Чотири дні поспіль адвокат, родичі та українські дипломати намагалися з’ясувати місце утримання Надії Савченко. «Наразі офіційної відповіді, де вона перебуває, ми не маємо. Формально її повинні прийняти в якомусь СІЗО. Там кілька днів карантину, оформлення, перевірка — і лише тоді її мають відправити в лікарню», — повідомляв у вівторок у коментарі «ТСН» адвокат Савченко Марк Фейгін. Родичі Савченко, посилаючись на власні джерела, стверджували, що Надію запроторили в психіатричну лікарню Санкт-Петербурга, аби визнати її душевнохворою. Нарешті учора по обіді ще один захисник українки Микола Полозов повідомив, що Надію таки розшукали — у московському СІЗО-6. Це жіночий ізолятор зі спеціальним блоком для колишніх співробітників органів. «Савченко намагаються розвести на часткове визнання вини, відмову від адвокатів і начебто співробітництво зі слідством та оперативниками», — стверджує адвокат Марк Фейгін.

У свою чергу, МЗС України викликав у середу консула Росії, якому вручили ноту протесту у зв’язку з незаконними діями російських правоохоронців щодо Савченко. Поки тривають пошуки українки, заступник глави адміністрації Президента Валерій Чалий заявляє, що факт висунення Надії Савченко кандидатом у депутати може погіршити її становище в Росії. «Це кричущий факт. Фактично викрадено людину, перевезено. А тепер ще й почався такий тиск. Це мені нагадує часи КДБ, радянського періоду», — обурюється Чалий.

У «Батьківщині», яка й поставила Савченко першим номером партійного списку, досі сподіваються, що їм вдасться допомогти льотчиці. «Партія «Батьківщина» та я особисто сподіваємося, що після парламентських виборів у Росії не буде іншого виходу, як звільнити політичного в’язня Надію Савченко. Адже вона, завдяки тому, що очолює наш виборчий список, отримає особливий дипломатичний статус. Я вірю в Надію і роблю все можливе, щоб українська патріотка була на волі», — йдеться у зверненні лідера партії Юлії Тимошенко.

Поки навколо висунення Савченко кандидатом у депутати точаться дискусії, лідер фракції Зелених у Європарламенті Ребекка Хармс вирушила в Москву, де вiзьме участь у спостережній місії різних неурядових організацій, які виступають за проведення чесного судового процесу над українкою.

Олена КАПНІК   Україна молода.

Max Mykhaylenko

Дорога на Схід починається з пояснень, де лежить твій бронежилет і каска. Хоча могли б і не показувати, касок в автомобілі 37 штук і вони скрізь. Хоч і б/у, але італійських, в чохлах – в таких мізки не закипають як алюмінієвій каструлі.

Каски, броніки, каремати, бензопили, ліки-аптечки, труси-носки, туалетний папір, печиво, дитячі малюнки їдуть в 51-шу бригаду, що тоді стояла під Мар’їнкою (31 км від Донецька).

"Коли запитуєш, що потрібно привезти, то спочатку кажуть, що нічого не треба. Потім скромно перепитують, а що можна", - Сергій Вусик розповідає, як зазвичай складається розмова між волонтерами і військовими.

Оптику можна? – Можна.

Каски? – Можна.

Аптечки? – Можна.

"Далі вже починаю запитувати я, - каже Сергій. – Бензопили треба? Бронежилети? Труси-носки? А мені на це кажуть: а що, можна?".

Сергій Вусик і Тарас Тополя – музиканти з групи "Антитіла". Вони збирають гуманітарку для військових у воістину промислових масштабах.

Цього разу везли в 51-шу під Донецьк і в 72-гу, яка мала нас очікувати під Мелітополем. Бус під вантажем просів. Поки їхали – подзвонили: "У 72-гу не везіть". Багатостраждальну 72-гу, яку збиралися знову кинути на передову, все-таки відпускають додому в Білу Церкву аж до 25 серпня.

"І так завжди, - пояснює Сергій. – То дзвонять: везіть швидше, чекаємо, то – все, не треба, нас переводять".

Руслан Горовий, Магнолія-ТВ, і Тарас Тополя й Сергій Вусик, музиканти з групи "Антитіла". Тут і далі - всі фото автора

Бус важко підстрибує на ямах. Каски час від часу падають на голову.

"Усім чоловікам вийти з машини, приготувати документи", - перший раз за всю дорогу нас зупинили на блокпосту, буквально за 20 метрів до пункту призначення.

"Ви 51-ша? А ми до вас", - говорить Сергій, і ми з’їжджаємо в чисте поле. Тут під соняшниками і живуть наші хлопці.

ДВА ВАСИЛІ, АНДРІЙ, МІША І ПЕТРО

"Хлопці, який розмір берців? 41-й є?"

