Чорний Карлик. Силовий варіант втягнення в свою орбіту.

  • 24.07.13, 19:21
Охрещення силою?
Політична складова урочистостей з нагоди 1025-ліття хрещення може затьмарити його духовний сенс.

Ярослава МУЗИЧЕНКО   

28 липня в Севастополі освятять подарунок від Президента Віктора Януковича — 13­тонний дзвін. Як пишуть ЗМІ, цей дар прибув до стародавнього Херсонесу ще в квітні, коли там відзначали річницю охрещення київського князя Володимира. Бронзовий дзвонище, вилитий донецькими сталеварами, привезли до тамтешнього Володимирського собору на автоплатформі у супроводі колони байкерів мотоклубу «Нічні вовки». А освячувати дарунок будуть у День хрещення Русі, який збігається з Днем Чорноморського флоту РФ...

«Рекорди» для святого.

У ході цьогорічного святкування річниці хрещення киян у ріці Почайні, перетвореного масованою пропагандою ледь не на День хрещення Москви, планується ще чимало чудасій, які чимось нагадують обкатані методи «совкової» культмасової роботи. Скажімо, оргкомітет при УПЦ МП у ході урочистостей влаштовуватиме зустрічі й спільні богослужіння з молодими спортсменами, відбудуться «світломузичне шоу» і передзвін «від Камчатки до Києва», який «об’єднає Україну, Росію і Білорусь». Бракує, можливо, тематичної циркової програми. Утім на Хрещатику в надвечір’я церковного свята на «грандіозному святковому концерті» виступатиме «зведений хор київських монастирів», хор імені Верьовки, рок­гурт «Аліса», «Братья Карамазовы» і Кубанський козачий хор. Крiм того, зі сцени промовлятимуть богослови, атлети і космонавти.

«У День Хрещення Русі плануємо зафіксувати рекорд — зібрати найбільший за всю історію народний хор із киян і гостей міста, — розповів журналістам відомий артист Олег Карамазов. — Люди на Хрещатику виконають три найбільш улюблені пісні — українську, російську і білоруську. Пісні заздалегідь будуть відібрані через голосування в соціальних мережах. У день виконання тексти пісень можна буде бачити на екранах, усі зможуть співати хором — це об’єднає і учасників, і глядачів!».

Менш приземлену аудиторію має об’єднати, за замислом організаторів, «масштабне молитвенне шествіє» містами Росії, України і Білорусі з благословення патріарха Кирила, що стартувало у Владивостоці ще в травні цього року. По території Росії крихітну часточку мощей возили у «храмі­вагоні». Потім літаком перевезли в Білорусь. Від початку липня хода рухається Україною за маршрутом: Севастополь — Ужгород — Почаїв — Святогорськ — Донецьк — Чернігів. 27 липня ця «Міжнародна хресна хода з мощами святого рівноапостольного князя Володимира» прибуде до Києва.

Неспокій біля Лаври.

Приїзд Гундяєва.


Тим часом до 1030­ліття Володимирового хрещення міжнародна громадська організація «День крещения Руси» планує спорудити під патронатом президентів України, Росії і Білорусі на Дніпрових схилах, неподалік пам’ятника Кию, Щеку, Хориву і сестрі їхній Либеді, храм на честь святого Володимира і найбільшу — головну — хрещальну купіль країни. Для цього запрошуватимуть молодіжні «будзагони» з трьох «братніх держав». Тут планується збудувати також дзвіницю, музей православ’я, мозаїчну алею історичних постатей і діораму «Хрещення Русі». Усе це — під стінами всесвіт­ньої святині, Києво­Печерської лаври, на хисткому ґрунті. Чи обговорювала ці проекти широка громадськість? Чи потрібні, взагалі, киянам такі грандіозні будівельні задуми, які ставлять під загрозу тисячолітню спадщину України­Русі?

Знаємо, що з християнством на землях Київської держави стали поширюватися книгописання, школи, бібліотеки. При монастирях розвивалися медицина, наука й письменство. Поки світло віри не було спотвореним і «вивернутим назовні» на догоду «світу цьому». Поки внутрішнє таїнство осягнення істини не було поглинуте шумовинням «зовнішнього відблиску».

Предстоятель Української православної церкви Московського патріархату митрополит Володимир (Сабодан) нагадує, що святий благовірний князь Ярослав Мудрий — це просвітитель Русі, преподобний Нестор Літописець — один із перших істориків, преподобний Агапіт Печерський — один із перших наших видатних лікарів, преподобний Аліпій Печерський — один із перших наших іконописців­художників. «Наші головні історичні, архітектурні й культурні пам’ятки — це плоди нашої християнської культури, — каже митрополит в одному з інтерв’ю. — Це і Софія Київська, яка відзначила своє 1000­лiття, це і Києво­Печерська, і Почаївська, і Святогірська лаври, це тисячі храмів та сотні монастирів. Але найбільше надбання — це наші святі, до яких ми звертаємось по допомогу та прикладом яких надихаємось у житті». Як нам зберегти шану до своєї спадщини?

Досі бракує.

Що робить для збереження свого обличчя і своєї пам’яті древній Київ? Церкви Володимирового Хрещення — всі ті, що мають витоки в Києві. Це так звана «Київська Церква», що поєднує всіх православних і греко­католиків України. Духовна, хоч і не адміністративна, єдність їх забезпечує фундамент нашої свободи. Поки що у своїх текстах православні Київського і Московського патріархатів лише виставляють напоказ «помилки» один одного і греко­католиків. Досі в нас не існувало звичаю спільно відзначати день хрещення Києва всіма церквами київської традиції — задля відчуття соборності. Якщо в попередні роки були хоча б порухи й бажання до таких спільних духовних зустрічей — цього разу навіть ініціативи подібної немає. Досі не впорядковано академічної спільної Історії християнської церкви в Україні, популярних видань української богословсько­філософської думки (від Памфіла Юркевича і Петра Могили до Андрея Шептицького й сучасних учених), книжок про видатних церковників, альбомів українського православного і греко­католицького християнського мистецтва, дисків із всесвітньо відомою духовною музикою Бортнянського, Леонтовича, Кошиця і сучасними творами. Це ще попереду? 

ЗГАДАТИ ВСЕ.

Як складалася традиція «спільного» святкування хрещення.

Уперше «День хрещення Русі» відзначили у 2006­му. Наближені до УПЦ Московського патріархату нардепи й артисти створили однойменну громадську організацію. Під її егідою сформували оргкомітет, до якого увійшли Дмитро Табачник, Петро Порошенко, нардепи Юрій Кармазін і Василь Горбаль. Під гаслом «День хрещення Русі: найперше свято Вітчизни» відбувся «просвітницький тур» 26 містами України, а також по Росії і Білорусі — з рок­концертами і показом фільму «Сказание о крещении Руси».

