Останні кілька років я більше волочуся в сумнозвісному твіттері, і відчуваю, що через користування цією соцмережею мій словниковий запас почав різко скорочуватися, а рівень сракопалання підніматися... Пам'ятаєте, коли Зєля виграв вибори, то навіть тут нєв'єбєнні "патріоти" писали, що "якщо українцям так хочеться піти на дно, то я зроблю все можливе щоб їм у цьому допомогти", так у твіттері таких затятих було десь 60%, гидотна річ, і тепер я постійно думаю про те, чи не через таких от "патріотів порохоботів" у нас така срака... Вони ж божилися відправити українців на дно, а серед українців не всі ЗЕголосувальники... Ну, то таке... В твіттері бомблять, бомблять і через хуйню всяку, і через серйозні речі, та ця концентрація дічі починає мене виснажувати. Зайшла в ці блоги, а тут все якось тоскно, думаю, треба і собі трохи посвербіти і пролити трохи літерних сліз з пальців, навіть якщо їх ніхто і не прочитає...

Поїхала я, значить, до батьків різати кабанчика, думаю собі, зараз за три дні впораюся і повернуся до Харкова, а тут 2-га хвиля війни навалила, автобуси перестали рухатися, а за кілька днів село батьків опинилося на лінії вогню. Батя в впав у нєвє'бєнну істерику, мама, я і молодша сестра з 5-ти літнім сином трималися спокійно, війна так і війна, що поробиш. Довкола повний фарш, арта, танки, гради, вуличний бій на нашому дворі доки ми сиділи в своєму мілкому погребі... Останьою краплею особисто для мене стало бомбардування літаком, бо знаєте, це не те саме як у місті, де літак може скинути бомбу на 12-ти поверхівку і бомба знесе верхні поверхи і все, в селі якщо бомба впаде у двір, то знесе нахуй двір разом з погребом і всіма у ньому. Вивезла своїх жінок в Барвінкове, разом з нами поїхало ще кільканадцять людей, батя все ще в істериці, волав їхати на Захід... Їбали ми зі свого району тікати, більшість осіли в Барвінкові і чекали... Я три дні пожила в соццентрі, почало зривати дах, застрибнула в першу ж автівку яка їхала в село і повернулася, бо там худоба і господарство яким сусіди які не виїхали опікувалися. Електрики не було, повна морозильна камера зарізаного кабанчика, вікно одне знесене ударною хвилею, край вулиці перекалампоцаний, деяких хат не лишолося в інших дахи і вікна позносило, кацапні нема, вона рушила в інший бік. Тиша, тільки чути як їбашать в Ізюмі і довкола, а ще стадо корів яких люди випустили з сараїв перш ніж евакуюватися... Корови почали розбивати батьківське сіно яке за двором стояло, мусила перетягати копицю з тюків у двір, тюки великі 15-17 кг, а вмині 43 кг ваги, словом, заїбалася я по-повній. Тюки тягала, м'ясо солила, вікна побиті забивала клійонков, та ще й система опалення потекла, мусила кожні 6ть годин доливати воду аби хата не охолола бо мороз був 15 градусів, туди доливаю, а там витираю аби хату не затопило... З худоби 2 корови, 2 теляти і свиня, навозу гора... Короч, думала здохну... Через два тижні починають з'їздитися односельчани і мої батьки приїхали. Чоловіки взялися всі дружно одне одному шифером хати перекривати і допомагати в ремонті того що треба ремонтувати.... Я видихнула, поїхала до сестри в Барвінкове, а звідти добу вибиралася назад у Харків до іншої сестри. Приїхала, тут бомбить на окраїнах, але до нашого району лише звуки доходять, загалом все тихо... Але, історія не про це... Пішла я, значить, сьогодні в супермаркет, а туди впускають лише чергою, відстояла, купила сік і кефір (Балаклійський молокозавод як і Ромол не працюють, тож в нас на полицях купа полтавської молочки яку я ще не бачила), ближні аптеки не працюють, пішла в дальні, купила все що треба, повертаюся до дому майже порожніми вулицями і міркую... Блять, що за хуйня... Частина Харкова тупо виїхала, наш начальник як і тисячі інших виїхали і відсижуються, все стоїть, колеги всі в Харкові, чекають коли