен, що просинаються у когось вовчі апетити?
Ми, врешті-решт, соціальна правова держава і маємо дбати за Конституцією про всіх громадян. І, навіть, коли ми задовільнимо хоч одного страждальця з вовчим апетитом, то може він кудись втече в свій дрімучий ліс і всіх попустить?
Он бідолашка Коболєв, керівник Нафтогазу, так працює на благо народу, так працює...скільки ж він, неборака, енергії та калорій витрачає на своїй роботі, з забезпечення благ українському народу, що призначає собі премію в мільйон гривень на день... кушать бідному на відновлення енерговитрат не вистачає... То ж я пропоную - щоб хоч одна людина стала в Україні щасливою, то ми зробимо так, і покажемо це на весь світ по телевізору! Садимо пана Коболєва на майдані в Києві, останній час у нас так прийнято, скинемось гуртом щоб купити продуктів на мільйон гривень і будемо годувати головного енергетика країни... ні, дешевих продуктів не треба, там соєвих і все таке ГМО... нехай і курочка гріль присутствує, балички всілякі окорочки, шашлики сама вимочу у власному рецепті, й ікорочки червоної з чорною паясною по пару відерець і т.д, аби вкластись у ту кляту смєту в мільйон гривень. Ой, про хліб святий забула... Декілька буханців в день теж не завадить голодуючому депутату...
І нехай жере оте все - поки не з'їсть оту всю соціальну норму споживання в день. А останній батон, в горлянку зголоднілого можновладця, на Майдані перед камерою, Полінка буде запихати ногою!

...но женщины уходят чтобы их вернули, а мужчины чтобы не возвращаться...

Як стверджує Конституція України, тобто Основний Закон держави, в якій ми живемо, Президент України не відноситься ні до однієї з гілок влади, а лише є гарантом виконання Конституції та представником країни-України на міжнародній арені.
Та, як не крути, існують іще й інші підзаконні акти на основі Основного закону.
Один з них стверджує наступне.
По 6 суддів Конституційного Суду України призначаються Президентом, Верховною Радою та з'їздом суддів України.

КСУ вирішили, що вони ЦК КПРС, а їх взяли і заборонили. Як казав Тарас Бульба "чим я тебе породив, тим і уб'ю"... https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-19#n685 P.S. 18 суддів призначаються рівними трьома частинами. Ключове слово "призначаються". А значить, за аналогією, таким чином і відкликаються. Тепер чергове слово за Верховною Радою. Дай Боже розуму Разумкову!

https://nv.ua/world/geopolitics/rossiyane-poprosili-pomoshchi-u-baydena-iz-za-vozduha-novosti-rossii-50131842.html

Именно так пел в своей известной песне Леонид Утесов. "Любовь нечаянно нагрянет"...И приходит она, когда её совсем не ждёшь...
Сколько копий сломано об то, что такое любовь. Чувство, явление, страсть, набор гормонов или нечто другое. Попробуем разобраться и получить такой себе любовный рецепт от Полинки.:)
А все очень просто.:) Там, где любовь, присутствуют двое. Тот, кто любит, и на кого она направлена. Так что, это событие имеет два проявления - внутреннее и внешнее. В первом случае это чувство некой эйфории и экстаза, вызванное гормонами в организме, когда как после Ред Булла, дающего крылья, хочется летать. Во втором, любящий, проявляя свою привязанность к объекту страсти, может оказывать ему знаки внимания, дарить подарки, писать стихи и делать другие милые глупости.
Главное, чтобы любовь не была безответной. И когда на напор любящего отвечают взаимностью, то такую любовь ещё называют настоящей и, говорят, что она не знает границ. Все влюбленные по-своему безумцы и ради своего предмета вожделения готовы на многие необдуманные поступки. Лишь бы во время перехода любовных ощущений из внутреннего мира во внешний мир никто не пострадал.
Одним словом, любите и будьте любимы! *bokali*

Мій голос це глас вопіющого в пустелі. Тим не менше, я хочу щоб це прозвучало в ООН і Будапештський меморандум прийшов на зміну Мінському процесу, а ми відновили третій ядерний потенціал у світі.
P.S. Я чекаю реальних кроків, як можна здолати імперію зла. Не шарите - краще не пишіть! Кацапи зразу йдіть нах! Писи. Москва горіла при Наполеоні. Та нехай вона згорить в ядерному попелі і при Зеленському.