2007 року УПЦ МП спільно з нардепами­-регіоналами влаштували в Києві концерт поп­зірок. Утім відзначали цей день ще традиційно — 14 серпня. Хоча вже тоді зазначалося, що то «репетиція» майбутнього «міжнародного» 1020­річчя. 12 лютого 2008 року, під час офіційного візиту нашого Президента до Російської Федерації, Володимир Путін запропонував Віктору Ющенку разом відзначити річницю. За тиждень Ющенко запросив на київське святкування Московського патріарха Алексія ІІ. А в березні 2008 року Президент України Віктор Ющенко видав указ про підготовку до святкування 1020­ліття хрещення Київської Русі. Того ж року «28 липня — День хрещення Русі» стало в Україні державним святом.

У 2009 — 2012 роках до цього дня в Києві приурочували рок­концерти і місіонерські візити московського патріарха Кирила. У жовтні 2012­го у Москві створили «єдиний міжнародний комітет з підготовки до святкування 1025­ліття хрещення Русі».

ДО ДЖЕРЕЛ

Як Русь хрестилася.

Християнство на наших землях стало поширюватися ще за часів святих апостолів. У III ст. літописи фіксують свідчення про Скіфську єпархію у складі єдиної вселенської церкви, до складу якої входила значна частина земель майбутньої Київської Русі. Скіфська єпархія продовжує існувати до IX ст. Найбільш розповсю­дженим було християнське віровчення в пізньоантичних містах Північного Причорномор’я, які були населені грецькими колоністами.

Місіонером на руських землях був учень апостола Петра Римський Папа Климент I (88­97 рр.), якого наприкінці І ст. вислали з Риму до каменоломень Херсонесу Таврійського.

Відомо, що чимало дружинників князя Ігоря були християнами. У час правління братів Аскольда і Діра був період активного проповідництва серед слов’янських народів, яке підтримували Константинопольський патріарх Фотій і Римський Папа Микола I. На прохання князя Аскольда (хрещеного у 860 р. як Микола) патріарх Фотій прислав до Києва митрополита. Однак у 882 р. відбувся державний переворот: Аскольд був убитий, а княжий престол посів новгородський князь Олег.

 

ПРЯМА МОВА

Архієпископ Харківський і Полтавський (УАПЦ) Ігор Ісіченко:

Коли в епоху бароко писали про хрещення Русі, то ніколи не акцентували на Володимировому хрещенні. Писалося про три­чотири­п’ятиразове хрещення Русі, з наголошенням на ролі Володимира, який завершив процес християнізації. У ХІХ, а особливо в ХХ столітті починають акцентувати на 988 році. Коли в Києві поставили пам’ятник Володимиру Великому? До 900­ліття хрещення Русі, яке відзначали широко по всій Росії. У той час панували Емський указ, Валуєвський циркуляр, ідеологія «православіє — самодержавіє — народність». Главою церкви тоді був цар, а Священний синод лише допомагав йому. І цар, звісно, акцентував на особі правителя — князя Володимира. Хто в нас тепер інспірував оті ювілеї, починаючи з 1020­ліття? Володимир Путін. Контекст такий: от, схотів правитель, з політичних міркувань, щоб «народ прийняв християнство» — і так і сталося. І тепер от: влада скаже іти всім до церкви, до якої сама ходить, — і підуть, передовсім бюджетники! Мусується теза, що «Володимир прийняв хрещення, бо хотів потрапити до Європи». Але ж хрещення приймають, щоб не до Європи увійти, а до Царства Небесного.

http://www.veengle.com/s/%D0%A6%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%8C.%D0%94%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%B9.%D0%A0%D0%9F%D0%A6/7.html

P.S. Совкам рекомендується заздалегідь приготувати і виставити перед своїми зомбоящиками zombobox воду, креми, мазі та всілякі фєнєчкі для зарядження їх двадцять п'ятим кадром.chih Дурійте з ними,boyan дурійте, як вони dance , дурійте краще за них!crazy Амон!prey

Країна має знати своїх антигероїв в морду ліца.

  • 24.07.13, 18:35
24.07.13 15:43 В Донецке вместо депутата голосовал координатор митингов антифашистов. ФОТОрепортаж
Неизвестный мужчина в среду голосовал на сессии Донецкого горсовета вместо депутата.

По некоторым данным, неизвестного мужчину зовут Дмитрий, возможно, он является помощником депутата горсовета - секретаря Донецкого горсовета Сергея Богачева, передает Цензор.НЕТ со ссылкой на Новости Донбасса.


депутат голосование

Он не является депутатом Донецкого горсовета. После сессии он помогал уносить документы из президиума.

На сессии возле Дмитрия, на месте депутата, сидел председатель Калининский районной организации Всеукраинской молодежной организации "Молодые регионы" Радион Мустофаев.

депутат голосование

Напротив него в терминале системы голосования была вставлена карточка депутата.

депутат голосование

17 мая Дмитрий был среди координаторов антифашистского митинга, который в Донецке организовала Партия регионов.

В руках он держал рацию и во время митинга находился рядом с Богачевым.

Это уже не первый случай подобного голосования а Донецке.

В 2011 году депутат Донецкого горсовета Татьяна Жукова пришла на сессию облсовета и голосовала вместо отсутствующего депутата.

Скоропостижные похороны убиенных рыбаков.

  • 24.07.13, 14:37
 Убитых рыбаков хоронили в закрытых гробах: тела оказались расчлененными на несколько фрагментов Все четверо погибших преданы земле.В селе Безыменном похоронили трагически погибших рыбаков. Об этом "Вестям" рассказал глава местного сельсовета Сергей Жук, передает Цензор.НЕТ.

"Вчера их привезли в 4 утра, а в 10 уже похоронили на местном кладбище, - рассказал нам Сергей Жук. - Ребят привезли в закрытых гробах, их не открывали, так и похоронили".

ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ НА Цензор.НЕТ: "Россия относится к украинцам, как к быдлу, которое можно убивать за сетку рыбы", - нардеп об убийстве рыбаков

Ранее 21 июля в селе Самсоново под Новоазовском был похоронен первый из погибших в столкновении с российскими пограничниками рыбаков - Евгений Дудник. Тело жившего в том же селе после женитьбы Сергея Ерохина забрала мать, чтобы отвезти его на родину - под Волноваху. Что касается безыменцев, то тело погибшего Дмитрия Дарагана было обнаружено в 10 километрах от Ейска - довольно далеко от места происшествия. Останки четвертого погибшего, Юрия Бойко, искали дольше, поскольку, как сам Жук слышал из различных источников, его тело оказалось расчлененным на несколько фрагментов.

Пятый рыбак - Александр Федорович - сейчас находится в больнице в Ейске.

ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ НА Цензор.НЕТ: Княжицкий требует расследовать трагедию на Азовском море: "Родственники моряков не знают о причинах их смерти"

Ехалі Мєдвєді на ...БРОНЄНОСЦЕ Пу-тьомкіна.

  • 24.07.13, 14:05
 Патриарх Кирилл приедет в Украину на бронепоезде, как у Сталина, с охраной, как у Путина. ФОТО
Глава Российской православной церкви, Патриарх Московский и всея Руси Кирилл приедет в Киев в пятницу, 26 июля, около 19:00-20:00, на специальном литерном поезде.:facepalmic:

поезд


Об этом сообщил глава патриаршей пресс-службы Александр Волков, передает Цензор.НЕТ со ссылкой на НБН.

Читайте на «Цензор.НЕТ»: "Свобода" анонсировала "традиционную акцию" против визита Кирилла и Путина, несмотря на запрет суда
:Smile_great:
«Крест Андрея Первозванного, который впервые едет в Украину, будут перевозить в специальном храме-вагоне, в котором всю дорогу будут проходить богослужения. Этот поезд в таком физическом смысле соединит три столицы Москву, Киев и Минск (сюда Кирилл приедет 29 июля утром)», - цитирует г-на Волкова «Сегодня».

А может вы святой отец, партийный?

При этом он добавил, что в поезде, помимо Кирилла, будут «представители поместных православных церквей».


Также читайте: Экс-министр Азарова советует Путину ехать в Киев только в качестве простого паломника: Надо быть скромным

В свою очередь в «Укрзализныце» отметили, что бронированный литерный поезд будет ехать по выделенной колее. «Это как отель на колесах. Такой был у Сталина. Там пять вагонов, последний - вагон-храм. Охрана у Патриарха, как у Владимира Путина. Для состава разработают специальный график движения, а ехать он будет по выделенной колее», - сообщили в «Укрзализныце».


...

Читайте также: Путин и Кирилл едут на чужой праздник. Когда крестили Русь, на территории Москвы бродили медведи, - "Свобода"

 а так же:http://gazeta.ua/ru/articles/np/_chast-predmetov-kievo-pecherskogo-zapovednika-uteryana-ili-zamenena-na-poddelki/508457

Патриарх Кирилл прибудет на Центральный железнодорожный вокзал в Киеве. «Перекрывать в пятницу вечером дороги, входы и выходы на вокзале никто не будет. Но милиционеров будет много - около двух сотен только на вокзале», - рассказали в справочной Центрального вокзала.

Сейчас в Киеве Украинская православная церковь Московского патриархата раздает специальные пригласительные на праздничный молебен на Владимирской горке 27 июля, который проведет Патриарх Кирилл. Всем же остальным верующим рекомендуют не идти на место проведения молебна, а смотреть его по телевизору или слушать по радио.

nevizhuzomboboxpodzatylnik 

http://www.veengle.com/s/%D0%A6%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%8C.%D0%94%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%B9.%D0%A0%D0%9F%D0%A6/7.html

Куди без білєта?

"Вішають" все, що можна "повісити"!

  • 22.07.13, 15:26

Донецька "Свобода" проведе пікетування суду у справі Віталія Применка

Прапор ВО "Свобода"
Прапор ВО "Свобода"

23 липня 2013 року Донецька обласна організація ВО "Свобода" проведе пікетування Донецького обласного апеляційного суду, де відбудеться засідання у справі політв'язня з Донбасу Віталія Применка. Початок акції – о 9:00.

Нагадаємо, Віталій Применко – український націоналіст, один із засновників ВО "Тризуб" ім. Степана Бандери на Донеччині. Його засуджено за сфабрикованим звинуваченням Слов'янським міськрайонним судом до 6 років та 6 місяців позбавлення волі.

В квітні цього року був суд, ось стаття про це:

26.04.2013 19:08
"Тризубовцу" Виталию Применко дали 6,5 лет за "услугу, оказанную другу"

Фото: Татьяна Заровная
Фото: Татьяна Заровная

К 6 годам и 6 месяцам лишения свободы приговорен один из основателей всеукраинской общественной организации "Тризуб" имени Степана Бандеры. 47-летний подсудимый Виталий Применко - уроженец Луганской области, который учредил отделение "Тризуба" на Донетчине.

Приговор Применко прозвучал сегодня, 26 апреля, в Славянском горрайонном суде (Донецкой области). Оглашение приговора завершилось криками "Ганьба" в адрес судьи Профатило.

Жителя Киева Применко обвинили в неудачном теракте, который случился в городе Славянск 26 сентября 2011 года. В тот день в Славянский горотдел милиции обратилась директор местного предприятия, которая рассказала о том, что в 10.20 ее водитель и по совместительству охранник обнаружил под ее автомобилем, стоящим напротив админздания, подозрительную барсетку. Из барсетки торчали провода. Бдительный бодигард предпринимательницы взял в руки находку и отбросил в сторону. Прогремел взрыв, в результате чего были повреждены фасад здания и три оконных проема. Никто из людей не пострадал.

По данному факту милиция возбудила уголовное дело по части 4 статьи 296 УК Украины ("Злостное хулиганство, совершенное с применением взрывного устроства") и ч. 1 ст. 263 УК Украины ("Незаконное хранение взрывчатых веществ и оружия"). А 28 сентбяря по подозрению в этом преступлении был задержан Виталий Применко, который находится под стражей с тех самых пор.

В последнем слове подсудимый был резок. "Пока в Украине происходят такие суды, судьям будут отрезать головы. Благодаря таким как вы, революция в Украине наступит скорее!" – заявил Виталий Применко судье.

Прокурор в своей обвинительной речи потребовал отправить Применко в тюрьму на семь лет. В качестве доказательства вины он привел признания обвиняемого, данные им в самом начале следствия. Стоит отметить, что раньше Виталий Применко привлекался к уголовной ответственности 4 раза, но как считают его единомышленники – по политическим мотивам.

- Не учли ни единого слова со стороны защиты, судья дословно повторил прокурорские тезисы, обоснуя приговор, – возмущена супруга подсудимого Олеся Применко. - Этот приговор – это работа системы, направленная на уничтожение всех активных и сознательных граждан страны. Муж признал свою вину только в силу психологического давления. Его шантажировали тем, что из-за него могу пострадать я или его мать.

Накануне взрыва Виталий Применко находился у своей матери в г. Северск (Донецкой области), а с утра 26 сентября 2011 года проведал знакомого в городе Славянск. Откуда отправился в село Аулы (Днепропетровской области), и там был задержан. Следствие считает, что мотивом преступления, совершенного в Славянске, стало желание оказать дружескую услугу товарищу, который является бывшим мужем предпринимательницы.

