Наталка ПОЗНЯК-ХОМЕНКО,
Лариса САЛІМОНОВИЧ

«У районі Тореза щойно збили літак Ан-26. Валяється десь за шахтою «Прогрес». Попереджали ж, не літайте в «нашому небі». А ось і відео — підтвердження чергового «пташкопаду». Пташка упала за терикон, житловий сектор не зачепила. Мирні люди не постраждали», — це повідомлення лідера донецьких терористів Ігоря Гіркіна-«Стрілка», що з’явилося на його персональній сторінці практично за годину після трагедії, одразу розставило крапки над «і» в питанні виконавців. Правда, за деякий час, коли до терористів дійшло, який саме літак потрапив у приціл ракети, інформація була видалена. Однак це не врятувало: багато читачів зберегли цей коментар у скріншотах.

Не допомогла замести сліди і оперативна передислокація ЗРК «Бук-М», з якого був здійснений фатальний постріл, із місця трагедії назад на територію РФ (у МВС з’явилося відео, як тягач везе в бік кордону комплекс, у якому відсутня центральна ракета) та (за неперевіреними даними) фізичне знищення обслуги, що натискала кнопку. Голова СБУ Валентин Наливайченко оприлюднив записи, які підтверджують і факт передачі ЗРК «Бук-М» терористам їхніми «російськими друзями» іще 14 липня, і факт «звіту» сумнозвісного Ігоря Безлєра-«Бєса» про «помилку» своєму куратору, полковнику ГРУ ГШ ВС РФ Василю Гєраніну. Спеціалісти спецслужб США перевірили ці записи і визнали їх справжніми.

Сравжнім був і шок жителів довколишніх міст і сіл, коли на їхні голови полетіли фрагменти літака, частини людських тіл та їхні речі. «На місце трагедії нікого не пускають. Його оточили військові, але не українські, всіх, хто був поруч розігнали. Побачив, що на полі лежить безліч трупів, за 10 км від селища залишився один iз фрагментів літака, не виключено, що хвіст. Тіла падали впродовж 5 км на поля, на дахи будинків... Посеред дороги на асфальті лежить жіноча нога... Жах... Після цього деякі селяни заявили, що хочуть виїжджати звідси і забирати дітей», — цитує сайт «Сегодня» слова очевидця трагедії, голови селища Грабове Володимира Бережного.

Попри це, Росія й надалі намагається всіма силами приховати правду. В інтернеті з’явився ще один запис телефонної розмови командира батальона «Восток» Ходаковского, який дає своїм підопічним настанови: «Все, що будете знаходити, щоб не потрапило в чужі руки. Всі, хто там приїжджає — ОБСЄ та інші. Тільки або у вас, або у «стрілковських», у «Хмурого» — не так важливо». І тут же додає, що це не його прохання, а «наших товаришів» iз Москви, яких «дуже цікавить доля «чорних ящиків». Про те, що один із них перебуває в його руках, офіційно заявив «прем’єр» «ДНР» Олександр Бородай. Також, за інформацією РНБО, терористи викрали дипломатичну пошту, яку перевозив рейс MH17.

Резонанс, викликаний нечуваною трагедією, дає шанс таки домогтися, попри все, об’єктивного розслідування. Очолити міжнародне розслідування Україна запропонувала Нідердандам, чиї втрати найбільші. Учора ж на місце трагедії прибули представники Міжнародної організації цивільної авіації (ІСАО), які розслідуватимуть обставини авіакатастрофи. Президент України дав наказ припинити бойові дії в радіусі 40 км довкола місця, куди впав літак, щоб забезпечити нормальну роботу експертів. «У терористів і тих, хто їх підтримує, немає більше жодного виправдання хоча б на годину затримувати допуск представників слідчої комісії, немає більше можливості затягувати з передачею тіл загиблих представникам країн, що постраждали, для того, щоб повернути тіла додому», — заявив він.

За даними прес-служби ДСНС, було знайдено 272 тіла, які були доправлені у спеціальних рефрижераторах до станції Торез. Напередодні з’явилася інформація, що терористи викрали 36 тіл, які потім повернули на місце.

Усі знайдені тіла планують доправити до Харкова, де відбуватиметься процедура опізнання. Для ідентифікації фрагментів тіл iз Дніпропетровська привезуть спеціальну генетичну лабораторію, оскільки в місті, на жаль, такого обладнання немає. «У нас уже підготовлені всі приміщення, що придатні для зберігання тіл померлих, — сказав керівник спеціально створеного Антикризового центру Василь Хома. — Їх задіють у разі, якщо урядова комісія вирішить доправити загиблих саме до Харкова».

