Закрили єдину в Донбасі українську книгарню

Єдина на Сході українська книгарня «Східна Брама» в Луганську була закрита два дні тому. Власник магазину Дмитро Снєгірьов впевнений: реальна причина закриття книгарні – політична.

Книгарня знаходилася в торговому центрі, і, як розповів газеті «Сегодня» Дмитро Снєгірьов, днями керівництво комплексу попросило його звільнити приміщення.

«Мені сказали, що на це місце в'їде російський бізнесмен і відкриє тут спортивний магазин. Нам же запропонували приміщення на першому поверсі комплексу, але воно дуже велике для нас, і оренда там - у два рази вища. А наш магазин неприбутковий, - пояснив Снєгірьов. - Два місяці тому закрили кав'ярню при магазині, потім не дозволили відкрити спортзал, а тепер закрили і сам магазин».

Власник книгарні упевнений, що тиск на нього почався після візиту київського патріарха Філарета в Луганськ і підтримки його громадською організацією, яку очолює Снєгірьов.

Книгарня «Східна Брама» відкрилася в Луганську в березні цього року. Асортимент був широким: книги, диски, національна символіка, футболки та сувеніри. Можна було взяти книгу в обмінному фонді, замінивши її своєю. При цьому всіляко підкреслювалася аполітичність магазину.

«Міф про те, що українські книги на Сході України не сприймаються, був нами розвіяний, - підкреслив Снєгірьов. - У нас були свої покупці, причому звичайні громадяни, а не «професійні українці» або «патріоти». Нашими бестселерами були книги Василя Шкляра, Сергія Жадана, Оксани Забужко, Юрія Андруховича. Був великий попит на футболки з національною символікою, українську класичну музику й українські мультфільми».

Спроби прояснити ситуацію з адміністрацією луганського торгового центру призвело до досить несподіваного результату. У відділі оренди ТЦ заявили, що вперше чують про те, що магазин української книги «Східна Брама» залишає територію закладу.

Керівник відділу Ігор Котов зізнався журналістам, що не готовий коментувати ситуацію зі зміною власників орендованих площ. Після чого, пообіцявши уточнити деталі і передзвонити, свого слова не дотримав.

Власник книгарні Дмитро Снєгірьов повідомив, що днями адміністрація комплексу погодилася знизити ціну оренди, але магазин все одно буде закрито. «Їхня тарифна політика може в будь-який момент змінитися», - резюмував Снєгірьов.

Репост вітається! Дякую.

http://umoloda.kiev.ua/number/180/0/82325/

Случившееся сегодня в Донецке хорошо иллюстрирует то, что происходит в так называемой УПЦ МП, потому что первая реакция самая важная, она прямиком из подсознания. Для нас абсурд, для них норма.

Сегодня рухнули леса на строящейся в Донецке церкви - 1 рабочий погиб, 6 в больнице. Церковь возводят в сквере, который попы огородили высоким забором. Здесь же стоит бывший ДК им. Ленина, его вместе со сквером отдали попам под Центр славянской культуры. Ну а храм, по доброй православной традиции, решили возвести на месте детской площадки и вырубленных деревьев.

И вот случилась трагедия, люди упали с лесов и разбились. А дальше происходит нечто странное - охрана поповника сразу же блокирует все выходы из сквера и никого не выпускает. Дети, женщины - никому не дают выйти на улицу. Найти в этом логику невозможно, ее нет. Что-то произошло, но обитатели поповника не включают мозг (это лишнее и давно атрофировалось), а на автомате делают то, под что заточены рефлексы - "не пущать, запрещать!" Забыл написать - журналистам те же охранники запрещали фотографировать происходящее.








Все фото "Остров".

6 августа 2013
  В аварии на «Стироле» погибли 5 и пострадали 20 человек В результате выброса аммиака, который произошел сегодня в 14:20 на концерне «Стирол» в Горловке (Донецкая область), погибли 5 человек и пострадали 20. Об этом сообщила Государственная служба по чрезвычайным ситуациям в области а также пресс-служба Донецкой обладминистрации.

Лобова атака
Уцілілий рибалка розповів у інтерв’ю журналістам, що російські прикордонники навмисно таранили його баркас Іван ГАВРИЛЯК   

Рибалка Олександр Федорович, який уже другий тиждень перебуває в Єйській центральній райлікарні (це Ростовська область Росії), в інтерв’ю ТСН розповів про обставини зіткнення українського баркаса з катером російських прикордонників в Азовському морі. В результаті загинуло четверо моряків баркаса, Олександр — єдиний, хто вижив.