Василь Деркач з Червонограда. Йому 23. Він шахтар і журналіст. Головний редактор газети "На шахті". Щоправда, газета вже 5 місяців не виходить – редактор, він же журналіст, він же фотокор, він же верстальник, на фронті.

"Прийшла повістка. Сказали, що забирають на 45 днів, а я вже тут п’ятий місяць", - сміється Василь. Каже, що все добре. Хлопці хороші. Командир розумний. Мудрий, говорить Василь. І додає з повагою "Кадровий офіцер. Навіть англійську мову знає".

"Бронежилет мені друг дав – з себе зняв і на мене вдягнув. Я два місяці був взагалі без броніка. Каску купила наша церква, що у Червонограді. В армії видали форму. Але я тоді був механіком-водієм, так її електроліт повністю знищив. Другу форму мені брат купив", - розповідає Василь.

Я запитую, чи можна його фотографувати, чи мама знає, що він тут. Він каже: можна, але мама не знає.

Василь Деркач з Червонограда, шахтар і журналіст

"Не думайте, що я їй брешу. Коли вона питає, де ти, я тільки кажу: не можна говорити по телефону. Вона думає, що я в Миколаєві. Але нічого, фотографуйте, вона інтернет не читає", - каже Василь і тут же пропонує професійну допомогу: якщо треба буде щось уточнити по статті, то дзвоніть, питайте.

Друг Василя теж Василь. Василь Костерний. Знайомить мене з Осою і Кокардою. Оса грається, Кокарда спить. Маленьких песиків підібрали в селі.

Мама другого Василя знає, що син в зоні АТО: "Вона в мене інвалід. Я їй раніше не казав, де я. Але потім люди почали байки травити, що я поранений, так я й признався".

Василь Костерний, "майже доброволець"

Про себе Василь каже: майже доброволець. "Узимку був у Києві, на Майдані. Додому приїхав перед паскою – а там повістка. Я пішов".

Бронежилет йому передали "з району", як каже Василь.

Міші спочатку видали лише форму і берці. Потім з військкомату прислали жилет. З району. Знайшли спонсорів і прислали. Він з села Ясениця Турківського району Львівської області. Міші прийшла повістка 11 квітня. Він добре пам’ятає дату, бо це день народження дочки. "Тоді їй було 2 роки. А тепер - 2 роки і 4 місці".

Міша і його "Волинь"

Міша мені дарує сувенір – кулон, зроблений з кулі.

"Це 5,45 ПС", - ледь кинув оком на мій подарунок Сергій Вусик. Поки розмовляю "за жизнь", він пояснює бійцям, чим небезпечні одні жилети: на пластинах немає антирикошета і захисту від осколків. "У мене від них купа друзів в лікарні", - говорить Сергій і міняє хлопцеві на інші, які привіз.

"Держава тільки автомат дала – і йди…", - говорить Петро Корніюк з Волині.

"Воювати?", - перепитую.

"Йди сиди під кулями", - сміється Петро.

Бронежилет Петрові купило село. "І розгрузку", - додає він.

"Я такий патріот дурний, що як мені повістку дають, то іду служити. Оце в квітні дали повістку, сказали, що забирають на перепідготовку на 21 день, і я пішов", - розповідає Петро свою історію.

В нього своє фермерське господарство – 5 га городу, 4 корови, 6 свиней.

"Повернуся – а там повний нуль. А я ж не пив, не курив, на море не їздив. Чотири роки будував. На цей рік уже мав на нуль вийти. А на заробіток – на наступний. А тепер там батьки хазяйнують. Мамі 60 років, татові 66 років. Усе потроху продається…", - каже Петро.

Його зарплата в армії така ж, як і у всіх мобілізованих тут, 2 500 гривень на місяць.

Петро Корніюк, колись був фермер, тепер – солдат

Петро теж дозволяє себе фотографувати: "Це добре, що ви фотографуєте, - каже він. – Бо ми тут всі числимося в різних підрозділах – хто де, тільки не тут. Мені не потрібна якась корочка. Просто прикро, якщо мені скажуть, що я тут не був – а так, от, доказ, преса".

ЛІЖКА І ПОЛОНЕНІ

На обід нас пригощають м’ясом і кавуном. Кавун привезли з села. М'ясо теж – корову вбило мінометом.

Кілька днів перед тим на обід був гусак. Його знайшли в селі, сильно пораненого, довелося з’їсти, пояснюють хлопці. А от його гуска живе з нашими. Її лагідно називають "наша сепаратистка Мар’яна". Мар’яна ходить з хлопцями в наряд, а при обстрілах ховається в окопі.

Сепаратистка Мар’яна

"А хочете покажу вам нашого полоненого?"