Уламки розбитого лайнера доставлять до ангара одного з харківських підприємств, фахівці якого спробують скласти машину заново. Це потрібно для розслідування причин страшної авіакатастрофи. Адресу заводу тримають у суворій таємниці, побоюючись провокацій сепаратистів. З цієї ж причини не розголошується ймовірний маршрут залізничних потягiв, що курсуватимуть у бік Харкова.

Для родичів загиблих, які невдовзі з’їдуться до міста, підготували 400 місць у десяти найкращих харківських готелях. Їхні власники нададуть свої послуги безкоштовно. Аналогічну підтримку пообіцяли і в Міжнародному аеропорту «Харків», про що повідомила прес-служба компанії місцевого підприємця Олександра Ярославського. Уряд України пообіцяв, що всіх родичів постраждалих пускатимуть в Україну без віз.

Бажання допомогти вже традиційно виявили більше ста харківських волонтерів. Серед них перекладачі, психологи, медики. Дехто з них працюватиме у спеціально створеному кол-центрі, де цілодобово надаватимуть усю необхідну інформацію і координуватимуть роботу відповідних служб. Правоохоронці Харкова цими днями теж у повній бойовій готовності. «Є інформація, що на території області можуть перебувати диверсійні групи з переносними зенітно-ракетними комплексами, — сказав Василь Хома. — На теренах регіону вже виявили тайники зі зброєю. У зв’язку з цим в аеропорту діють певні обмеження на польоти».

Ситуація зі збитим літаком має змусити весь світ замислитися над тим, що відбувається, переконаний Президент України Петро Порошенко. «Я впевнений, що світ зараз розділився на дві частини: одна — це весь світ, який рішуче засуджує терористів, інша — самі терористи. І кожному тепер потрібно визначитися, з якого боку він, от і все», — заявив Порошенко вчора після відвідання посольства Нідердандів.

Якщо й цього разу світ «проковтне», наслідки можуть бути непередбачуваними, і не лише для України. «Нинішній час народив кілька ідеологічно цікавих персонажів. Найяскравіший із них — це Ігор Гіркiн. Після останніх подій зi знищенням малайзійського літака і при злагодженій дії західних ЗМІ він сміливо може претендувати на статус міжнародного терориста номер один, такого собі російського Бен Ладена. Колишній ФСБешний офіцер, не без ідеї в голові, до того ж ображений на Путіна, має непогані перспективи розростися у непередбачувану силу. Бен Ладен теж починав як великий друг Америки та родини президентів Бушів і виконував певну місію... Але часи змінилися! Тому спецслужбам різних країн варто подбати про цього колоритного і небезталанного лицедія. Тим більше що досвід військових реконструкцій у нього вже є, а політика — річ непередбачувана», — написав на своїй сторінці у «Фейсбуці» співак і композитор Анатолій Матвійчук. Буде страшно, якщо його передбачення збудуться.

І/в "УМ"

Какие-то нехорошие предчувствия перед завтрашним днем. И дело даже не в санкциях, которые будут объявлены. Некое важное решение будет принято на анонсированном на завтра заседании Совета безопасности. Оно, конечно, уже сформулировано, но нам скажут, что вот сидели обсуждали и пришли к выводам. Путину не хочется единолично отвечать в Гааге. Нужно решение Политбюро. «А я что? При чем тут я. Это коллективное решение. Товарищи решили и поручили мне как верховному главнокомандующему выполнять».

В прошлый раз Путин пытался принять коллективное решение 8 мая — когда поставил перед главами государств ОДКБ вопрос о введении миротворческого контингента на Украину. Это типа как в Чехословакии в 1968 году было, когда формально в страну были введены войска Варшавского договора. А вовсе не советские только. Типа сообща помогли братскому народу.

Сейчас никакого Варшавского договора и близко нет. Лукашенко и прочие Рахмоны пришли в ужас от возможных последствий, не знаю, уж как им отвертеться удалось. Назарбаев вообще не приехал. При этом общественное мнение несколько дней готовилось кремлевской пропагандой к тому, что ввод «миротворцев» (в кавычках) неизбежен.

Посмотрим, что завтра будет.
http://avmalgin.livejournal.com/4733717.html

«Ситуація в нас не «тонемо!», а така, що треба засукати рукави і наполегливо працювати», — говорить експерт із питань енергозбереження, радник голови ОДА, а віднедавна й член кризового енергетичного штабу з питань забезпечення стабільного проходження в Сумській області опалювального сезону 2014-2015 років Марк Берфман.

