Чорна карта.

  • 05.10.14, 14:55
СБУ створює карту концтаборів і масових поховань на Донбасі. Карта
  • СБУ створює карту концтаборів і масових поховань на Донбасі

Служба безпеки України розпочала процес визначення місць розташування концентраційних таборів, в'язниць, катівень бойовиків та місць масових поховань мирних мешканців на Донбасі.

Про це на брифінгу повідомив радник Голови СБУ Маркіян Лубківський, передає кореспондент Укрінформу.

«Ми розпочинаємо дуже складний і тривалий процес ідентифікації місць розташування концентраційних таборів, місць розташування масових захоронень на території двох українських областей - Донецької і Луганської. По суті, ми сьогодні представляємо своєрідну «карту смерті», - сказав він.

За його словами, наразі на карту вже нанесено кілька десятків таких місць, але робота тільки починається.

Читайте також: У полоні терористів залишаються майже 500 українців

Лубківський також зауважив, що з цією метою СБУ використовує інформацію з трьох джерел - повідомлення місцевих мешканців, результати допитів затриманих злочинців та дані космічних знімків.

"Торг здесь не уместен"!!!

  • 05.10.14, 01:55
Летовище слави та інтриги
Незважаючи на героїчну оборону аеропорту Донецька, між керівництвом України, РФ та терористами йдуть таємні перемовини про обмін летовища на кілька селищ поблизу Донецька

Іван ЛЕОНОВ   

У донецькому аеропорту вже п’ятий місяць тривають бойові дії, замість літаків над ним здіймаються хмари чорного диму. (Фото  з мережі «Фейсбук».)

Останні кілька днів епіцентром запеклої боротьби у зоні АТО є територія Донецького аеропорту імені С. Прокоф’єва, який уже п’ятий місяць героїчно утримують під своїм контролем українські десантники та спецпризначенці. Позавчора вони витримали чотири потужні атаки терористів та окупантів, ворогу навіть удалося прорватися у два термінали, але контратака наших військ їх звідти вибила, повідомляє прес-центр АТО. «За результатами бою вбито сім терористів, близько десяти отримали поранення. В українських військових втрат немає і аеропорт залишився під повним контролем сил АТО», — згодом повідомив речник РНБО Андрій Лисенко. Запеклі бої за летовище продовжилися й учора.

У Раді нацбезпеки і оборони України закликають «бійців та командирів добровольчих підрозділів, які вступили у передвиборчу кампанію, не розповсюджувати неперевірену інформацію та не піддаватися на провокації російських найманців». Адже напередодні командир батальйону «Донбас» Семен Семенченко заявив в одному з телеефірів, що «воїни руського міра» захопили два термінали Донецького аеропорту. Але виявилося, що комбат поспішив із «новиною».

Учора о шостій ранку бойовики пішли на новий штурм широким фронтом. Коли цей номер «УМ» готувався до друку, запеклий бій ще тривав, загиблих серед наших бійців не було, але кілька героїв отримали поранення. Речник РНБО Андрій Лисенко запевняє, що аеропорт не перебуває в оточенні, тому бійцям надходить допомога, і вони мають усе необхідне, як провіант, так і боєприпаси.

При цьому російський Перший канал показав у своєму сюжеті, як терористи «ДНР» стріляють iз гранатомета по аеропорту з вікна житлового будинку. «Поверхом вище працює зараз АГС — це автоматичний гранатомет — у бік аеропорту. Тому що там активізувалася українська армія», — каже журналіст каналу Сергій Зенін, стоячи біля стріляючого гранатометника. Один iз терористів висловлює російським журналістам на камеру щире обурення, чому українська армія веде вогонь по цій місцевості. Після обстрілу аеропорту журналіст і бойовик поспішно спускаються сходами, побоюючись вогню у відповідь. Паралельно терористи не припиняли обстрілювати й житлові квартали Донецька.

Мало того, учора бойовики заявляли, що від аеропорту відведені майже всі підрозділи російської армії. В мережі iнтернет є відеоролики, на яких окупанти відверто дивуються завзятості і мужності «підземних укрів» (ворог так назвав героїв, через те, що при обороні аеропорту вони вдало використовують комунікації об’єкта і часто контратакують там, де окупанти на них не чекають).

На заповзяті штурми летовища відреагували у Євросоюзі. За даними агентства Bloomberg, яке посилається на джерело в уряді Німеччині, ЄС готовий ввести додаткові санкції проти Росії у випадку, якщо бойовики встановлять контроль над аеропортом Донецька і над Маріуполем. За словами співрозмовника агентства, такі дії терористів матимуть «непередбачувані наслідки».

Водночас міністр оборони Валерій Гелетей, спілкуючись із журналістами, не дав прямої відповіді на запитання про можливий обмін територіями з бойовиками, посилаючись на неможливість розголошувати суть переговорів. Нагадаємо, що про ймовірність обміну аеропорту на кілька селищ поблизу Донецька раніше говорив «губернатор» Донеччини Сергій Тарута, але потім спростував власні слова.

«Зрозуміло, що такі питання в суспільстві є, люди хочуть почути, — плутано говорить про долю аеропорту міністр Гелетей. — Але водночас будь-які домовленості не повинні віддаватися розголосу... Раніше я говорив iз міністром оборони США, Польщі, ми домовилися, що це не буде розголошено. Зараз iдуть переговори на рівні представників РФ, України, представників так званих «ДНР», «ЛНР». І зараз говорити про ті речі, порушуючи домовленості, я не те що не маю права, це буде вважатися злочином щодо тих процесів, які йдуть».

А ТИМ ЧАСОМ...

На кордоні з Росією зафіксована ротація російської військової техніки, а численні групи бойовиків перекидаються в навчальний центр російського ГРУ в районі Ростова-на-Дону, повідомляє керівник центру «Інформаційний опір» Дмитро Тимчук. За його словами, терористам повідомляють, що після проходження навчання вони будуть перекидатися в складі диверсійно-розвідувальних груп (ДРГ) в Україну, на території, контрольовані українськими військами.

За даними РНБО, в Криму та у Ростовській області зафіксовано прибуття нових підрозділів збройних сил Росії та військової техніки із написом «За Новоросію!».

Дочекались, зазивали???

  • 05.10.14, 01:43
Начало учебного года террористы «ДНР» отметили убийствами школьников (+фото, видео)
Ср, 01/10/2014 - 18:27

Сегодня, 1 октября, в Донецке начался учебный год. И первый же обстрел в этот день пришелся по школе.

В 10 часов утра террористы из системы залпового огня обстреляли общеобразовательную школу № 57, которая находится в Киевском районе Донецка по улице Яснополянской, сообщают Подробности.

Погибли 4 человека, еще 8 ранены.

Снаряд разорвался в 5 метрах от здания школы. Осколками повреждены оконные блоки на 1-м и 2-м этажах.

В Донецкой облгосадминистрации утверждают, что среди учащихся пострадавших нет, однако на фотографиях, опубликованных в соцсетях очевидцами, видно, что есть как минимум один погибший ребенок.

1

В здании на момент происшествия находились 70 детей и 28 учителей, всех детей отправили в укрытие в подвале до прекращения обстрелов.

2

7 раненых доставлены в больницы.