запуститься фірма... Всі просто чекають... Тобто, йоб-твою мать!!! Коли 2-га хвиля лише почалася українці взяли, мобілізувалися, частина бізнесу переформатувалася на оборонку, і я подумала, ну ща, кацапів зафіксуємо, українці адаптуються і ми відновимо життя в містах... А воно ніхуя, кацапів зафіксували, частина українців з'їбалася, засіла і чекають... Що чекають, не зрозуміло, але чекають... Мабуть на диво якесь чекають, а тим часом міста стоять в депресії, журбі і непозбувній бентезі... І лише селяни в яких села перестали прострелюватися, повернулися до своїх пошкоджених будинків, половили корів, собак, котів, перекрили дахи, і тепер сидячи без світла думають як будуть довбати переорані городи, адже жерти щось треба буде, і взагалі, як сказали сусіди: "Єслі шо, будемо садити в перервах між обстрілами, а шо, жити ж треба якось"... І тільки горожани кинули бізнеси, працівників/роботи і з'їбалися... Тобто, це як?!Ну, зараз прожерите гроші, а шо потім? У Харкові працює НП, працюють комунальні служби, так, я знаю, що в деяких районах тотальний піздєц і адіще, але ж не всюди... Можна ж вже якось і адаптуватися, запускати роботу, життя, планувати майбутнє... Так, іноді бомбить, іноді страшно, і що? Забитися в куток, трястися і чекати доки не станеться диво і все закінчиться? Так, не закінчиться, це на кілька місяців, і що тепер сидіти в кутках і тремтіти місяцями, скиглити, пестити свою тугу і жаль?! Шо за хуйня?! Наші солдати б'ються і вмирають для того аби ми тут сиділи і журилися про свою нелегку українську долю... Блять, я в ахує від наших людей... Треба брати яйця/яєчники в кулаки і хуярити зі своєї сторони... Треба тримати оборону з цього боку, треба економіку запускати, незнаю, продовжувати вібратори через НП замовляти, гроші на відпочинок або на ремонт заробляти, у мене, блять, дача в окупації але це не означає, що я не збираюся робити там ремонт щойно кацапню виб'ють з Куп'янська... У мене купа планів, і я готова працювати на них під бомбардуванням, як і мої колеги, але деректор з'їбався кудись на захід, за кордон точно ні, бо його б не випустили... Це, така хуйня, оця схильність українців переходити зі стану "в'їбати по-повній" до "їбись воно все коньом" за долю секунди... Я оцей стан непозбувної бентеги в період коли навпаки треба зібратись і їбашити не розумію, це доречно в мирний час, коли нудно, і життя одноманітне, і ти не знаєш що хочеш, але це щось тобі дуже треба... Я сама схильна впадати в стан меланхолії, але тільки в мирний час, коли ти можеш собі це дозволити, оце вот фсьо плакання під одіялкою над похованими мріями, але не зараз... Боже збав мене зараз уподобитися до Харкова і впасти в заціпеніння і переляк, нє-нє-нє!!! Я зараз надрочена, я жити хочу, я хочу планувати, я хочу працювати і жити далі, навіть під кулями, навіть якщо періодично доведеться заповзати в бункєр через повітряну тривогу, але я хочу жити далі, хочу щоб мій Лис повернувся живий з тероборони, хочу сексу, хочу шоколадки, і лікера хочу... Блять, перстаньте хандрити!!! Запускайте станки, чьо за хуйня?! 

    Тож, в останнє я бомбила під час виборів президента, стосовно виборців "КакаяРазДніца", з тих пір нічого не змінилося і цей вид голосувальників для мене так і лишився безмозким планктоном. Але на фоні цієї заруби пророзділення на табори "зелених" і "порохоботів" хочу уточнити, я не проти тих хто голосував за Зєлєнского з чистою вірою в світле майбутнє, я тоді не розділяла ці думки, і зараз теж, АЛЕ, на щастя ми демократична країна і я поважаю вибір своїх співгромадян яким би дивним чи абсурдним він мені не здавався. Як написав один військовий у своєму твіттері "Під час виборів нам насрати було хто голосував за Зєлєнського, а хто за Порошенка, ми почали вичисляти двох гнид які проголосували за Бойка...". От приблизно така моя позиція.