Він наголошує: нині на першому плані — уникнути аварійних ситуацій. Для цього слід спланувати всю роботу, передбачивши можливі ризики. Скласти детальні інструкції для кризових ситуацій. Скажімо, у такій ось котельній при такому ось тискові, такій-от температурі на вулиці і за таких обставин треба діяти ось так. Чи ось так здійснити консервацію виробництва на випадок обмеження постачання природного газу та тепла. Все має бути вивіреним, аби у складну хвилину не було зволікань від нездатності прийняти рішення.

Повинно бути чітке розуміння того, як забезпечити стабільну роботу аварійних служб управління державної служби з надзвичайних ситуацій і ПАТ «Сумигаз», обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. Створений обласною владою кризовий штаб передбачає, що можуть залишитися без тепла або ж із мінімальним опаленням навчальні заклади. Тому вже сьогодні управління освіти і науки має розробити схеми використання методів дистанційного навчання учнів та студентів у осінньо-зимовому періоді 2014—2015 років...

І, звичайно, перед кожним стоїть найскладніша проблема — економія.

Скажімо, комунальна теплоенергетика області минулого року використала 230 мільйонів кубометрів газу. 211 з них — міста Суми, Шостка, Конотоп і Охтирка. 130 мільйонів у цій масі — частка обласного центру. Отже, сьогодні Суми мають вирішити, як вони «затягнуть пасок». Для цього, зокрема, потрібно напрацювати можливість використання твердого палива. Відповідно — перевірити потужність шламонакопичувачів, потужність котелень. Врахувати, що у значній частині останніх використовують котли «НДІСТУ-5», які мають регламент переходу на тверде паливо.

Тобто ситуацію можна взяти під контроль і перезимувати некатастрофічно. І працювати над цим потрібно саме зараз, переконаний Марк Берфман. «Мені кажуть, що я сію паніку. Ні! Кожна людина має знати, що її чекає».

Марк Берфман пригадує кризу 1997 року в Єревані, де йому довелося тоді бути. «Чудове місто. Але з кожного вікна стриміли труби «буржуйок» і на вулицях не залишилося жодного дерева... Не думаю, що у нас до цього дійде. Просто буде холодніше».

Споживання газу населенням — одна з больових точок. І тут людям слід надіятися передусім на самих себе. Експерт наголошує: владі потрібно називати речі своїми іменами і пояснювати, що очікує кожного з нас узимку. Передусім наголошувати, що газ дорожчає і його споживання вимагатиме великої оплати. Цей резон люди розуміють найшвидше, і практика засвідчує, що населення продемонструвало останніми роками хороші показники щодо економії газу.

Якщо у домівках збереглися пічки, потрібно привести їх до ладу, почистити димоходи, де, може, птахи вже гнізда звили. Хто має можливість, варто поставити твердопаливні котли. У кожному дворі має лежати запас дров, вугілля, торфу...

А влада вже зараз, терміново, має визначити потреби населення й забезпечити його твердим паливом. Кожен сільський голова має обійти село і з’ясувати, що треба зробити у кожному домі, скільки палива потрібно, аби забезпечити людей. Усі ці дані мають бути підсумовані, а відтак — накреслені чіткі подальші дії для визначення джерел постачання та своєчасного забезпечення паливом.

Підготовка до опалювального сезону буде одним із основних критеріїв у оцінці роботи районної влади, наголошує заступник голови ОДА Андрій Крамченков. «Бо якщо населення залишиться без тепла, почнуть топити не газом і не дровами, а чиновниками», — сумно жартує він.

Свого часу Сумщина стала ініціатором проекту з енергозбереження. 2009 року його схвалював Кабмін. 2010-го він продовжувався за інерцією: «Говорили про це ще гарно, але літак уже летів не туди», — каже Марк Берфман. Тим часом, якби задумане було втілене, сьогодні область мала б певний рівень енергетичного самозабезпечення. Судити можна, зокрема, з таких цифр. Якби зараз користувалися газом у соціальній сфері, як у 2007 році, то мали б витрачати за рік 861 мільйон кубометрів. Натомість регіон витрачає 737 мільйонів — має близько 124 мільйонів річної економії. Тобто, якби програма була реалізована тоді, не стояло б питання про потребу 50-відсоткового скорочення споживання газу тепер. Проте, повернувшись до старого курсу, область знову продовжила йти шляхом збільшення кількості газопроводів і споживачів газу.

