Війна Росії проти України і світу Андрій Парубій, для УП
 Середа, 06 серпня 2014, 10:43

На моє глибоке переконання, для нашої перемоги у розв’язаній Росією проти України і світу війні, всім нам - і державному апарату, і кожному українцю - необхідно знати і ясно розуміти з яким явищем, якого масштабу і якого рівня загрози зіткнулася сьогодні Україна.

Маємо знати ворога.

Маємо знати себе.

І маємо знати простір, в якому відбувається протиборство.

Україна воює, і неоголошена війна, яка ведеться Росією проти нас, визначається як "гібридна", "нелінійна", або "війна керованого хаосу". Така війна поєднує військові, інформаційні, терористичні та інші агресивні дії, скоординовані з єдиного центру і спрямовані на досягнення визначеної стратегічної мети. Метою цієї війни є повне підпорядкування України експансіоністським неоімперським планам Кремля.

Зміст, характер і особливості такої війни суттєво відрізняються від традиційних моделей минулих війн. Експерти говорять про так звану війну керованого хаосу.

В геополітичній системі координат сутність війни керованого хаосу полягає у геополітичному знищенні держави-жертви, нейтралізації її геополітичних характеристик - розміру території, чисельності населення, статусу держави в світі, економічних можливостей, військової моці, сукупного потенціалу.

Під час такої війни в державі-жертві або в окремих її регіонах ініціюються певні внутрішньополітичні процеси, котрі, по суті, є акціями стратегії керованого хаосу. Істинні роль, місце, інтереси і цілі держави-агресора виводяться із сфери суспільної уваги, приховуються за "інформаційним сміттям" і демагогією.

В цілому війна керованого хаосу або гібридна передбачає три стадії:

• Розхитування ситуації, і через кризу інспірування внутрішньодержавного конфлікту в країні-жертві,
• Деградація, розорення і розпад країни з перетворенням її в так звану "недієздатну" державу.
• Зміна політичної влади на цілком підконтрольну агресору.

Україна вперше безпосередньо стикнулася з цим явищем. Водночас військові експерти з таким типом воєнних дій знайомі достатньо давно.

Проблема, у її модерному розумінні, почала розроблятися ще у 1960-70-х роках у працях про "заколото-війни" Євгена Месснера – колишнього полковника Генерального штабу Російської царської армії.

Він, зокрема, писав: "В прежних войнах важным почиталось завоевание территории. Впредь важнейшим будет почитаться завоевание душ во враждующем государстве. Воевать будут не на двухмерной поверхности, как встарь, не в трехмерном пространстве, как было во времена нарождения военной авиации, а в четырехмерном, где психика воюющих народов является четвертым измерением…"; "Воевание повстанцами, диверсантами, террористами, саботажниками, пропагандистами примет в будущем огромные размеры…"

Очевидно, саме це мали на меті у Кремлі, розпочавши приховану війну проти України у Криму, а також розпалюючи нестабільність у Східних і Південних областях нашої держави.

У Пентагоні ще у 2004 році вважали, що до ведення гібридних війн можуть вдатися насамперед Китай, Північна Корея, Іран та Росія.

У цій новій війні ставка робиться на використання цивільного населення для нагнітання масової істерії і спротиву законній владі та у якості "живих щитів" для прикриття озброєних бойовиків.

При цьому медійна складова відіграє чи не найважливішу роль для формування "правильного" з точки зору агресора образу жертви в цій війні, що є набагато важливіше, ніж здобуття власне перемоги. Вбивство чужих солдатів перестає бути головною метою – у гібридній війні достатньо вбивати своїх вояків і забезпечувати при цьому потрібний інформаційний супровід.

У ході такої війни агресор приписує жертві те, що робить сам. Все за Оруелом – жертва в очах споживачів інформації перетворюється на агресора, а агресор – на справедливого месника. Здійснюється, по суті, інформаційне зараження.

Основним об’єктом впливу в гібридній війні є не противник, а населення, що "визволяється". Завдання і метод такої війни – спонукання громадян до зради власної держави та підтримки агресора.

Також задіюються всі засоби для формування бажаної для загарбника картини подій у сприйнятті міжнародної громадськості.

Нестандартність такої війни полягає у неофіційному залученні державою-агресором недержавних виконавців – "ввічливих чоловічків", "добровольців", які, по суті, є банальними найманцями та місцевими запроданцями. Вони не зв’язані міжнародним правом, а просто виконують "брудну роботу".