Вчора трапилася мені ще одна петиція про введення сортування сміття в Харкові (в моєму місті), я знаю, що за багато років таких петицій було безліч і всі вони були марними... І вирішила я долучитися до цієї справи, накатала коротеньку статтю і виклала у харківській спільноті на Фейсбук, і тут почалася надивніша частина історії... В бік петиції, і на мою адресу зокрема посипалися абсолютно дивні, і як на мене дикі коментарії з боку чоловіків... Це був потік скиглення на тему "я плачу податки...", "я плачу за вивіз сміття... якого вашу маму я маю ще й сміття сортувати!!!"... Розумієте, в моєму районі стоїть сітка для пластикових пляшок (як і в кожному місті) і мешканці мого будинку вже кілька років відсортовують сміття і кидають туди вимитий домашній пластик, без примусу, без скиглення, люди просто хочуть цього! І хоч там вже наліпки вішали, мов "то тільки для пляшок" мешканці все-одно кидають туди пластик різного призначення, ніби форма протесту така. А тут, на таку ініціативу, корисну ініціативу, яка може покращити якість нашого життя, чоловіки, не жінки, які зазвичай і займаються сортуванням,  почали скиглити! Які тільки виправдання я не читала, і "природніх" сортувальників у вигляді алкоголіків і наркоманів згадували, і звинувачували мене в причетності до міськради яка таким проектом хоче нажитися, і що я "школярка якій не йметься"... Словом, купа якоїсь нісенітниці яка породила в мині одну єдину думку: "Ми - дикуни"... Так, панове, ми дикуни! Один чувак сказав :"У Європі за сортування сміття йдуть доплати!". Тобто, панове, більшість з вас ні хрена в своєму житті не зробить, доки вам за це не заплатять, навіть якщо від цього буде залежати якість вашого життя, підвищення рівня цивілізованості вас і вашого сусіда, підвищення культури, вам на це начхати! За гроші, ви готові бути культурними, але за просто так, як один написав: "шукайте дурного". .. Ви готові голосувати, говорити, страйкувати, купувати, лише в тому випадку якщо відчуєте моментальну вигоду, ви не здатні працювати на перспективу... І я не кажу про совок з його трудоднями, я маю на увазі розвиток такими простими методами як культура, індивідуальний і соціальний розвиток через подібні ініціативи... Якщо ви ліниві жопи, але поряд є ініціативна людина, замість того, щоб просто не втручатися, або зробити таку найпростішу річ як тицьнути довбану позначку "погоджуюся" ви починаєте демонструвати найогидніші риси астралопітека і пороти якусь дикість яка для людей які хочуть розвитку суспільства звучить як чиста вульгарність... І це мешканці міста, які мали б бути, по-ідеї прогресивними і далекоглядними в питанні чистоплотності і екології... Але, селяни й досі тримають лідируючі позиції в цьому питанні, здебільшого утилізуючи своє сміття спаленням в печах (газ дорожчає, і більшість комбінує опалення), звісно, навіть селян є мудаки які викидують своє сміття, але серед більшості оточення моїх батьків сміття спалюють в печі або за подвір'ям. Та в результаті, єдине на що здатні мешканці міст, це активно скиглити, скиглити, потім рюмсати і знову скиглити про те які всі довкола п*дараси, і одні вони Д'Артаньяни.

Як багато років минуло з часу останньої моєї публікації в блозі, майже п’ять років. З тих пір багато чого минуло, з тих пір мій народ став геть інакший, відбулися безповоротні (я сподіваюся) зміни в суспільстві, активні громадяни потрохи відходять від телевізорів і об’єднуються довкола ютуб-блогерів або черпають інформацію з аналітичних ютуб-каналів, а текстовий блогінг потрохи вмирає… П’ять років минуло, АТО перейменували в ООС, криваві бійні таких масштабів як були в 14-му і 15-му роках припинилися і люди почали розслаблятися, навіть мої батьки які живуть за кільканадцять кілометрів від Слав’янська вже не бояться вторгнення, бо московську навалу було зупинено нашими славними хлопцями. Пам’ятаю, в той рік коли стало зрозуміло, що «Русскій мір» до нас не дійде, батьки скаржилися на зникнення будматеріалів з магазинів довколишніх містечок бо люди з навколишніх сіл взялися масово робити ремонти (власне як і мої батьки), до того часу боялися, адже який був резон робити ремонт якщо існувала небезпека вторгнення і втрати дому, більшість же планували хапати речі, документи і тікати в глиб країни.