- Виталия постоянно преследовали, 22 января 2011 года у нас в киевской квартире был обыск в связи со взрывом памятника Сталину в Запорожье. Обвинить в подрыве Сталина не удалось, так как в то время муж находился в Киеве. Я уверена, что в конце концов Виталий будет оправдан - если не украинским, то европейским судом, - говорит Олеся Применко.

ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ: На "тризубовца" хотят повесить покушение на бизнес-леди из Донбасса

- Ничего другого мы и не ожидали от этой власти, в этом деле все притянуто за уши, - считает руководитель донецкой "Свободы" Игорь Славгородский. - Среди так называемых доказательств - свадебные фото Олеси и Виталия. И даже то, что он общался на украинском языке – это взяли во внимание, как указание на его вину. Еще у него нашли пистолет и патроны, но на них нет отпечатков пальцев и для нас не новость, что такие вещдоки в милиции умеют подбрасывать. Думаю, в этой истории совпало горячее желание влиятельной в городе предпринимательницы посадить своего бывшего мужа и желание правоохранителей упечь Виталика в тюрьму. Они давно охотились за ним и за другими "тризубовцами". А предпринимательницу, кстати, на мой взгляд, эти ребята кинули – она надеялась свести счеты с мужем и осталась не довольна, что его к ответственности "за соучастие" не привлекли.

0, 2% от общего числа уголовных дел, рассматриваемых в судах - именно такое количество оправдательных приговоров выносится в Украине. Это единственная причина, по которой суд не смог оправдать Виталия Применко, несмотря на отсутствие доказательств. Такого мнения придерживается адвокат "тризубовца" Александр Дейнека. Защита намерена подать апелляцию на приговор суда первой инстанции.

Татьяна ЗАРОВНАЯ
Джерело: <a href="http://gazeta.ua/ru/articles/life/_trizubovcu-vitaliyu-primenko-dali-6-5-let-za-uslugu-okazannuyu-drugu/495120">Gazeta.ua</a>

ПЕРЕПОСТ РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ! ЗАРАННЯ ДЯКУЮ.

Зрадники інтересів держави Україна.

  • 21.07.13, 20:51
5-го липня, 2013 10:52  

ПР і КПУ попросили сейм Польщі "заради дружби" визнати Волинську трагедію геноцидом поляків (Документ)!!!
148 народних депутатів від Партії регіонів і КПУ просять Сейм Республіки Польща визнати Волинську трагедію геноцидом польського народу. Про це йдеться у зверненні депутатів Верховної Ради до депутатів Сейму РП і маршала Еви Копач.

«Просимо вас, депутатів Сейму Республіки Польща, підтримати рішення сенату, визнати Волинську різанину ОУН-УПА геноцидом щодо польського населення і засудити злочинні діяння українських націоналістів», – йдеться в документі.

«Розвиток зміцнення українсько-польської дружби неможливий, якщо віддати забуттю пам'ять сотень тисяч ні в чому неповинних громадян – білорусів, поляків, євреїв, циган, росіян, українців, всіх тих, хто загинув у Волинській різанині», – наголошують у зверненні.

За їхніми словами, «в Україні ростуть ксенофобські, антисемітські та неонацистські настрої».

«Їх представники вже сьогодні є у Верховній Раді України. Вони активно використовують парламентську трибуну для пропаганди цих поглядів. Усе це – результат того, що народ України не знає правди про ті страшні події», – заявляють депутати.

Як повідомлялося, 20 червня Верхня палата парламенту (сенат) Польщі прийняла резолюцію напередодні 70-ї річниці Волинської трагедії, у якій визнала ці події «етнічною чисткою з ознаками геноциду».

Затравка для лохів:"Розділяй і володарюй!"

  • 21.07.13, 20:16
Українці в Польщі закликають скасувати історичну реконструкцію Волинської трагедії












Фото: Україна-Польща
Джерело: epochtimes.com.ua
Об'єднання українців у Польщі (ОУП) звернулося до польської влади із закликом скасувати заплановану на 20 липня історичну реконструкцію на тему Волинської трагедії біля польського містечка Радимно, вважаючи, що цей захід матиме негативний вплив на відносини двох народів.

Про це йдеться у заяві голови ОУП Петра Тими і секретаря організації Мирослава Купича, пише УНІАН.

Найбільша організація українців у Польщі рішуче засуджує проведення цього заходу і називає його "гидким розпалюванням негативних емоцій" у польському суспільстві та "зловживанням" трагедією поляків, українців та інших народів у часи Другої світової війни.

"Ми не розуміємо мотивів, через які організатори вирішили таким чином вшанувати польських жертв на Волині. Загиблим необхідна шана, молитва та гідне поховання. А сучасним поколінням поляків та українців необхідно зробити все, аби така трагедія ніколи не сталася в майбутньому", - йдеться у заяві.

ОУП відзначає, що історичну реконструкцію Волинських подій планується провести на землях, де в 1944-1947 роках доходило до масових злочинів проти українців, які на той момент були громадянами Польщі і жили на цих територіях. У заяві наголошується, що поблизу 5,5-тисячного містечка Радимно, де має відбутися захід, є багато інших місцевостей, де мали місце масові вбивства українців, серед яких Копитніки, Скопув, Бахув, Бжузка, Новий Люблінець і Піскоровіце.

"Чи в рамках показування правди про польсько-українське минуле українська громада в Польщі повинна організувати реконструкції винищення мешканців цих та інших місцевостей польськими збройними формуваннями? Куди, однак, нас та польську більшість мала би привести ця дорога?", - відзначають представники ОУП.

Автори заяви переконані, що цей захід насправді не служитиме вшануванню пам'яті жертв Волинської трагедії, а лише "пробудить негативні стереотипи на тему українців і вчитиме молодих поляків ненависті до українських сусідів".

"На такого типу "реконструкціях" не вийде збудувати добросусідські польсько-українські відносини", - підкреслили в ОУП.

Згідно з офіційним повідомленням влади Радимно, завтрашня реконструкція Волинської трагедії стане частиною дводенних заходів до її 70-ї річниці під назвою "Не про помсту, а про пам'ять закликають жертви".

Подію організовують Перемишлянське об'єднання історичної реконструкції "X D.O.K.", влада Радимно та місцевий центр культури, а також місто Стальова Воля.

"Ця особлива форма відзначення має на меті відтворення пам'яті невинних жертв цього геноциду і прагнення до поєднання через демонстрацію історичної правди", - йдеться у повідомленні на сайті міста.

У неділю планується богослужіння. Голова "X D.O.K." Мірослав Майковський заявив виданню Gazeta Wyborcza, що реконструкція відбудеться незалежно від закликів українців.

"ОУП має право закликати про скасування заходу. Ми живемо у демократичній державі. Але я очікую від них оголошення позиції у справі маршу фашистів, який відбувся минулого року у Львові з нагоди 70-ї річниці створення дивізії СС-Галичина та великої акції з цього приводу. Ті заходи профінансувала міська рада Львова", - сказав він.