Читайте также:

Террористы устроили Донецку огненный рассвет. Уже убито восемь человек (+видео)

Террористы Донбасса теряют взаимопонимание с кремлевскими пропагандистами

В Донецке исчезают российские оккупанты. Боевики списывают потери на украинских партизан

Давно так вважаю.

  • 05.10.14, 01:30
Юрий БУТУСОВ: Есть единственно возможный способ остановить агрессию России - громить колонны российской техники:


Об этом на своей странице в Facebook пишет журналист Юрий Бутусов.

"Скажу банальность и очевидность. Есть единственно возможный способ остановить российскую агрессию - это разгромить нашими САУ, минометами и ракетами хотя бы одну колонну российской бригады так, как была разгромлена 13 августа под Снежным 18-я мотострелковая бригада РФ. Затем разгромить еще одну колонну. Затем еще одну. И наступать Путину станет очень невыгодно.

Правда, для этого надо воевать по уставу, согласно нормам военного искусства. Применять маневр, огонь, разведку, взаимодействие, тыл, логистику, полевую медицину и эвакуацию. Создавать боеспособные автономные боевые группы с бронетехникой и артиллерией, которые должны состоять только из мотивированных офицеров и бойцов. Грамотно применять войска спецназ и вторжение в Украину очень быстро станет путинским кошмаром, который похоронит бандитский режим. У них тоже нет сил держать весь фронт.

Они не хотят умирать в Украине, и они тоже действуют отдельными боевыми группами. Чтобы вся эта теория стала практикой, должно действовать компетентное управление боевыми действиями. И чтобы командиры имели тактическую гибкость, самостоятельность, разведданные и снабжение. И только так. Чудес не бывает. С врагом должна сражаться военная машина", -считает Бутусов.

Реформа СБУ.

  • 05.10.14, 00:45
Наливайченко розповів, як планує реформувати СБУ

Реформа СБУ передбачає позбавлення спецслужби невластивих для неї функції розслідування економічних злочинів та боротьби з корупцією

Про це в ефірі програми Еспресо.TV «Вечір з Миколою Княжицьким» заявив глава СБУ Валентин Наливайченко.

«Для мене як для професіонала важливо зараз добитися, що вийшли і були ухвалені нові закони. Невластиві функції для спецслужби – слідство, економіка, тощо мають бути раз і назавжди законодавцем зняті. Це було залишено від старою системи, або було натягнуто штучно, щоб теж переслідувати бізнес, теж порушувати кримінальні справи. Цього не треба, треба чесно вчинити – відокремити ці функції раз і назавжди», - вважає Наливайченко.

«Друге, боротьба з корупцією. Зараз так і продовжують сім органів з нею боротися. Корупції від цього набагато важче не стало. Я підтримував і продовжую підтримувати, щоб постав єдиний антикорупційний орган, і, створивши цей орган, треба забрати ці функції, і якщо є професіонали, які пройдуть очищення, забрати туди і професіоналів і матеріальну базу. Звести, поставити під жорсткий парламентський контроль, підпорядкувати президенту і вперед», - додав він.

На думку Наливайченка, в СБУ «має залишитися те, що зараз є нашим пріоритетом – боротьба з тероризмом, і це озброєні серйозні антидиверсійні підрозділи, це оперативна робота по боротьбі з тероризмом, агентурна робота, оперативно-технічна. І друге, що має залишитися у СБУ - це контррозвідка, але вже з розумінням того наскільки змінився безпековий світ для нас, наскільки іноземні спецслужби загрожують тепер і життю наших людей, і майну, і насамперед існуванню держави». 

«Ось і все. Стисло і зрозуміло. Саме такі функції жорстко обмежені законом. І обов’язково має бути парламентський і громадський контроль», - підсумував Наливайченко.

 

Все по темі: Валентин Наливайченко, СБУ, реформа

Українська толерастність виліковна?

  • 04.10.14, 23:05
Недобитки Янука на Львівському Телебаченні
J. Jakobson 29.09.2014