Важливою характеристикою гібридної війни є активне використання асиметричних бойових дій, які характеризуються істотною різницею у військовій силі та стратегіях і тактиках сторін-учасниць.

Така схема ведення війни надзвичайно складна для протидії, оскільки немає формальних підстав воювати з країною-агресором, яка лише неофіційно (але надактивно) підтримує бойовиків та терористів.

От і сьогодні на Сході нашої держави діє розгалужена агентура спецслужб РФ, російські диверсанти та найманці. А Росія постачає їх зброєю та новими бойовиками, веде обстріли наших позицій зі своєї території.

У неоголошеній війні проти України Росія активно застосовує методи інформаційно-психологічної війни, прагнучи зруйнувати моральний стан військовослужбовців та цивільного населення нашої держави.

Так звані "журналісти" російських каналів LifeNews, Russia Today та їм подібні є "зброєю подвійного використання", виконуючи функції формування "правильної картинки" для пропагандистських цілей та розвідувально-підривні функції як агенти спецслужб РФ.

Російські військові експерти та науковці вже тривалий час і досить глибоко розробляють тему інформаційних та інформаційно-психологічних воєн.

Зокрема, надзвичайно ґрунтовно явище сучасної інформаційної війни дослідив у своїй монографії "Государственная информационная политика в особых условиях" російський науковець, випускник Академії ФСБ Манойло.

Автор так визначає статус нової війни: "Информационно-психологическая война […] в настоящее время представляет собой наиболее социально опасную форму […] противоборства, осуществляемого насильственными средствами и способами воздействия на информационно-психологическую сферу противника с целью решения стратегических задач".

Наведемо ще декілька поширених у експертних середовищах визначень, що стосуються інформаційної війни як невід’ємної складової гібридної війни:

Інформаційна війна (Information Warfare) – цілеспрямовані дії з метою забезпечення інформаційної переваги шляхом заподіяння шкоди інформації, інформаційним процесам та інформаційним системам противника з одночасним забезпеченням захисту власної інформації, інформаційних процесів та інформаційних систем. Складовими частинами інформаційної війни є "інформаційно-психологічна" (information and psychological warfare) та "кібернетична війна" (cybernetic warfare).

Інформаційно-психологічна війна – спрямована на здійснення визначеного впливу на військовослужбовців та цивільне населення країни – об’єкту впливу шляхом поширення підготовленої інформації в ході інформаційно-психологічних операцій.

Кібернетична війна – складова частина Інформаційної війни, яка спрямована на заподіяння шкоди або знищення інформаційної інфраструктури противника (в т.ч. програмних та апаратних засобів) шляхом проведення операцій доступу до зазначеної інфраструктури, у тому числі й способом несанкціонованого доступу.

Інформаційна зброя – комплекс технічних та інших засобів, методів та технологій, який визначається не стільки власними властивостями, скільки характеристиками об’єкта, проти якого вона застосовується. Інформаційна зброя – поняття, що інтегрує всі засоби впливу на основу будь-якого соціуму – інформацію.

Для розуміння стратегії та дій противника доцільно зазначити його основні підходи до реалізації інформаційної війни.

Фахівці РФ визначають інформаційну війну як протиборство між державами в інформаційному просторі з метою заподіяння шкоди інформаційним системам, процесам та ресурсам, критично важливим структурам, підриву політичної, економічної і соціальної систем, а також масованої психологічної обробки населення з метою дестабілізації суспільства та держави.

В базовій підготовці фахівців силових структур РФ вказано:

- основною формою проведення заходів інформаційної війни є таємні інформаційно-психологічні операції, які здійснюються шляхом керованого інформаційного впливу на індивідуальну, групову або масову свідомість, волю громадян іншої країни, їхні почуття, дезінформування суб’єктів прийняття політичних, економічних та інших управлінських рішень, здійснення підриву інформаційної інфраструктури противника та ЗМІ цих країн;

- метою таких заходів є здійснення негативного впливу на свідомість та систему знань і уявлень країни-об’єкту та формування потрібного інформаційного впливу поза її межами;

- для реалізації цих кроків повинен діяти розвідувально-інформаційний центр, що функціонує в рамках реального масштабу часу;

- бойовим діям повинна передувати здатність забезпечити швидке виведення з ладу інфраструктури політичного та економічного управління противника, а також систем зв'язку та радіоелектронної боротьби;

- важливим складником сучасної війни (не тільки інформаційної війни) є моральний фактор. Створення системи морально-психологічної підготовки військовослужбовців РФ та розробка алгоритмів підриву морального духу противника - вирішальні фактори в сучасній війні.