Історична реконструкція Волинської трагедії була запланована на 21.30 за польським часом. У її рамках відбулось спалення підготовлених для цього декількох будинків. За даними організаторів, спонсорами цієї події виступили фірми Naftomonta та Auto Moto Fan.

Нагадаємо, Сейм Польщі 12 липня в резолюції до 70-річчя Волинської трагедії назвав польсько-український етнічний конфлікт 1940-х років "етнічною чисткою з ознаками геноциду", але не підтримав поправки до тексту ухвали, згідно з якою Волинську трагедію назвали б «геноцидом».

Президент Польщі Броніслав Коморовський назвав Волинську трагедію "злочином з ознаками геноциду" та одним із "найболючіших" досвідів поляків у часи Другої світової війни.

УГКЦ засудила Волинську трагедію та закликала народи до примирення.

Дізнайся більше про:
Г. Шляхтицький, Виселення українців у Кристинопільщині. Надбужанщина-Т.3 Нью-Йорк -Париж - Сідней - Торонто,1994

 

Про ніби "добровільне переселення українців" із земель Надбужанщини, переданих Москвою комуністичній Польщі, вже написано доволі багато. Автор цих рядків жив у час тієї переселенчої акції в Кристинополі, над Бугом, і з власних спостережень свідчить про терористичний характер тих заходів Москви і Варшави, здійснюваних військово-поліційними силами та за допомогою цивільних польських банд.

Як тільки в 1945 році розпочалася ця акція виселювання українців із сіл Равщини, Белзчини, Кристинопільщини й Сокальщини, тоді там зразу почали діятися дійсно несамовиті речі. Мешканців наших сіл тероризували наїзники щодня. Молоді, які ще не приєдналися до відділів УПА в тих районах, ховалися вдень у лісах і по полях, а вночі скрадалися, немов злодії, до рідних хат, якщо ті хати ще збереглися. Адже як тільки зійшло сонце, польські міліціонерські банди (інакше назвати їх таки справді годі) нападали на села під приводом "облав на бандерівців", а насправді для того, щоб наживитися майном наших людей. Нічого дивного, що селяни мусіли закопувати найконечніші речі, щоб їх не пограбували поляки, і самі ховалися, де могли, як колись їхні предки перед татарвою. Ще й сьогодні в моїй пам'яті стоять незатерті картини таких "облав", спершу в с. Клюсів, за три кілометри від Кристинополя. Бачу, як міліціонери й цивільні поляки — чоловіки, жінки, хлопці й дівчата — повертаються з Клюсова: возами везуть пограбоване добро — поросята, гуси, кури, подушки, перини, ведуть теж коні й корови. Всі веселі, нахабно вигукують погрози в бік українців і з погордою дивляться на них. Ніхто з наших людей не смів сказати будь-якого слова протесту чи показати якимось рухом, що буде ставити опір, а то вбили б на місці.

А ось друга картина з с. Добрачина, 4 км на схід від Кристинополя. Після подібної "облави" на українських повстанців відділ польського війська провадив чи не 150 наших селян — переважно старших чоловіків, бо молоді вже були в лісах. Руки їхні пов'язані дротом за плечима. Так і завели їх у Кристинопіль, де після т. зв. "слідства" кілька осіб померло таки там на місці, інші — після звільнення догоріли вдома, а багато хто назавжди втратив здоров'я від побоїв.

Інша доля зустріла мешканців присілка Маджарки, що був при шляху між Боратином і Кристинополем. Там жило декілька українських родин. Банда польських міліціонерів напала на той присілок, зігнала всіх українців — чоловіків, жінок, старих і дітей — до одної стодоли, яку облила нафтою і підпалила. В страшних муках загинули в тому вогні дві родини — Кулиничів та Котів, а з ними й семирічна Кася Кіт. її дві сестри якось вирвалися з горіючої стодоли і стали втікати в напрямі залізничної станції, де тоді працювали якісь совєтські службовці. Поляки, спостерігши втікачів, почали стріляти за ними, але ті службовці охоронили їх. Через два дні опісля о. Й. Романик ЧСВВ поховав на місцевому цвинтарі рештки людей, спалених у стодолі.

Людське горе досягло тоді свого краю і хто мав силу й охоту ставити опір наїзникам, той приєднувався до повстанців, які діяли в тих околицях. Провід УПА вирішив провести протиакцію. Насамперед команда УПА спробувала, через коменданта польської міліції, мирно домогтися в поляків припинення грабункових нападів на українські села і повернення селянам пограбованого майна. Комендант обіцяв це виконати, але незабаром наїзди на українські села розпочалися знову. Тож одної ночі на вулицях Кристинополя несподівано виникла стрілянина, що згодом досягла центру містечка. Це відділ УПА, розгромивши нічну охорону, наблизився до станиці міліції, що в той час приміщувалася в укріпленому будинку міської школи. Повстанці обстріляли її з легкої зброї та спробували розбити її стіни спеціяльним стрільном, яке одначе було дефективне і не досягло своєї цілі. Хоча згодом відділ УПА мусів відступити з містечка, то все таки той сміливий наскок на цю польську базу на деякий час присмирив поляків.

Наступного дня в місті було тихо й сумно, неначе по відбутті якогось великого похорону. Міліціонери нервово патрулювали вулиці, а мешканці мали невдоволений вигляд, бо їхня "героїчна" міліція не виправдала себе. Після цього інциденту комендант кристинопільської міліції приїхав до монастиря ОО. Василіян, в якому жило майже 20 монахів під наглядом ігумена й пароха о. В. Ковалика. Від нього комендант вимагав, щоб монахи примістилися в частині одного крила будинку, бо решту буде займати для себе міліція. Намір був самозрозумілий: українські повстанці не зважаться нападати на рідний монастир і польська міліція мала б тут безпечне приміщення. Ігумен Ковалик нагадав комендантові, що монастир є під охороною спеціяльної угоди (конкордату) Ватикану з Варшавою, згідно з якою Польща зобов'язалася шанувати права і власність Греко-католицької Церкви на своїй державній території. Коли ж комендант далі настоював на своєму, тоді о. Ковалик сказав: "Якщо ви силоміць увійдете в монастир, то я негайно поїду до Любліну й Варшави зі скаргою на вашу поведінку". Щойно тоді комендант вирішив, очевидно, що йому краще буде забути свій підступний намір і вже більше не вимагав передачі монастиря на приміщення для своєї міліції.

