Блог Oliviya

Вид:: короткий; повний

Замітки:

Мій котик

Ти моє кошеня пухнасте,
моє сонечко, пташеня.
Скільки радості,скільки щастя
ти даруєш мені щодня!

Ти промінчик ясний в тумані,
найцінніший на світі дар.
Посміхнешся тихенько мамі
і злітаю я вище хмар.

Моє серце, моє зайчатко,
подарунок святих небес.
Знає Бог лиш, як ми із татком
виглядали давно тебе.

Все віддам за твій ніжний дотик.
Ти моє ангелятко мрій,
моє щастя, мій милий котик.
Будь щасливий, синочку мій!

Коментарі: 28

Oliviya

Побудь зі мною

Заплаканими мокрими снігами
Постукав вітер у моє вікно.
Так жалібно спліталося сльозами
Небес вечірнє крижане панно.

Пронизливо скрипіли сонні клени,
Зітхала в сні обшарпана сосна
І снилось їм вбрання таке зелене,
Таке розкішне, свіже, як весна!

Хитався промінець очей ліхтарних,
Між мокрих снігових краплин тремтів,
А зорі десь в своїх світах примарних
Самотньо догоряли взаперті.

Побудь зі мною. Вкутай покривалом,
Поближче сядь, міцніше пригорни,
Щоб серце битись не переставало,
Щоб дочекати все таки весни.

Коментарі: 68

Oliviya

Іще не осінь

Іще не осінь, але вже не літо…
Ще не спустів й не зажурився сад:
до сонця груші мружаться налиті,
хизується красою виноград.

Грайливий вітер бавиться гілками
зеленокосих панночок-беріз
й плете шарфи сумними вечорами
з прозорих павутинових завіс.

Ще ліс не спить. Цілує срібні роси,
в траві ще ніжиться і гомінко шумить.
Уже не літо, але ще не осінь.
І якось в серці трепетно щемить…

Коментарі: 39

Oliviya

Слухаю дощі

В кімнаті літо. Пахне чебрецем,
що вчора повні жмені назбирала.
Я ще тоді у змові із дощем
з сріблястих рос краплиночки складала…

А нині день – у дощовім плащі,
розквітлі липи краплі умивають.
В кімнаті тиша. Слухаю дощі
із чашечкою липового чаю.

Не модну книжку з відгуком чудес
беру, поближче до вікна присівши.
І хай там що диктує нам прогрес,
а ми з дощем читати любим вірші…

Коментарі: 45

Oliviya

Коли сонце сідає над лісом

Коли сонце сідає над лісом,
тихі сутінки й з бісеру роси
заплітаються в дивну завісу
і думки десь мов вітром відносить…
Залишається тільки лиш спокій,
відчуття неймовірної волі
і далекі розмірені кроки –
то ніч-фея ступає поволі…

Коли пахне так солодко медом
і духмяної липи цвітінням,
як то легко злетіти над небом,
ставши всесвіту й мрії сплетінням.
І забути про все. Затремтіти
тим листочком, що у павутинні,
усміхнутися так цьому світу,
як під сили лиш тільки дитині…

Коментарі: 46

Oliviya

Літо

Одягнулося літо у ситцеве плаття,
В своїм серденьку світ запалило зорею,
Огорнуло голівку тремтливим лататтям
І блукати пішло синім небом й землею.

Серед чистих озер загубилося літо
І заплакало холодом, вітром, дощами.
Я хотіла в долонях його відігріти
І принесла тобі разом з мріями й снами…

Я хотіла те літечко вмити росою
І у серці сховати від холоду й смутку,
Тільки раптом це літо не стало тобою...
…Та лишилось країною мрій незабудки

Коментарі: 28

Oliviya

Ви мене запросили на бал

Коли неба краї волошкові
зацвіли з росянистих дзеркал,
коли сипались сни вечорові,
ви мене запросили на бал.

Переливом зірки проводжали
урочистих мелодій політ,
ви за руку мене ніжно взяли
і відкрили небачений світ.

Мов грайливий небесний посланець
вітер хмарки віночком заплів,
ви мене запросили на танець
під оркестр дощу й солов’їв.

Я відмовити вам не посміла
під овацій двіночковий шквал,
ви ж мене тоді ще раз не сміло
запросили на ще один бал…

Коментарі: 31

Oliviya

Мамо

Перший крок, перше слово і перша усмішка,
вперто тягнуться так рученята до тебе…
Зупинити би час… Хоч на мить, хоч би трішки,
щоб голівки малі пригорнути до себе…

Пам’ятаєш усе. Наче вчора з порогу
проводжала у школу, ночами не спала,
вчила ревно і щиро молитись до Бога,
заплітала косички, росою вмивала…

Вже дорослі. Давно. У світлиці так тихо,
тільки серце болить і тривога ще досі –
чи здорові, чи в дім не постукало лихо.
І плетуться сріблясті стрічки у волоссі…

Вже дорослі. Та лиш так потрібна порада,
і твоя колискова, не стерта роками,
та хатина, що завжди стрічає нас радо,
і молитва твоя, і любов твоя, мамо!

Коментарі: 27

Oliviya

*****

Торкнулось сонце напівсонних трав,
цілує, пестить, променем лоскоче.
Чи ти кого так трепетно кохав,
як сонце раннє трав шовкові очі?

Чи ти приносив стільки насолод,
як пелюсткам холодні роси в спеку
і чи сягав таких стрімких висот,
як гордовитий молодий лелека?

Чи ти кому так ніжно говорив
слова любові, вірності і ласки,
як вітер теплий після літніх злив
шепоче травам вечорову казку?

Біжу босоніж росами дібров.
дивлюсь у волошкові очі неба,
п’ю жадібно усю живу любов
і мимоволі думаю про тебе…

Коментарі: 35

Oliviya

Від щастя

Засумувала холодом весна
Заплакала дощами знову й знову…
Немає дна, немає смутку дна
І навіть сни не сняться кольорово.

Зсіріле небо в тіні сліз тремтить,
Хмаринками закуталися зорі,
А дощ кудись біжить, біжить, біжить,
А дощ кричить… шепоче… щось говорить…

Старі будинки дивляться у слід
Струмочкам, що спішать якось невміло.
Вони ж стоять. Незмінно. Стільки літ.
А їм би так побігати хотілось!

Весна. Сумує. Плаче. Та невже?!
Її ж так всі вимолювали ревно…
Ти в сум не вір – дощ стишився уже,
Весна від щастя плакала напевно…

Коментарі: 19

Профіль

Шукати в архіві

Останні статті

Свіжі фотографії

Свіже відео

Замітки:

Мій котик

Побудь зі мною

Іще не осінь

Слухаю дощі

Коли сонце сідає над лісом

Літо

Ви мене запросили на бал

Мамо

*****

Від щастя