У Середино-Буді, яка нібито відставала від цього процесу, сьогодні ситуація виявилася виграшною. Директор ДП «Середино-Будський лісгосп» Олександр Плужников каже: «І в проекті не було підключати підприємство до газової мережі — дорого!» Останнім часом лісгоспівці вже відмовилися і від дров, економлячи ще сотні тисяч гривень. Все господарство — і адмінбудинок, і гаражі, і цех — опалюються цілком безкоштовною тирсою, що є відходом лісгоспівського виробництва. Схожий котел-автомат недавно встановили й у великому відділенні — Зноб-Новгородському лісництві.

Що ж до дров для бюджетної сфери, то Олександр Плужников повідомляє: освітні заклади забезпечені вже на сто відсотків, значною мірою виконано потреби медичних закладів. Продають топливні дрова й для населення. Причому, наголошує директор, дали оголошення в газеті, що до першого серпня збуватимуть їх за старою ціною.

Загалом усе лісове господарство області практично відмовилося від газу. Тепер присутність чи відсутність російського палива лісівників не особливо переймає.

На жаль, аграрії подібні можливості використовують мало. Звичайно, каже Марк Берфман, ілюзіями втішатися не треба: газ соломою не заміниш. Але використання її могло б значно підвищити цифри економії. Так, у області близько 270 установок для сушки зерна. І лише 37 із них працюють на тюкованій соломі. «І семінари проводили, й показували, як усе це діє, — розповідає експерт. — Доводили, що це в чотири-п’ять разів дешевше. Але... Звикли, що солома — це ніщо...»

Тим часом представники ТОВ «Агрофірма «Хоружівка», що в Недригайлівському районі, розповідають: контора агрофірми, будинок ветеранів, місцева поліклініка, харчоблок товариства за три роки не використали жодного кубометра газу. Вони опалюють пілетами з соломи, які виготовляють на пілетній фабриці сусіднього села Гринівка. Побудована ще років сім тому з ініціативи Петра Ющенка, фабрика працює далеко не на повну потужність. А сировина для неї є. «З кожної тисячі тонн соломи, — аргументує керiвник агрофiрми Володимир Сапсай, — відсотків п’ять у господарствах іде на корми, на підстилку, щось на удобрення, а решта практично пропадає. Хоча це назагал сотні тонн. Тим часом із однієї тонни соломи отримують 800-900 кілограмів пілетів. А за калорійністю, як підраховували фахівці, дві тонни пілетів дорівнюють тисячі кубометрів газу».

Що ж потрібно для того, аби використовувати цей ресурс? Перепрофілювати котельні, — кажуть у Хоружiвцi.

Якби було здійснено проект із енергозбереження, на Сумщині, ймовірно, вже діяв би видобуток торфу, запас якого є в регіоні. Проте...

Проте перераховувати, що не зроблено чи що не вдалося, навряд чи на часі. Так можна дійти й до часів Радянського Союзу, коли в Україні на загальні потреби фактично спустошили надра!.. І якби того не сталося, нині ми не мали б ніяких енергетичних проблем. Утім, це було. А наступної зими потрібно буде використовувати сьогоднішні методи виживання без російського газу. Й вони цілком реальні. Треба лише засукати рукави, задіяти ці методи й забезпечувати їм сприяння. Не взимку й навіть не восени — сьогодні.

УМ

За звільнення льотчиці Надії Савченко з воронезької в’язниці досі ведуться негласні «бої». За дорученням Президента України Петра Порошенка міністр закордонних справ Павло Клімкін у понеділок провів чотиристоронню телефонну розмову з міністрами закордонних справ Німеччини Франком-Вальтером Штайнмаєром та Франції Лораном Фабіусом, а також главою адміністрації президента Росії Сєргєєм Івановим. «Росія, зрештою, пообіцяла, що до незаконно затриманої Наді Савченко буде дозволено другий візит українського консула. Росія повинна виконати свої зобов’язання», — зазначив пан Клімкін у своєму Twitter. Однак на момент, коли здавався номер, інформації про зустріч iще не було.

Сестра Надії, Віра Савченко, яка в понеділок мала намір вилетіти до Росії, в останній момент скасувала поїздку. За словами консула Геннадія Брескаленка, слідчий у справі Надії Савченко, Дмитро Маньшин, повідомив про намір допитати Віру. Тож, аби уникнути тиску на Надію, захисник Савченко Марк Фейгін порадив Вірі утриматися від відвідання «дружньої» Росії.

Тим часом на підтримку української «амазонки» виступили вітчизняні громадські діячі та митці. Зокрема, Ніна Матвієнко, Мирослав Попович, Ада Роговцева, Дмитро Павличко висловили своє обурення протиправними діями російської влади. Давнiй друг i автор «України молодої» поетОлександр Ірванець навіть присвятив льотчиці вірша.