Приблизно в тому самому часі деякі міліціонери з Кристинополя, на наказ свого коменданта, поїхали до с. Острова, що за 7 км на захід від містечка. Це, колись українське, а тепер у дві треті спольщене, село стало укріпленою базою для польської боївки. Туди ще в 1944 році наїжджали різні польські офіцери з Варшави й інших міст, там вони скривалися від німців, туди вони стягали своїх бойовиків і тепер мали намір винищувати пограничні українські села. Цього наміру їм не пощастило здійснити. Одної ночі взимку 1944 року українські повстанці запобіжним наскоком знешкодили цю злочинну польську збройну базу.

Саме бойовиками з того Острова кристинопільська міліційна станиця поповнилася і врешті розташувалася в монастирі 00. Бернардинів. Цей, чи не 200-річний, монастир мав товсті мури і сильні пивниці. Тож від часу згаданого нападу УПА на Кристинопіль польське населення на ніч прямувало до свого монастиря — під охорону його мурів і міліції. Не бракувало там і поляків, з дітьми й особистими речами, зі сусіднього села Нового Двору. Такий стан тривоги й непевности тривав декілька тижнів. Чесні поляки просили свою міліцію припинити грабункові напади на українські села, але їхнього розсудливого голосу ніхто не брав до уваги і напади тривали далі.

Кінчався 1945 рік. Сніг вибілив поля й сіножаті, а на тому тлі в місячну ніч ще виразніше видніли обриси бернардинського монастиря, що став уже станицею горезвісної міліції Кристинополя. Нараз нічну тишу прорвали рушничні й кулеметні постріли. На станицю наступав відділ УПА. Незабаром пролунав сильний вибух. Це повстанці вистрілили торпеду в напрямі мурів будинку. Одначе і в цьому випадку полякам пощастило. Повстанці наступали через відкрите поле і були наражені на густий вогонь противника з-поза мурів. Артилериста УПА — спеціяліста від торпед — поранила польська куля зараз після першого пострілу торпеди і його довелося відтягнути в безпечне місце. Запущена торпеда впала при самому мурі, але не вибухла, бо це теж був один залишок з воєнних запасів. Коли польській міліції в монастирських забудованнях прийшла допомога зі совєтського боку, з-за Бугу, наші повстанці відступили; вороги навіть не пробували гнатися за ними.

Водночас із тією операцією проходила інша акція УПА на місто. Група повстанців наскочила на доми відомих польських ватажків і спалила їх. Але повстанці нікого іншого не турбували, а навіть допомагали польським родинам у сусідстві врятуватися від небезпеки — горіючих хат злочинних ватажків. Це не вперше така поведінка вояків УПА супроти невинного польського населення з'єднала пошану чесних поляків для нашого вояцтва та збільшила погорду для своїх міліціонерів, яких вони називали просто бандитами. В загальному, згадані відплатні дії УПА змінили становище українців на краще, а свавільні напади міліції на українські села припинилися.

1946 рік почався для наших людей певним спокоєм, принаймні не було нападів бандитського шумовиння, але зате цей рік позначився частими облавами, що їх проводили совєтські прикордонні відділи з офіційною метою: "вичистити терен від бандерівців". Тим часом польське військо, проводячи подібну акцію на Лемківщині, в Переми-щині та Холмщині, наблизилося до Кристинополя, Сокаля і Крилова. Наприкінці травня 1946 р. відділи польського війська прибули до Кристинополя, що в той час був по польському боці кордону, над Бугом і Солокією. Частина жовнірів розмістилася в Новому Дворі та Клюсові, а друга в Кристинополі. До монастиря ОО. Василіян прийшов з кількома старшинами підполковник польської армії та домагався в ігумена Ковалика передання монастирських забудовань для війська на якийсь ближче неозначений час. Тепер не було виходу і ченці мусіли приміститися в кутку одного крила монастиря, а решту зайняли польські вояки. Раніше в монастирі приміщувався філософічний факультет богословії ОО. Василіян, де вчилося яких ЗО ченців. В непевні повоєнні роки о. ігумен поступово висилав цих своїх студентів на Захід, згідно з розсудливою порадою керівників Чину в Римі. Тож у монастирі тепер жили ще тільки три священики — о. В. Ковалик, о. Й. Романик, о. А. Кулибаба і чернець Якинт Пилип.

З приходом відділів польської армії почалося вже серйозне висе-лювання українців з їхніх прадідівських земель, очевидно, примусове, хоч ця акція далі називалася "добровільним переселенням". В прикордонних селах польські вояки ходили від хати до хати, всіляко залякували наших людей — погрозами і грабунками, а то й побоями за будь-який вияв неохоти покинути своє приміщення. Зібраних людей перевозили у збірні пункти в Белзі, Кристинополі й Сокалі. Звідтіль мали їх незабаром перевезти на совєтську територію, куди хто зголосився. Цілими днями блукали ці нещасні люди по тих переселенчих пунктах, не знаючи, що їх чекає в обіцяному совєтському раю. У Себечеві люди ставили опір і з допомогою УПА спершу позбулися напасників — польського війська, яке пробувало їх стероризувати. Але згодом польське командування послало туди більшу силу, а совєтський літак скинув на село запальні бомби і обстріляв людей з кулеметів. Здавалося, настав "страшний суд": людей насильно перевозили на залізничну станцію в Сокалі, при тому побивали навіть старих, жінок, дітей і хворих. Так знищено це велике, культурне й національно свідоме село. Вигнані зі своїх господарств його мешканці мусіли тепер скитатися на пересильному пункті, не знаючи, коли настане день переїзду. Адже в Белзі ще 1945 р. створено було подібний пересильний пункт, на якому згуртовано виселенців теж із деяких наших сусідніх сіл. Совєтські та польські адміністратори впевняли людей, що їхній переїзд завершиться вже незабаром — і то "дуже швидко". Те "швидко" тривало цілий рік. Осінь і зиму 1945-46 довелося тим нещасливцям перебути під шатрами, без уваги на холодні дощі, сніг і мороз. Багато цих "добровільних переселенців" померло від тифу — головно старі й діти, які не могли перетривати непривітної зими і невідповідних приміщень.

В такий нелюдяний спосіб поляки, за допомогою совєтської збройної сили, прогнали українське населення з таких давньоісторичних місцевостей, як Цеблів, Жужіль, Себечів, Белз, Мошків, Савчин, Шмитків, Боратин, Новий Двір, Добрачин, Завишня, Кристинопіль та інші. Совєтська преса й радіо інформували своє населення і ввесь світ про те, що начебто українці добровільно й радісно залишали "польську територію", щоб тільки жити в СССР. Однак вони не згадували про жорстокі методи того примусового виселювання, ані про те, що над покиненими українськими селами ще довго палали заграви: це українські повстанці палили опорожнені забудовання кол. українських сіл, щоб наїзники не мали пристановища, як тільки насунуть туди, в загарбані місцевості.

На Вознесіння 1946 р. в парафії ОО. Василіян у Кристинополі осталася вже тільки мала групка вірних, які ніби мали право залишитися тут; це були головно мішані подружжя. У спаленому монастирі новіція-ток Сестер Служебниць перебувало декілька монахинь, бо інші вже продісталися на Захід. Подібно вчинили й ченці василіяни, хоч і як довго вони билися з думками — залишатися на певне заслання на схід (Сибір), чи виїжджати в якусь країну Заходу.

Саме день Вознесіння Господнього останні ОО. Василіяни, зі своїм ігуменом, призначили на прощання з вірними, тими, які ще осталися в Кристинополі, і тими, які вже ждали в Сокалі на день свого від'їзду до СССР. Вже о 5-тій год. ранку зійшлося чимало люду, щоб перед чудотворною іконою Матері Божої вислухати Службу Божу, яку відправляв о. ігумен В. Ковалик. В тогочасній непевності щодо свого майбутнього кожен тоді молився щиро і гаряче. Після Служби Божої о. парох розпочав своє прощальне слово до всіх вірних, але як тільки сказав: "Мої дорогі, це востаннє ми зібралися у стіп нашої найдорожчої Матері...", вся громада вірних заридала. Плакали всі, а з ними і їхній духовний провідник, о. Ковалик. Щойно тоді, як почуття жалю й розпачі трохи пригасли і люди заспокоїлися, міг він сказати їм декілька слів духовної потіхи, нагадуючи їм, що й Мати Божа мусіла колись утікати з рідного краю і рятуватися зі своїм Дитятком у Єгипті. Свята Родина також знала, що значить переслідування й вигнання. Заохочуючи вірних до витривання у вірі та в молитві, о. В. Ковалик запевнив їх, що остаточно таки переможе Правда і наша Церква та ввесь народ зустрінуть світлі дні на своїй рідній землі.

Після виїзду наших людей з Кристинополя о. В. Ковалик ще три тижні жив у монастирі, а тоді й він виїхав на Захід. Через рік опісля теж о. Романик, о. Кулибаба і брат Пилип мусіли покинути своє духовне селище: одного дня несподівано під монастир увігналася вантажна автомашина з урядовими службовцями, які звеліли нашим священикам і монахові Пилипові швидко зібратися до подорожі. Забравши найко-нечніші речі з собою, вони від'їхали, їх заслали в глибину Польщі. Ось якими методами окупанти української землі проводили т. зв. "добровільне переселення українців" з їхніх прадідівських земель.

Знову стрілянина!

  • 20.07.13, 23:56

В Геническе в баре произошла перестрелка. Местный чиновник расстрелял казака
В Геническе в баре произошла перестрелка. Местный чиновник расстрелял казака
 
В пятницу,19 июля 2013 в 23:40 в Генический райотдел УМВД (Херсонская область) поступило сообщение по телефону от дежурного скорой помощи о том, что в этом курортном городе у бывшего магазина «Жемчужина» происходит драка с применением предмета похожего на пистолет, сообщает ОПГ Херсон.

Следственно-оперативная группа при выезде на место происшествия установила, что около 23:30 в Геническе в помещении бара (бильярда) 52-летний замдиректора одного из городских коммунальный предприятий, сам житель Геническа, в ходе боевого конфликта с 45-летним жителем пгт. Аскания-Нова применил пистолет (спецсредство для отстрела резиновых пуль, с действующим разрешением на использование) калибра 9 мм.

Вооруженный чиновник всадил 3 резиновые пули асканийцу в левое предплечье, правую половину лица и правую лопатку. А затем коммунальный “чак норрис” голой рукой нанес точный удар в голову его 42-летней жене (по ходу инвалиду 3-й группы) и нанес ей телесные повреждения в виде ушиба мягких тканей теменной части головы слева…

Милиционеры изъяли с места происшествия один патрон, три резиновых пули, 6 стреляных гильз и вышеуказанный пистолет.

Боевая пара из Аскании Новой получила медицинскую помощь, но от госпитализации отказалась. А коммунальщик оказался менее травмоустойчивым и госпитализирован в неврологическое отделение с телесными повреждениями в виде сотрясения головного мозга и ушибленной раны левой височной части головы.

Ведется проверка.

Как стало известно "Новому Визиту", этим чиновником является заместитель директора районного коммунального предприятия "Геническ туристический". По нашей информации, жена этого стрелка работает в одной из правоохранительных структур района.

Издание сообщает подробности инцидента: 19 июля атаман Асканийского куреня Усть-Азовского отдельного казачего полка Олег Байдачный праздновал 45-летие. Около полуночи он вместе с близкими людьми решил сыграть в бильярд. В это время там отдыхал местный чиновник, который по словам очевидцев находился в состоянии сильного алкогольного опьянения.

Он вел себя вызывающе и потребовал от казаков купить ему водки и хорошей закуски. Те отказались и чтобы не провоцировать конфликт решили уйти. И когда Олег Байдачный повернулся спиной услышал выстрел, потерял сознание и упал. Очнулся, когда нападавший склонился над лежащим человеком и начал стрелять. Олег попытался закрыться руками, одна из пуль пробила вену на руке, другая попала в область виска. Кстати, Олег Байдачный является бывший сотрудником спецслужб, но среагировать просто не успел.

Чиновник разрядил всю обойму, но этого показалось мало. Он начать заряжать вторую обойму. Ему попыталась помешать сестра пострадавшего, но тот ударил ее в голову рукояткой пистолета. В итоге казакам удалось скрутить разбушевавшегося стрелка и вызвать сотрудников милиции и скорую помощь.По словам свидетелей, чиновник представился замдиректором местного КП Ананьевым, он вел себя агрессивно, угрожал, кричал, что у него связи в прокуратуре (как выяснилось, там работает его жена).

В настоящее время Олег Байдачный(на фото) находится в неврологическом отделении Генической ЦРБ. Редактору "Нового Визита" удалось пообщаться с пострадавшим.Чувствует он себя плохо.В палате с ним находятся родные. К сожалению, сегодня, 20 июля, выходной и нам не удалось узнать состояние больного у лечащего врача.

В Геническе в баре произошла перестрелка. Местный чиновник расстрелял казака

"Мы сделаем все возможное, чтобы это происшествие получило широкую огласку. Казаки готовы пойти до конца, вплоть до новой Врадиевки. Мы не дадим этому человеку никаких шансов",
- заявил нашему изданию Виктор Курасов, атаман Генического куреня Усть-Азовского отдельного казачего полка Управы Запорожского казачества. Он так же отметил профессиональные действия работников милиции, которые зафиксировали правонарушение, собрали все улики.

Видео рассказа пострадавшего о случившимся:


Свій до свого по своє.

  • 19.07.13, 13:43



Интересные факты из жизни нового главы Конституционного суда, 56-летнего земляка Президента Виктора Януковича, Вячеслава Овчаренко / ccu.gov.ua узнал Forbes.ua.