Как сказал бы Остап Бендер, кажется, мы стоим на пороге грандиозного шухера.
Везде масса информации, фейков и пр.
Ну за прививки я слышала, что где-то что-то изобрели или на стадии испытания.
А вот одна инфа меня напрягла. И дошла её серьёзность когда посмотрела видео ниже. Вспомнилось сразу и ситуация с приватбанком, в котором при замене карточки её сотрудник меня фоткал во все фасы-анфасы, а потом ещё и паспорт попросил, дабы удостовериться в незыблемости моей личности, а потом кинулся с диким усердием фотографировать все его страницы, пока я была отвлечена ознакомлением с подсунутыми мне бумажками.
Слышала уже в Украине тестируют возможность оплаты в магазине вашим фейсом. Ах, какое чудо технологий, типа NFC, удобно и ещё быстрее. Ваши кровные уйдут как штраф за считанные секунды куда-надо через веб-камеру, которая установлена в метре периметра от пешеходного перехода или ещё где-нибудь кому это угодно. И ещё. После просмотра видео ниже по ссылке не знаю будете ли вы бояться своего родного смартфона, а я его уже откровенно боюсь!

https://youtu.be/TqOrUT61qmI

http://blog.i.ua/user/11972902/2333884/
У меня нет возможности ответить на сей "опус", по причине блокировки хозяйкой блога возможности ответить. Но, тем не менее, послания продолжают адресоваться мне. Прочла в оригинале, даже с таким образом написанными всем - умляутами. Спасибо, давно не было такой кароший мюндгумнастик.)
На всю дурь и оскорбления отвечать не буду, не вижу смысла. Одно скажу, для читателей её "творчества", думаю, что и она тоже прочтёт, - мы у себя на родном украинском сайте и не надо забивать украинцам головы дурью с подозрительным содержанием. Идите нахер и рашисты, и нацисты всех мастей!
Полинка раскусила кто это или что, поэтому и была заблокирована. Кто ещё не понял замыслы данного юзера, задумайтесь с какой целью пишутся эти "статейки", которые явно подпадают под статью о денацификации и десоветизации последствий тоталитарных режимов.
Будьте бдительны и держите порох сухим!

Це спомин... Гіркий, але правдивий. Пишу щоб не забулось.
Мій рід із Західного Донбасу. Це на межі трьох областей, Дніпропетровської, Донецької, Запорізької. Майдан. Подальші події. Що вразило і згадується.
Перше. Серпень 20-х чисел 2014-го. Дім моєї бабусі за 100 метрів від траси Запоріжжя-Донецьк. Виходжу вранці близько 9 ранку. У нас там лісок поблизу села Гаврилівка. Поблизу у Дібрівському лісі стояв Правий сектор. Життя йшло своїм чередом. Півтори кілометри від траси, пташки співають, річка переді мною Кам'янка. І тут бах-бах... Піднімаю голову - в небі ні хмаринки... Стій... це ж за спиною на сході... До Донецька 80 км, а до зони бойових дій 40-50 км. Грім гримів. А тоді дізналась, що гинули люди. Це був Іловайськ. Розстрілювали впритул наших хлопців війська сусідньої російської федерації, тільки за те, що ми розмовляємо українською мовою. Вони, начебто, перетнули кордон і прийшли захищати російськомовних, яким на моєму Донбасі загрожувала небезпека. 80% людей, що розмовляють російською, злякались після втечі Януковича якоїсь помсти проти себе. Казкові дебіли. Чого російськомовні міста східної України, такі, як Дніпро, Харків, Запоріжжя ніхто там не бомбардує літаками до сих пір, і язики не відрізають за те, що лунає російська мова?
Згадую своє дитинство. Хто якою мовою говорив, для нас не мало ніякого значення. Та все ж відчувалося ставлення дончан до нас, людей із навколишніх сіл, недобре ставлення, як до люду меньшовартісного. Нас всіх, хто говорив українською мовою, вважали за "бендерівців", а більшість з наших то ні разу в Западній і не були... Гріх вам, дончани, упрікать, нас в якомусь предательстві рідної козацької землі наших предків.
Тут, в цій землі, лежать мої бабусі і діди-прадіди, які обробляли її своїм потом, а коли і кров'ю. Не гідні ви люди, щоб ходити зі мною по одній землі. Моя бабуся вам курочок возила домашніх, а не якусь гемеошну Нашу Рябу в Донецьк на базар за 80 км, бо до Дніпра було 150 км. Негодні ви люди, російськомовні. Невдячні і неблагодарні. Мене не тішить, що ви тепер там голодуєте і страждаєте. У мене там лишилась купа рідні, з якою втрачено зв'язок. Та це вам плата за Голодомор 1932-1933 років, який влаштувала Росія на Донбасі. Дві сестри моєї бабусі померли з голоду, а вона вціліла, бо відправили до дядька воєнного в Маріуполь, у якого був пайок.
Смерті вам, росіяни, тихої і спокійної в своєму безумстві, яку ви нам влаштовували і влаштовуєте зараз. Прокляття вам, кати українського народу, і не до сьомого, а до сорокового коліна!
Амінь!