Письменник Андрій Курков не сумнівається у благополучному вирішенні ситуації і впевнений, що про Надію знімуть кіно. «Стрілок» помре стрілочником, про Надю Савченко знімуть блокбастер, на якому виросте народу не менше, ніж на «Білому сонці пустелі». На перші прем’єрні покази Надя приїжджатиме, але потім відмовиться — олігархи спільно з патріотами куплять їй спортивний літак, і вона буде його освоювати. Все буде добре. Тільки Росія буде довго приховувати точну дату смерті Януковича», — написав вiн на своїй сторінці у «Фейсбуцi».

Як завжди, своєрідно висловили свій протест активістки одіозного руху Femen. 14 липня на Одеському кінофестивалі перед показом фільму арештованого режисера Олега Сєнцова дівчата влаштували протест, а одна з активісток продемонструвала на оголених грудях напис: Free for Nadya (Свободу Наді).

Інформація про українську полонянку в Росії сколихнула і європейську спільноту. У Римі своє обурення нинішньою ситуацією висловили у вигляді антипутінської акції, ініціатором якої став Оргкомітет Євромайдану Риму. Протестувальники тримали в руках національну символіку та гасла проти російської агресії різними мовами. Дівчата в українських віночках підходили до туристів та роздавали їм листівки про ситуацію в Україні, а також окремо зачитали звернення щодо звільнення з полону «відважної льотчиці Надії Савченко, яка зараз незаконно утримується в Росії й позбавлена всіх прав», повідомляє УНН з посиланням на VIDIA.

Ще один важіль, щоб привернути якомога більше уваги світу, пробують застосувати працівники «Радіо «Свобода». Вони ініціювали ідею звернутися до голлівудської акторки Демі Мур (яка виконала у свій час роль солдата Джейн в однойменному фiльмi), аби та виступила на захист Савченко. «Наша ідея полягає у тому, щоб Демі Мур дізналася про нашу льотчицю і сфотографувалась із фото Савченко, бо Надія — це українська солдат Джейн. Поки що відповіді від її агентів ми не отримали», — розповіла «УМ» одна з ініціаторів Богдана Костюк. «Голлівудські зірки мають величезний вплив. Згадаймо Арнольда Шварценеггера і Джареда Лето, які відкрито висловлювали свою позицію щодо подій в Україні. Одна річ, коли політики намагаються щось зробити, й інша річ — коли такі відомі публічні люди».

"УМ"

Чому ми говоримо саме про везіння? Судіть самі. КПУ — рідкісний феномен на теренах нашої держави. Інші партії докладають зусиль, щоб пробитися у мейнстрiм або жорстко платять за фатальні помилки. Серед прикладів останнього — СПУ та ПР. Пішовши через злуку з «регіоналами» у 2006-му, Мороз власноруч вибив свою партію з числа парламентських. Аналогічна ситуація i з колишніми політичними партнерами соціалістів — рейтинг «регіоналів» скотився з 30% до 1,6%. І тільки Компартія була, ніби «заговорена»: як би не штормило соціум, які б революції не проходили за вікном, свої відсотки комуністи набирали від виборів до виборів. Так, їм уже далеко було до «групи 239» — колишньої комуністичної більшості, але прохідний бар’єр КПУ долала, і її лідер укотре вмощував вгодоване тіло в парламентське крісло.

І це при тому, що Петро Симоненко — не харизмат, не пасіонарій і навіть не наполеглива, трудолюбива людина, котра ритиме носом землю в ім’я досягнення мети. Занудливий демагог-сибарит, він досі виїжджав на кількох чинниках: ортодоксальності своїх виборців, незмінності їхнього «ареалу» (читай: електорального поля) та все ще наявній зацікавленості «грошових мішків» в існуванні парламентської фракції КПУ. Нині ж фортуна відвертається від Петра Миколайовича та інших «товаришів». За іронією долі, те, за що вони боролись (а боролись вони лише за одне — домінування Росії з її набором «духовних скрєп»), нині обернулося проти них.

Головна проблема для Симоненка полягає навіть не в тому суді, який затіяв Мін’юст на виконання доручення Кабміну. Колись КПУ вже проходила подібні речі: 30 серпня 1991-го Верховна Рада проголосувала за заборону комуністичної ідеології і якийсь час КПУ перебувала у розряді «табуйованих», але потім сама собою «відновилася». Все сталося майже за Гоголем: шматки чортівської червоної свитки сповзлися докупи — і постала нова Комуністична партія. І не просто постала, а десять років поспіль панувала у ВР — аж до виборів 2002 року, коли вага КПУ вперше стала менш відчутною, а до парламенту пройшли демократичні сили. Тож до слова «заборона» Симоненкові не звикати. До того ж іще не відомо, що з цього приводу скаже суд. Ситуація для Симоненка складається кепська зовсім з інших причин.