За словами чоловіка, російські прикордонники намагалися двічі підрізати їхнє судно. «Було таке відчуття, що вони хотіли нас просто переїхати, — каже Федорович. — На третій раз вони обійшли нас ззаду, розвернулися i пішли лоб у лоб тараном. Чистий таран був!».

Дружина рибалки Марина Федорович ще тиждень тому запевняла «УМ», що, за словами Олександра, ті постріли, про які російська сторона заявляє як про попереджувальні, були автоматними чергами по моряках.

Російська сторона подібні звинувачення відкидає. Наталія Стредініна, співробітник прес–служби прикордонного управління ФСБ РФ по Краснодарському краю,має СВОЄ БАЧЕННЯ ПОДІЙ  і  заявила: «Намагаючись відірватися від російських силовиків, судно–порушник зробило небезпечний маневр, різко змінило курс у бік переслідувачів, порушивши міжнародні правила попередження зіткнення суден у морі. В результаті чого човен завалився на борт прикордонного катера і перекинувся».

Як писала «УМ» раніше, 17 липня в Азовському морі сталося зіткнення українського човна і катера берегової охорони прикордонної служби Росії. Рибальське судно перекинулося, в результаті чого загинули четверо громадян України, одного вдалося врятувати.

Щодо Федоровичапорушили справу за ч. 3 ст. 256 Кримінального кодексу Російської Федерації («Незаконний видобуток (вилов) водних біологічних ресурсів»). Якщо українця визнають винним, за російським законодавством, йому загрожує штраф від 100 тис. до 500 тис. рублів (25—125тисяч грн.) або до двох років позбавлення волі.

У свою чергу, Генеральний консул України у Ростові–на–Дону Віталій Москаленко запевняє, що Україна робить усе можливе для повернення рибалки на Батьківщину. Адже баркас перебував у акваторії Азовського моря, яке, згідно з двостороннім договором, є зоною спільного використання Росії та України. До того ж на ньому не було риби, тому звинувачення в браконьєрстві безпідставні.

Доброго вікендового вечора, друзі.

Оскільки модератори грубо натякнули мені на арешт мого блогу із-за брудної політики, то я вирішила показати їм і всім йзерам сайту, що коло моїх захоплень не таке вузьке, як здається на перший погляд.

В театр ми вже ходили, в Собори і Костели теж, по замках і палацах України подорожували, сучасну поезію теж зацінували...чи не пора нам кинути погляд на прекрасне і вічне в живописних полотнах художників?

Для початку, я хочу запропонувати ось таку цікаву методику запам'ятовування полотен знаменитих художників всіх часів і народів:

І так, якщо бачите на картині темний фон і всілякі страждання на обличчях - це Тіціан!

Але звісно, що у всякому правилі бувають винятки. Саме такою є ця голопопа персона не обтяжена признаками інтелекту о очах.

Одну, я гадаю, запам'ятати не важко? Венера, не Венера, а щось венеричне в ній таки є:

Йдемо далі. Якщо на картині осьтакеннні попи і целюліт навіть у чоловіків - не сумЛівайтесь - це Рубенс!

Якщо на картині дядьки схожі на волооких кучерявих тіток чи просто італійських педиків - це Караваджо.

Бабів він взагалі малював лиш півтора рази, і то у вигляді Медузи Горгонівни. Але чому вона схожа на джонідепа - загадка на рівні посмішки Мони Лізи.

Якщо на картині багато малесеньких людей - Брейгель!

Багато малесеньких людей + такої ж мілкої незрозумілої фігні - Босх.

Якщо ж всі люди виглядають як БОМЖі, вночі при світлі тьмяного ліхтаря - це Рембрандт!

Якщо ж на картині можна запросто прималювати парочку-трійку товстопопих амурчиків чи овечок (або вони вже там є) - це Буше.

Красиво, всі голі і фігури мають як у культуристів після сушки - Мікеланджело.

Запам'ятати просто: бачиш балерину - кажеш Дега.

Кажеш Дега - бачиш балерину.

Контрастно, різкувато, синювато і у всіх осьтакккенні худющі бородаті обличчя - Єль Греко.

І, накінець, якщо всі, навіть тітки, схожі на Путіна - це не данина "великому" кремлівському карлу - це Ян ван Ейк.