Андрій так дивиться, що вже ясно – жарт. Він веде мене до окопу і показує полонений РПГ (ручний протитанковий гранатомет). Каже: взяли в полон, он там, через дорогу. "В тій хаті, що вікнами на нас дивиться". Зайшли туди – а він лежить.

Полонений РПГ

Андрій збирається в село по воду

Андрій Павелко у мирному житті працює завгоспом у сільпо. Зараз він збирається в село по воду: одягає бронежилет, каску. Каже, що в селі до них ставляться добре. У село наші возять печиво, згущенку, цукерки. Для дітей. "Ми їдемо, а діти гукають: "Дяді, ви нам згущонку привезли?".

Наш дім – окоп, говорить Василь, той, який редактор і шахтар. Бо намети ставити не можна. Намети – це цілі, по яких стріляють. "Наша цель – богатый и сильный Донбасс", чомусь згадується борд на під’їзді до Мар’їнки, що тепер дивиться на дорогу обгорілими вікнами житлових будинків.

Спальня в бетонній трубі зрошувального каналу

Вони сплять біля окопу. Хтось прямо в окопі. Хтось в бетонній трубі зрошувального каналу. "Коли був обстріл, ми тут ховалися". – "Та скільки ж тут може заховатися?" - у трубі тісно, як у родовому каналі. "Всі", - чую у відповідь і не те, щоби не вірю – вірю.

Вони прийшли сюди під Мар’їнку 1 серпня. За цей час пережили кілька обстрілів, вирили кілька окопів, поставили польовий душ.

"Ось тут загинув наш екскаватор. Пряме попадання в мотор – поранення несумісне з життям", - мені показують розрив від міномету і окоп, який екскаватор почав рити, але так і не закінчив.

Тут був екскаватор. Чорна ритвина – воронка від міномету, далі в кадрі – окоп, який екскаватор так і не встиг викопати

Ми говоримо про обстріли.

"Як обстріл почався, то добре, що всі правильно зреагували", - говорить солдат, який представляється Дєд. Його так прозвали, бо йому 46 років. Аж 46 років, каже Дєд.

"А як це – правильно зреагувати? – цікавлюся. "Швидко в окоп і слухати звідки летить", - пояснює Дєд.

"Страшно було, коли я отам стояв в наряді, а поруч зі мною хлопцеві в голову потрапив осколок. Ми двоє стрибнули в окоп, а з нього кров хлющить, ти йому голову перемотуєш, перемотуєш, а в нього погляд гасне… Бачиш, які воронки лишає? Ти своїм автоматом нічого не зробиш. Можеш, лише лежати в окопі і молитися", - розповідає Василь, шахтар і журналіст.

"Перший час було страшно. А тепер уже, як обстріл починається, так я і не прокидаюся", - говорить Михайло, Міша. І просить: беруші привезіть, бо як міна летить – звук дуже неприємний.

"Що-що?", - питає командир. Я пояснюю, що це такі пробки у вуха, мовляв, як в Одрі Хепберн у "Сніданку в Тіффані". Майор сміється і просить беруші не привозити. Не треба.

Оса дозволила себе сфотографувати, а Кокарда втекла

ВІЙНА ДЛЯ ОБРАНИХ

"У відпустку не хочу. Бо приїдеш додому, а там всі проситимуть, щоб лишився. Вернуся, коли вже все закінчиться", - каже Андрій і вирушає по воду. Пока, Андрію.

Петро від відпустки теж відмовився. Говорить так: хай їдуть ті, в кого є діти. Іноді, каже, поговорити хочеться. Ми обмінюємося телефонами. Щоб говорити.

"Не поїду", - каже Міша. Той, в якого дочці 2 роки і 4 місяці.

Вона, каже, на мене по телефону свариться "Тато, приїжджай".

"А я не приїжджаю. Бо приїду – одне розстройство. Вже і їхати не захочу. Дочка не пустить", - віджартовується Міша.

"Ви не розумієте", - перебиває нашу розмову майор. Той, якого Василь назвав мудрим. Станіслав Чорногорець.

Майор Чорногорець, про якого солдати кажуть, що їм з командиром пощастило

"Люди як жили, так і живуть. Нема ж такого, що все для фронту, все для перемоги. Усі живуть своїм життям. Ми от в Курахово приїжджаємо, в бронежилетах, людину залишаємо на охороні – бо в машині зброя. Заходимо в магазин, а там поруч водосховище – дівчата заходять в парео, пиво купують. Почуваєш себе... Ладно я, кадровий офіцер, а як хлопцям? Вони їдуть додому, а там нічого не змінилося – хіба що долар був 8, а став 12. Тобто вже 13… Таке враження, що це війна для обраних – нам треба, а нікому не треба. Війна для тих, хто попав", - каже він.

Ми слухаємо і киваємо – ми ж не попали. Сергій питає, що ще треба привезти.