Об’єктами ураження при цьому визначаються:

- інформаційна інфраструктура держави;

- свідомість, воля та почуття військовослужбовців та різних верств цивільного населення, особливо у період виборів та кризових ситуацій;

- системи прийняття управлінських рішень в політичній, економічній, соціальній, науково-технічній сферах та у сфері забезпечення безпеки та оборони країни;

- критично налаштований контингент (опозиція, дисиденти, криміналітет тощо) як засіб посилення кризи в соціумі противника.

Українські експерти визначають ряд загроз Україні у контексті ведення інформаційної війни:

Воєнні дії проти України супроводжуються масованими інформаційно-психологічними операціями та кіберопераціями.

Латентні (приховані, мережеві) заходи противника. За умов певної стабілізації обстановки та фальшивих заяв щодо мирного врегулювання війни РФ активно використовує релігійний чинник.

Є немало свідчень очевидців про виступи (проповіді) священників УПЦ МП про "героїв-ополченців", "священну війну" та "київську хунту" не тільки на Донбасі, а й на Сумщині та Чернігівщині.

Окремим напрямом, який активно застосовується, є поширення чуток. Інструментом поширення слугують не тільки окремі активні особи, російське ТБ, але й інформаційні повідомлення, які подаються в друкованій пресі, листівках та передачі місцевих кабельних операторів.

Інформаційно-пропагандистські структури на території України (інформаційні агентства, видавництва, IT-структури, групи блогерів тощо), які певний час не демонстрували своїх проросійських позицій, намагаються сформувати деструктивні (панічні, депресивні) настрої в Україні ("нам без Росії нікуди дітися", "Росія нас поглине" тощо), створити негативний тренд щодо України та одночасно позитивний тренд щодо дій Росії.

Недостатня реалізація необхідних заходів: внутрішній характер загроз полягає у супротиві успадкованої бюрократичної системи, яка не відповідає викликам часу.

Масована кібервійна. Слід зазначити, що у 2004 Міністр оборони РФ оголосив про початок розробки програми розширення можливостей здійснення кібервійни та залучення до реалізації цієї стратегії провідних IT-компаній, наукових і навчальних закладів за прикладом США.

Російські структури, які здійснюють заходи кібернетичної війни, маскуються під "анонімних хакерів", приватних осіб та організацій ("Кібер Беркут", Anonymous).

Власні можливості і резерви України, які необхідно задіяти:

Серед чинників, що розширюють можливості успішної протидії та збільшують ефективність дій України в гібридній війні у контексті ведення інформаційної війни, можемо виділити наступні:

• Загальне патріотичне піднесення. Приклади героїчних вчинків військових, національних гвардійців, бійців добровольчих батальйонів та волонтерів, матеріальна допомога українським воїнам зі сторони місцевих жителів та з усіх регіонів України, зібрані кошти на армію, є свідченнями не тільки високого патріотизму, а й демонструє великі самоорганізаційні можливості населення.

• Стратегічне управління. Створення окремих ситуаційних центрів (та залучення існуючих) як державних, так і громадських, дасть можливість оперативно реагувати на зміну воєнно-політичної обстановки.

Побудова системи ситуативного управління як мережі дозволить зберегти стійкість та безперервність управління в умовах тотальної та інтенсивної агресії зі сторони Росії.

Головною умовою повинна виступати кваліфікованість персоналу, наявність горизонтальних зв’язків зі структурами інших силових відомств та впровадження загальнодержавних стандартів надання та змісту інформації.

• Ефективна інформаційна політика. А саме: повсякденний контекст, стратегічна спрямованість та зворотній зв'язок із суспільством.

Цей напрям вже реалізується, зокрема, на базі двох партнерських інтегрованих інформаційних платформ: громадянської – у форматі Українського кризового медіа-центру (УКМЦ), та державної – Інформаційно-аналітичного центру Ради національної безпеки і оборони України (ІАЦ РНБО України).