На сьогодні це все.

P.S.: Моне — плями, Мане — люди, а Лотрек - повії.

Злизано з californian-bi4

VIDAL?SOSsun?

Карп-сосун и золотые яйца Курченко

Всю неделю страна восхищалась смелостью, с которой президент Янукович клал на Путина, и предвкушала, какого веса рыбу вот-вот поймает Виктор Федорович, чтобы окончательно хлопнуть дверью по утертому носу агрессивного кремлевского карлы. Однако глава Украинского государства решил не участвовать в навязываемой ему Путиным гонке физических упражнений: Янукович еще смолоду привык побеждать противников исключительно за счет интеллекта, а если кто-то не понял, то сразу в морду.

За последние годы Владимир Путин много чего творил, пытаясь доказать, что он такой же сильный, как и его тайный кумир Виктор Янукович. И на истребителе вторым пилотом летал, и со специального самолета пожары тушил, и в батискафе нырял на самое дно, и голый торс смешно перед камерами напрягал, и в кимоно одевался, и даже в ковбойскую шляпу.

Виктор же Федорович, глядя на все это, лишь посмеивался в очки с простыми стеклами, которые иногда надевал на партсобраниях. Не секрет, что в Украине трудно найти истребитель, в который было бы не страшно посадить Януковича, особенно учитывая тот факт, что охрана в такой маленький самолет не влезет, а нищий военлет вполне может иметь на президента зуб. Кроме того, говорят, что в свое время какая-то гадалка предостерегала Виктора Федоровича от воздушных путешествий без крайней нужды, и с тех пор он даже на собственном вертолете летает только пристегнувшись к сабвуферу, чтобы не выпасть в самый неподходящий момент. О тушении пожаров с воздуха и вовсе говорить не приходится.

Что касается батискафа, в котором украинскому президенту не стыдно было бы нырнуть на дно того же, например, Черного моря, то в Украине он всего один – подводная лодка «Запорожье», однако дураков, которые бы рискнули погрузиться на этой посудине ниже перископной глубины, у нас пока не находилось. Говорят, тут все дело в невезучем названии судна, и в Минобороны уже обсуждается вопрос ребрендинга единственной украинской субмарины в атомоход «Земляной Заяц», но на это пока нет денег: выигравшая тендер фирма-прокладка «Стоматологический мир» на перечисленные из бюджета миллионы наняла подрядчика дядю Жору, который обязался перерисовать название на корме подлодки за бутылку паленой водки, но накануне церемонии с пьяных глаз упал с пирса в море и был растерзан случайным катраном, вследствие чего процесс модернизации «Запорожья» зашел в тупик.

Женщины из Донецка часто любопытствуют, почему Виктор Федорович не фотографируется с голым торсом, как Владимир Владимирович. Ответ на этот вопрос очевиден. Во-первых, это некрасиво. Во-вторых, злые языки поговаривают, что на торсе у Виктора Федоровича имеются какие-то неразборчивые рисунки синей тушью, и хотя всем понятно, что это полнейшая чепуха и черный пиар, Янукович предпочитает держать интригу, которая сама по себе способна возбудить интерес избирателя куда больше, чем бесхитростно обнаженная плоть стареющего российского президента, не брезгующего, по слухам, украшать пресс силиконовыми кубиками.

Что же касается кимоно и ковбойских шляп, то тут и вовсе говорить не о чем. Донецкое кимоно – это синий спортивный костюм с красными вставками и белыми лампасами, по которым легко отличить бригадира от рядовой торпеды; один его вид наводит ужас на противника. А насчет головных уборов вкусы Виктора Федоровича всем известны: только натуральный мех, никакой синтетики, тем более всяких американских выкрутасов, – слишком приметная вещь, за хорошую цену скинуть трудно…

Отчаявшись зацепить украинского коллегу милитаристским гламуром, Путин зашел с другого конца: накануне пастырского визита в Украину на годовщину Крещения он демонстративно поймал в сибирских краях девятикилограммовую щуку, которая, будучи взвешенной на особых весах, затянула на 21 килограмм.

