Cьогодні я прокинусь спозаранку
Вмиюсь дощовою водою
Босий вийду я до г`анку
Щоб пройтися вранішньой росою...
Встає зоря на небосхилі,
Дзюркоче річка в низині
Природа гарна ще донині
Не всю спаплюжили її...
Кружляють пташки в висоті,
Цього замріяного літа
В садку гуляєш ти у самоті
Чекаючи – приїдуть скоро діти...
...Нам було гарно в холодку
Затишного такого саду
Де зустрічались залюбки
Й де ми давали собі раду...
Хотів я світла почуттів
І вже вважав тебе своєю,
Ти ж вільною була у наготі
Почуттів сучасних у поє`днанні...
Колись гуляли ми удвох
Просторами шкільно-буденними
Та раптом промінь улучи`в
В серденька наші молоденькії
Кохались ми, та залюбки
Кохала ти ще й іншого...
Коли катались ми мов колобки,
В полях травички пишної...
Не помітили ми коли
Настала пора істини,
Що не можна бути утрьох
Й пити водички чистої...