Нещодавно Львівщину відвідав очільник Держкомтелерадіо України Олег Наливайко. В рамках візиту, в п’ятницю 12/09/2014, відбулась зустріч голови Держкомтелерадіо з колективом студії. Незважаючи на бурхливий її перехід, вона залишила чимало запитань без відповідей. Основні проблеми, які ставились колективом до голови:
  1.  люстрація
  2. приватизація.
Перше питання стосується насамперед одіозного першого заступника гендиректора ЛОДТРК — Людмили Майор, яка відома як активний і послідовний впроваджувач цензури і темників (ще з часів Помаранчевої Революції)  та знищенням патріотичних та євроінтеграційних програм. В час Революції Гідності Люська Майор особисто проводила передачі з одіозним губернатором Салом, котрого обурений народ викинув з владного кабінету, переслідувала патріотів та активно ставила в ефір сюжети з Антимайдану. Після перемоги Майдану перелякана Люська терміново втікає у відпустку (на три місяці !), вирішивши, що про неї забудуть. Після відпустки, з метою легалізації себе як «патріотки», вона вибиває собі представлення до нагороди орденом Сагайдачного (відзнака Академії сухопутних військ ЗС України). Звичайно, громадськість Львівщини не могла стерпіти такого зухвальства, і в День журналіста, коли мало відбутися нагородження «героїні», приїхала вимагати її звільнення, як одного з апологетів злочинного режиму Януковича. До протестуючих вийшов генеральний директор ЛОДТРК Микола Шевчук і письмово пообіцяв до трьох днів це питання вирішити. Але коли в обумовлений в заяві час делегати від громадських організацій прийшли до Шевчука дізнатись чи виконана його обіцянка, їх чекала засідка із загону міліціонерів та відомої у Львові бригади спортсменів-тітушок під керівництвом директора інформації ЛОДТРК Павла Матвієнка, озброєного бейсбольною битою. Здивованим делегатам Шевчук заявив, що, мовляв, він звільняти Люську не збирається, бо вона «цінний працівник». Лише тоді громада усвідомила свою помилку, що слід також ставити питання відставки не тільки Люськи, а й Коляна Шевчука (до речі,  ставленика режиму Януковича). Зараз громадськість звертається у різні інстанції з вимогами звільнити цих апологетів кривавого режиму і продовжує пікетування, проводить прес-конференції. Є ще одне цікаве питання — наявність звязку між СДПУ(о) (кума Путіна-Медведчука) і Люською Майор (!) Це породжує сумніви — чи не є посада керівника ЛОДТРК ідеальним прикриттям для резидента іноземної розвідки?!
5 липня 2014 в Шевчука мав би закінчитися контракт і після такої громадської опінії сподівались, що він тихенько повернеться до своїх київських покровителів. Але Шевчук чомусь вперто не хоче повертатися до Києва (де вже два роки на нього чекають дружина і двоє дітей) і всілякими зусиллями що два місяці продовжує собі контракти (між іншим, без погоджувальних документів з Львівської облдержадміністрації, що є грубим порушенням чинного законодавства). Його прикриває в Києві ще один відомий україножер і активний член команди Януковича – Дмитро Кравченко. Поставлений бандою Януковича на посаду першого заступника голови Держкомтелерадіо України Д.Кравченко є переконаним і послідовним україножером у другому поколінні (його батько очолює у Львові рух «Русскіє Львова» (створений при тому ж Януковичі) та бере участь роботі в горезвісного «Института кремльовских стратегий», а синок був ініціатором впровадження темників і сюжетів з антимайданом по всій Україні.
Відомо також, що М.Шевчук довгі роки працював комерційним директором НТКУ, а прихід його на Львівське телебачення дивним чином збігся зі зникненням на НТКУ багатомільйонної суми коштів, виділених на висвітлення Євро-2012 через Держкомтелерадіо України. Зараз вже цим займаються відповідні служби. Виникає питання, чи не перекинули  М.Шевчука на Львів його покровителі, щоб вивести його з під удару правоохоронців і сховати кінці в воду? Виникає питання: чому ж М.Шевчук так вперто чіпляється за посаду, намагаючись бодай на кілька місяців утриматись в кріслі гендиректора ЛОДТРК? Причина проста, адже, як ми вже згадували, є пункт  номер два – приватизація.
Ще давні китайці казали правильно назвати — значить правильно зрозуміти.  Відповідно, ті, хто хоче приховати суть явища, вигадують для нього різні назви. Так, наприклад, запланувавши майбутнє розкрадання шляхом приватизації державних телерадіокомпаній, ініціатори цієї афери намагаються замаскувати її під назвами, наприклад, Громадське або Суспільне телебачення. Виникає питання, як же власність держави стане власністю громади? Адже ми вже пам’ятаємо гіркі уроки прихватизації 90- их. В ті роки депутати і поважні економічні метри доводили нам, що державні заводи і фабрики це відстій, а от коли вони будуть приватизовані, акціоновані, то суспільство лише виграє. Але насправді виграла купка олігархів, яка тоді ініціювала цей процес, а всі інші (в тому числі й працівники підприємств) залишились ні з чим.  Оскільки на сьогоднішній день більшість заводів і фабрик вже приватизовані, бажаючі стати олігархами гарячково шукають, що ще можна було б поцупити, тобто приватизувати.  А тут на тобі – величезні майнові комплекси ТРК в усіх областях України. Якщо їх привласнити, відразу можна потрапити в списки найбагатших людей журналу "Форбс".  Але просто так взяти і приватизувати все це майно, як було з заводами, не дуже виходить, адже там працюють журналісти, які можуть серйозно ускладнити цей процес. Тому для димової завіси придумали термін про громадське чи суспільне телебачення.  І знову зазвучала стара пісенька 90-их: от, мовляв, державне таке погане, а от коли стане суспільним або громадським, тоді заживемо. Люди думають, а, може, й справді? Але тоді виникає питання: а як же суспільство чи громада будуть тим телебаченням володіти? Знову кожному по акції? Але ж у нас, на відміну від Америки чи Європи, на яку так кивають прихильники "усуспільнення", немає пакету законів, котрі захищають міноритарних акціонерів (власників однієї акції), тобто, навіть якщо й акції роздадуть, то потім підприємство швиденько доведуть до ручки і викуплять (віддадуть за борги) за безцінь. Так само, як це було з заводами і фабриками. І ніяке суспільство на це вже ніяк не вплине. Але наш народ вже пройшов крізь гіркий досвід подібного «усуспільнення» в 90-их роках і вже не так легко піддається на подібні виверти. Тому і закон про суспільне телебачення (дуже хитро написаний), підтверджує, що фінансування студій буде поки що йти з держави (тоді це те саме державне телебачення під іншою назвою, а головною ідеєю є забрати в працівників гарантований державою соціальний захист.  Після того їх можна потихеньку звільнити з підприємства, підприємство ввести в боргові ями і віддати за борги по домовленості.
Наприклад, на ЛОДТРК таку схему намагаються провернути за допомогою приватного телеканалу ZІК, котрому, незважаючи на те, що він орендує в ЛОДТРК площі та ефірний час орендодавець чомусь постійно виплачує якісь величезні суми боргових зобов’язань. Для зачистки ЛОДТК від працівників М.Шевчуком також запрошено (найнято) відповідних фахівців. Поряд із зачисткою працівників активно закривались всі програми, котрі були візитівкою телебачення, заміняючи їх прямими ефірами і читанням в ефірі давно відомих новин з Інтернету. Це робиться для того, щоб  пізніше можна було заявити, мовляв, державне телебачення нецікаве, його ніхто не дивиться, навіщо державі витрачати на нього гроші, давайте його приватизуємо (зробимо суспільним) і. т. д. А чи не так само на заводах, котрі планувалося вкрасти, штучно створювалась кризова ситуація, падали обсяги  виробництва продукції? При цьому перед приватизацією за державні гроші проводились ремонти (де можна було гарно списати), закуповувалось нове обладнання (адже після приватизації воно теж потрапляло в приватні руки). Такий процес відбувається зараз на ЛОДТРК, де купуються нові камери, споруджуються альтанки, на паркет накладаються тирсоплити і зверху накриваються лінолеумом. Чим не можливість списати державні гроші? Натомість в апаратних не спромоглись зробити елементарну звукоізоляцію, яка вкрай необхідна при начитках програм. Тобто все йде, як на заводах перед приватизацією. Цим всім і пояснюється, чому М.Шевчук так вперто чіпляється за посаду. Все ж надіється таки, що вдасться впровадити план по "усуспільненню" ЛОДТРК.
Але Львів недаремно вважається духовним нервом України і посягання на Львівське телебачення абсолютно спрогнозовано дасть імпульс для нового Всеукраїнського Майдану з дуже поганими наслідками для новітніх хитрозадих «усуспільнювачів» (читай приХватизаторів).
Петро Лісовий

Сучі ігриська.

  • 04.10.14, 02:03
Против нас - бездари. Дневник Оксаны Шкоды, террористки, подельницы Медведчука
| Пт, 2014-09-12
Фото:  Дневник Оксаны Шкоды

Записи агентессы российской спецслужбы иллюстрируют, что происходило на Донбассе в мае — июне.

С фотокопиями эпистолярного наследия торговки наркотиками, а ныне — агента одной из российских спецслужб, можно ознакомиться в публикации «Наши» в Москве или Дневник Оксаны Шкоды.

Благодаря записям, заботливо сохраненным для истории и журналистов Оксаной Шкодой, агентессы российских спецслужб и Виктора Медведчука, сейчас можно хотя бы попытаться понять, что происходило на Донбассе в мае-июне. А также — на что рассчитывали пророссийские бандиты, убеждая жителей Донбасса в том, что они им сильно помогут.

Все это удивительно, поскольку вся помощь бандитов при поддержке российской солдатни касалась исключительно двух направлений: убийство украинских граждан и разграбление региона. Ни материально, ни морально, ни с деньгами, ни с работой донбасско-российские бандиты никому не помогли. Зато Донбасс захлестнула волна насилия, диверсий, грабежей; счет беженцев пошел на сотни тысяч...

Что сразу же бросается в газа при прочтении дневника Оксаны Шкоды — за последние несколько веков беды России не изменились. Даже выход в космос не изменил ситуации. Все те же дураки и все те же дороги. Коррупция здесь не в счет, поскольку ее стоит отнести к национальному виду спорта РФ.