Провокация была обставлена по всем правилам рыбацкого понта: в кругах посвященных известно, что мало чести поймать сколь угодно крупную мирную рыбу типа того же карпа – настоящие пацаны уважают только щуку и исключительно на блесну. Совершив подобный подвиг, пацаны долго фотографируются с уловом, понимая, что в следующий раз повезет нескоро, и пытаясь всем своим видом показать, что они ни чуточки не боятся случайного укуса злой рыбины (каждый спиннингист знает, что щучьи зубы оставляют чрезвычайно гадкие раны, которые долго не заживают), и у особо продвинутых это даже получается.

Путин же, как и полагается Путину, пошел куда дальше: поймав заветную щуку, он не только не испугался ее зубов, но и пригрозил сам ее искусать. Егерь уже послал было за молотком, чтобы успокоить бедную рыбину, пока Владимир Владимирович ее не загрыз, но щука и сама уже поняла, что рыпаться бесполезно, за что и получила от подобревшего Владимира Владимировича звонкий поцелуй в голову.

В данном случае российский президент, конечно, отступил от привычного правила целовать жертву в живот, как мальчика Никиту (интересно, как он там? Щука, например, впоследствии пошла на котлеты), но, так или иначе, ритуал был соблюден, а президент братской Беларуси Александр Лукашенко так от всего этого возбудился, что тоже немедленно поймал крупную рыбу – сома на 57 килограммов, что в два с половиной раза больше официального веса путинской щуки (не говоря уже о реальном).

Эффект от броского заявления Александра Григорьевича несколько смазало отсутствие необходимого для полноценного троллинга видеоролика с криками: «Е… твою мать, вот это сом!», а также признание Лукашенко, что подводный гигант был пойман в реке Припять. Продвинутые рыбаки считают, что поймать большую рыбу в реке Припять нетрудно (гораздо труднее от нее потом убежать), никаких эхолотов не надо, сойдет простой счетчик Гейгера. Однако заслуженное уважение в профессиональных кругах белорусский президент получил не столько за богатый радионуклидами улов, сколько за фразу: «Там палец сунешь – за палец рыба хватает».

Что и говорить, сам Путин, пожалуй, не рискнул бы сунуть палец в Припять. Мало ли, что бы его там схватило...

Неудивительно поэтому, что на фоне столь резонансных заявлений элиты таможенного блока «3+1» граждане Украины принялись ожидать от Виктора Януковича мощного внешнеполитического маневра, способного заткнуть рты хвастливым старикам и показать, наконец, кто в доме пахан. По большому счету, народу хватило бы и фразы: «А я недавно на охоте застрелил окуня на сто килограммов, бил в глаз, чтоб чешую не повредить». Однако, к чести Виктора Федоровича, он не стал опускаться до уровня рыбацких баек.

Вообще, на каких-то особых рыбалках украинский президент до сих пор замечен не был. Единственная история на заданную тему была обнародована аж в 2010 году в газете «Сегодня». В ней говорилось о том, что свой первый крымский отпуск в президентском статусе Виктор Федорович коротает за интеллектуальной игрой в домино, пением караоке и ловлей с причала ставриды, которую собственноручно жарит ему первая леди Людмила Александровна. В домино и караоке верилось сразу, в ставриду с причала – с некоторым трудом (если Виктор Федорович, конечно, не глушил ее гранатами), в Людмилу Александровну уже тогда не верилось совсем. Поэтому если сейчас глава Украинского государства начнет вдруг рассказывать, как у него на пляже внезапно клюнул на закидушку залетный двухтонный кит и президент бы с ним ни за что не справился, если бы вовремя подоспевшая Люся не огрела животину по голове пожарным багром, – все только недоверчиво посмеются.

Все дело в том, что у Виктора Федоровича совершенно особые отношения с водной фауной. Большой любитель живой природы, Лидер предпочитает не ловить рыбу, а разводить ее в специальных озерах на территории «Межигорья», уделяя внимание особо ценным, элитным породам. В народе говорят, что главным любимцем Януковича является редкая рыба – карп-сосун, мальков которого в резиденцию главы государства завезли из спецпитомника в Макао. Некоторые даже шепчутся, что в бассейн с карпами-сосунами Виктор Федорович сует не только пальцы.

Разве сравнится элитное удовольствие, которое Виктор Федорович получает таким образом от общения с природой, с вульгарной ловлей щук на блесну, которой пытается бравировать примитивный Путин? Отчет очевиден, и он, как всегда, не в пользу российского президента.