   Але зараз все налагодилося і люди почали озиратися і шукати причину всьому, що відбувається. Машина російської пропаганди ні на мить не зупиняючись запевнила найбільш вразливих до навіювання громадян у тому, що «справжній ворог сидить не в Москві, а в Києві» ну, тут я частково згідна з пропагандою, адже всі ті Бойки, Медвечуки і Жульки справді є ворогами України, і від цього нікуди не дінешся. Хоч основний заклик Московії спрямований на те, що всяка протидія їй є ворожою для українців, треба ж таке, а я думала, що ворожою є анексія Криму і окупація Донбасу… Ну, то таке. Нашим ватним громадянам великий привіт.

   Думаючі громадяни України вже майже не дивляться наше ТВ з якого постійно ллється якась «зрада» або таж сама московська пропаганда і основним джерелом здобування інформації обрали таке геніальне творіння як інтернет, тут можна знайти все і навіть більше. Зокрема, великої популярності набув ресурс «You Tube» на якому можна переглядати не лише відео з котиками, желейними мішками, срачем між цисгендерними мужиками і феміністками третьої хвилі, але й черпати аналітичну інформацію щодо війни між Україною і РФ. Громадяни згрупувалися довкола ютуб-блогерів «широко відомих у дуже вузьких колах», звісно, про Андрія Полтаву вже й говорити нема чого – він знаний троль навіть запорєбріком , тому слід згадати тих про кого можливо не чули  - Андрій Луганський, «Київська Русь» (його епічні меми вже пішли в народ), «Одеська хунта» (грамотний вояка), Мирослав Олешко і багато інших. Є ще вже відомі аналітичні канали «Самый сок» і обожнюваний ютуб-спільнотою «ОМ»чик… Всі ці блогери і канали ведуть активну просвітницьку діяльність, хоч насправді розвивають тих хто і до знайомства з ними не були тупими і розуміли, що відбувається в Україні і які насправді в нас «братські» стосунки з північними варварами…

  Та поговоримо про третю категорію… Пи*доболи і у*бани які ху*рять за Зєленського по-приколу… По приколу бл*ть!!! Бо він й*б твою мать нове рило в політиці, бо воно бл*ть Голобородька  добре зіграло… Бо вам у*банам, мозгами так важко думати, що ви вирішили голосувати за того кого вам по-тєлєку показали!!! Що ви бл*ть пи*дите!? Ні, після цього я впевнена, що деякі люди таки пішли від мавпи, їй-богу, я не знаю як ще пояснити це безумство… Малолітні під*раси взагалі не усвідомлюють, що президентські вибори стануть визначальними у напрямку нашої держави, нашого суспільства, нашого життя, зарплатні, можливостей… Саме від президентських виборів залежить, будимо ми жити як Тагіл, чи як Брюссель… Тут бл*ть ніразу не до приколів, тут всього-на-всього наше бл*тське життя визначається!!! А по-приколу, то ви у*блани стовпи йдіть обсикайте! Бо вам, слабоумним неможна давати право вибору, бо ви у*обки маєте інтелект як у хлібчика, і готові обирати того хто вас – с*к, ваших батьків, сестер чи братів називав порноактрисами німецького кіно «готовая принимать со всех сторон и в любом количестве»… Зєлєнскій *бав вас всіх в жопу, ви для нього дійна корова як і для Коломойського! А ви вуха бл*ть розвісили в «по-приколу»!!! Ви – ушльопки навіть уявлення не маєте, що таке автокефалія для України в історичному контексті, а ваш любий Зє на болті вертів вас, вашу (і нашу) бл*ть історію і те чим ви є, йому аби баблоси мутилися і народ біля екранів слюні пускав… Він же з таким захватом розповідав як бухав з Яником і його свитою, так пишався, що бачив Межигір’я ще до того як туди ступила нога людей… А ви за нього по-приколу… Але ось чого я щиро не можу збагнути, звідки ці ху*соси і ви*лядки повилазили? З якої жопи цих приколістів висрали? Які бл*ть батьки у цих вилупків? От поясніть мені це!!! Ватників я можу зрозуміти, в їхньому викривленому світі Путін - спасітєль, Порох – войну начал (бо до появи Порошенка Крим не анексували і прапори українські на Донбасі не рвали приблуди з Ростова), «мышебратия», «пиндосия»  і вся ця ху*ня… Але звідки прибл*дилася вся ця швань «по-приколу за Зє»? Як їх батьки виховували? Що за батьки взагалі ТАКЕ виховають?