С главой государства его связывает не только малая родина, Енакиево. Так, с 1983 по 1984 год будущий судья работал юридическим консультантом Енакиевского авторемонтного завода производственного объединения Орджоникидзеуголь, когда автобазой этого объединения руководил Янукович.

Издание выяснило, что во время второго премьерства главного регионала, в 2006 году, Овчаренко был назначен судьей КС по квоте Партии регионов.

Интересные факты о новом главе Конституционного суда, по версии Forbes.ua: 

1. Трудовой путь Овчаренко начал руководителем телеграфа Енакиевского городского узла связи, затем был военным руководителем средней школы и даже успел поработать слесарем.

2. Согласно декларации о доходах Овчаренко за 2011 год, его совокупный доход составлял 417 тыс. грн, еще 40 тыс. грн лежали на банковских счетах. Кроме этого, судье принадлежал земельный участок общей площадью 6 га, и два жилых дома - 200 и 93 кв. м соответственно.

3. Помимо трех автомобилей, у Овчаренко - семь мотоциклов, в том числе - новенький, на то время, Harley Davidson 2011 года выпуска. Байк этой же марки сейчас стоит в гараже у первого замгенпрокурора Рената Кузьмина.

4. В феврале 2013 года фотокорреспондент газеты Коммерсантъ-Украина Влад Содель опубликовал фото Овчаренко со съезда судей. На запястье Овчаренко были часы Breguet Marine Chronograph 5827bb/12/9z8. Их средняя цена - около $27 000. 

Как сообщалось, в декабре 2002 года, во время первого премьерства Виктора Януковича, Овчаренко стал председателем Енакиевского городского суда. После его прихода там разгорелся скандал, связанный с исчезновением документов, подтверждающих судимости нынешнего президента. По данным Украинской правды, Овчаренко объяснял, что эти материалы изначально отсутствовали в акте приема-передачи. Не были найдены и наряды постоянного хранения с оригиналами судебных решений за 10 разных лет, в том числе – за 1967 и 1970 годы, когда Януковичу вынесли два приговора. 

Корреспондент по материалам: Forbes.ua
Вячеслав Овчаренко работал слесарем

"Власть окончательно подтвердила, что пытается воплотить любыми способами избрание Президента Януковича на второй срок. Поскольку такое секретное заседание и голосование за нового председателя ЦИКа в субботу свидетельствует о получении властью полного контроля над ЦИКом", - заявляют в УДАРе.

Думка оптимістів.

  • 19.07.13, 03:35
"В 2015-м будут не Майданы, а взятие государственных учреждений"
Фото: Украинская правда
Фото: Украинская правда

За последние две недели в политике было три важных кадровых назначения. Руководитель Минюста Александр Лавринович возглавил Высший совет юстиции. На его место пришла министр Кабмина Елена Лукаш. У руля Центризбиркома стал его член из квоты Партии регионов — Михаил Охендовский. Он сменил на этом посту Владимира Шаповала, которого отправили на пенсию.

Как концентрируется собственность, так же сосредоточивается и власть в руках "семьи", — объясняет политолог 60-летний Виктор Небоженко. — Тот же Андрей Портнов (советник президента по судоустройству. — "ГПУ"), который считает себя главным судейским менеджером, практически ничего не получил, а его место заняли близкие к Януковичу люди. Портнов хотел возглавить министерство или Высший совет юстиции, потому что судьбы судей решают там, а не в Администрации президента. Ему этого не дали.

Кто помешал Портнову воплотить мечту?

У нас есть лишь один Дед Мороз, который раздает должности. Идет подготовка к президентской кампании. А Виктор Янукович не из тех, кто доверяет выборы демократии.

Лукаш и Лавринович сохранят должности до 2015 года?

Конечно. Не нужно забывать, что Григорий Ильяшов, муж Лукаш, возглавляет разведку. Идет чрезвычайная концентрация людей, которые своими должностями обязаны Януковичу. Он рассчитывает не так на благодарность, как на полное подчинение, уважение.

Какую роль играют эти три должности сейчас?

Суды выполняют и крупные, и мелкие поручения. Любой районный суд может закрыть любой Майдан.

Зачем менять главу Высшего совета юстиции, если и так все под контролем?

Президент перестраховывается. Есть еще судьи, которые не выполняют приказов по телефонному звонку. Возможно, станем ассоциированными членами Евросоюза. В такой ситуации нам предстоит пройти и прокурорскую, и судебную реформы, и изменения в Минюсте. Поэтому если придется подчищать политический дизайн, полотно должно отвечать запросам главного художника — Януковича.

Какие задачи стоят перед Лавриновичем как главой Высшего совета юстиции?

Это назначение — символическое для судей. Мол, ребята, вами будет руководить не человек из вашей тусовки, а надзиратель. Лавринович — "смотрящий". Человек, который не проработал в суде ни дня. Я его помню как лучше всего юридически подкованного человека в Народном рухе Черновола. Это — одна из первых "тушек" в Украине. Он предал национал-демократов. При его руководстве Минюст работал с уклоном на те задачи, которые ставил Янукович. Без него также не посадили бы Луценко и Тимошенко.

Чего ожидать от нового министра юстиции?

Минюст отвечает за юридические документы, региональную юридическую машину. У них много возможностей подыграть тому или иному политику на президентских выборах.

Охендовский будет Киваловым образца 2015 года?

Для того, чтобы Янукович победил, нужно минимум 15 процентов фальсифицировать. Столько было на выборах 1999 года, на следующих в 2004-м — 5-6 процентов. Без ЦИК и его региональные структуры этого сделать нельзя. От главы Центризбиркома и его подчиненных зависит, пригасить ли фальсификации, закрыть ли на них глаза на 5-6 часов в момент ответственности.

При таких условиях будет ли у оппозиционера шанс выиграть?

2013-й — пик правления Януковича. Но пока неизвестно, с какими силами он пройдет следующий год. Возможно, Украину захлестнет Врадиевка. Милиционеры могут начать мстить тем, кто сомневается в их силе. От них многое будет зависеть в 2015 году. Без милиционера трудно фальсифицировать, ведь он находится на избирательном участке.

Оппозиционер может победить Януковича только при массовой поддержке. Как только люди выступят, все эти милицейские и судейские конструкции развалятся.

Повторение 2004 года возможно, когда по результатам победит опять Янукович, а люди поднимутся?

Да. Но уже видно, что будут не Майданы, а взятие государственных учреждений. Ситуация обостряется.

Оксана ПЕРЕВОЗНАЯ
Джерело: <a href="http://gazeta.ua/ru/articles/politics-newspaper/_v-2015-m-budut-ne-majdany-a-vzyatie-gosudarstvennyh-uchrezhdenij/507017">Gazeta.ua</a>