Что же до дураков — так Оксана однажды даже не выдержала: «Кто в Москве утвердил бездарей?» — вспылила мадам. Стиль руководства Владислава Суркова и Михаила Зурабова ей не понравился, а других руководителей на тот момент не было. Это потом на всеобщий успех в деле безудержного воровства, как мухи на... мед, налетели всякие Кургиняны. А поначалу операцией по захвату Россией Донбасса руководили бездари.

Хотя с нашей стороны дела обстояли не лучше. У нас — бязевые бронежилеты, от МО, у них — автоматы без прицелов, гранаты без запалов и гранатометы без стволов. Большая общая проблема — наличие тяжелого вооружения. Точнее, его отсутствие. Поэтому рассказы бравых воинов о том, что их бросают в бой с автоматами против артиллерии, в некоторых случаях явно были составлены без учета этих дневников.

Зато настоящее удовольствие доставляет прочтение пожеланий Оксаны. Критика московских бездарей тут уступает место настоящим эмоциям. А хочет мадам агентесса ФСБ совсем немало — и артиллерию, и ПВО, и танки, и военных специалистов, опытных боевых командиров, качественное снабжение, гору оружия и еще бы обстрелянных солдат. В общем, стиль ведения войны и тут остался чисто российский — шапкозакидательство. Главное — чтоб людей хватило. А еще лучше — чтобы победу поднесли на блюдечке и бездарей бы подвинуть с их насиженных мест.

Все, выделенное жирным курсивом — откровения Оксаны Шкоды, сначала ставшие достоянием одной из украинских спецслужб, а теперь — и читателей «Аргумента».

***

Найти Слав. Назаренко Лидия Васильевна, 84 г.

Привет от Владимира «Наполеона» Назарчука и «ольвийцев сезона 1989 г.»

-------------------------------------

1-я помощь от РФ пришла к 1 мая, что помогло нам удержать город и частично уничтожить враж. Технику. Снабж. продолж. непрер. по слож. шет. ситуац.

Разные ведомства снабж. разные группы.

ГРУ — Беса

Стр — погранслужба ФСБ.

Кто снабжает Восток и Оплот не знаем. Они вооруж. раздельно и не сделано ни

одной попытки их консолидации, якобы конкуренция, нет единого кулака.

Мы снабжаемся раздельно, соответственно и действуем отдельно, нас можно

------------------------------------

1. Поставить задачи на открытие границ. Я предлагала создать отряд на откр. границы на каком-то участке, но с РФ «Нет, запрещено».

Вследствие поставки оруж. опаздывают постоянно, заказ ни разу вовремя не был

выполнен

2. Нам поставлялось исключительно укр. оружие, захвач. в Крыму. На первом этапе это было оптимально. Но даже они не срабатывали, например, в «мех» при захвате Карачуна поставлялось непроверенное оружие. Лимон без взрывателя, автоматы без прицелов. Изначально мы думали, что это разгильдяй.

Привезли первую зенитку 10 дней ждали ленту.

К ДШК до сих пор ждем ленту. Недавно пришел АГС без ствола.

Это сознательный саботаж. В течение первых 1,5 мес. реальные бои шли только

здесь, в Слав.

Со 2 мая у нас атаки и самол., и верт., и танков.

А вот оружие почему-то самое тяж. мы получили в послед. очередь. У всех зенитки — к нам не доехали. У Беса минометная батарея — у нас нет.

Вот сейчас у Оплота 6 БТР, а у нас ни одного. У Беса 3 танка, у нас ни одного, более того, нам поставили условие, что 2 недели минимум обучение экипажа.

БТР по дороге сломались т.к. они 4-й кат. годности.

-------------------------------------

У нас сломалась «Нона», кот. исчерпала ресурс. В ответ никакой замены. Гаубицы Д-30 — обещали, но уже никто не вспоминает.

Среди наших групп нет единоначалия.

Кто в Москве утвердил бездарей?

Почему Сурков Владислав руководит войной, курируя ДНР?

Ежедневные отчеты разведотчеты.

------------------------------------

Осталась неделя, чтобы как-то направить спецоперацию. Через неделю нас отрежут.

Останется 2 вар. — или реально вводить войска или сдаваться. И получим майдан в Москве. Не это ли придумал Сурков? Оригинальный куратор ЮВ.

На каждом б/п противника по 3-4 танка, а у нас их вообще нет.

Если начать сейчас еще укров победить можно и разбить укр. армию. Но позже

будет поздно.

------------------------------------

Град и три гаубич. батареи по части сент, заводы

------------------------------------

1. Если продолж. спецопер., на кот. осталась неделя, надо бросать сюда все под видом ополченцев рос. военнослужащих, с полным вооружением. Нужно ПВО «Бук», «Оса», «Стрела-10», Тунгуска, противотанковая артилерия. Обеспечить чистое небо, срочно тяжелое вооружение. Хотя бы по 10 танков на каждую группировку. В общем хоть бы 50. Нужна опытная тяж. артиллерия — неск. дивизионов, 2-3 дивизиона Градов, Ураганов с экипажами.

------------------------------------

Ввести ограниченный росконтингент, который попрет ополчение и не даст укрармии развивать успех

------------------------------------

У них пехота очень слабая, способна только на оборон. бой. Они берут только танками

------------------------------------

2. Обеспечить тыл. Условно говоря, пусть придет 10-ток опытных полковников и спецов чеченских войн — взводных и ротных командиров.

------------------------------------

3. То что мес. назад должно было быть громкой победой стало из-за саботажа тем, чтобы избежать поражения, минимизировав потери. У меня нет офиц-специалистов и инструкторов. На самом деле ситуация отвратительная. Но ополчение героическое. Нужны медики. От командира отделения до командира батальона нужно

Мы заложники ситуации. Люди до последнего верят в Россию. Они готовы воевать, но нет местных ресурсов

Спальные мешки

Неделя: или война или капитуляция

-----------------------------------

4. Нужно полное единоначалие, во главе ДНР, человек, пользующийся абсолютным авторитетом в М. А пока здесь махновщина.

-----------------------------------

Не может полк сражаться против армии. 16 июня около 13.00 в полуразруш. здании на ул. Ленина (рядом парк и магазин) подобран ребенок ~3г., Валера. Его увезли в Белгород. Был в джинсах и синих кедах, без верха серебр. крестик с цепочкой.

1. По Береговому и «Пир. правда» Журналист

2. Не знаю, сколько кругов у ада, но я их прошла... воскреш...

4. Садовый — конкурс фото + справка. Победителю — 100 тыщ и экскурсия.

5. Слоны идут на север (4 этаж)

А дальше живописание непреходящих проблем бандитской армии Оксане надоело — надо понимать, вместе с командованием. Она решила переквалифицироваться в разведчицу и поехала выяснять маршрут в Харьковскую область. Харьковчанам остается только вздохнуть с облегчением, в их регион помощники по части эвтаназии так и не добрались.