    В спільнотах громадяни лиш сподіваються, що пролетаринята набухаються і не дійдуть до виборчих дільниць, або заб’ють і не захочуть відривати дупи від диванів. В противному випадку, нам всим пі*дєц панове. У мене все.

    Цю статтю мене спонукала написати невелика перепалка з одним із "місцевих" користувачів, яка зав'язалася в розділі "Кіно" де я залишила невеликий коментар до фільму "Голодні ігри: Переспівниця" провівши аналогію деяких подій у фільмі з теперішньою війною на Сході, ну і додала деякі свої міркування що до того як має здохнути Путін... За це мене охристили "кровожерливою вівцею"... Так-так, зараз хтось скаже, що моє порівняння тупа спекуляція на подіях, уявлення про які я не маю... Читайте далі, і зрозумієте в чому "фішка" моїх слів, не треба робити передчасних висновків. Тож, почну з того, що мій двоюрідний брат зараз на передовій, нещодавно він приїздив на ротацію, хотів зробити сюрприз рідним, але передчасно був помічений у містечкові де сідав в автобус, і жінка яка його побачила відразу ж зателефонувала його матері, в зв'язку з чим мої тітки почали активно різати птицю і разом з бабцею і його дружиною готувати бенкет. Зрозуміло-що радості жінок родини описати не можливо, так само як і болю... Брат мій має досить спокійну, і на перший погляд навіть трохи апатичну вдачу, і коли йому прийшла повістка, ніхто не очікував, що він вирішить воювати, а не сховатися або відкупитися як це зробили деякі мої і їхні односельчани. Тітка моя (його матір) відправляла сина на війну б'ючись в істериці і на колінах благаючи не йти... Але він пішов... А повернувся геть іншою людиною. Такого навіть я не очікувала... Він виходив на вулицю і просто дивився на ще зелену де-інде травичку з такий захватом, ніби дитина... Він здається цілком нормальним, тільки-от відчуття світу в нього змінилося, ніби в людини яка дізналася що в неї смертельна, невиліковна хвороба... За весь час свого перебування в дома жінки безперестанку годували його і просто не могли натішитися, що він живий... Та щойно опинялися самі починали плакати, адже він збирався їхати назад, і навіть не думав про те, щоб якось "відкосити"... Знаєте, мені не віриться, що в мене є такий брат, адже я не можу похвалитися щляхетністю чоловіків нашого роду, а він став справжнісіньким виключенням!.. З тих пір як почалася ця війна, багато моїх знайомих з навколишніх сіл відправилися туди, і є ті хто повернувся з війни завчасно і назавжди... Війна, це страшна, просто унікальна за своєю кривавістю епідемія... З тих пір, як вона почалася я можу на пальцях порахувати ночі коли я спала нормально, все решта - це нічні, криваві марення... Ви колись чули запах вивернулих людських нутрощів?.. Оскільки я з села, то знаю запах нутрощів різної скотини, а ось людські... Роки зо два тому мені довелося відчути цей запах... Я ніколи в житті його не забуду... Але останні пів року я змушена переживати його в своїх снах частіше, ніж хотілося б... У снах, на мінах підриваються мої рідні люди, їх смертельно калічать, розривають... Я вже безліч разів була свідком загибелі своїх батьків і сестер, і кожного разу це ніби вперше... Так вийшло, що колись я пережила втрату рідної людини, і я пам'ятаю це відчуття, коли тіло б'ється в істереці, з горлянки виривається щось схоже на рев, а мозок не може зрозуміти, що відбувається... І ці сни... Це не можливо описати... Та ще страшніше, знати, що по всій Україні тисячі матерів ховають своїх синів, а материнське горе, воно в мільйони разів страшніше... Коли померла моя однокласниця, її матір кілька днів безперестанку кричала, і цей крик божевільного горя примушує кров холонути в жилах... І вони все це відчувають, переживають... І все через тих "північних сусідів"... Я кажу в множені, бо це не провина однієї людини, Путін - то лиш верхівка айзбергу, під ним багатомільйонний народ - Росія... Якби Росія справді не хотіла війни, то на мітинг в Москві вийшла б не якась жалюгідна купка в кілька тисяч, а багатомільйонний потік обурених росіян!.. О, і так - тіште себе надіями, ніби то початок, то був і кінець! Бо на більше