Натрапив на один цікавий епізод з Біблії:
Луки 7:31-34
[31] Тож з ким порівняю людей цього роду? До кого вони подібні? [32] Подібні вони до дітей, які сидять на майданах і гукають одне одному, кажучи: Ми вам грали, а ви не танцювали; ми голосили, а ви не плакали! [33] Прийшов Іван Хреститель, який не їсть хліба і не п’є вина, а ви кажете: Він біса має. [34] Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, а ви кажете: Цей Чоловік ненажера і п’яниця, приятель митників і грішників.
Це слова Ісуса Христа. Я їх вже не раз чув і не раз читав, але якось завжди вони легко проходили крізь мене, мовби попри мене. Не дуже я це розумів і не дуже заглиблювався в їх сенс.
Цього разу спробував дещо задуматися.
Ще раз наведу частину з цього епізоду:
Тож з ким порівняю людей цього роду? До кого вони подібні?Подібні вони до дітей, які сидять на майданах і гукають одне одному, кажучи: Ми вам грали, а ви не танцювали; ми голосили, а ви не плакали!
Люди цього роду порівнюються з дітьми "які сидять на майданах і гукають одне одному, кажучи: Ми вам грали, а ви не танцювали; ми голосили, а ви не плакали!".
Уявіть собі дві групи дітей. Уявили? Одні діти зайняті однією справою, а інші іншою. І ті діти хочуть привернути до себе увагу і інші і гукають "одне одному, кажучи: Ми вам грали, а ви не танцювали; ми голосили, а ви не плакали!""
Діти вони такі... Коли вони зайняті чимось своїм, то не дуже звертають увагу на інше. Одні діти зайняті грою на якихось музичних інструментах, грають щось веселе для танців, а інші голосять щось сумне, щоб розжалобити інших.
Можна сказати, що і ті діти, і інші грають в свою гру і інша гра їх не цікавить.
Такі ж і ми, як ці діти. Ми граємо свою гру, не бачимо ні пророків, ні Бога, і Царства Божого, ні пекла, а часом і нікого та нічого навколо себе.
Корупціонери грають в свою гру і не бачать чим це може закінчитися, "полководці" грають у війну і не бачать в цій війні інших, їхніх доль, їхнього життя, їхнього болю, горя...
путін почав неспровоковану війну, його громадяни вмирають на полі бою, залишають там руки, ноги, здоров'я.... Чи хотів би путін втратити ногу чи дві, або ж руку чи дві? Як би йому подобалося життя в такому стані? Але в нього своя дитяча гра у війну, гра жорстока, жорстока до своїх громадян, які втрачають в цій чужій грі своє все: здоров'я, совість, здоровий глузд, життя. Країна (рф) замість того, щоб спрямувати свій ресурс на розвиток - спрямовує ресурс на кроки до прірви. Але що тут зробиш? У лідера своя жорстока по відношенню до своїх громадян, а ще більше жорстока по відношенню до наших громадян гра. Гра за знищені території, гра в руйнування доль людей, гра в руйнування миру, спокою, а може і руйнування світу.
Можна багато ще говорити на тему путіна і війни... Але поки тут досить.
Ми всі часом граємо в свою гру, де переможцем має бути тільки я. Де навколо всі чи майже всі мають програти, де навколо зруйноване поразкою середовище, обмануті клієнти, обманута держава, де армія без зброї, але з яйцями по 17.
Ми часом схожі на дітей, які не хочуть чути зауважень і застережень і ми знаємо, що сказати тим, хто хоче нас виправити. Прийде Іван Хреститель, який не їсть хліба і не п’є вина, а ми скажемо: Він біса має. Прийде Син Людський, Який їсть і п’є, а ми скажемо: Цей Чоловік ненажера і п’яниця, приятель митників і грішників. Прийде хтось інший, то і він буде змішаний з багном, бо на думку більшості людей в світі є лише їх гра, їхні інтереси, а всім решта середовищем можна знехтувати, знищити його. Хоча хто ми без середовища?
Історія стара...