Маємо зрозуміти – лише загальносуспільний супротив російській агресії приведе нас до перемоги. У боротьбі за Україну всі ми – і державні органи, і незалежні медіа, вільні журналісти, всі українські громадяни – маємо стати єдиним фронтом.

• Наявність значної кількості підготовлених військових та цивільних фахівців, зокрема, в інформаційній сфері, в тому числі за програмами підготовки країн НАТО та інших країн Заходу.

• Значна ресурсна база, зокрема, щодо виробництва та розгортання інформаційної інфраструктури в інтересах ЗС України та інших силових структур.

• Зміна геополітичної ситуації повинна бути використана задля залучення досвідчених радників та спеціалістів з ведення інформаційної війни та військових мережевих операцій (Net Centric Warfare). Залучення радників до процесу підготовки та трансформації військових підрозділів ЗС України дозволить уникнути помилок та прискорено піднятися до рівня сучасної військової організації.

Ідучи на конфронтацію із Заходом в українському питанні, Москва робила ставку на активне розхитування внутрішніх суперечностей "традиційних" альянсів, таких як ЄС і НАТО.

Окрім того, впевненості правителям Росії надають створені ними схеми корумпованих фінансових потоків в рамках "нових комерційних зв’язків" з рядом провідних номінально "західних" компаній, які насправді керуються з Кремля.

Цивілізованому світу варто усвідомити, що Україна може бути не останньою жертвою імперських реваншистських планів Москви з насадження "русского мира" та переформатування європейської та глобальної архітектури безпеки під кремлівські бажання.

Відчути на собі підступні методи російської гібридної війни можуть і наші сусіди – колишні радянські республіки, наприклад, Естонія та Латвія, де мешкає значна кількість російськомовного населення. Не виключається спроба дестабілізації Росією ситуації у цих країнах з метою формування "незалежних" проросійських анклавів (Нарва, Тарту, Рига).

Усвідомлюючи, що подальше безперешкодне просування Кишинева шляхом євроінтеграції остаточно виведе Молдову із зони російського впливу, Кремль може посилити "м’який" дипломатичний та "жорсткий" тиск з території Придністров’я також й на цю країну.

Навіть тісний союз з Росією нічого не гарантує. Дедалі частіше лунають заяви окремих російських політиків щодо прав РФ на північні області Казахстану. Є про що замислитись і президенту Білорусі, обмірковуючи свої подальші дії.

Перемоги українських силовиків на Сході демонструють, що ми швидко навчилися ефективно протидіяти ворогу навіть у найскладніших умовах гібридної війни.

Введення третього рівня санкцій свідчить, що і зовнішньополітичний план Путіна провалився.

Як і тисячу років тому, Україна знову стала щитом для європейської цивілізації.

Сьогодні Україна дає приклад успішної протидії путінській імперській агресії. Ми викинемо з нашої землі бандитські зграї чужинців та запроданців. Ми повернемо з московського полону в єдину українську сім’ю наш рідний Крим.

Досягнути перемоги над противником у гібридній війні можливо лише за рахунок національного згуртування та мобілізації всього суспільства на боротьбу з підступним ворогом. Чіткими та скоординованими діями силових структур слід нейтралізувати та знешкодити терористичні та кримінальні угрупування, іноземні агентурні мережі та ресурсні бази агресора на території України.

Ми виграємо і інформаційну війну, діючи злагоджено, грамотно і системно. Здобудемо неоціненний досвід, нові вміння і навички. Україна стане набагато сильнішою.

Поєднуючи і вдосконалюючи дві складові нашої боротьбі – військово-силову та інформаційну, ми повернемо рідному Донбасу мирне життя, безпеку і добробут під захистом Української Держави.

Ми зупинимо Путіна задля миру в Україні і світі. Україна переможе!