ці ниці створіння, серед яких і тисячі наших колишніх співвітчизників, не спроможні... Через них, гинуть наші хлопці, наше майбутнє... Там, на Сході - кров нашої Землі, - найкращі зпоміж нас, наша опора, наші жили, наші світлі голови, - сік нашого народу... Сини, які б могли дати Україні гідне потомство безстрашних воїнів і прекрасних дівчат, гордих і відданих Батьківщині... І зараз, вони там, гинуть через дурний і дикий північний народ, і через наших зрадливих очільників... І знаєте, що я хочу понад все - відплати. Я хочу, щоб той народ вразила чума, щоб вони вмивалися власною кров'ю, щоб тонули в блювотинні п'яного угару, щоб вони горіли живцеми і вдихали полум'я смертельної кари, корчилися і борсалися у власному лайні, як черви... А для наших зрадливих чільних, всіх тих продажних генералів і дешевих лицедіїв-політиків, хочу побажати пережити те, що переживають зараз матері нашої землі - втратити дітей... Побажати їм смерті? Я вас прошу, - це жалюгідна плата, після смерті вони нічого не відчуватимуть, а ось якщо вони поховають власних дітей, оце буде рівноцінний обмін... А головне, щоб вони знали, за що покарані... Хочу почути завтра в новинах, що одного з синів Януковича розстріляли, а післязавтра, почути про автокатастрофу в якій загинув і інший його нащадок, і так почути про втрати в родині кожного, хто промисув страждати наших матерів, сестрер, дружин... Хочу, щоб вони ридали і билися в істериці... Ви скажете, що цими побажаннями я тіпа карму собі зіпсую, та я не хочу щоб ті, хто вмили Україну кров'ю платили більше ніж треба, я прошу в Небес одного - баш-на-баш... Щоб вони відчули те тремтіння, яке охопило всю Україну і всіх небайдужих українців; жах - який переживають ті, хто змушений бачити як снаряди розривають їхніх друзів; щоб вони почули цей запах смерті який стоїть над Східною Україною, і щоб вони збожеволіли від нього... А Путін... Хм-м, для нього й так приготована смерть, пекуча, довга, в муках, і весь цей час він буде лишатися при тямі... А так-звана "вата", - купка дрібних пацюків, хай роблять що хочуть, за те, що через них гинуть люди вони й так отримають по голові рукою господньою, кожен з них... А особливо дістанеться тим, хто за сраних двісті гривень продає місця дислокації наших солдатиків, яких потім б'ють градами... Наші солдатики... Скільки їх вже пішло, молодих і гарних, таких позитивних і віруючих, скільки їх згоріло, скільки пожертвувало собою... Я підписана на сторінку де кожного дня викладають фотографії наших павших воїнів... Знаю, що накручую себе, та деякі з цих фотографій я зберігаю, аби пам'ятати, цих мужніх чоловіків та парубків зі щирими усмішками, тих які боряться за нас... Іноді я плачу за ними (без понтів, я справді плачу), іноді, вони приходять в мої сни одягнені у вовчі шкури, такі збентежені, і розгублені... Як же, це боляче... Як страшно усвідомлювати, що ми живемо в ці страшні часи, а для декого морока те, що в нас доллар подорощав... Побійтеся Небес! Там люди гинуть, а ви переживаєте, що суші мать вашу подорожчало! Особливо бісить, коли їдеш в метро, а там двометрові громили-качки розсідаються на два місця, і вони тіпа мужики, ще й бороди собі відпускають... Які ви в біса мужики?! Мужики Батьківщину захищають! А ви так - побічний продукт попдемагогії... Таким качкам, треба забитися в куток і не показуватися, їм треба визнати, що вони лише накачаний планктон, який не збагатить наш ганофонд світлими думками і гідними членами суспільства... 

   Що ж, ось воно і почалося… знову. Не думала я, що привід буде таким банальним, але люди вибрали саме його, та чи правильно це… Частина натовпу на площах були нагло вигнані з роботи для відстоювання принципів які їх м'яко кажучи не хвилюють, інша ж частина з запалом відстоюють принципи які не надто обмірковували... Стати частиною європейської співдружності, звучить перспективно та чи ці перспективи з їхніми наслідками не стануть за тяжкими для нашого образу життя і культури... Надалі, я буду викладати виключно особисті міркування що до цієї теми, і не інакше... Це, швидше міркування в голос...