***

Былбасовка — Терецкое — узкая дорога между полей и посад. Между Терецким и птицеф забором блокпост с блиндажами и землянками — идем по главной до большого перекрестка (оба слова зачеркнуты — А.) —> едем прямо

Новониколаевка едем по главной через это село — после выезда из этого села на большом перекрестке идем по прямой мимо электроузла НСП No3, он справа. Далее едем по асфальту (главная), справа — посадка, слева — подсолнухи. Выезжаем до комплекса «Агрофирма Шахтер» птицефабрика. Вокруг комплекса идем налево по грунтовке, мимо небольшого водоема, он слева остается. Сразу же влево сворачиваем через дамбу на ту сторону водоема. Сразу после дамбы вправо узкая дорога через хутор по прямой на полевую дорогу в направлении Пашково. На развилке 1 км после хутора вправо и едем по полевой вдоль засохшего русла 12.12

На пригорке с кустами берем левее, идет почти травяная дорога, с обеих сторон — перепаханные поля скошенной озимы. 7 минут езды Т-образный перекресток берем правее и опять уходим по полевой влево. Слева вспаханные озимые, справа — луг, в долине виднеется село Пашково.

Въезжаем в него, едем через хутор. Далее — прямо по накатанной полевой грунтовке. Упираемся в Т-образный перекресток, уходим вправо в направлении Новодмитровки. Едем, слева у нас посадка, справа — скошенные поля. И так около 4-х км. Выезжаем на асфальт (с претензией) и сворачиваем влево на Новодмитровку. С обеих сторон огромные поля пшеницы и скошенные. 8 км — и Новая Дмитровка. Через село по главной на выезд. На выезде — налево. Здесь видим знак «Барв. р-н», и остатки болкпоста. Это уже дорога на Барв. Мы едем до поворота на Ильичевку (указатель Илличевка — 1,5 км). Проезжаем Ильичевку и по грунтовке — прямо. Выскакиваем на асфальт в село Червоне. Вас витае ВеликоКамышеватский р-н! «Лозова — 90, Изюм — 35». Поворачиваем на Лозовую. И вот — Грушевого ~80 км 13.30

------------------------------------

050-923-21-21

Весел. Сергей

No5900066359747

------------------------------------

Сл. продл. незабываемое, захват. дух путешествие. Слав Вы увидите очаровательные полевые пейзажи, диковинные хутора, остатки бл.постов, проедетесь по «лунной» дороге. Экстрим-тур только для тср и сол.

--------------------------------------------------

На этом военные записи террористки Оксаны Шкоды заканчиваются. Зато следующим блокнотом смело можно пользоваться как горсправкой. В нем Оксана оставила массу телефонов бандитов, озабоченных идеей то ли Новороссии, то ли принудительной эвтаназией украинцев. Как настоящая журналистка (в прошлом) она решила, что информацию стоит получать максимально быстро и с минимальными препятствиями.

Если, например, есть у кого желание спросить у какого-нибудь Жилина или Глазьева — какую прелесть они находят в убийствах украинцев и грабежах в Украине — можно позвонить напрямую. А потом передать все накипевшее российским же журналистам — певцам донбасской бойни:

Алексей Овчинников, КП - 909-901-41-99 - [email protected]

Галина Сапожникова, КП - 985-921-59-46 - [email protected], [email protected]

Конст. Семин, Рос-1, фильм - [email protected]

Игорь Кармазин, «МК» - 926-577-75-71

Алексей, алмин «Антифа» - [email protected]

Ален, США, журнал - 985-997-76-24

Дима Стешин, Ал-др Коц, КП - 905-552-63-87 regoff 7660

Евгения Панкратова (МИР) - 915-436-73-51

Анастасия Ускова «Рос1», прямой эфир - 916-815-93-19

Ольга «Рос1» - 903-612-08-70

Екатерина Максимова (Lifenews) - 925-450-31-06

Марина Сафронова (Мамонтов) - 909-966-97-27

Мария (Рос1, прямой эфир) - 985-647-08-43

Игорь (ТСН, Гроши) - 095-686-94-02

Катя НТВ-ИП - 925-077-47-11 - [email protected]

Светлана НТВ (спецкорреспондент) - 985-998-04-40

Россия 24 - 903-725-96-43 Ирина 903-969-53-87 Катя

Наталья «Политика» Рос-1  916-169-04-49

Николай Гуськов, Ньюсбат -  916-920-15-76

Соловьева Ольга (Мир) - 495-648-07-92

Евгения Нечаева «Журправда» - 968-89-25-027 

963-774-93-01 (Рос1 пр. эфир)

Киевстар интернет

067-1249805

pin 0000, puk 90713464

МТС Коннект 099-69978174

Priv д.рожд+сталин

Мегафон 925-440-45-12 интернет

Шкода Мегафон 925 7260575

Крашенинникова В. Ю.

985-233-74-55

Макеева Наташа

916-367-07-71

Баткенсон Аркадий

926-149-56-31

Платонова Елена

911-721-18-50

Гладышко Юра (ЛДПР, Смоленск. брат Кати)

904-363-09-23

Федоров Евг. Алексеевич

985-761-75-17

Кочин Владимир Вячесл.

906-044-76-10

916-554-56-11

Роберт Шлегель

985-761-46-84

Кирилл (пр-секр. Дон респ.)

985-761-46-84

Владимир Анат. Овсянников

985-761-88-38

Юрий Рыжов (пр-секр. Жиринов.)

965-218-53-41

Бердинков Леша

985-782-20-27

Медоев Дима

926-217-73-57

Елена Верховн. Змей

916-595-44-24

Зинаида (от Кирилл)

916-943-01-50, 959-08-62, 959-09-30

Канищев Паша

985-182-02-11

Дугин

916-564-10-00

Андрей Валерьевич (погран. Белгород)

926-293-55-17

Бардахчиев Юрий Бедросович

903-722-76-62

Скориков Ал-др Мих.

903-77-88-000 $

Яна 906-7177213 $

Сергей Хижняк

985-97-76-386

Алена (сестра Кати Абд.)

916-554-56-17

Алена Плужникова

926-11-65-211

Каравацкий

962-967-05-82

Ищенко

916-961-30-44

Шостка Павел

925-264-96-42

Давыдов Анатолий ФБ

906-085-35-41

Нагорный Ал-др Алексеевич ИК

901-52458-79

Сконтрадаки Наталья ИК

906-061-71-74

Аверьянов Виталий ИК

495-518-42-94

Михаил (админ, ИК)

915-433-42-33

Богомолов Ал-др Вячеслав (НОД)

905-588-05-80

Хан крымский (Олег)

929-669-22-71

Проценко Иван

968-811-82-88

Чаленко

916-169-08-78

Леван

985-227-10-46

Бондаренко Олег

925-517-82-25

Гузенкова Тамара

916-296-48-39

Шахназаров Михаил (Рига)

+37129558668

Митрофанов Олег (Питер)

921-963-01-29

Гинтовт Леша

903-742-45-10

Добычин ?

926-465-89-50

Кожанков Юрий Анат.

926-608-69-75

Глазьев Сергей Юр.

495-967-80-67, 604-40-37

Кауров В.

915-220-32-64

Иванов Михаил (Мосдума)

965-154-28-60

Колесникова Светлана (пом. Царева)

067-631-24-72

[email protected]

Мараховский Емельян (РИСИ)

903-785-46-62

Диана (Изборг)

967-04-00-662

Батчиков Сергей Анат.

495-761-70-29

Васерман Анат.