Долар тим часом стає по 13,5. Євро по 18,5. Кожна каска, та, що італійська, б/у, коштує 35 Євро. Бронежилет "Січ" з курсом за 1$ 12 грн. коштував 3100 грн. Тепер невідомо, бо вся сировина іноземна. А ще є оптика. А ще целокс.

…Наступної ночі їх знову обстрілювали. Один поранений. Це той Міша, у якого дочці 2,4 місяці:(

PS: Реквізити для збору коштів:
Тополя Тарас Приватбанк. 
4149437829591393

Мар’їнка. 31 км до Донецька

Опори після мінометного обстрілу

Польовий душ

Польова гардеробна

Польова спальня. http://life.pravda.com.ua/society/2014/08/15/177864/ Господи, якщо ти дійсно є, то СПОГЛЯНЬСЯ на те, що коїться в Україні! Дай кожному по справах його! Героям мир та спокійне життя, а окупантам  погибель. Амінь.

Хай там як, а ніщо не здатне знівелювати неухваленого виборчого законодавства. Як і минулого вівторка, депутати не змогли проголосувати за жоден iз законів, котрий торкався би внесення змін до проведення парламентських виборів. Турчинов резюмував: на погоджувальній нараді лідери фракції також не дійшли спільного знаменника, а відтак вибори проходитимуть за старою схемою.

А стара схема передбачає наявність змішаної системи, закриті списки в її партійнiй частині, 5-відсотковий бар’єр для партій, відсутність блоків, 5-річний термін повноважень Верховної Ради, 450 депутатів у складі парламенту та 60-денний термін підготовки до виборів. Якщо виходити з того, що Президент зможе оголосити перевибори не раніше кінця серпня, найближча неділя по завершеннi 60-денного виборчого періоду припадає на 2 листопада.

Саме тоді, очевидно, і відбудеться свято волевиявлення, але з однією вагомою поправкою: якщо тільки ці вибори відбудуться взагалі. Адже джерела «УМ» кажуть, що 250 голосів за утворення нової більшості вже зібрано, й зараз тривають відчайдушні торги за перетягування потенційних «більшовиків» на поле тих, хто таки прагне проведення виборів. Нагадаємо: якщо складеться нова коаліція, Президент позбудеться причин для розпуску парламенту.

Іще один позитив учорашнього дня полягає у ретушуванні закону «Про санкції». Напередодні «УМ» присвятила статтю нормам цього закону, які могли б вдарити по свободі вітчизняних мас-медіа. У підсумку спірні положення з закону прибрали. Натомість, прокоментував голова парламентського комітету зі свободи слова Микола Томенко, пропонується внести зміни до діючих законів «Про телебачення та радіомовлення», а також «Про друковані ЗМІ», котрі дозволять застосовувати санкції проти редакцій, що пропагують сепаратизм та тероризм.

«Ми спрощуємо процедуру обмеження або припинення діяльності ЗМІ. У випадку з телерадіокомпаніями ми пропонуємо, щоб за поданням СБУ Нацрада з питань телебачення та радіомовлення розглядала питання протягом трьох днів, і в разі підтвердження пропаганди тероризму з боку медіа приймалося рішення про його тимчасове відключення, а справа передавалася до суду. У свою чергу, суд протягом трьох днів також приймає рішення і остаточно підтверджує або не підтверджує підтримку тероризму», — пояснив Томенко. У випадку друкованих видань, за його словами, рішення щодо передачі до суду мають ухвалювати Держкомітет iз питань телебачення та радіомовлення або Міністерство юстиції.

До інших учорашніх голосувань. Верховна Рада підтримала в другому читанні законопроект щодо реформування системи управління єдиною ГТС України. «За» проголосували 228 депутатів. Як лобіст цього документа до парламенту прибув Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк. Відтак відбулося голосування, і тепер, згідно із поправками, «українська ГТС залишається на 100% державною власністю», — прокоментував Яценюк.

Він додав, що Українська держава оголошує публічний конкурс на залучення інвесторів щодо модернізації й експлуатації ГТС. Такими інвесторами, відповідно до закону, можуть бути лише компанії країн-членів ЄС або США, якщо вони відповідно сертифіковані.

«Якщо компанія, яка виграла конкурс, приймає рішення щодо зміни своєї структури власності, то таке рішення може прийматися лише у випадку, якщо на це згоду дає українська сторона. Може статися так, що виграє компанія-резидент ЄС, а потім зміниться структура власності, і під лейблом ЄС може бути власність, наприклад, країни-агресора», — роз’яснив Яценюк.

Якщо не рахувати курйозних моментів, без яких, мабуть, не обходиться жодне засідання Ради, до подій учорашнього дня можна віднести й блокування «Батьківщиною» трибуни Ради з вимогою щодо невідкладної ратифікації Угоди про асоціацію України з ЄС. (Хоча й таке блокування саме по собі є курйозом).