Неудивительно поэтому, что Владимир Владимирович, приехав в Украину на торжества, посвященные 1025-летию Крещения Киевской Руси, старался держаться от Януковича подальше. Даже в комнату переговоров в Администрации президента вбежал так, будто за ним гнался сам диавол. Виктор же Федорович, в свою очередь, был спокоен и собран, и с лица его не сходило выражение мудрости и всепрощения.

(фото kommersant.ru)

Известно, что обиженный Путин опасен и непредсказуем. С трудом продержавшись 15 минут в компании Януковича, Владимир Владимирович пробкой вылетел вон и отправился плести заговоры против легитимной украинской власти к унылому Медведчуку.

Считается, что Виктор Федорович еще натерпится от этой парочки. Рано или поздно Путин найдет себе в Украине более-менее сносного карманного кандидата в президенты, который, хоть и будет формально выступать в оппозиционной нише, на деле примется успешно отнимать у Януковича голоса пророссийски настроенных избирателей (считай, Крым от Виктора Федоровича уже уплыл), особенно принимая во внимание тот факт, что материальных ресурсов Кремль вольет в своего кандидата не меньше, чем в Януковича – могущественный олигарх, владелец ФК «Металлист» Сережа Курченко.

Проблема усугубляется еще и тем, что Курченко у нас какой-то до обидного смешной. Даже не потому, что внешне неуловимо напоминает недалекого Суслика из ностальгического советского мультфильма «Раз горох, два горох», – просто говорит он тоже смешно. Ходят слухи, что благодаря Сереже поклонники передачи «Кривое зеркало» даже начали смотреть программу «ПроФутбол» в надежде нарваться на очередной комментарий владельца «Металлиста».

Впрочем, справедливости ради стоит заметить, что за границей над Курченко тоже прикалываются, а некий грек Саввиди, владелец местного футбольного клуба ПАОК, вообще заявил на этой неделе, что наш Сережа – это какой-то мутный проходимец. Сережа, говорят, очень переживал.

Информация о том, что золотые яйца Курченко принадлежат не столько ему, сколько большим упитанным людям на самом верху, озвучивалась неоднократно, но народ всегда знал, что уж кто-кто, а упитанные люди знают толк во внешней и внутренней политике и сумеют распорядиться активами молодого олигарха с максимальной пользой для страны. Истинное удовольствие наблюдать, например, как умело работает на своей должности самый упитанный из них – первый вице-премьер Сергей Арбузов, ныне исполняющий обязанности главы правительства. Вот и вчера в ходе заседания Кабмина Сергей Геннадиевич со свойственной ему проницательностью вычленил самую что ни на есть главную причину «определенных волнений в обществе». Как выяснилось, все из-за того, что в этом году День знаний 1 сентября попадает на выходной, и вся страна просто выходит из себя, пытаясь понять, вести детей в этот день в школу или нет. Где-то, говорят, возмущенные родители уже взяли штурмом районо, а в селе Лисапетовка на Лохвиччине дояр Константин бросил в окно сильрады ведро с помоями.

К счастью, министр образования Дмитрий Табачник быстро справился с проблемой, объяснив Арбузову, что 1 сентября по закону в школу идти надо, а учиться – нет. И страсти в стране сразу же улеглись. В Украину пришел мир, а в гражданское общество – согласие. Сергею Курченко даже вмешиваться не пришлось.

Не зря говорят, что за такими людьми будущее. Вне зависимости от того, хотелось бы нам такого будущего или нет.

Василий РЫБНИКОВ
02 Августа 2013 P.S. Для тих, хто не сприймає гумор - те ж саме тільки серйозно:http://tyzhden.ua/Columns/50/86004

Украинские ГАИшники уже ездят на авто бизнес класса (ФОТО) 

Дорожный контроль

Олександр Черненко: В нашій політиці можливі цілком фантастичні сценарії
Голова КВУ — про можливе відкладення виборів Президента за схемою Києва, ослаблення ролі Тимошенко та низьку якість ЦВК Анна ДАНИЛЕНКО    

"Україна молода"

Комітет виборців України проводить моніторинг виборчих кампаній вже майже двадцять років — починаючи з 1994–го. У міжвиборчий період ця нейтральна до політичних партій громадська організація займається проектами, спрямованими на правозахист населення, через осередки, представлені в десяти регіонах країни, проводить аналіз і контроль за діяльністю місцевих та районних рад, бере участь у Консорціумі громадських організацій, який розробляє рекомендації до виборчого законодавства. Але все це — затишшя перед бурею, що накриє Україну вже менш як за двадцять місяців. Чого чекати від виборів Президента–2015 році, «УМ» розповів голова КВУ Олександр Черненко. Він працює в Комітеті з 1997 року, очолює його з 2009–го. Також ми з Олександром говорили про перспективи виборів у п’яти «проблемних» округах та зміну голови і якості ЦВК. «Можливо, ця влада домовиться про свій цивілізований відхід під певні гарантії»