910-453-07-97

050-567-02-76

Авдеев Владимир (пр-секр. Миронова)

925-895-21-24

Сергей Анат., пр. Миронова

495-629-77-01

Олейник Влад. Ник.

903-886-09-30

Ткачук Сергей (Глазьев)

903-960-39-10

Городненко Юрий

915-375-70-78

Андрей Алексеев (Берк., Харьков)

985-17-65-568

050-596-56-28

Филаткин Дмитрий (от Конст. Долгова, МИД)

916-420-03-11

499-244-31-78

Хирург (Ал-др)

985-226-14-23

Кондрашова Дарья

916-470-25-35

Владимир (Щебекино)

910-36-06-131

Синелин Мих. Анат.

985 3640800

Юля (Леван)

985-7686241

Жилин Женя (Михаил)

495-640-96-53

926-671-21-75

Ксюша

+37325153350 (Молдова)

+37378470246 (моб.)

905-580-86-10

Шевченко Юрий

905-507-08-95

Николай (МИД РЮО)

929-804-10-06

Исмаил (ЦИК, Чечня)

926-785-33-75

Маша (Одесса)

915-294-28-14, 967-055-33-64

Осипов Володя

915 2023339

Укр МТС

Орлов Всеволод (Беркут, Симфер.)

066-23-99-532

Хименко Сергей

095-456-75-87

Иеромонах Мелхиседек

096-724-63-33

Семенюк В. П.

096-232-56-26

Слава «Гепард» Запорожье

095-774-74-46

Андрей «Беркут» Ровно

097-409-06-01

Ал-др (от Стогния)

067-509-74-09

Ирина УНИАН

050-441-1776

Калашников Олег

050-331-97-69

Калинник Игорь

050-391-28-14

Карамазов Олег

050-385-45-50

Килинкаров

050-475-79-95

Кириченкова Лора

066-254-74-58

Колесников Борис

050-328-04-03

Колесниченко

050-393-30-55

Колинько

099-209-05-84

Карасев

063-56110939

Котляр Лена

093-981-04-38

Круглов

050-462-12-61

Лазарева Ольга

099-439-22-19

096-061-40-11

Любарец Василий

050-871-37-35

Мама

066-021-17-52

Марков Игорь

050-316-73-73

Маркосян Лена

050-310-23-50

Модем МТС

099-697-81-74

Лариса Ник. (главврач на Мануильского)

067-406-87-24

Сосновский Андрей

066-028-36-45

Кот Юрий

067-465-57-34

Осовецкая Катя

097-255-28-46

Лукашин Андрей

050-3828137

Майоров Ал-др

050-530-54-91

Бородавка

066-542-26-86

Богун В.

085-880-96-25

066-186-80-64

Шилова Виктория

050-320-64-55

Колесникова Светлана (Царев)

067-631-24-72

Александровский Саша

050-301-57-87

Армен Мартиросян

096-302-33-88

099-377-55-61

Барвиненко

099-406-83-09

Билан В. В.

066-978-78-42

Билык Ольга МВД

095-275-55-27

Блидар В. Н.

067-5515056

Болдырев Юрий

099-049-92-50

Бондаренко Лиля

099-550-67-12

Бондик Валерий

050-328-05-50

Брат

099-909-96-32

Василий ВВ

099-051-17-72

Васильева Таня

095-158-24-78

Ветрова Лариса

095-7143064

Волынец Женя

050-232-48-27

Голуб Саша

050-513-47-82

Гусак Дима

095-281-46-29

Денисенко Денис

050-581-27-76

Джангиров

050-311-31-55

Долгов (Харьков)

050-302-70-45

Дудчак

050-502-78-60

Ершов Олег

050-546-82-42

Илларионов Михаил

050-380-85-82

Мозговой Андрей

050-6909147

Монтян Таня

050-676-36-83

Олейник Ал-др (Харьков)

066-247-34-52

Орловская

050-7000155

Орловский Костя

050-380-39-77

Осадчий Костя

050-331-7000

Островская Света

050-462-64-47

Пермин Дима

050-680-57-05

Пилипишин

050-330-11-33

Пироженко

095-051-21-34

Пономарев

063-298-99-79

Рата

050-432-26-69

Романов Толик (ВВ)

095-039-02-53

Рославцев Ал-др

099-2375385

Рудницкий

050-443-99-58

Ручко Игорь

099-2437491

Саламатов

095-7238656, 097 6215441

Сапогов Олег

099 7116475

Сергачев

066-7484097


На этом обширный перечень контактов Оксаны Шкоды не заканчивается. Просто дальше идут телефоны старых знакомых, с которыми она общалась еще тогда, когда «Украинского выбора» не было в проекте. Был просто желающий выслужиться перед убийцей Владимиром Путиным подонок и потомственный предатель украинского народа по фамилии Медведчук.

Мы выражаем благодарность Оксане Шкоде — за предоставленные записи. А российским организаторам донбасской бойни — за отвратительное снабжение своих же бандитов. И хотя аппетиты самой «Армии ДНР», судя по записям, просто не имеют границ, хорошо, что они не были удовлетворены в полной мере. Что спасло многие жизни...

Станислав Лодыгин, специально для издания «Аргумент»


В тему:

Історія повторюється двічі...

  • 04.10.14, 01:44
Університет у екзилі
02.10.2014.
Університет у екзилі

Минулого тижня Сергій Квіт повідомив, що моя alma mater, Донецький національний університет, переїде до Вінниці, де продовжить свою роботу в системі освіти і науки України. Інакше кажучи, всіма приміщеннями й матеріально-технічною базою сепаратисти (сподіваюсь, що тимчасово) заволодіють; очевидно, що їм до снаги зупинити й частину викладацького складу, яка залишиться працювати в «ДонНУ ДНР». Утім, правдивий український ДонНУ збереже свою ідентичність і тяглість.

У зв’язку з цим напрошуються два міркування — історичне й метафізичне.

Передусім нагадаю, що теперішній вимушений переїзд інституції — вже не перший в її історії. Перша евакуація відбулась 1941 року (рішення ухвалено 9 жовтня). Тоді інститут переїхав до м. Кунгур Пермського краю Росії внаслідок німецької окупації. Нині він вимушений працювати у вигнанні через окупантів з Росії.

Втім, куди цікавішим є міркування метафізичне.

Майже шість років тому, взимку 2008—2009 років, студенти й випускники Донецького університету ініціювали кампанію з надання вишу імені Василя Стуса. Ця кампанія, зокрема завдяки інформаційній підтримці «Дня», набула всеукраїнського розголосу; звернення з цього приводу надсилали на адресу ректора Володимира Шевченка не лише деякі депутати, але й міністр освіти Іван Вакарчук.

Незабутню реакцію, яку можна було спостерегти серед керівництва ДонНУ у зв’язку з тими подіями, доцільно вважати другим яскравим симптомом хвороби, що сьогодні проявила себе на Донбасі із повною силою (першим симптомом була реакція на Майдан 2004 року). Неначе лакмусовий папірець, Стус дав можливість зазирнути під культурний шар донецької свідомості й побачити комплекси й страхи, що нуртують в колективному несвідомому регіоні.