Андрій Парубій, cекретар Ради національної безпеки і оборони України

Неймовірна історія.
 Інвалід з Донецька щодня евакуює стареньких і дітей

Розмайданення майдану
Мешканці наметового містечка, протестуючи проти його знесення, запалили шини і намети Наталка ПОЗНЯК-ХОМЕНКО   Олена КАПНІК    

Учора Хрещатик і Майдан нагадав усім події зими: горіли шини і намети, клуби диму заполонили небо. Таким чином «захисники Майдану», які досі лишалися «охороняти» центр Києва, висловили свій протест проти чергової спроби комунальників звільнити проїжджу частину і прибрати головну вулицю і Майдан до Дня Незалежності та запланованого тут параду. Побачивши бульдозери та одягнених у фірмовий одяг людей, які почали розбирати барикади, майданівці почали кидати в них каміння, коктейлi Молотова (одна з пляшок влучила в ногу комунальника), а тоді облили деякі шини та намети запалювальною сумішшю і підпалили. Ще й захопили дві машини комунальників і кран. Пізніше озброєні чоловіки заблокували двері щойно відремонтованої будівлі КМДА та почали забивати вікна на першому поверсі дошками і дерев’яними конструкціями.

Сам мер, Віталій Кличко, давно заявляв про намір очистити центр столиці від наметів. Але після останніх повідомлень кримінальної хроніки (рейдерське захоплення озброєними «самооборонiвцями» ресторану на бульварі Шевченка, стрілянина в салоні гральних автоматів, коли було поранено п’ятьох осіб, вибух у підземному переході біля вулиці Прорізної), терпець, схоже, урвався не лише в нього. «Сьогоднішні безлади на Майдані неприпустимі. Столична влада довго вела переговори, переконувала й умовляла людей, які живуть на Майдані. А ці громадяни говорили з позицій: не підемо — і все, привезіть нам холодильник, туалет чи ще щось. А паралельно — то стрілянина, то вибухи, то спроби захопити чужий бізнес. Це боротьба за демократію? Коли йде війна на сході, коли треба будувати країну, хтось собі приватизував центр Києва і диктує умови. Сьогодні треба працювати, а не ганьбити ідеї Майдану і країну! І не робити киян заручниками купки людей, яка «прихопила» собі Хрещатик і Майдан. Терпець киян урвався. У центрі столиці повинен бути порядок!» — написав мер у своєму «Фейсбуці».

Не секрет, що більшість із тих, хто взимку захищав Майдан, нині й справді воюють на сході України. Нинішні ж «бійці» Майдану на фронт не поспішають. «Цікавий факт: учора й сьогодні офіцери відділу з роботи з особовим складом Київського військкомату були на Майдані й проводили агітацію серед нинішніх майданівців — мобілізуйтеся до армії добровольцями, їдьте на АТО, але тут-то сидіти чого? Ті, хто погодився (на словах), таки були — кілька чоловік. А в декого з жителів наметів навіть повістки на руках були. От приходить «активістові» повістка в армію. А герой, замість Збройних сил, іде бомжувати на Майдані. А що в країні війна — то в героя інша місія...» — іронізує наш колега Дмитро Лиховій.

Однак «захисники Майдану» й справді переконані, що вони виконують важливу місію. «Деякі наші хлопці поїхали на схід, а ми залишилися тут відстоювати свободу й боротися далі. Навіщо розганяти Майдан, який зігнав бандита? А ви будете спокійно їздити Хрещатиком, де пролилося стільки крові?» — у запалі переконував перехожих один із них.

Бійці батальйону МВС «Київ-1», які забезпечували охорону порядку на Майдані, повідомили, що знайшли у наметах зброю та бойові гранати. «Наразі було вилучено кілька пістолетів, обріз мисливської рушниці, набої та гранати, схожі на гранати для підствольного гранатомета», — повідомили вони. Усю вилучену зброю та засоби захисту пізніше планують відправити в зону АТО для бійців. Також очевидці стверджують, що на одному з наметів було помічено прапор «ДНР», а його мешканці скаржилися, що «сепари їм не заплатили — і тут не платять».

Коли верстався номер, стало відомо, що комунальники звільнили від наметів практично весь Хрещатик до Головпошти. У центрі Києва ще лунали палкі заклики до киян усім збиратися на Майдані й боронити «ідеали свободи». Однак, на відміну від зими, охочих їх підтримати практично не було. Як-то кажуть, не той тепер Миргород, Хорол-річка не та.

До багнета прирівняти олівець
На вулицях Донецька з’явилися карикатури на очільників «ДНР» Валерія НАЛИВАЙКО   Олена ВІТИЧ   

Останнім часом на вулицях підконтрольного бойовикам Донецька почали з’являтися сатиричні інсталяції: то портрет «міністра оборони «ДНР» Ігоря Гіркіна з пістолетом біля власної скроні і написом Just do it («Просто зроби це»), то персонаж булгаковського «Собачого серця» Шаріков у формі «ДНРівця» з автоматом, то цей же Шаріков із гранатометом, то образ смерті з символікою «Новоросії» — усе це сміливі інсталяції арт-групи. Переважно — картонні чи фанерні фігури на кшталт рекламних манекенів, прикріплені до парканів чи огорожі. Саме так висловили свій протест проти того, що відбувається в регіоні, члени мистецької групи «Mурзілкa».