— Пане Олександре, травневе рішення Конституційного Суду про можливе відкладення ­виборів мера Києва на 2015 рік певною мірою поставило під сумнів і майбутні президентські вибори. Як ви вважаєте, чи справді існує загроза їхньому проведенню, про що вже заявляла опозиція?

— З одного боку, складно порівнювати президентські і київські вибори, щодо яких були певні різночитання Конституції й суперечності у зв’язку з тими змінами, що вступили у дію в 2005 році. Але по Києву є очевидним: навіть якщо не можна провести чергові вибори через недосконале законодавство, то строк повноважень київської влади закінчився, тому треба проводити позачергові вибори. Для цього є мільйон підстав. А небажання проводити їх і прикриття відповідним рішенням КС зумовлені політичними мотивами.

Щодо президентських вибо­рів різночитань немає. І сьогодні немає підстав сумніватися в тому, що вибори Президента відбудуться в належний термін.

Утім хто ще рік тому міг сказати, що так легко і просто будуть перенесені київські вибори? Це здавалося нереальним. Проте такий спосіб знайшли. Тож навіть якщо сьогодні ми не бачимо жодних підстав для відтермінування виборів Президента і Партія регіонів заявляє, що не збирається їх переносити, — це сьогодні. У нас спершу виникає політична доцільність, а вже під неї підганяють ідеальні чи сумнівні юридичні підстави. А це може бути що завгодно: і розпуск парламенту, і референдум, і зміна Конституції, аж до обрання Президента в парламенті. Або навіть без перенесення виборів змінять закон про вибори, проведуть їх в один тур, і це теж вплине на результат.

Тож хоча поки що розмови про перенесення президентських виборів виглядають як фантастика, український досвід показує, що в нашій політиці і такі фантастичні речі можуть стати реальністю.

— Чи варто очікувати в 2015 році варіанта з повторенням Майдану–2004? Якщо так, то чи можливий у зв’язку з цим надзвичайний стан чи інший силовий сценарій у виконанні влади?

— В Україні всього можна очікувати. Сьогодні безперечно зрозуміло кілька речей: ця влада тому чинить такі корупційні дії, що їй дуже важко буде втратити владу. В них є природний страх перед цим. З іншого боку, ми бачимо, що рейтинги провладної партії і її кандидата вже не такі захмарні, як були, хоча й досі залишаються досить високими. Можливо, владі вдасться вирішити питання виборів технологічно, а можливо, доведеться, як у 2004–му «ламати через коліно». Тоді ніхто не міг спрогнозувати, що буде такий Майдан. Були протестні настрої, команда Ющенка намагалася захищати свій результат, але вони самі не сподівалися, що вийде стільки людей. Революції не плануються.

Очевидно, що якщо опозиція програє вибори–2015, чесно або з порушеннями, то спробує підключити вулицю. Наскільки масовими будуть ці протести, наскільки активно люди підуть за опозицією — відповідно, такою буде реакція влади на це — вводити надзвичайний стан чи силовий сценарій.

Правильно каже Луценко: якщо на вулицю виходить 100 тисяч — дуже важко розігнати, а якщо тільки 10 тисяч — можна дуже легко «зачистити». Тому я б сьогодні утримався від будь–яких прогнозів. Я думаю, що влада вирішить своє питання — або щодо самозбереження, або щодо свого відходу, але більш–менш цивілізованим шляхом, під якісь гарантії. Якщо ж це не буде виходити, тоді можливі будь–які сценарії.

Протестні настрої нині дуже високі, але опитування показують, що ці емоції вирують всередині. Люди незадоволені, однак вийти на вулицю не готові. У багатьох є інерція розчарування 2004 роком. Утім, на відміну від тих подій, коли люди вийшли за громадські права і свободи, надалі протести носитимуть більш соціальний чи економічний характер — те, що зачіпає людей за живе, за їхнє побутове життя. А відомо, що соціальний бунт є більш радикальним, агресивним, без пісень і танців, як це було на Майдані–2004.