Допити активістів у міліції та СБУ, недвозначні погрози відрахувати із вишу після найближчої сесії, публічні осуди активістів немов повернули місто років на 30-40 у минуле. Минуле — цілком у дусі доби — безсоромно брехливе та лицемірне: під синьо-жовтими кольорами (всі противники ініціативи начепили тоді синьо-жовті стрічки — ми, мовляв, за Україну, авжеж, за Україну) Стуса було змішано з брудом. Брутально й цинічно.

Шість років тому на шпальтах «Дня» я вже висловлював міркування, чому у ДонНУ не сприйняли ідею надання вишу імені Стуса. Сьогодні можу лише повторити свої думки: Стус був виразно вільним і кидав виклик конформній свідомості; Стус був виразно чесним і кидав виклик облуді і брехні; Стус був виразно українським і кидав виклик російському шовінізму. Отже, підважував всіх трьох китів, на яких грунтувалась радянська людина.

Абсолютно невипадково для цієї людини виявились чужими й три засадничі неперебутні цінності, що здійняла на щит Революція Гідності, — Правда, Свобода та Україна. Революція Гідності повернула країні притомний порядок денний — і виявилась незрозумілою для значної частини моїх земляків.

Схоже на те, що з метафізичної точки зору відторгнення Стуса шість років тому знаменувало духовну смерть Донецького університету. Смерть фізичну (втрату матеріально-технічної бази), що зрештою настає за духовною смертю, ми спостерігаємо зараз. Утім, ця смерть уможливлює духовне очищення та переродження. Відкриває можливості для катарсису.

Глибоко символічно, що місцем, де має можливість переродитися ДонНУ, стане Вінниччина — земля, де (випадковостей не існує?) народився Стус. Народився, між іншим, на початку 1938 року, що також додає символізму, коли згадати, що 1937/38 навчальний рік став першим в історії для Донецького університету (тоді педінституту).

Отже, відкинувши Стуса, ДонНУ йде до місця його народження. Діставши щеплення від сепаратизму, заявляє про свою українськість. Жертвує тілом, щоб відродити дух.

Сергій Стуканов, газета "День"

Злочини проти людяності на Донбасі.

  • 03.10.14, 22:22
http://ssu.kmu.gov.ua/sbu/doccatalog/document?id=132298

І після цього всього...

http://www.youtube.com/watch?v=XQK7YfP1rwA&feature=youtu.be

"Загравання з ворогом - зрада тих, хто залишається вірним на окупованих територіях". (Друзенко).

Волиняни одвічна кістка в горлі кремля.

  • 02.10.14, 10:20
Кому муляє мир на Волині?
Хто і що стоїть за «утиском» російськомовних волинян


Сталін у волинській КПУ.
У серпні російські засоби масової інформації розповсюдили новину про «дискримінацію російської общини» у місті Луцьк. На утиски російськомовного населення в обласному центрі Волині керівники російських громадських організацій поскаржилися навіть спеціальній місії спостерігачів ОБСЄ. Мовляв, їх залякують, на них нападають, скоюють замахи на власність, а місцева поліція, «залякана українськими націоналістами, не може нікого арештувати». Утримання російських класів обходиться бюджету недешево

Звісно, цю інформацію підхопили й розповсюдили російські інформагентства, надавши їй відповідного забарвлення. Виявляється, росіяни, які мешкають у Луцьку, не мають ніякого представництва в органах місцевої влади. Хоч у місті проживає 1000 російських дітей, у жодній школі чи дитячому садку не викладають російською мовою. Прочитаєш таке — і гнівом палає серце російського патріота. Після почутого навмисне перепитала багатьох своїх російськомовних знайомих, чи відчули вони зміни у ставленні до себе? Ніхто не сказав, що так, змінилося. Моя колега-росіянка сорок років живе в Західній Україні й досі розмовляє російською, бо їй так зручніше. Її діти й онуки розмовляють українською, хоч мову батьків теж знають. Жартуючи, вона називає себе кацапо-бандерівкою. Вона пересварилася з усіма своїми сестрами й братами в Росії через цю війну. Почувши заяви своїх співвітчизників про «дискримінацію» росіян на Волині, вона смачно вилаялася й на зло усім поставила рінгтоном у свою мобілку бандерівську пісню. А російська мова як звучала на вулицях, у транспорті, у крамницях, тобто у побуті, так і звучить. Тепер ще й частіше — через переселенців і біженців з Криму й зони АТО. Щодо освітніх закладів, то російські організації ввели в оману ОБСЄ, або, простіше кажучи, збрехали задля картинки, як люблять це робити російські ЗМІ. Бо у Луцьку в спеціалізованій ЗОШ №5, яка традиційно була російською відразу після закінчення Другої світової війни, і нині діють російськомовні класи. Начальник Луцького міського відділу освіти Олег Гребенюк повідомив:

— На кожній паралелі є російські класи, де всі предмети викладаються російською мовою. Класи ці малокомплектні, тобто вони не наповнені так, як українські. Їх утримання недешево обходиться міському бюджету, бо там вчиться по 15 — 17 учнів, коли в українських по 30. Однак ми утримуємо їх, і всі бажаючі можуть записати свою дитину в такий клас. Було б лише бажання. Значна частина переселенців зі сходу віддала своїх діток у цю школу. Окрім того, у багатьох міських школах факультативно діють курси російської мови, тобто діти, які хочуть вивчати російську, можуть це робити.

Хотілося б, щоб діти українців, які проживають у пересічних російських містах, мали хоча б такі самі можливості вивчати українську мову. З приводу представництва росіян в органах луцької влади, і тут доповідачі поквапилися, бо донедавна фракцію Партії регіонів у Луцькій міській раді очолювала голова Російської общини Волинської області Тетяна Дементьєва. Є у депутатському спискові й інші носії російських прізвищ. До речі, 22 березня цього року на своїх зборах Російська община як громадська організація припинила своє існування на знак протесту проти ескалації сепаратизму й розколу України. І це був мужній громадянський вчинок. Багаторічний керівник першої на Волині російської общини Тетяна Дементьєва так пояснила тоді це рішення: «Росіяни, які живуть на Волині, виступають проти воєнних дій і вважають, що конфлікт у Криму, як і будь-які інші, треба розв’язати лише мирним шляхом. Ми за єдину Україну! Для нас Україна, що на заході, що на сході, є Батьківщиною. Для нас, для наших дітей і онуків». Та вже 1 квітня на інших зборах інші люди обрали нового очільника цієї організації — головного комсомольця Волині, одного з активістів Волинського обкому КПУ Олександра Кононовича. І вiдзначився вiн не культурно-просвітницькими акціями, а скандалами з політичним забарвленням. Олександр Кононович, до речі, був одним з ініціаторів встановлення пам’ятника Йосипу Сталіну. Бетонний бюст Йосипу Віссаріоновичу волинські комуністи встановили у лютому в коридорі Волинської організації КПУ.

Хто ховався за капюшонами?