Як стало відомо «УМ», у мирний час її члени займались фотографією, живописом, графікою, дизайном інтер’єрів та меблів, а нині стали своєрідними дисидентами. «Створення арт-групи було своєрідним відгуком на ті події, в які із жахом доводилося вірити, розуміючи, що це не кошмарний сон, а реальність», — цитує одного з ініціаторів групи Сергія Мазуркевича інтернет-журнал «Платформа».До речі, сам Сергій зараз від гріха подалі перебрався до Харкова.

Підготовка флеш-мобів проводиться з особливою ретельністю, оскільки критикувати «нову владу» часто буває небезпечно для життя. Та й тішать око глядачів ці роботи недовго. Однак резонанс вони мають величезний. «Одна з робіт — «Злісний клоун «ДНР» — не прожила й півгодини. Інша — «Шаріков-2» — провисіла майже дві доби. Звичайно, ми намагаємося розміщувати наші карикатури не в підворіттях, а в центральних людних місцях. Потім «ДНРівці» їх зривають і забирають із собою. Так що вся наша колекція в результаті — у них», — розповідає Сергій.

Хлопці зізнаються, що коли вони виходять «на завдання», то відчувають не просто вибух адреналіну, а справжній тваринний жах. Але зупинятися не збираються. Щоправда, грошей на матеріали вистачає не завжди, тому художники мають намір частину робіт виставити на продаж у себе на сайті. І, судячи з усього, попит на це буде.

ДО РЕЧІ

Написи жовто-блакитною фарбою «Крим — це Україна» з’явилися днями і в центрі Москви. Креативними і сміливими графіті прикрасили набережні, підземні переходи та асфальт активісти Московської сотні. Крім цих написів, активісти поширили трафарети, які зображують, як російські ракети збивають літак, та гасла «Свободу героям Болотної». А на Покровці на стінах житлових будинків невідомі намалювали кримські пейзажі. «На Покровці з’явилися відразу два нових настінних розписи у кримсько-патріотичному стилі», — написав московський блогер Ілля Варламов.

Бойовики ДНР викрали художника, що малював карикатури в Донецьку

У Швейцарії на 95-му році життя померла донька останнього гетьмана України Валерія НАЛИВАЙКО   

Портрет жінки з жалобною стрічкою, поряд свічка та ікона — у Музеї гетьманства вшановують пам’ять Олени Отт-Скоропадської, доньки українського гетьмана Павла Скоропадського. Остання представниця гетьманського роду пішла з життя 4 серпня у Швейцарії. Все своє довге життя гетьманівна прожила далеко від Батьківщини, переважно у Швейцарії та Німеччині, проте, починаючи з 1991 року, щорічно відвідувала Україну. Останні три роки життя вона провела у хоспісі, не спілкуючись ні з ким, окрім рідних.

Олена Скоропадська була шостою дитиною у сім’ї гетьмана, який мав трьох дочок і трьох синів (один із них, Павло, помер у трирічному віці). Фінансове становище родини було скрутним, тож, отримавши атестат, замість продовжувати навчання вона пішла працювати. Першим підробітком був продаж сосисок і ковбас, згодом дівчина влаштувалася секретаркою спочатку в туристичне бюро, потім — науковий інститут, адвокатура, меблева фабрика.

1991 року Олена разом зі своїм чоловіком, Людвігом Оттом, директором найбільшого у Швейцарії видавництва Tagesanzaiger, вперше відвідала Україну. Досі в’їзд забороняла радянська влада, адже Скоропадські вважалися ворогами народу, розповіла директорка Музею гетьманства Галина Ярова. Відтоді вони приїздили сюди фактично щороку. До Києва пані Олена передала всі гетьманські архіви, а в 2004-му в Музеї гетьманства презентувала книжку спогадів про життя родини за період 1919—1945 років «Остання з роду Скоропадських».