«Батьківщинівці» спочатку розгорнули плакати з відповідними вимогами, але після виступу з трибуни свого тимчасового голови Сергія Соболєва прибрали наочну агітацію. Соболєв наголосив на тому, що фракція вимагає ратифікації Угоди з ЄС, ухвалення Закону про люстрацію, розгляду урядових економічних законопроектів та прийняття рішення про перевибори влади у Харкові. Давши своєму лідеру проголосити цей короткий спіч, депутати відійшли від трибуни.

Окрiм цього, рух диверсантів на російсько-українському кордоні нарешті помітили й представники ОБСЄ. У їхньому звіті йдеться про те, що в районі російського пункту пропуску Гуково кордон щодня перетинають люди у військовій формі в обох напрямках, а машини швидкої допомоги евакуюють поранених сепаратистів «ДНР» з України в РФ.

Від нещадних бойовиків продовжує гинути мирне населення. Так, позавчора після обстрілу бойовиками з обох боків околиць села Переможне під Луганськом загинуло чимало мешканців. За словами речника оперативного командування «Північ» підполковника Анатолія Прошина, терористи нанесли масований ракетно-артилерійський удар iз «Градів». Військові припускають, що бойовики могли планувати удар по бійцях антитерору, які тримають оборону в аеропорту Луганська (адже летовище розташоване трохи на північ від села), але помилилися і влучили по Переможному.

За даними Луганської облдержадміністрації, позавчора в результаті мінометного обстрілу східних кварталів обласного центру загинуло 22 людини. Від початку боїв за звільнення Горлівки в місті загинуло вже 33 мирні мешканцi. Загалом на Донеччині, за даними РНБО, зруйновано три сотні будинків: 42 багатоповерхівки і 258 приватних садиб. Тим часом в Єнакієвому через артобстріл призупинив роботу місцевий металургійний завод групи «Метінвест» Ріната Ахметова. При цьому на підприємстві відкрили вільний доступ до бомбосховищ, де заводчани і члени їхніх родин можуть перечекати активні бойові дії.

Водночас українські військові ведуть активний наступ на околицях Донецька і вже зайняли північно-західне передмістя — селище Піски. За словами речника РНБО Андрія Лисенка, це вже дозволило звузити кільце довкола міста та відрізати шляхи, якими донедавна користувалися терористи. «Сили АТО перекрили постачання зброї та найманців iз Росії до Донецька через трасу Н21 (Старобільськ — Луганськ — Донецьк). Критичною для терористів стала нестача ресурсів для організації оборони у напрямку Шахтарськ — Торез — Сніжне. Це дає змогу силам АТО блокувати угруповання бойовиків у цих районах», — каже пан Лисенко і додає, що українські бійці наступають і на Луганщині.

Відступаючи, бойовики залишають за собою міни, використання яких заборонено міжнародними конвенціями. Тому в прес-центрі АТО закликають батьків і дітей, які живуть у зоні бойових дій, не піднiмати підозрілих предметів, таких як ручки, запальнички, дитячі іграшки, навіть якщо речі виглядають досить коштовними.

У переліку — 29 видів санкцій, серед яких вказано припинення роботи пошти, відключення телеканалів та радіостанцій, закриття всіх видів ЗМІ, у тому числі і віртуальних, заборона виробництва і розповсюдження друкованої продукції, припинення телекомунікаційного зв’язку, заборона користування радіочастотами.

Окрім вітчизняних медійників, на положення нового закону звернули увагу і міжнародні інституції. Представник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Дуня М’ятовіч вважає, що внесений у Верховну Раду законопроект про санкції представляє небезпеку для вільних ЗМІ в Україні. Про це вона вже встигла написати спікеру Олександру Турчинову цілого листа.

«Я закликаю членів Верховної Ради відмовитися від положень закону, які становлять небезпеку для свободи ЗМІ та плюралізму і йдуть проти зобов’язань ОБСЄ зі свободи вираження та свободи ЗМІ», — йдеться у посланні М’ятовіч.

Представниця ОБСЄ додала, що розуміє заклопотаність України у зв’язку з нинішнім конфліктом, «але це не повинно виправдовувати непропорційне обмеження свободи вираження думок і свободи засобів масової інформації». Адже в протилежному випадку всі досягнення в царині свободи ЗМІ можуть бути знівельовані.

А тим часом новий закон уже встигли порівняти з законами від 16 січня, обурення якими, власне, й мало наслідками перше кровопролиття на Майдані. «Я б не робила жорстких заяв, бо закон поки що прийнято в першому читанні, а коли його прийматимуть у четвер у цілому, з нього можуть прибрати статті, що викликають найбільше обурення у громадськості», — коментує для «України молодої» відома журналістка Наталія Лігачова.