Опозиція має пам’ятати казус Марчука–1999

— Як на вашу думку, чи вдасться опозиційним лідерам визначити єдиного кандидата в президенти?

— Якщо будуть вибори у два тури — всі три лідери опозиційних фракцій підуть у президентську гонку. І до них ще долучаться Порошенко, можливо, Гриценко, Ляшко. А вже того, хто пройде в другий тур, будуть змушені підтримати партнери по опозиції. При цьому може бути і варіант Євгена Марчука 1999 року, який, будучи в опозиційній «канівській четвірці», не підтримав Симоненка, а пішов до Кучми.

Якщо ж влада змінить ­виборчий закон і проведе вибори в один тур, тут опозиції хочеш не хочеш доведеться домовлятися. Інстинкт самозбереження перевищить їхні амбіції. Тому що зрозуміло: якщо вони підуть на перший і єдиний тур кількома колонами — вони ці вибори програють.

Але, можливо, чиїсь амбіції будуть підігріті збоку. Соціологія показує, що Кличко дещо випереджає Яценюка, та це не означає, що він беззаперечний лідер в опозиційному таборі. Рейтинг Кличка високий, але його електорат не такий стабільний та відданий.

«Без візуального контакту вага Тимошенко в політиці суттєво знизилася»

— Якою буде роль Юлії Тимошенко на виборах?

— 90 відсотків, що Тимошенко не братиме участь у виборах, — їй не дадуть. Хоча її роль буде серйозною. Подобається це комусь чи ні, внутрішній вплив Тимошенко на процеси в опозиції, її заклики й думки не доходять по тих каналах, які «вмикає» опозиція. Її месиджі не знаходять такого відгуку в серцях виборців, як це було б, коли Тимошенко промовляла б сама.

Якщо Юлія Тимошенко буде так чи інакше звільнена, але без можливості взяти участь у ­виборах (скажімо, відправлена на лікування), вона стане віп–агітатором опозиційного кандидата. Той, на кого вона вкаже, матиме великі переваги. Але якщо все залишиться, як є сьогодні, вплив Тимошенко дедалі зменшуватиметься. І це об’єктивно, адже не можна впливати на свідомість громадян хоча б без візуального контакту.

— Виїзд екс–Прем’єрки на лікування може ще якось вплинути на українську політику?

— Якщо Тимошенко якимось чином дадуть лікуватися за кордоном, питання підписання Угоди про асоціацію з ЄС буде практично вирішеним. Для цього владі потрібно знайти красиві юридичні механізми. Як показує досвід, було б бажання, а юридичні механізми знайдуть навіть, якщо їх немає.

— Чи є в Януковича бажання?

— Йому, з одного боку, — хочеться в Європу, тому що в більшості владної еліти там бізнес, з іншого — є страх того, що Тимошенко, навіть виїхавши за кордон, почне набагато більше впливати на політичні процеси в Україні. Яке почуття у влади пересилить? Я думаю, на сьогодні рішення немає. Є розуміння, що її треба випускати, є, очевидно, бажання підписати Угоду про асоціацію, і зараз у Президенті борються ці мотиви.

Оскільки в українській політиці все приймається в останній момент, то думаю, що розв’язка трапиться точно не влітку. Можливо, у вересні або навіть жовтні.

«Вибори в «проблемних» округах — це боротьба за маленькі перемоги перед великою битвою»

— Ваш прогноз стосовно довиборів у ВР у п’яти «проблемних» округах.

— Вони мали відбутися весною, потім влітку, тепер звучить дата 22 грудня — вибори «під олів’є». Ці вибори відбудуться, коли за них проголосує більшість у Верховній Раді. Більшість не хоче цих виборів, але змушена їх призначати у зв’язку з Вільнюським самітом. Тож обирає такі дати, на які жодним чином не погоджується опозиція...

Опозиції боротися за ці вибори набагато легше, ніж боротися на виборах. Їхні кандидати в округах мають переваги, але ситуація буде не така, як у 2012 році. Швидше за все, буде не п’ять, а сім округів, конкуренти будуть інші, можливо, будуть вкладені більші кошти, задіяні інші технології.

Для більшості не стоїть питання — обирати п’ять чи сім «додаткових депутатів». Навіть якщо всі сім мандатів відійдуть опозиції, на розклад у парламенті це не вплине. У більшості є запас 25–30 голосів. Тут питання психологічне: хто виграє «розминку» перед президентською кампанією–2015. Це боротьба не за персоналії, не за мандати, а за маленькі перемоги перед великою битвою.