З анексією Криму Компартія втратила частину свого електорального поля. Це — аксіома. А ось і теорема: війна на сході неодмінно спровокує переворот у свідомості «комуністичних» виборців. І річ не лише у тому, що вони вже досита наїлися усіх «принад» життя під бандитською владою «ДНР» та «ЛНР». Річ у тім, що Петро Миколайович Симоненко не побував у жодній «гарячій точці» сходу, не підтримав місцеве населення полум’яною промовою з даху БТР, не привіз i не роздав бодай ті ж таки сосиски з буханцями хліба, котрі доставила у звільнений Слов’янськ Нацгвардія. Для нещасних, розвіяних війною донеччан та луганчан проросійськи налаштований Симоненко більше не є моральним авторитетом. За великим рахунком, для них він — ніхто.

А щодо Симоненка, то останній свій вояж він здійснив у глибоко ненависну йому Європу. Подейкують, що в Іспанію, де борець зі світовою буржуазією має нерухомість. Так принаймні стверджує Олександр Зубчевський — один iз членів фракції КПУ, котрий покинув її лави. (Він же, до речі, згадує й автомобіль «Астон Мартін» вартістю у чверть мільйона доларів, котрий стоїть у гаражі Симоненка). Теперішні одкровення колишніх комуністів, що кинулися навтікача з фракції КПУ, слугують, до речі, додатковим головним болем Симоненка. Всі ці «шавки-п’явки», як називає своїх недавніх побратимів ще один екс-член КПУ Леонід Грач, нині аж б’ються за місце біля мікрофона чи на газетній шпальті, аби викрити колишнього шефа. У хід iдуть навіть одкровення щодо сексуальних уподобань Петра Миколайовича та його найближчого оточення, які ми все-таки не станемо переповідати на сторінках «УМ».

Але зіпсована репутація — не найгірше, що має Симоненко на сьогоднішній день. Значно тривожнішими дзвіночками стала масова втеча комуністів та вихід iз фракції Оксани Калєтнік. Пані Оксана — не лише найбагатша жінка Верховної Ради, вона ще й єдина «мажоритарниця» у складі КПУ. Вигравши вибори по одномандатному округу, Калєтнік зробила велику послугу Компартії, вступивши до лав її фракції, адже без цього — згідно з регламентом ВР — фракція не могла б існувати. Мужня і красива Оксана Калєтнік навіть билася зі «свободівцями», котрі замахнулися було на право Симоненка верзти з трибуни ВР промосковські нісенітниці.

А потім усе змінилося як за помахом чарівної палички: разом iз Калєтнік фракцію КПУ покинули восьмеро її членів, серед яких — двоюрідний брат Оксани — колишній перший заступник голови ВР Ігор Калєтнік. Утік від Симоненка й упізнаваний «спікер» КПУ Олександр Голуб, виливши наостанок купу бруду на вчорашнього «партайгеноссе» та розказавши про його мільйонні рахунки в іноземних банках. Сам Голуб та ще деякі перебіжчики з КПУ недовго лишалися в ідеологічній дезорієнтації: вони вже встигли вступити у нову фракцію «За мир і стабільність», чиє створення було проголошене 2 липня. Всім відомо, що цю фракцію у парламенті збирає «невидимий» олігарх Сергій Курченко, приплачуючи бажаючим увійти до її складу. До купюр iз зображеннями американських президентів простягнули руки меркантильні «ленінці», забуваючи і про вождя світового пролетаріату, і про його «нащадка» Симоненка.

Ось так і лишився на бобах Петро Миколайович Симоненко — без ключових персон у своїй фракції, без фінансових донорів, без Криму і з розтерзаним терористами сходом, котрий може стати згодом будь-яким, але навряд чи вже прокомуністичним. А ще на обрії у Симоненка маячить загроза розпуску фракції плюс суд щодо заборони КПУ. Президент України Петро Порошенко якось зазначив, що для нього найбільш прийнятним шляхом «відсіювання» політичних партій є їхній програш на виборах та наступне непотрапляння до парламенту, але проти законодавчої заборони КПУ він нічого не має проти.

Отож тепер слово — за судом. Перспективи такого процесу є доволі багатообіцяючими, адже Компартії є що інкримінувати. Йдеться про порушення енної кількості статей Конституції (щодо територіальної цілісності нашої держави, недоторканності її кордонів, унітарного устрою, приналежності Криму до складу України тощо), а також окремих положень Закону «Про політичні партії», який забороняє суб’єктам політичного процесу провадити сепаратистські настрої та бути фінансованими іноземними державами.