«З іншого боку, — каже вона, — це звуження прав і свобод медіа. Що не є необхідним навіть в умовах війни. Я проти відповідних статей у Законі «Про санкції» і виступаю за те, аби їх прибрали з закону. Санкції подібного штибу не повинні розповсюджуватись на фізичні та юридичні особи в Україні, а винятково на закордонні. Сподіваюся, що зараз парламентарії проявлять більше розуміння суті демократії, аніж це було у січні».

«Позиція усіх медіа-організацій з цього приводу є однозначною. Вони вже засудили цей закон. Але поки він прийнятий лише в першому читанні, залишається можливість вилучити з нього відповідні статті, що й пропонує зробити Дуня М’ятовіч. Але якщо закон буде ухвалено в цілому в такому вигляді, як зараз, доведеться звертатися до Конституційного Суду, оскільки норми цього закону суперечать Конституції. Так принаймні говорять юристи, з якими я встигла поспілкуватися вчора», — зауважує Діана Дуцик, головний редактор сайта Mediasapiens (ГО «Телекритика»).

Зв’язалися ми й із головним редактором сайта «Главком» Віктором Шлінчаком. Віктору як нікому іншому є що сказати з приводу інформаційних війн, адже нещодавно його власний проект потрапив під санкції «Роскомнагляду». «Главком» був заборонений для перегляду в РФ — через замітку про «Марш за федералізацію», який має пройти в Сибіру. Російська сторона вимагала видалити з сайта матеріал, який «розпалює сепаратизм», але «Главком» відмовився це робити.

— Вікторе, як ви ставитеся до проголосованого у першому читанні Закону «Про санкції» в тій його частині, що стосується мас-медіа?

— Загалом я негативно ставлюся до будь-яких спроб обмеження роботи ЗМІ, навіть якщо ці спроби прикриваються такими благими намірами, як безпека під час війни. Водночас ті медіа, які позиціонують себе саме як ЗМІ, повинні нести громадянську відповідальність за ті речі, які вони публікують.

— Іще не пізно внести правки...

— Так, і я знаю, що навіть у головного експертного управління Верховної Ради були зауваження до цього законопроекту. Тож я дуже сподіваюся, що правки будуть внесені. Можна було б обмежити доступ лише зарубіжних засобів масової інформації — тобто тих із них, що ведуть підривну діяльність на території України. Але перед тим, як це робити, треба було б порадитися з юристами, аби такі норми були нормально сприйняті в суспільстві.

— Соцмережі пишуть: такий закон треба було запроваджувати ще в березні разом із воєнним станом у країні або не робити цього взагалі...

— Наша інформаційна політика завжди була кульгавою качкою. Нею ніхто ніколи не займався, а зараз налагодити ефективну роботу дуже складно. Та й спеціалістами, які одночасно добре розуміли б, як саме функціонують ЗМІ, а на додачу до всього ще й володіли б розвідувальними та антитерористичними практиками, практично нема. Порівняно зі станом речей 15-річної чи 20-річної давнини таких фахівців майже не лишилося.

А ви маєте рацiю в тому, що такі речі слід робити комплексно, починаючи з першого загострення ситуації в Криму. Бо зараз це дійсно, радше, виглядатиме як якась розправа з невгодними. До того ж під цей коток можуть потрапити й «випадкові» ЗМІ, які просто до кінця не розуміють, що вони роблять. Але про інформбезпеку треба дбати комплексно, аби мати запобіжники на будь-які випадки життя.

До Закону «Про санкції» народні депутати мають повернутися у четвер, тобто сьогодні. Тоді ж буде розглянуто ще одне вкрай важливе питання — про проведення дострокових парламентських виборів. Якщо тільки у парламенту вистачить «потужності», аби бодай включити його до порядку денного.

Фото: ИТАР-ТАСС Председатель Совета Федерации РФ Валентина Матвиенко

Статьи по теме:

• Сюжет: Украина: от евроинтеграции до войны
• Россия отправляет гуманитарный конвой на Украину
• Расследование РБК: как казаки снабжают Новороссию
• Ополченцы Донбасса вызвали у населения России уважение и надежду
• Бизнес-газета РБК Daily:
• Morgan Stanley посоветовал российским компаниям выкупать свои долги
• Мнение: Почему борьба с ростом цен в России вредна для бизнеса
• Клиенты банка «Огни Москвы» не могут получить страховые выплаты по депозитам

Россия официально не признала самопровозглашенные республики на юго-востоке Украины. Тем не менее на площадке верхней палаты работает комитет, координирующий доставку гуманитарной помощи жителям Донбасса и непосредственно властям самопровозглашенных республик. В комитет входят российские парламентарии, представители ДНР и ЛНР и руководители благотворительных фондов и организаций, поставляющих продовольствие и медикаменты. Некоторые переправляют также добровольцев и военное обмундирование. Работа комитета не что иное, как косвенная поддержка ополченцев, считает эксперт.