КОМАНДИРИ ВИБОРІВ

«Насправді в ЦВК нічого не змінилося»

— Нещодавно в Центральній виборчій комісії відбулася зміна голови — замість Володимира Шаповала обрали «регіонала» Михайла Охендовського. Опозиція назвала його «Ківаловим–2». Ці кадрові зміни в ЦВК, на вашу думку, справді можуть обернутися великими виборчими фальсифікаціями у виконанні влади?

— Я дивуюся тій істериці, яка охопила декого після призначення Охендовського головою ЦВК. По–перше, для мене це не було несподіванкою. По–друге, питання не в тому, хто став головою, а скільки членів ЦВК за нього проголосувало. А проголосувало 11 із 15 членів ЦВК. Тобто в Центрвиборчкомі є 2/3 голосів, які можуть ухвалювати рішення. Навіть якби вони обрали головою Андрія Магеру чи Жанну Усенко–Чорну, це не мало б жодного значення, тому що рішення приймається більшістю. Сьогодні ми бачимо більшість в 11 осіб, які оформили свого неформального лідера. Що змінилось? Нічого.

Так, ЦВК сьогодні є політично заангажованою й не має великої довіри. Те, що вона визнала вибори у п’ятьох округах недійсними, не маючи на це повноважень, — так Комісія зробила це при голові Шаповалову, який не викликав у опозиції негативних емоцій.

І треба розуміти, що цей склад ЦВК пропрацює лише рік. Під президентські ­вибори буде інша комісія. Хоча це й не означає, що нині діючі члени не будуть переобрані. Я прогнозую ротацію не більш як на 50%. Власне, ми зрештою можемо отримати ще гірший склад Комісії — відповідно до принципу її формування владою.

Той варіант квотування, який пропонує опозиція, теж не є виходом. Опозиція пропонує сім членів ЦВК: три від влади, три від опозиції, один позафракційний. Це абсолютно контрпродуктивний крок. Така Комісія буде недієздатною, не прийме жодного рішення, навіть технічного. Піде «стінка на стінку», і вибори просто будуть завалені.

Треба повністю міняти підхід до ЦВК, робити її більш професійною, політично незалежною. Як це можливо? Слід відійти від політичного принципу формування комісії. Третина ЦВК має формуватися за поданням парламенту, третина — за поданням Президента, третина — поданням з’їзду суддів. Мають бути жорсткі кваліфікаційні вимоги. ЦВК має стати державним органом, який керується законом, а не своїми політичними кураторами.

Відсьогодні наш Левик, наш юний борець за справедливість і демократію в Україні

Lюмен

Україна, Херсон

став зовсім дорослим - йому вже цілих ...надцять літ, з чим і вітаємо його!



Дорогий наш Друже, прийми наші найщиріші привітання з Днем Твого народження! Нехай твоя "люмінесцентна" зоря буде довічним дороговказом на Твоєму життєвому шляху. Нехай Тебе обійдуть стороною всі труднощі та негаразди. Хай Сонце Добра і Любові зігріє Тебе і ніколи не дасть відчути, що Ти один на цьому світі, а друзі та подруги будуть вірними і щирими у відношенні до Тебе. Нехай Твоя життєва чаша буде переповнена щастям, міцним здоров'ям і великою земною любов'ю! Живи довго і щасливо в гармонії зі світом і собою!



Ото ж, задувай свічки на іменинному торті, сміливо загадуй бажання і нехай вони неодмінно збудуться!




Ура і віват нашому дорогому іменинникові!




Якби вдалось впіймати дві зорі,
Веселки обв'язати перевеслом,
тоді б напевно подарунки ці
Сьогодні в дарунок всі принесли.
Але по нашій немочі людській
Мені, на жаль, таке не вдасться,
Тому бажаю щиро, від душі
Кохання вічного, здоров'я й щастя!



Будь гарним чемним хлопчиком, слухайся порад старших і не забувай щоранку качати мускули:


В цей день лише для тебе
Сміється сонце з неба,
І ніжно пахнуть квіти
Його теплом зігріті,
І дятел привітання
Відстукав на світанні,
І мишка-шкряботушка
Посмикала за вушко,
А котик походжає
Тобі добра бажає.


А це для Тебе, друже, українські пісні в чудових кліпах: