Зеленський телепень чи довбень?
- 29.11.21, 04:26
Зеленський заявив, що він мав особисту телефонну розмову з Лукашенком, після чого показали начебто арештованих з закрученими назад руками "вагнерівців". І після чого все відразу розладилось... Що це? Самовпевненість чи дурість? Всім відомо, що Білорусь йде в фарватері союзного договору з Росією і керівник сябрів кроку не ступить супроти свого союзника й не віддасть найманців представникам української Феміди. Тоді виходить, що з боку Президента це або політична недалекоглядність, або злочинна недбалість, яка звела нанівець роботу спецслужб. Зрозуміло, що помилитися може кожен. Але простому сірому українцю таке пробачать, та не державному діячу, який відповідає за долі мільйонів.
Час складний. Викликів багато. І зовнішніх, і всередині країни. Ще більшого ослаблення нашої країни чекають кремлівські шакали, щоб в черговий раз напасти, як в 2014-му, скориставшись хаосом у владі й дезорієнтацію в суспільстві. За "парєбріком" з нетерпінням очікують нового Майдану проти Зевлади, аби знову вдертися нас "рятувати", але ще далі до схилів Дніпра.
Відверто, Зеленський не "тягне" країну. А якщо й тягне, то на дно. Не виніс уроків з помилок дій попередньої влади, проти якої сам же й виступав.
Та моя мета не критикувати. А висловити думки про реальні можливі дії в умовах, коли загрожує реальна небезпека нашому життю й нашій державності.
Першій особі країни слід відкинути свої амбіції й усвідомити, які страшні наслідки може мати його недолуге керівництво для незалежності багатомільйонної країни в середині Європи. "Тяжєла ти шапка Мономаха...". Та не слід забувати, що в нашій державі є ще патріоти й досвідчені політики, які вже відкрито підставляють плече й пропонують безкорисливу допомогу молодому недосвідченому Президенту України. Хоча би і ті Порошенко та Тимошенко. Перший має неабиякі вміння й зв'язки в зовнішній політиці та авторитет в армії, а друга вміння розрулити ситуації всередині країни з наростаючим соціальним вибухом суспільства, якого не можна допустити, бо це прямий шлях російським танкам до Києва. А тоді все... P.S. Нажаль, нас нічому не навчили уроки сторічної давнини. Коли в нескінченних суперечках лідери УНР, Директорії вовтузилися між собою змаганнями програм, універсалів, бути чи не бути в Україні регулярній армії... як тим часом, скориставшись моментом, з півночі з'явилась російська орда і поклала край цим суперечкам до 1991-го року.