Тож, плюси євроінтиграції... Підвищення середнього мінімуму для проживання. Відносна свобода пересування країнами євросоюзу. Імпорт української продукції, а відтак розширення виробництв і поява нових робочих місць, збільшення експорту європейської продукції в нашу країну, що призведе до розширення асортименту. Ми вийдемо з-під контролю російського споживача і нашим підприємствам більше не доведеться страждати коли росіяни закриють кордони для ввозу якогось продукту. І звісно, інтеграція славнозвісної європейської культури... А тепер, розглянемо ці питання з близька...

Підвищення середнього мінімуму проживання... Як солодко і звабно звучать велечини зарплатні в європейських країнах, аж слюнки течуть... Мабуть, це найсильніший стимул до вступу у євросоюз, в будь-якому разі цінами ми вже там, хотілося б і зарплатнею там побувати... Але, відверто кажучи, ціни на звичайні продукти мене лякають, наприклад, у Норвегії буханець хліба коштує близько 14 гривень, а сало... А сало 175-190 гривень, а сигарети можуть досягати до 200 гривень, вино там також непомірно багато коштує... В Болгарії зарплатня приблизно така як в Україні, і ціни там вважаються одними з найнижчих у Європі, свинина тут вартує починаючи з 75 гривень і вижче, хліб від 5-ти гривень, сигарети від 25-ти гривень... А ви знаєте скільки там коштують комунальні послуги? Ви думаєте нам тяжко? В Болгарії рахунки доходили до рівня середньої зарплатні... Моторошно, а все через те, що в Європі немає контролю, як і в нас, тобто, якщо наша зарплятня стане вижчою, то і ціни в нас стануть такими, що хай Бог милує... Ми будемо згадувати ці часи як період достатку... Але, чорт забирай, ті хто хочуть працювати, вже працюють! А ті хто не хоче працювати, чекають що пропозиції де зарплатня вимірюється в долларах самі повинні до них надходити, і для цього не обов'язково мати вищу освіту... Люди ж знаходять стартовий капітал для зайняття малим бізнесом, і живуть...  А дехто соромить нас вигуками "Зарплатня низька, на їжу не вистачає..." І при цьому працюють по 6-8 годин, жруть ковбасу за 170 гривень і проплачують порно-канали... В Європі високу зарплатню отримує той хто працює від 8 до 12 годин... 

Свобода пересування країнами Євросоюзу... Звучить цікаво, але тільки для тих кому це потрібно... Скажіть, скільки відсотків наших співгромадян поїдуть до європи працювати або відпочивати? Та стільки ж, скільки їде зараз. Ті хто хоче працювати в Європі вже там працюють, і їм не треба було чекати євроінтиграції. На відпочинок туди будуть їздити ті, кому це дозволяють фінанси і можливості, "золота" молодь вже давно їздить до Італії і Франції на покази мод, і також нікого про це не питали... Як би моя сестра забажала, вона давно б з'їздила до Варшави чи до Франції за туристичною путівкою, та вона цього просто не хоче, їй якби робочий тиждень пережити і дожити до відпустки аби виспатися... Хоч моя сестра і не є багатою, в неї середній рівень зарплатні, просто, вона не купує собі для бутербродів сир за 90 гривень, не балується рибою за 150 гривень і не їсть свинину треба це чи не треба, захотілося - купила трішки, нащо обжиратися... Якщо не жрати як слони, а потім платити по 700 гривень на місяць за тренажерний зал, то грошей вистачить на все, навіть на подорожі...  

Підвищення імпорту продукції і розширення виробництва... Ну, тут ніби-то і нічого страшного, це навіть добре... Тільки-от, поява нових робочих місць і підвищення зарплатні знову ж призведе до підвищення ринкової вартості продукції... 

Експорт європейських товарів в Україну... Ох, як мені подобається ця тема, особливо коли згадаю, скільки зараженого м'яса європейські країни продають одна одній... М'ясо, завжди було слабким боком України, а думка про те, що європейське м'ясо доб'є наше сільське господарство і взагалі викликає панічний страх... Та можу вас заспокоїти,  наше сільське господарство і так на ладан дихає, і все через держ-контроль, який ніби спеціально давить силянина аби той вже здох швидше... Тому, європейське м'ясо навряд завдасть нам більшої шкоди, а ось кілька нових суперінфекцій може додати... Але ж, Європа - це круто! І інфекції в неї круті, крутіші за наші антибіотики!