По предложению Матвиенко

В середине июня председатель Совета Федерации Валентина Матвиенко на заседании временной комиссии по мониторингу ситуации на Украине заявила, что в Донецкой и Луганской областях Украины «началась настоящая гуманитарная катастрофа». Матвиенко предложила «объединить все общественные силы», создав комитет общественной поддержки юго-востока Украины. Спикер Совфеда подчеркнула, что это отвечает «настроениям и требованиям гражданского общества России».

Задачей комитета Матвиенко назвала координацию доставки гуманитарной помощи юго-восточным регионам Украины. Возглавил новый комитет сенатор Николай Рыжков, своими заместителями он назначил сенатора Владимира Джабарова и члена Общественной палаты (ОП) Веронику Крашенинникову.

В комитет входят около десятка сенаторов, несколько депутатов Госдумы, представители Минобрнауки, МЧС, члены Общественной палаты, консультанты комитетов Совфеда и управлений президента, волонтеры и около десятка общественных организаций — и известных («ОПОРА России», «Союз добровольцев России»), и малоизвестных. В числе последних — Фонд землячества Донбасса.

Несмотря на то что на первом заседании комитета Джабаров провозгласил, что комитет будет вне политики, в него вошли спикер парламента самопровозглашенной Новороссии Олег Царев, представители самопровозглашенной Луганской народной республики (ЛНР) и премьер-министр самопровозглашенной Донецкой народной республики (ДНР) Александр Бородай. Последний заявил, что «народ Донбасса хочет жить в России».

В разговоре с РБК Джабаров подчеркнул, что комитет не структура Совфеда, а «просто существует на его площадке» как общественная инициатива без фиксированного членства. Сам комитет, в который входит около сорока членов, не занимается сбором помощи, а только координирует деятельность входящих в него организаций, а также сбор помощи по регионам России, объяснил РБК руководитель комитета Рыжков.

Представитель ДНР в Москве Андрей Родкин в разговоре с РБК подчеркнул, что комитет занимается «только координацией доставки гуманитарной помощи» и что о снабжении ополченцев речи не идет.

Главный поставщик — бывший кондитер

Одно из главных действующих лиц в комитете — это председатель Фонда землячества Донбасса Александр Ферберт. Ему руководство комитета поручило координировать доставку медикаментов на Украину, несмотря на то что опыт благотворительной деятельности у Ферберта совсем небольшой.

Последние десять лет Ферберт был директором кондитерской фабрики «Красная заря». Полгода назад у предприятия сменился собственник и началась смена руководства. «Как раз в это время начались события на Украине. Постепенно они переросли в конфликт на юго-востоке, а я тогда уходил с предприятия. Все сложилось одно к одному, я ушел в свой фонд», — рассказывает Ферберт.

Наполовину немец, сам он родился в Донецкой области, учился в Киеве, потом переехал в Россию, служил в ВДВ, начал заниматься бизнесом. Когда в юго-восточных регионах Украины начались боевые действия, его больная диабетом мать, живущая в одном из райцентров в Донецкой области, попросила сына помочь ей достать инсулин, купить который стало негде.

«В какойто момент объем помощи, который меня просили оказать родственники и земляки, стал слишком велик для физического лица. Поэтому я основал фонд около двух месяцев назад, зарегистрировал его в Минюсте», — говорит Ферберт. В пресс-службе Минюста, однако, РБК сообщили, что по состоянию на 6 августа 2014 года сведения о Фонде землячества Донбасса в ведомственном реестре НКО отсутствуют. Хотя устав фонда (есть у РБК) проштампован печатью Минюста и подписан руководителем департамента по делам некоммерческих организаций Владимиром Титовым.

Как рассказывает Ферберт, в комитет при Совфеде его пригласил по телефону помощник сенатора Джабарова. «Мы на берегу договорились, что будем вне политики, иначе будут проблемы с доставкой гуманитарной помощи. С руководством ДНР и ЛНР фонд не заключал никаких соглашений. Для меня это площадка, на которой есть возможность общаться с чиновниками всех министерств: Минпромторг, Минздрав, МЧС, ФМС. Мы консультируемся друг с другом, где достать те или иные необходимые товары, как их доставить и т.п.», — объясняет Ферберт.

Условия сбора помощи

Фонд землячества Донбасса не собирает деньги и вещи на улице. По словам Ферберта, средства на покупку помощи перечисляют фонду на расчетный счет предприятия и физлица. Пока удалось собрать более 2,5 млн руб., но фонд предпочитает принимать вещи. За последний месяц фонд перевез около 300 т гуманитарной помощи. «Мы охватываем весь спектр гуманитарной помощи. Это продукты, лекарства, медицинское оборудование, предметы личной гигиены, фильтры для воды», — говорит Ферберт.