Звісно, що Симоненко вже підготував набір контраргументів, котрі полягають у тому, що з ним зводять рахунки, зазіхають на свободу думки й політичного вибору, звужують ідеологічне розмаїття. Можливо, подібні викладки справлять враження на канал «Росія-1», для більшості ж людей очевидно, що річ не у неприйнятті державою Україна комуністичної доктрини. Каменем спотикання є не «суспільна власність на засоби виробництва», а те, що Компартія ніколи не була самостійним гравцем на політичному полі. Роль апендициту Кремля Симоненко та іже з ним відпрацювали по повній. Тепер же настав час хірургічного втручання.

Хто кришує дружків Гіркіна в музеї Міноборони?

Незабутні герої Гоголя,напевне, позаздрили б «чорною заздрістю» нинішньому директору Національного військово-історичного музею Міноборони В.Таранцю в його неперевершеному вмінні маніпулювати «мертвими душами»!

Як вже говорилося, правоохоронні органи поступово добираються  до так званої «середньої ланки» Міноборони, з якої може розпочатися серйозна «чистка» рядів. Не зважаючи на свою нібито «недоторканість» (як він сам думає) така доля не омине й Таранця, оскільки є за що! Вже зараз ревізійно-контролюючі органи виявляють зацікавленість (оскільки йде кримінальне провадження!) до аспектів кадрового питання в музеї, бо є відомі порушення. І тому їм (цим органам) замість  роздумів і опитувань особового складу працівників слід зайнятися ретельним вивчення фінансових документів та наказів, аби потім не було «окозамилювання» з «ніби втраченими документами». А то потім, розвівши руками здивовано будуть запитувати«А был ли мальчик?».Так от, аби упередити таку ситуацію, на підставі офіційних документів ми відповідально заявляємо, що  «ХЛОПЧИК» ТАКИ БУВ, І НЕ ОДИН!

Прийшовши з громадської організації в державний заклад, чи то пак – НАЦІОНАЛЬНИЙ – Таранець  намагався  підняти свій «директорський» авторитет, зробивши скандал з нібито «зниклими» безвість-куди експонатами – ордени, танки, башти  – мовляв, – відчуйте різницю! – як було погано  все до цього у відомчому музеї – і як я класно все поставлю на свої місця! Та питання в тому, ЧИ САМ ПАН ТАРАНЕЦЬ ЗНАХОДИТЬСЯ НА СВОЄМУ МІСЦІ? Адже керівництво державним закладом, тим більше тим, який має численні філії по свій території України вимагає ВІДПОВІДАЛЬНОГО ставлення до його управління, наукової та кадрової політики, розпорядження бюджетними коштами! Очевидно, як призначення самого В.Таранця в Міноборони здійснювалося поза юридичною площиною, так і новоспечений директор головного музею Міноборони не переймається особливо ЗАКОННІСТЮ  СВОЇХ ВЧИНКІВ І РІШЕНЬ! А що? В громадських організаціях і не таке бувало!..

Власне, мова ітиме про ті ж самі кадри, оскільки вони  ще з ленінських часів – вирішують ВСЕ! І – додамо від себе – долю ВСІХ, в тому числі і керівників вищої ланки, якщо ті свідомо йдуть на порушення і обман!

Отже, як нам стало відомо з кіл, наближених до відділу кадрів Національного музею Міноборони, директор музею В.Таранець вирішив  благородну справу – дати робочі місця молодим науковцям, розширити, так би мовити, свій штат! Та й «своїх» працівників, які вже давно чекали, треба було якось працевлаштовувати! І хоча штат музею Міноборони не гумовий, і за першої-ліпшої вимоги теж не розширюється – Таранець вихід знайшов! Не довго думаючи, він вказав керівничим перстом на філії, де є вакантні місця – туди й прийняти молодих і обдарованих!  В даному конкретному випадку найбільш не укомплектованою філією виявилася чернігівська  – Меморіал  пам’яті Героїв Крут! Напевно транспортна розв’язка незручна…

Таким нехитрим способом відповідно до наказу начальника музею В.Таранця № 155 від 30 серпня 2013 року молодого, що подає надії науковця – Шемеляка Олександра Юрійовича було прийнято на посаду молодшого наукового співробітника чернігівської філії «Пам’яті Героїв Крут»! То до чого ж тут кримінал? – спитаєте ви ? А от тепер – НАЙЦІКАВІШЕ! Невже ви думаєте, що молодий, такий, що подає надії науковець Олександр Шемеляк буде їздити кудись по місцю «робочої прописки» у філію на Чернігівщину, особливо, коли він проживає в Києві?! Звичайно ж ні! Він, як і всі порядні науковці музею регулярно ходив на роботу на вулиці Грушевського 30/1 в місті Києві! І навіть в книгах за ключі розписувався! А що? Всім зручно – всі задоволені! В тому числі й керівник музею сам собою і вмінням владнати справи!