Вихід з-під контролю Росії... Ну-у-у, це тема досить болюча, особливо для нашого брата... Але, відверто кажучи, у нас з росіянами просто взаємна зневага один-до одного, реально вони нас не контролюють, і це я побачила під час газової кризи... Все ж, нашим політикам їхня особиста вигода важливіше за дружні стосунки з "братньою" Росією, і плюс цих стосунків в тому, що ми постійно гадими один одному, але реальних документів про "обов'язкову співпрацю" не підписуємо, і це велитенський плюс! Хоч, наші політики не надто винахідливі в плані "нагадь ближньому москалю своєму", більше Росія нас попускає... Але ж, ми знаємо, що близько 35% відсотків нашої продукції йде північним сусідам, а це означає, що  ми з верху... Хоч "велика і могутня" не хоче цього визнавати, та щойно Україна повертає голову в бік Європи, у Росії виникає приступ істерії, з якого б це переляку? Та тому, що Україна могутніша за Росію, просто українці не хочуть цього бачити, а наші політики бачать, і тому граються з Росією як кішка з мишкою... А як по вашому вони відступні в Росії видурили?

Європейська культура... Ам-м-м... Ви бачете там культуру, ну що-ж, вітаю... Якщо для вас культура коли геям дають більше прав і свобод ніж людині в інвалідному візку... Якщо для вас культура коли з театрального помосту актори кидають в вас лайно, мочаться на вас, або займоються анонізмом... Якщо культура, це коли під час забастовок люди проносяться вулицями мов шторм знищуючи все на свом шляхови... Ви б хотіли аби бастувальники спалили ваше авто за яке ви ще й кредит не виплатили? Якщо культура - це коли під боком купа мусульман, а соціаліст з трибуни вопить, що всі ми рівні... Вітаю, ви культурна людина... І певно ви не збентежитеся, коли якось у неділю, коли ви будете вести свою малечу до зоопарку,  вулицями стройним рядом будуть марширувати дядьки одягнені в жіноче вбрання і розмахувати веселковим прапором... Ну, ви ж якось пояснете, що ви просто хотіли зайвих 100 євро до зарплатні... 

Висновок... Народ, ну ви що, вам постійно треба під когось лягати! Україна - велична країна! Ви шукаєте вирішення своїх проблем то в Європі, то в Росії, хоча проблеми ось вони, сидять в Верховній Раді і глузують з нас, тупого бидла... Звісно, а як ще можна назвати людей, які такою потужною силою вийшли на вулиці і... Нічого не роблять... А що ви робите, за що стоїте? Чи вам Європа допоможе якось, та Єврома може лише маніпулювати і використовувати, як власне, і Росія... Навчіться жити своїм розумом! Скеруйте свою могутню силу на справжніх недругів, тих, які купують собі авто за 1,5 мільйонів, вертольоти, заводи, захоплюють заповідники, винищують нашу землю, змішують нас злайном  і при цьому єхидно шкіряться з екранів... наше спасіння не в кишені британського прем'єр міністра, воно в нашій свідомості, і коли ми зрозуміємо, що гідні більшого і кращого, ми не будимо шукати сумнівних союзників, ми будемо шукати безсумнівних лідерів-патріотів, яким не начхати на нас...

І сказав Бог українцям: 
- Я дам вам Кличка! 
- А нашо він нам? 
- Він поб’є всіх москалів! 
- Охрінєть, дайте ДВА!!

Я вирішила написати цю статтю  для тих, хто можливо ще не чув про деякі фільми які я рекомендуватиму нижче, але ці фільми мають чудові відгуки серед кінофанатів і є моїми улюбленими, перегянутими вже кілька разів. Насамперед, дівчат, які вважають ніби Паттісон - це зимне втілення Аполона, а Біббер найкращий в світі співак прошу звільнити територію... Це кіно для леді 21+, для тих, чиї кавалери тікають не до старших дівчаток, а до молодших, а ідеальне кохання не вміщається в словах: "Лев покохав ягнятко"...