«Пані Олена приділяла увагу різним інституціям, наприклад, Музею Збройних сил України, Музею історії Києва, нашому музею — всюди, де цікавилися постаттю її батька. Саме від неї ми найбільше дізналися про останнього гетьмана. Вона давала відповіді на всі запитання щодо її роду, а ще подарувала нам свої речі, портрети гетьмана і його печатку», — каже Галина Ярова.

Олена називала себе «останньою з роду Скоропадських», оскільки не вважала, що її діти та внуки зможуть очолити Гетьманський рух. Позаяк виховані не українцями, а швейцарцями, і є демократами, а не монархістами. Та й в України має бути свій шлях. «Ідея гетьманства неактуальна для сьогоднішньої України. Їй найперше слід навчитися демократії і здобути той політичний досвід і відповідальність, які є в демократичному суспільстві. Інша справа, що людей треба виховувати в дусі прогресивного консерватизму, що його сповідував мій батько. Це добра ідеологія, бо вона дає людині опору і коріння», — розповідала пані Олена в інтерв’ю «УМ» у 2011 році.

«Я з нею познайомилась 1993-го. Вона була прекрасною людиною, сімейною, доброю, щирою. Пані Олена дуже переживала за Україну і дуже хотіла,щоб ми стали на ноги», — згадує Галина Ярова. Запам’ятаймо її такою і ми.

Пока украинцы (и не только) вовсю заняты сбором средств для поддержания украинских военных, некоторые киевляне, сами о том не догадываясь, спонсируют российский террор на Востоке.
Разрешите представить вам сеть якобы лотерейных клубов (а, если быть чуточку точнее, запрещенных игровых залов) «ЛОТО Кинг», которая целиком и полностью принадлежит российским инвесторам и входит в империю некоего Олега Бойко – человека, уверенно входящего в российские списки Forbes и президента инвестиционного холдинга Finstar.
Лотерейные клубы «ЛОТО Кинг» и «ЛОТО стар», скромно прячущиеся за зарегистрированной на Кипре ЧАО «Патриот» (владельцы Саватеев и Песин), - это частный украинский вариант созданных Бойко всероссийских государственных лотерей «Победа» (http://lotopobeda.ru/), львиная доля прибыли которых идет на поддержку... Вооруженных Сил России. Столь «почетные» целевые траты позволяют российскому миллионеру жить на широкую ногу и считаться своим человеком в Кремле.
До середины июля, прячась за наглухо закрытыми окнами и дешевыми салонными вывесками, 36 залов «государственных» лотерей, работающие круглосуточно и без выходных, ежедневно выкачивали из столицы сотни тысяч гривен. Затем, частично подчинившись требованиям Гражданского формирования по охране порядка и государственной границы «Левый Берег», владельцы «ЛОТО Кинг» и «ЛОТО стар» временно закрыли залы, находящиеся на левом берегу столицы. Впрочем, на правобережных залах эта манипуляция не отразилась: они продолжают работать в привычном режиме.
В то время, пока Украина борется со своим внешним врагом, он разъедает ее изнутри, опустошая карманы жителей столицы.
Годовая выручка ЧАО «Патриот» составляет $210 млн. Владельцы «ЛОТО Кинг» отказываются работать с украинскими банками, в частности «Ощадбанком» (согласно требованиям активистов) в итоге вся их прибыль достается России. И щедро тратится на тех, кто поливает нашу страну из «Градов».
Любопытно, что срок лицензии ЧАО истек еще в марте.
Подтверждающий снимок со страницы ОФ «Левый Берег»:
Не так давно киевские активисты обнаружили еще одну сеть казино, принадлежащих ЧАО «Патриот» - «Евролот». По иронии судьбы, залы «Евролот» сейчас - практически единственный процветающий бизнес в аннексированном Крыму.
Удивительное совпадение, не так ли?
Хотят ли украинцы, чтобы у них и дальше выигрывали?

Позиційний наступ
Бійці АТО стискають кільця навколо Донецька та Луганська. Сепаратисти готуються до втечі Наталка ПОЗНЯК-ХОМЕНКО   

Попри шалений спротив терористів, українські бійці крок за кроком відвойовують підконтрольні терористам території. Зокрема, сили АТО увійшли до Авдіївки, що за 6 км північніше Донецька, та звільнили Степанівку. Під час останньої операції п’ятеро українських військових знайшли і відправили у безпечне місце пілота збитого терористами літака СУ-25, за що Президент дав доручення міністру оборони нагородити і бійців, і пілота за мужність.