Що це за напади та замахи на власність луцьких росіян, на які не реагує місцева «поліція, залякана українськими націоналістами»? Йдеться про керівника «Російського культурного центру» імені Черномирдіна Ольгу Саган. Невідомі порізали шини її авто, а через кілька днів побили в машині вікна й облили жовто-блакитною фарбою. Це миттєво підхопили російські інформагенції! Прес-служба «Російської общини Волині» постаралася. «Це зайвий раз доводить, що праворадикали та сьогоднішня влада діють синхронно, координуючи та узгоджуючи свої дії», — писали одні. «Националисты разбили автомобиль руководителя «Русского культурного центра» Волыни» — не приховував радості сайт «Русская весна». Сама пані Ольга заявила: «Це спланована акція, вона пов’язана з моїм захистом прав російськомовного населення України. Я розцінюю це як пряму загрозу життю та здоров’ю мені та моїй сім’ї. Ці «герої» провокують розширення території ескалації конфлікту й розпалюють міжнаціональну ворожнечу». Справді цікаво було б дізнатися, що це за герої. Та ще більше — хто ж насправді їх смикає за ниточки?

Ольга Саган розповіла, що кримінальне провадження за фактом цього хуліганства таки порушили після втручання ОБСЄ та Інтерполу. Начальник міліції пообіцяв їй взяти цю справу під особистий контроль. Хоча раніше луцькі правоохоронці пояснювали, що підстав порушувати кримінальну справу немає, бо сума завданих збитків тягнула лише на хуліганство й адмінпорушення. Потерпілу особливо обурило, що її машину облили саме жовто-блакитною фарбою, а міліція цьому чомусь не надає значення. А якби чорною фарбою облили чи фарбами російського триколору, їй би було легше? Авто все одно понищене.

— Це не було банальне хуліганство. Це була замовна акція. Таксисти бачили трьох осіб в капюшонах, які втікали і на яких чекала машина. Я пропонувала «Правому сектору» зустрітися й поговорити. І тоді я могла б сказати, що це не є позицією всіх волинян. Та мене не почули.

Цей безглуздий вчинок може бути як актом помсти, зробленим не від великого розуму, або ж провокацією. Для чого? Щоб дестабілізувати відносно спокійну ситуацію на Волині, посіявши ще й національну ворожнечу. Як, у столиці «бандеровцев», де народилася УПА, російськомовні громадяни не потерпають від «фашистів»?! Адже невідомо, хто ховався за тими капюшонами. Треба шукати відповідь на питання: кому це у першу чергу вигідно? Поцікавилася в Ольги Саган, чи справді у цьому хуліганському вчинкові вона побачила загрозу своїй сім’ї? І чим вона може підтвердити, що ставлення волинян до російськомовних громадян останнім часом змінилося?

— Ставлення змінилося. Агресія породжує агресію. І вона вихлюпується на людей. У приватних розмовах мені розповідають про такі факти. В автобусі старшій людині можуть сказати: «Так ти москалька!». Мені теж говорять у спину образливі речі.

— Так це, швидше, від невихованості. На Донбасі за українське вбивають, але ж ми не ототожнюємо всіх дончан з бандитами. Зрештою, сказати можна, що завгодно...

— Я розповідаю те, що чую. Мені стало страшнувато тут жити. Реально стоїть питання про те, щоб попросити політичний притулок. Сьогодні побили машину, а завтра якомусь алкоголіку заманеться стукнути мене по голові. Бо хто мені тут може гарантувати безпеку? Держава нічого не гарантує.

— Стукнути можуть кого завгодно, від цього ніхто не застрахований. А для чого вам притулок? Просто їдьте в Росію...

— Ви думаєте, це так просто? Взагалі я хочу до Білорусі. Там добре.

«Волынь — это исконно русская земля»

Зацікавившись діяльністю культурного центру імені Черномирдіна на Волині, в iнтернеті натрапила на інтерв’ю Ольги Саган білоруській ІА «Regnum Новини» від 27 квітня 2009 року. Розповідаючи про досягнення своєї організації, вона, зокрема, сказала (цитую без перекладу): « Я украинка, но я всегда говорю, что наши земли более века были в составе Российской империи, и это было отнюдь не худшее время в истории Волыни... В Луцке мы сохранили русскоязычную школу. Набор в неё увеличивается: если сначала он снижался до 8 человек, то в прошлом году мы набрали 25 человек. У нас практически во всех школах сохранено преподавание русского языка, даже в семьях до 30% населения говорят по-русски — и это на Западной Украине. Нам очень повезло, что рядом с нами находится Белоруссия, работать в которой имеют возможность люди, владеющие русским языком. Мы первыми на Украине провели при поддержке посольства России конференцию по Гоголю, мы ежегодно проводим мероприятия, посвящённые Первой мировой войне, ведь Брусиловский прорыв вошёл в историю как Луцкий прорыв. Мы строим свою работу на исторических фактах, которые имеют отношение и к России, и к той земле, на которой мы живём, поскольку Волынь — это исконно русская земля. Основную работу мы проводим именно с детьми, и дети у нас знают и любят русский язык». Волинь — це «російська земля», виявляється. А чому не литовська, не польська, якщо вже повертатися на сотні років у минуле? Чи сто років російського правління віддали Волинь у довічне володіння «русского мира?» Чи справді вона вважає Волинь російською землею? Ольга була дуже подивована моєму запитанню: «Я таке казала? Ось як буває, коли журналісти все перекрутять». На російських сайтах можна знайти чимало її давнішніх висловлювань. За їх точність ніхто не відповідає, однак...

— Пані Олю, ваша громадська організація не вважає за потрібне висловити свою громадянську позицію щодо подій, які відбуваються нині в Україні? Адже ви українка, і вас не може не турбувати те, що відбувається у вашій країні. В Росії проходять марші миру, відомі люди виступають проти війни та політики Путіна...

— Я не спеціаліст з політики. Моя особиста позиція — я поза політикою. Я не працюю в негативному полі. Я займаюся гуманітарними питаннями, які не роз’єднують, а об’єднують людей. До речі, чимало росіян підтримують політику свого лідера. Події на сході України я не інтерпретую як українсько-російський конфлікт. Це глобальний конфлікт, який заздалегідь планувався. Мені давно казали, що так буде.

Як би не хотіла Ольга Саган бути поза політикою, вона все одно залишається до неї причетною. Cеред проектів цієї громадської організації культурницьких запам’яталося небагато. Зате помпезне відзначення 90-річчя брусиловського прориву лучани запам’ятали великою історичною реконструкцією на берегах Стиру. Саган першою привезла до Луцька георгієвську стрічку та всіляко її популяризувала. Навіть цьогоріч на 9 травня намагалася переконати волинську владу в тому, що за цю стрічку помирали радянські солдати. Хоча в Україні вона тепер стала символом сепаратизму, тероризму, а не мужності. Скільки десятків автомобілів із західноукраїнськими номерами згоріло взимку під час революційних подій у столиці від рук «тітушок», які бігали з цією стрічкою по українських містах! Та що автомобілі, сотні людей стали мішенями снайперів-убивць на Майдані. А потім жертв ми стали рахувати тисячами. Дотепер рахуємо. Важко уявити етнічного росіянина, який, живучи на Бєлгородщині чи у Воронежі, заявляв би, що ці землі — українські, хоча насправді вони є такими. Але деяким українцям в Україні більше болять цінності чужої країни, ніж своєї. І їх геть не бентежить, що сьогодні спадкоємці тих, хто примножував славу «русского оружия» в 1916-му та 1945-му, топчуть українську землю і вбивають українців.