В Донецке и Луганске, по словам председателя фонда, работают более десятка волонтеров фонда — местных жителей. Они собирают заявки от больниц, детских домов, детских садов, домов инвалидов и просто нуждающихся. Фонд принимает заявки, собирает необходимое и доставляет на склады в Ростове-на-Дону. Пользуясь своими знакомствами, Ферберт организует транспортировку на Украину. «Мы находим на Украине транспорт, ведь с украинскими номерами вернуться проще, он заезжает на территорию России. Здесь мы упаковываем машины, пломбируем, оформляем. Если есть пограничники, они оформляют груз, у него есть все документы. После проверки машина едет по адресу заявки», — объясняет схему Ферберт.

Один из региональных координаторов Фонда землячества Донбасса, пожелавший остаться неизвестным, рассказал РБК, что вместе с гуманитарной помощью он отправляет на Украину добровольцев. «От добровольцев, поехавших туда воевать, нам тоже приходят запросы, и мы им высылаем все, что нужно в полевых условиях, кроме амуниции. Это ребята со всей России — из Воронежа, Новосибирска и т.д. Они ездят туда с гуманитарной помощью и остаются там. В гарнизонах они узнают, что нужно, и сообщают нам. Наш пересылочный пункт находится в Белгороде», — рассказал координатор.

Ферберт отрицает, что его фонд направляет на Украину добровольцев. «Мы этим не занимаемся и заниматься не будем», — уверяет он.

Другие помощники

С комитетом при Совфеде взаимодействуют также Союз добровольцев России, реестровое казачье объединение «Всевеликое войско Донское» и гуманитарный проект КПРФ «Красная Москва — Патриотический фронт помощи Донбассу».

Союзом добровольцев России руководит бывший член «Молодой гвардии Единой России», а сейчас член президентского Совета по правам человека Яна Лантратова. По ее словам, у ее организации подписано «соглашение с парламентом Новороссии». При помощи его спикера Олега Царева, в недавнем прошлом депутата Верховной рады, добровольцам удалось передать уже около 180 т гуманитарной помощи. Непосредственно в Новороссию грузы отвозят представители ДНР, приезжающие на своих газелях на территорию России, а именно на склад в Ростовской области, рассказывает Лантратова. Она подчеркивает, что ее организация помогает и беженцам в России, и жителям Украины.

«Красная Москва» под руководством депутата Госдумы Валерия Рашкина собирает гуманитарную помощь в палатках, расставленных по Москве. В списках необходимого на сайте проекта помимо прочего указаны предметы снаряжения и военного обмундирования. «Мужская камуфляжная одежда (48–54 размеры), ремни поясные, кепки тактические, плащ-палатки, обувь армейского образца (41–45 размеры), каски кевларовые типа 6Б26, бронежилеты, разгрузки, рации с гарнитурами одноканальные и двухканальные». По словам депутата Рашкина, это предметы двойного назначения и кроме ополченцев нужны тем, кто «пытается вырваться изпод обстрелов фашиствующей хунты». Рашкин рассказал, что транспортировка осуществляется через особые места на границе и передается представителям ДНР и ЛНР. Комментировать взаимоотношения с пограничниками и таможней он отказался.

«Всевеликое войско Донское» (ВВД) сотрудничает с реестровым «Центральным казачьим войском» (ЦКВ). Вместе организации, как сообщил РБК атаман ЦКВ Валерий Налимов, отправили на Украину около 300 т гуманитарной помощи. На сайте ВВД атаман войска Николай Козицын приказывает атаманам и казакам «встать на защиту своих братьев по крови» и ехать воевать на юго-восток Украины. Представитель войска в Совфеде Павел Рудометов сказал, что Козицын находится на Украине «в личном качестве».

Аналитик Центра политтехнологий Татьяна Становая уверена, что деятельность комитета при Совфеде — это «поддержка сепаратистов». По ее словам, в Кремле изначально задумывали создать на Украине очаг напряженности, который многие годы будет головной болью Украины и подвесит ее евроатлантическую интеграцию. Деятельность комитета укладывается в этот проект, говорит Становая. «При этом официально постулируется, что речь идет о внутриукраинском конфликте, пострадавшим жителям помогает Россия как нейтральная сторона. Но это попытка поддержать пророссийские силы на Украине и один из инструментов влияния на конфликт», — отмечает политолог. Она добавляет, что бояться члены комитета могут только санкций, которые теперь «стали атрибутом патриотизма».

Читать полностью: http://top.rbc.ru/politics/12/08/2014/942270.shtml