Успішні операції на свій рахунок записали й інші бійці. За свідченням командира батальйона «Донбас» Семена Семенченка, затримано снайпера, який при штурмі Лисичанська вбив командира військової частини Нацгвардії, полковника Олександра Радієвського. З’явилися і нові факти безпосереднього втручання у конфлікт російських вояків далеко не найнижчого рангу — як написав у «Фейсбуці» депутат Запорізької міськради Денис П’ятигорець, снайпер розвідроти 51-ї бригади знищив полковника ЗС РФ, який у формі, з шевронами та посвідченням особи віз вантаж зброї для сепаратистів. Щоправда, є і втрати — за попередніми даними розвідки, натрапили на засаду біля Лутугіно і загинули 13 бійців батальйону «Айдар» та 10 бійців інших сил АТО. Ще четверо прикордонників загинуло внаслідок обстрілів iз території РФ.

Натиск українських силовиків змусив сепаратистів та їхніх прибічників замислитися над своїм майбутнім. Як повідомив прес-центр АТО, частина бойовиків почала готуватися до відступу з території України. «У населеному пункті Перевальськ Луганської області помічено формування колон iз місцевими сепаратистами та їхніми сім’ями», — йдеться у повідомленні. За припущеннями військових, маршрут слідування — через населений пункт Красний Луч у напрямку кордону України. Хоча здаватися так просто вони теж не збираються: військові фіксують активну підготовку терористів до оборони в районі Первомайська, Алчевська, Стаханова. «Тут будують укріпрайони, прибувають техніка і озброєння, проводять насильну «мобілізацію» серед місцевих жителів», — інформує координатор групи «Інформаційний спротив» Дмитро Тимчук.

Ситуація ж у регіонах, підконтрольних бойовикам, залишається вкрай напруженою. Терористи всіляко намагаються використати людей як живий щит, користуючись рекомендаціями російського президента, який у березні сказав, що «ми поставимо перед солдатами жінок і дітей і побачимо, як вони будуть стріляти». За інформацією речника інформаційного центру АТО, терористи перекрили всі виїзди з Луганська і не пропускають жодної машини, яка хоче залишити місто. Так само вони взяли під контроль залізничний вокзал і не випускають жодного потяга. А в Донецькій області на трасі Донецьк—Волноваха під обстріл потрапив автобус із дітьми, яких евакуювали із дитячих будинків Донбасу. На щастя, як повідомила омбудсман Валерія Лутковська, ніхто із 81 дитини не постраждав.

А ТИМ ЧАСОМ...

Донбасові, де зосереджена велика кількість промислових підприємств, загрожує не лише економічна та гуманітарна катастрофа, а й екологічне лихо, масштаб якого важко оцінити. В результаті бойових дій на околицях Авдіївки та пошкодження останньої високовольтної лінії електропередач було знеструмлено Авдіївський коксохімічний завод. Спеціалісти попереджають, що в разі повної зупинки коксового виробництва на АКХЗ може відбутися залповий скид неочищених промислових вод підприємства з вмістом шкідливих і отруйних речовин (аміаку, фенолів, роданидів, смоли тощо), що в сотні разів перевищують норми гранично допустимих скидів. Небезпека нависла і над Горлівкою — учора над хімічним гігантом «Стирол» були помічені клуби білого диму. За словами мешканців міста, на заводі почалася пожежа, яка може мати серйозні наслідки.

"УМ"

Країна Уркаїна успішно процвітає.
https://www.youtube.com/watch?v=RloU0A4_PMM

1 Серпень, 2014 - 12:14

Российский солдат Чугунов похвастался, что стреляет по Украине «Градами»

Российский военнослужащий Михаил Чугунов выложил на своей странице в социальной сети «Вконтакте» фотографии установок «Град», которые предположительно наносят удары по украинской территории с территории России. Одна из фотографий имеет подпись «Градами на Украину». На другой запечатлен процесс работы артиллеристов с установкой.

Страничка Чугунова пока еще доступна по этому адресу

https://vk.com/id191512789

Это далеко не первый подобный случай. Ранее в социальных сетях украинские журналисты уже многократно находили фотографии и записи служащих армии России, свидетельствующие об их участии в агрессии против Украины.