Потім я зрозумів те, що і так розумів - пишу, щоб зберегти для себе якусь мить. Мить, описана в цій замітці, мені таки подобається. Буде приємно до неї повертатися і згадувати. Це моя мить, моє світле і тепле враження і відчуття. Воно з'явилося, потім стало загальнодоступним, але трохи чуже іншим. Це навіть добре, що є щось, що близьке лише мені, лише моє, яке не продається, не здається і не потребує чийогось одобрення. Воно є, як є явища природи, описані в цій замітці, як є особисті відчуття і враження. 

Замітка стала нетронутою, можна сказати, що зберегла свою цнотливість, чистоту, ніхто не торкнувся до неї своїм плюсиком, не приєднався до насолоди від відчуття спокою і гармонії. 

Було б чудово, якби ця замітка такою і залишилася. Такою, як краплини на гілках під час ранкового туману, ще нетронуті сонцем чи вітром. Один порух вітру і вони на землі, змішані з болотом, трохи сонячного проміння і вони випаруються, а їм подобається бути там, де вони є, обіймати гілки квітучих дерев і кущів, коли вони ще сонно-замріяні, бути над болотянистою землею і не прагнути в холодне небо, слухати зблизька щебетання птахів,  хочеться трохи побути в своєму стані хиткої рівноваги, миті перед пробудженням...

Краплини не прагнуть опинитись при владі, щоб там зганьбитися, загробити сотні тисяч людей, економіку і при цьому хотіти подобатися всім завдяки брехливій пропаганді. Вони не хочуть йти шляхом путіна, Зеленського, Порошенка, шляхом ботів різного гатунку, які не розуміють нічого в політиці, а просто займаються тим, що постять різну єресь. 

Деколи хочеться просто цінувати мить життя, красу моменту, гармонію, простір без зайвого шуму... Без лайків від слова лайка і коментарів не в тему...

Дивно, що замітка в топі, хоча без жодного плюса... Спостерігаю за цією заміткою...

Знаю, що на цю тему зараз тут ніхто говорити не схоче, тому швидше за все це будуть просто мої думки, а не діалог на цю тему.

Чоловік поруч до всіх своїх досягнень хотів би додати ще одне - місце в Царстві Божому і тому питає Ісуса, що йому треба робити.

Ісус відповідає, що треба виконувати  заповіді: не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво.

Шануй батька та матір, і: Люби свого ближнього, як самого себе.

Чоловік запевняє, що все це він виконує і щоб впевнитись, що ціль бути в раю буде досягнута, запитує може ще щось треба - розумно і по діловому.

На що Ісус каже віддати все, що має бідним і йти за Ним. Тобто постаратися для інших, як старався для себе, віддати те, що отримав від інших тим, хто цього потребує 

Цікава розмова. 

Чоловік запевняє, що любить ближнього, але віддати все ближнім йому важко. Якби він любив ближнього, як себе,  то швидше за все не став би багатим і не прагнув би збагатитися за рахунок великої націнки на товар, яким торгує, за рахунок дешевої праці тих, хто на нього працює. 

Його багатство говорить про любов до себе, а не до ближнього, а в Царстві Божому Цар хоче стати корисним тим, хто поруч, допомогти їм.

Ну кому потрібний в Едемському саду той, хто позриває зі всіх дерев умовні банани  чи апельсини, щоб значно збагатитися на тих, хто поруч?