Втім, треба сказати, вміє Таранець в кадрах собі Сашків підбирати! Вже наче й прижився в Києві в головному музеї Міноборони Сашко Шемеляк, – аж ось ще один безробітний кадр! Якого теж треба працевлаштувати! І знову – молодий та перспективний! Знайомитесь – Охріменко Олександр Святославович, випускник університету Шевченка! І знову в філії в Крутах поповнення! З легкої руки Н.П.Задніпрянець – наукового співробітника наукового відділу інформаційно-музейної діяльності, який, очевидно, вирішує кадрові питання в музеї, за наказом завідувача музею №178 від 14 жовтня 2013 року  Охріменко Олександр на посаді в музеї! І знову ж таки – ну  хто буде їздити в ті далекі Крути? Охріменко добросовісно ходить на роботу к Києві, про що свідчать такі ж самі записи в книгах робочого часу.

І все було б добре! Але ж молодому науковцю Охріменку треба творчо розвиватися, яку-не-яку дисертацію у аспірантурі «шкрябати». А якщо ти ходиш в аспірантуру на стаціонарі і хочеш офіційно ще й стипендію отримувати – будь добрий – трудову книжечку принеси і поклади у відділ кадрів!  Нічого робити Сашку Охріменку – за наказом № 190 від 30 жовтня 2013 року його звільнено з філії музею Крутів.  Два тижні всього й пропрацював, але ж видно, цінний співробітник! Але ж, як ми знаємо, безвихідних ситуацій не буває! І молодь наша винахідлива! А що вже керівник  музею В. Таранець -  і поготів! На те ж він і директор! Щоб, НАПЛЮВАВШИ НА ВСЕ ЗАКОНОДАВСТВО, діяти виключно за «ЦАРСЬКИМ ПОВЕЛІННЯМ».. Отже, підійшли до головного!

Не довго думавши, знайшли вихід із складної ситуації. А вихід який? Правильно – чиясь «вільна» трудова книжка, за якою можна працювати – ну прямо як резиденту за чужою «легендою»! В нашій версії – така собі «мертва душа», яка нікому нічим не заважає. Таким чином, вже з 1 листопада 2013 року за наказом № 198 завідувача музею в тій же філії Пам’яті Крут з’явився новий співробітник – Грещишин Станіслав Васильович! Ви скажете – ну до чого тут Охріменко? Ну взяли людину іншу! А до того, що Охріменко ПІСЛЯ СВОГО «ЗВІЛЬНЕННЯ» ПРОДОВЖУЄ ХОДИТИ НА РОБОТУ В КИЄВІ на Грушевського! Знову-таки маємо документальне підтвердження! Як то кажуть, зуміли і рибку з’їсти, і ще щось зробити!

В грудні 2013 О.Шемеляка перевели на посаду старшого наукового співробітника вже в Києві (бо вивільнилася вакансія, та й підвищили заодно), але також ВСУПЕРЕЧ ВИМОГАМ МУЗЕЙНИХ ІНСТРУКЦІЙ призначили відповідальним за зберігання експонатів з дорогоцінних металів! Це людину без освіти,  відповідного стажу роботи, і який разом  зі своїм батьком Юрієм Шемеляком у вузьких колекціонерських колах відомий торгівлею радянськими орденами!

В даному питанні також сліз звернути увагу на нарахування і виплату зарплати, та видачу зарплатної картки Охріменку, бо, вірогідніше за все, виявиться, що після його «звільнення» картка не закривалася, а з «прийннятям» у Крути Грещишина на нього така картка не оформлялася.

Думаю правоохоронним органам цікаво буде розібратися не тільки в  трудових перипетіях, але й перевірити цілісність музейного фонду! Викликає подив те, як керівництво Міноборони дозволяє таким директорам, як В.Таранець отак от запросто йти на порушення закону, пов’язане з обманом і підміною документів?! Здається, вже прийшов час для перевірок з боку КРУ! Невідомо, які ще факти відкриються! Адже «накосячити» можна і за короткий часовий відтинок, аби талант! В Таранця і його команди він, як бачимо, дуже яскраво виражений!

Колишні співробітники, згуртовані у Комітет порятунку музею