Про цивілізаційне напруження...
- 01.09.21, 13:40
Що це було: вона із відсутнім виразом самозаглиблено-втомленого обличчя, незмінним стосом папок чи зошитів між грудьми і правицею, поспішним кроком долала ширину класу від вхідних дверей до свого столу? Постріл на ходу "здрастуйте.число.класна.робота" обертав щойно досить гамірний і життєрадісний маленький народ на притихлий зосереджений армійський підрозділ, готовий взяти участь у новій, малозрозумілій йому тоді осаді чи штурмі чергової гранітної цитаделі.
А от, що це було. Це ставала до щоденної сізіфової роботи добросовісна, заклопотана працівниця конвеєра, на якому примхливий біологічний матеріал поволі перетворювався на людство. Сьогодні вона реабілітована. Сьогодні і апріорі навіки у майбутньому їй із вдячністю прощена вся її відстороненість, вся оця буденна похмуро-відверта чесність, непривітність, часом навіть занудність. Хто сказав, що каторжник має посміхатися?
А от, що це було. Це ставала до щоденної сізіфової роботи добросовісна, заклопотана працівниця конвеєра, на якому примхливий біологічний матеріал поволі перетворювався на людство. Сьогодні вона реабілітована. Сьогодні і апріорі навіки у майбутньому їй із вдячністю прощена вся її відстороненість, вся оця буденна похмуро-відверта чесність, непривітність, часом навіть занудність. Хто сказав, що каторжник має посміхатися?
В осінньо-клаптиковій сукні
зодягнене Європи тіло...
Як дітвора то б не хотіла,
щоранку в неї - шлях до школи,
аби набути розсуд путній...
Щоб зарубать собі на носі,
про ту шкалу від дна до неба:
як слід чинити, як - не треба,
щоб жити впевненно й щасливо
в краю, де знов гостює ОСІНЬ...
зодягнене Європи тіло...
Як дітвора то б не хотіла,
щоранку в неї - шлях до школи,
аби набути розсуд путній...
Щоб зарубать собі на носі,
про ту шкалу від дна до неба:
як слід чинити, як - не треба,
щоб жити впевненно й щасливо
в краю, де знов гостює ОСІНЬ...
Всі ми діти, тільки різного віку. Отже всіх - із Днем знань! 
14
Коментарі
Flow*
11.09.21, 15:08
Переконана, що ця праця не марна, особливо якщо вона від душі
Neon@
21.09.21, 20:52
І Вас також)
Lulu
31.09.21, 22:57Відповідь на 1 від Flow*
Нііііі
більше того, як недавно ми вияснили десь: праця взагалі будь-якого сізіфа НЕ марна. Хіба може бути марним світіння сонця, чи інші фізичні процеси? Все це в людській сутності.
Lulu
41.09.21, 22:58Відповідь на 2 від Neon@
))) )))
bobakot
52.09.21, 07:29
День не столько "знаний", сколько "бессознательной зубрежки".
Flow*
62.09.21, 08:56Відповідь на 3 від Lulu
Привіт
Сонце так, але ж у Сізіфа кожен раз все спочатку, тобто його результати праці зникають.
G07
72.09.21, 09:48
Рефлексії та спогади. Тривога і цікавість, новий пенал з олівцями й ручками. Зошити пахнуть, дбайливо власноруч одягнені в обкладинки. Клас, залитий сонцем. Ранішньо-осіннє сонце вміє особливо освітлювати все, куди потрапить. Запам'ятовуєш. Каторжник біля дошки. Мого Сізіфа звали Алла Павлівна. У картатій спідниці. "Одну літеру не залишаємо в попередньому рядку. Бо їй буде сумно, вона почне плакати і намочить зошит. Ви ж не хочете навчатися з мокрими зошитами?" І все тобі невідомо і страшно. Але ти життєрадісний, прямодушний.
Щасливої осені!
Lulu
82.09.21, 09:54Відповідь на 7 від G07
Це вчора було 1 вересня. А сьогодні 33 серпня
ajnbybz
92.09.21, 09:55
Старт творення майбутнього!
Вітаю з Днем Знань і Незнання.
Так було і так буде. Кожному
знайдеться місце на землі
Lulu
102.09.21, 09:57Відповідь на 6 від Flow*
О, а скільки такого "спочатку" у будь-якого викладача!
Та й більша частина нашого життя складена з повторюваних дій. Тоді як міф про Сізіфа вчить людей, як скасувати покарання, як приреченість перетворити на сенс життя і бути з того щасливим.